Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#21 за 23.05.2008
СП╤ВАНЕ СЛОВО ТАРАСА

ДЖЕРЕЛА

Вокально-поетична г╕лка духовно╖ спадщини Тараса Григоровича Шевченка охоплю╓ нин╕ дедал╕ ширш╕ культуролог╕чн╕ сфери, вона представлена не т╕льки жанрами народно╖ п╕сн╕, а й у сферах к╕но, театру, оперно╖ та хорово╖ музики, класичного та сучасного романсу. Не ставлячи завданням перел╕чити вс╕ твори, назвати по╕менно ╖х автор╕в та ╕нтерпретатор╕в геро╖в вокального св╕ту Т. Шевченка, зазначимо найпом╕тн╕ш╕ з них в укра╖нськ╕й музичн╕й культур╕: опери «Катерина» М. Аркаса, «Наймичка» ╕ «Сотник» М. Верик╕вського, «Марина» Г. Жуковського, «Тарас Шевченко» Г. Майбороди, «Гайдамаки» Ю. Мейтуса, «Назар Стодоля» К. Данькевича; кантати «Б’ють пороги» та «Радуйся, ниво неполитая» М. Лисенка; поема-кантата «Хустина» Л. Ревуцького, кантата-симфон╕я «Кавказ» Б. Лятошинського, окрем╕ хоров╕ твори, вокальн╕ цикли та численн╕ солосп╕ви на в╕рш╕ Великого Кобзаря.
 Шануючи вище за Гомерову «╤л╕аду» укра╖нськ╕ думи, нев╕льницьк╕ та ╕нш╕ ╕сторичн╕ п╕сн╕, що були для нього сво╓р╕дним народним молитвословом, Т. Шевченко, за спогадами П. Кул╕ша, «...на останц╕ свого в╕ку раз по раз просить, було... почитувати йому наш╕ кобзарськ╕ думи (мов на в╕дход╕ душ╕). Слуха╓, було, Тарас ╕ не наслуха╓ться солов’╖в старого нашого времени, так як, може, сп╕вець ╤гор╕в слухав солов’я старого свого времени, в╕щого Бояна». Зосереджений на образ╕ мальовничо╖ Укра╖ни, Тарас Григорович осп╕вав ╖╖ кожним виявом сво╓╖ багатогранно╖ творчост╕, з╕ткавши без нотних знак╕в глибоко нац╕ональний вокальний художн╕й прост╕р. На думку М. Костомарова, «Поез╕я Шевченкова - законна, люба донька давньо╖ укра╖нсько╖ поез╕╖, сформовано╖ в XV - XVII ст., так само як ця остання була такою ж донькою давньо╖ п╕вденнорусько╖ поез╕╖, т╕╓╖ далеко╖ в╕д нас поез╕╖, про яку здогадливо можемо судити з твор╕в ╤горевого сп╕вця» (╤. Дзюба вважа╓ це наукове твердження важливим св╕дченням безперервност╕ процесу творення укра╖нсько╖ л╕тератури).
 Сам Тарас Шевченко, як людина сп╕ваюча, любив також слухати народн╕ п╕сн╕, як╕ записував упродовж усього життя, ф╕ксуючи середовище ╖х побутування, особливост╕ виконання, даючи характеролог╕чн╕ портрети виконавц╕в, а також описуючи власний психолог╕чний стан, що спонукав до сп╕ву, наприклад: «...мало-помалу освобождаясь от влияния самолюбия, привел, наконец, свой гордый дух в нормальное состояние и тихо запел гайдамацкую песню: «Ой по╖жджа╓ по Укра╖н╕ та козаченко Швачка».
 Серед ╕нших улюблених його п╕сень - «Ой ╕з╕йди, з╕йди, ти, з╕ронько та веч╕рняя», «Ой Морозе, Морозенку», «Ой у степу могила», «Ой лихо не Петрусь», «Ох ╕ б╕да чайц╕», «Сто╖ть яв╕р над водою» на слова й музику свого близького друга С. Гулака-Артемовського, записана в╕д Д. Каменецького «Та заб╕л╕ли сн╕ги», яку називав першою п╕снею, яку зна╓ без рими. П╕д час розкопок козацько╖ могили Переп’ятиха (поблизу с. Мар’ян╕вка Фаст╕вського пов╕ту) 22 червня 1846 р. поет записав в╕д Оксани Зор╕вни п╕сню про Байду «У Ки╓в╕ на риночку», а перебуваючи на Правобережн╕й Укра╖н╕ в науков╕й експедиц╕╖ восени того ж року, з╕брав багато фольклорних матер╕ал╕в, у тому числ╕ й п╕сенних, з яких збереглися лише деяк╕ через траг╕чн╕ под╕╖, пов’язан╕ з арештом у 1847 р. Фольклорн╕ тексти та спостереження у «Щоденнику» Т. Шевченка супроводять окрем╕ нотн╕ записи.
