ПРО УКРА╥НСЬКЕ СЛОВО, НАЦ╤ОНАЛЬНУ ПРЕСУ ╤ НЕ Т╤ЛЬКИ
Нещодавно в рамках М╕жнародних дн╕в студентсько╖ науки ╤нституту журнал╕стики Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Тараса Шевченка в╕дбулася м╕жнародна науково-практична конференц╕я „Студентська наука ╕ практика: модел╕ трансформац╕╖, Болонський процес та розвиток ╕нформац╕йного простору”. Серед ус╕х заре╓строваних учасник╕в, а ╖х було 210 ос╕б, були представники не т╕льки з р╕зних куточк╕в нашо╖ держави, а й молод╕ науковц╕ з М╕нська, Санкт-Петербурга, Ростову-на-Дону тощо. В╕дв╕дали цей зах╕д ╕ молод╕ кримськ╕ науковц╕. Так, зокрема, студенти факультету слов’янсько╖ ф╕лолог╕╖ та журнал╕стики Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету ╕м. В. ╤. Вернадського виступали з╕ сво╖ми розв╕дками, що стосуються проблем розвитку зображально╖ журнал╕стики, мед╕а права, журнал╕стсько╖ осв╕ти та ╕н. У в╕тальному слов╕ директор ╤нституту журнал╕стики професор В. В. Р╕зун прокоментував сво╓ бачення науково╖ та практично╖ д╕яльност╕ сучасних укра╖нц╕в, звернув увагу на основн╕ методи та принципи, якими мають керуватися майбутн╕ науковц╕. Серед профес╕йних порад, як╕ дав Володимир Володимирович, найб╕льшого наголосу мало дотримання принципу об’╓ктивност╕, що ╓ важливим в робот╕ ╕ журнал╕ста-науковця, ╕ журнал╕ста-практика. Кр╕м того, професор зачепив ╕ питання корпоративно╖ етики, яка, за його словами, на сьогодн╕шн╕й день абсолютно в╕дсутня в кореспондентських колах. Але саме на цьому р╕вн╕ ма╓ в╕дбуватися сп╕лкування ╕ вза╓мна п╕дтримка фах╕вц╕в мед╕йно╖ сфери. Також В. Р╕зун п╕д час свого виступу висловився ╕ стосовно загального стану ЗМ╤ в Укра╖н╕. Зокрема, в╕н зауважив те, що в╕дсутн╕й профес╕онал╕зм п╕д час добору тем та ╖х як╕сного розкриття. Так, часто, акцент робиться на пафос╕, а не на новин╕. За яскравими заголовками подекуди абсолютно в╕дсутня ╕нформац╕я. На конференц╕╖ була представлена ╕ виставка наукових видань ╤нституту журнал╕стики: пер╕одичних наукових журнал╕в („Образ”, „Актуальн╕ питання масово╖ комун╕кац╕╖”, „Укра╖нське журнал╕стикознавство” тощо), праць самих викладач╕в вищого навчального закладу, як╕ на стор╕нках сво╖х монограф╕й та зб╕рник╕в порушують дуже важлив╕ питання практично╖ д╕яльност╕ журнал╕ста, ╕стор╕╖ розвитку преси на укра╖нських землях, проблеми розширення ╕нформац╕йного простору ╕ т. д. Одним ╕з заход╕в, що стосувався фахово╖ п╕дготовки майбутн╕х журнал╕ст╕в, було проведення ╤╤ туру Всеукра╖нсько╖ ол╕мп╕ади з журнал╕стики, яка, до реч╕, поки що не ма╓ аналог╕в в Укра╖н╕ ╕ проводиться лише трет╕й р╕к посп╕ль. Переможц╕ змагання отримають дипломи М╕н╕стерства осв╕ти та науки, як╕ допоможуть ╖м у подальш╕й практичн╕й та науков╕й д╕яльност╕. Прикладом того, як обговорення серйозних наукових питань можна ╕з легк╕стю по╓днувати з розважальною програмою, може служити концерт, який завершував перший день конференц╕╖. П╕сля зак╕нчення секц╕йних зас╕дань ус╕ учасники змогли стати св╕дками яскравого шоу п╕д