 Емоц╕йно, пом╕чаючи найтонш╕ психолог╕чн╕ детал╕ та психолог╕чн╕ нюанси, Т. Шевченко змальову╓ побут ╕ сп╕ви свого земляка з Херсонщини, рядового Скобел╓ва, з яким сп╕знався в засланн╕: «...в особенности мне памятен по малороссийским песням, которые он пел своим молодым мягким тенором удивительно просто и прекрасно... никогда не забуду этого смуглого полунагого бедняка, штопающего свою рубаху и уносившего меня своим безыскуственным пением так далеко... И я любил его как земляка и как честного человека, независимо от песен [...] Бедный Скобелев! ...залетел ты в мою семилетнюю тюрьму певуньей-птицей из Украины, как будто для того только, чтобы своими сладкими, заунывными песнями напомнить мне мою милую, мою бедную родину».
 Засв╕дчений спогадами сучасник╕в, а також особистими з╕знаннями поета, розсп╕ваний душевний стан Т. Шевченка не був ун╕кальним ╕ випадковим у художньому середовищ╕ того часу. Передовс╕м завважмо на глибоко ментальну для укра╖нц╕в чолов╕чу кобзарську фольклорно-п╕сенну традиц╕ю, то веде генезу в╕д час╕в билинних ╕ княжих сп╕вц╕в Ки╖всько╖ Рус╕, коли вокальна особист╕сть була ун╕версальною: сп╕вак-поет-в╕щовий-л╕тописець. Очевидна пас╕онарн╕сть таких ос╕б, над╕лених сакральними знаннями.
 Образ кобзаря - укра╖нського мес╕╖ - широко представлений у художньо-поетичн╕й, прозов╕й та еп╕столярн╕й спадщин╕ Тараса Шевченка: мальований ╕ мовчазний чи одухотворений словом, в╕н у нього - неодм╕нно сп╕ваючий.
 У засланн╕ Шевченко писав про Укра╖ну: «...я как-будто с живыми бес╕дую с ее слипыми лирниками и кобзарями». Укра╖нське кобзарство - це самобутн╕й сп╕в ╕ та╓мниче аргомовлення, особливий спартанський побут ╕ ментальн╕ профес╕йн╕ ознаки вишколу цехових, мандр╕вних, ос╕лих та ╕н. форм житт╓творчост╕ народних сп╕вц╕в.
 У XIX ст. творчу ╕нтел╕генц╕ю ╢вропи та Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ охопила сво╓р╕дна мода на салонне музикування, що характеризувалась виникненням масиву п╕сень ╕ романс╕в л╕тературного походження. Не буде переб╕льшенням назвати Тараса Шевченка найпопулярн╕шим автором ╖х текст╕в. Серед них - численн╕ романсов╕ верс╕╖ популярних поез╕й Т. Шевченка «Нащо мен╕ чорн╕ брови» ╕ «Скажи мен╕ правду», а також - класичн╕ романси на його слова: «Чого мен╕ тяжко» Г. Алчевського, «Утоптала стежечку» Я. Степового, «Полюбила я на печаль свою» С. Рахман╕нова, «Гопак» ╕з поеми «Гайдамаки» М. Мусоргського, «Музика до «Кобзаря»
М. Лисенка, н╕мецького композитора Р. Пфен╕га та окрем╕ солосп╕ви багатьох укра╖нських автор╕в.
 Сл╕д сказати, що генеза укра╖нських п╕сень-романс╕в пох╕дна в╕д жанру «п╕сня - в╕рш» або ж - «св╕тська п╕сня», що були продуктом м╕сько╖ вокально╖ культури, у середовищ╕ яко╖ найактивн╕ше в╕дбувався процес вза╓мопроникнення культур р╕зних народ╕в. Укра╖нська св╕тська (авторська) п╕сня здобува╓ популярн╕сть у кра╖нах, де вже знають наш╕ народн╕ п╕сн╕. У XVII ст. Укра╖нськ╕ п╕сн╕ було видано в Польщ╕ (польськими л╕терами), де вони здобули «найб╕льшу славу»; французький мандр╕вник по Укра╖н╕ Г. Боплан, почувши вес╕льн╕ сп╕ви, записав: «...ця нац╕я сп╕ва╓, плачучи»; н╕мецький поет Ф. Гагедорн у передмов╕ до сво╓╖ книги, видано╖ у 1747 р., зазначав: «...козацьк╕ думи, яких сп╕вають, приграючи на бандур╕, можуть сперечатися за перш╕сть з найулюблен╕шими п╕снями француз╕в та ╕тал╕йц╕в»; ╤. Гердер захоплено пророкував, що розсп╕вана Укра╖на стане новою Елладою.
 Популярна у багатьох народ╕в св╕ту п╕сня «╥хав козак за Дунай», складена харк╕вським в╕йськовим музикантом
С. Климовським у перш╕й половин╕ XVII ст., ╓ нав╕ть у п╕сеннику англ╕йсько╖ королеви (варто зауважити, що Англ╕я – перша неслов’янська кра╖на, де у 1816 р. було вперше опубл╕ковано англомовну верс╕ю укра╖нсько╖ народно╖ п╕сн╕, а в 1840 р. було видано переклади укра╖нських дум).
 В╕дтак до середини XIX ст. в╕тчизняний м╕ський, а також заруб╕жний ╕нтер’╓р побутування укра╖нсько╖ народно╖ та св╕тсько╖ побутово╖ п╕сн╕ сформували самобутн╕й виконавський стиль, в╕дпов╕дний традиц╕ям салонного музикування. Дозр╕вання специф╕чно-романсового колориту в╕дбувалося у вза╓мовпливах ╕нших сум╕жних жанр╕в: кант╕в ╕ псалм╕в, шк╕льно╖ драми, партесного концерту, вертепу, а також зах╕дно╓вропейсько╖ класично╖ вокально╖ й вокально-╕нструментально╖ музики, особливо - опери. Побутов╕ п╕сн╕ й романси укра╖нських автор╕в-дилетант╕в - переважно анон╕ми. Тому й хронолог╕я профес╕йного романсу в укра╖нському музикознавств╕ ведеться лише, починаючи в╕д П. Сокальського, романс якого «Дума» («╢сть на св╕т╕ доля» на в╕рш╕ Т. Шевченка) Т. Булат назива╓ м╕стком м╕ж салонним ╕ профес╕йним романсом.
 Особлива ╕нтимна атмосфера романсових вечор╕в сяга╓ вияв╕в профес╕йного, а також аматорського музикування. Серед в╕домих його ╕нтерпретатор╕в - Марко Кропивницький. брати Тоб╕левич╕, Мар╕я Заньковецька. Збереглися важлив╕ св╕дчення про виконання укра╖нських п╕сень-романс╕в та народних солосп╕в╕в особисто Тарасом Шевченком, якому великою м╕рою завдяки висок╕й вокальн╕й обдарованост╕ була притаманна вже згадувана феноменальна вокальн╕сть поетичного слова. За спогадами родича П. Кул╕ша (брата його дружини, Ганни Барв╕нок) М. Б╕лозерського, «...особливо чарував Шевченко сво╖м сп╕вом; бувало, ходить по зал╕, заклавши руки назад, нахиливши вниз думну голову; шия зав’язана шарфом; вираз обличчя смутний; голос тихий ╕ тонкий; мати, бувало, плаче в╕д його п╕сень». Сам П. Кул╕ш писав: «...знали Шевченка по його творах та його люб╕й... розмов╕. Н╕хто ще не зна╓, що в╕н предивний, може, найлуччий сп╕вака народних п╕сень по вс╕й Укра╖н╕ (сп╕вав Т. Шевченко, як птах сп╕ва╓ – ╤ch singe wie der Vogelsingt)...