назвою „Жовта кульбаба”, що проводилося в рамках проекту „Тельнюк: Сестри”. Окр╕м пленарних та секц╕йних зас╕дань в рамках м╕жнародних дн╕в студентсько╖ науки в╕дбувся «круглий ст╕л» кафедри ╕стор╕╖ л╕тератури та журнал╕стики „Постат╕ в ╕стор╕╖ журнал╕стики: нев╕доме про в╕домих, нов╕ факти про забутих д╕яч╕в”. В╕дкрив «круглий ст╕л» асп╕рант ╤нституту журнал╕стики Серг╕й Шебел╕ст виступом, присвяченим вшануванню пам’ят╕ укра╖нського публ╕циста, громадсько-культурного д╕яча, лауреата Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка професора Анатол╕я Погр╕бного. Широкому загалу публ╕цистика А. Погр╕бного стала в╕домою завдяки циклу авторських передач „Якби ми вчились так, як треба...”, що з’являлася на Нац╕ональному рад╕о протягом 10 рок╕в (з 1997 по 2007 р.). Ця програма мала безпрецедентний зворотн╕й зв’язок через тисяч╕ лист╕в. Публ╕цист завжди переконливо доводив, наск╕льки важливою ╓ р╕дна мова для формування нац╕онально╖ св╕домост╕, для ╕снування нац╕╖ на ╖╖ етн╕чн╕й територ╕╖ та розкривав механ╕зм втрати нац╕онального обличчя через спрямовану пол╕тику русиф╕кац╕╖. Чимало уваги у сво╖х творах А. Погр╕бний прид╕ляв проблемам ╕нформац╕йного простору, називаючи його подекуди „окупац╕йним” з огляду на те, що пропагують сучасн╕ ЗМ╤. Асп╕ранти та студенти торкалися розгляду функц╕онування окремих укра╖нських видань ХХ стол╕ття, публ╕цистики визначних журнал╕ст╕в ╕ тих, чи╖ ╕мена сьогодн╕ несправедливо забувають. Ц╕каво, що велика к╕льк╕сть роб╕т, деяк╕ з них, до реч╕, в╕др╕зняються абсолютною науковою новизною, присвячена розкриттю ж╕ночо╖ складово╖ журнал╕стсько╖ д╕яльност╕. Зокрема, це були виступи на так╕ теми: „Редакторська самоповага Олени Пч╕лки” (Юл╕я Красн╕кова), „Приховане ╕м’я В╕ри Лебед╓во╖” (Оксана Храпко), „Державотворч╕ ╕де╖ у працях Олени Тел╕ги” (Анастас╕я Бабинець), „Публ╕цистика Людмили Старицько╖-Чернях╕всько╖” (Олена Кондратюк), „Ж╕ночий св╕т у творчост╕ Л╕ни Костенко” (Олеся Нестеряк), „Сп╕вроб╕тниц╕ ЛНВ з роду Грушевських (Мар╕я, Катерина та Ольга Грушевськ╕)” (Олена ╤вашина) тощо. Загалом ус╕ виступи, представлен╕ п╕д час «круглого столу», умовно були розпод╕лен╕ на три тематичн╕ частини: випробування ╕стор╕╓ю, сучасний ╕нформац╕йний прост╕р та закордонний досв╕д. Переважна б╕льш╕сть роб╕т стосувалася громадсько╖ та публ╕цистично╖ д╕яльност╕ ки╖вських журнал╕ст╕в. Та це й не дивно. Адже столиця завжди залишалася у виграшному становищ╕: тут ╕ кошт╕в б╕льше, ╕ прогресивних л╕тературних сил багато. Тому ╕ пер╕одика яскрава та р╕зноб╕чна. Проте деяк╕ допов╕дач╕ торкалися розгляду тих проблем, як╕ ще й дос╕ залишаються в площин╕ рег╕онально╖ преси та преси укра╖нсько╖ д╕аспори. Виступ Тетяни Мойсе╓во╖ привернув увагу до закордонно╖ укра╖нсько╖ пер╕одики. Розпов╕дь про Бориса ╤гнатова, який тривалий час (50-70-т╕ роки ХХ ст.) був видавцем та редактором одного з найпоширен╕ших пер╕одичних видань укра╖нсько╖ д╕аспори п’ятого континенту „Укра╖нець в Австрал╕╖”, розкрила деяк╕ важлив╕