 ...Позакладавши назад руки, почав ходити по зал╕, мов по гаю, ╕ засп╕вав:
Ой, ╕з╕йди, з╕йди, ти з╕ронько та веч╕рняя;
Ой, вийди, вийди, д╕вчинонько моя в╕рная...
 ...Як у ту пору сво╓╖ жизн╕ сп╕вав Шевченко, а й надто як в╕н сп╕вав у той веч╕р, такого або р╕вного йому сп╕ву не чув я н╕ в Укра╖н╕, н╕ по столицях. Порвались разом ус╕ розмови... посходились ╕з ус╕х св╕тлиць гост╕ до зали, мов до яко╖ церкви [...] Душа поета... обернула вес╕лл╓ поклонниц╕ його великого таланту в нац╕ональну оперу, яку, може ще не скоро чутимуть на Вкра╖н╕». Мине десять рок╕в, ╕ 11 липня 1857 р., перебуваючи на засланн╕, поет згадуватиме той зворушливий веч╕р: «Эта меланхолическая песня напомнила мне тот вечер, когда я и молодая жена Кулиша пели в два голоса эту очаровательную песню. Это было на другой день после их свадьбы, в роковом 1847 году».
 Профес╕йна осмислен╕сть виконання та здатн╕сть до заглибленост╕ у сферу почутт╕в, як ознаки сп╕вочого стилю Т. Шевченка, засв╕дчен╕ також спогадами рос╕йського художника
Л. Жемчужникова. Щоденники, листи та л╕тературн╕ твори самого
Т. Шевченка рясн╕ють описами музичного побуту, виповнен╕ ностальг╕йного смутку за п╕снями сво╓╖ батьк╕вщини. Поет знався ╕ на класичному репертуар╕, надто любив ╕нструментальну музику Ф. Шопена, називаючи п╕снями мелод╕╖ його мазурок, почут╕ у виконанн╕ нев╕домого скрипаля: «Я никогда не наслушаюсь этих общеславянских, сердечно, глубоко унылых песен. Благодарю тебя, мой крепостной Паганини. Благодарю тебя, мой случайный, мой благородный. Из твоей бедной скрипки вылетают стоны поруганной крепостной души...». У пов╕ст╕ Т. Шевченка «Музикант» також ╓ сцена, де кр╕посний в╕олончел╕ст, який у дитинств╕ був поводирем у кобзаря, гра╓ спочатку мазурки Шопена, пот╕м - в╕дому каватину Норми Белл╕н╕, затим довго й талановито ╕мпров╕зу╓ на тему укра╖нсько╖ народно╖ п╕сн╕ «Котилися вози згори».
 Т. Шевченко неодноразово опису╓ побутування укра╖нських народних п╕сень поза батьк╕вщиною: це здеб╕льшого традиц╕йн╕ солосп╕ви, виконан╕ без супроводу, в салонн╕й манер╕ п╕д фортеп╕анний акомпанемент, а також без сп╕ву, на музичних ╕нструментах. Так, у запис╕ в╕д 18 березня 1858 р. йдеться про в╕дв╕дини московсько╖ осел╕ М. Максимовича, в дружин╕ якого поет побачив «...нетронутый тип моей землячки»: «Она проиграла для нас на фортепиано несколько наших песен так чисто, безманерно, как ни одна великая артистка играть не умеет... Я написал ей на память свой «Весенний вечер», а она подарила мне для ношения на шее киевский образок»; й уже через к╕лька дн╕в - «...несмотря на страстную пятницу, она, милая, весь вечер пела для меня наши родные задушевные песни. И пела так сердечно, прекрасно, что я вообразил себя на берегах широкого Днепра. Восхитительные песни! Очаровательная певица!». З московською оперною сп╕вачкою Грековою поета познайомив М. Щепк╕н: «...сегодня вечером пригласил он для меня какую-то г. Грекову, мою полуземлячку, с тетрадью малороссийских песен. Прекрасный, свежий, сильный голос, но наши песни ей не дались, особенно женские. Отрывисто, резко, национальной экспрессии она не уловила».
 Перебуваючи в Нижньому Новгород╕, слуха╓ фортеп╕анн╕ ╕мпров╕зац╕╖ на теми укра╖нських п╕сень у виконанн╕ доньки В. Даля; у Москв╕, на гостин╕ в С. Аксакова, - також «...с наслаждением слушал мои родные песни». Засв╕дчене Шевченком побутування укра╖нсько╖ п╕сн╕-романсу в культурних центрах Рос╕╖ важко переоц╕нити, адже це важливий доказ того, як м╕ська культура одного етносу генеру╓ традиц╕йну - ╕ншого (╕ це - в нелюдських умовах д╕ючих ╕мперських заборон на творення укра╖нсько╖ культури на ╖╖ батьк╕вщин╕!).
 П╕сенно-романсовий побутовий сп╕в у часи Т. Шевченка був стил╕стично п╕дпорядкований канонам культурницького ╕нтер’╓ру свого поширення. Це здеб╕льшого був салонний сп╕в виконавц╕в-дилетант╕в, а також - профес╕онал╕в, сво╓р╕дна данина мод╕ на народництво у одних, ╕ щиросердн╕ поривання - у ╕нших ╕нтерпретатор╕в невичерпного фонду укра╖нського побутового романсу. Поява зб╕рник╕в укра╖нських народних п╕сень та побутових романс╕в у XIX ст. св╕дчила радше про сферу ╖хнього вжитку, ан╕ж про джерела походження. Автори-упорядники зб╕рник╕в (╤. Прач,
В. Трутовський та ╕н. - анон╕ми) включали до списк╕в фольклорн╕, а також авторськ╕ твори, зд╕йснювали обробки укра╖нських народних п╕сень (у стил╕ зах╕дно╓вропейських вокально-╕нструментальних зразк╕в, що часом робило п╕сню невп╕знанною.
 Запропонован╕ культуролог╕чн╕ спостереження традиц╕й салонного музикування через образ ностальг╕чно╖ вокальност╕, яким просякнут╕ листи ╕ щоденников╕ записи Т. Шевченка, а також спогади сучасник╕в про його власну вокальну творч╕сть дозволяють висунути твердження про константн╕сть вокального ейдетизму (тобто психолог╕чну здатн╕сть в╕дтворювати яскравий наочний образ через тривалий час п╕сля припинення його сприйняття), що надихав на творч╕сть висланого з Укра╖ни ╖╖ Кобзаря. Дан╕ узагальнення засв╕дчують тро╖ст╕сть вокально╖ ейдичност╕ у творчост╕ Тараса Шевченка, а саме:
1) величну трансформац╕ю його художньо╖ творчост╕ у вокальних жанрах (╕ навпаки); 2) його власний вокально-виконавський стиль; 3) етнокультуролог╕чн╕ досл╕дження укра╖нського сп╕ву, зосереджен╕ в духовн╕й спадщин╕ юв╕ляра. Все сказане вище дозволя╓ стверджувати вза╓мопов’язан╕сть описаних нами вокальних явищ укра╖нсько╖ культури, сконцентрованих на етн╕чному феномен╕ сп╕ваного слова Тараса Шевченка.
 Валентина АНТОНЮК,
доктор культуролог╕╖, заслужена артистка Укра╖ни.

ПОСЛУХАЙТЕ КОБЗАРЯ!
У редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» ╓ дв╕ ц╕кав╕ новинки. Перша - мультимед╕йний компакт-диск «Тарас Шевченко. Кобзар», до якого ув╕йшли текст «Кобзаря», п╕сн╕ на слова Т. Г. Шевченка, художн╕ читання його твор╕в, фоторепортаж ╕з Чернечо╖ гори у м. Канев╕ та поема «Гайдамаки» у прекрасному виконанн╕ актор╕в Льв╕вського драматичного театру ╕м. Мар╕╖ Заньковецько╖. Друга - одинадцятий компакт-диск хорово╖ капели «Почайна» Нац╕онального ун╕верситету «Ки╓во-Могилянська академ╕я» з концерту «Шевченк╕вська кантата» з нагоди 191-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження Тараса Шевченка. Якщо у вас ╓ бажання почути сп╕ване слово Великого Кобзаря, зав╕тайте до «Св╕тлиц╕»! Ми завжди щиро рад╕ гостям та готов╕ з ними под╕литися духовними надбаннями. (За бажання можемо скоп╕ювати на ваш╕ диски для ознайомлення ╕ «Кобзаря», ╕ «Шевченк╕вськ╕ кантати»).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5940

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков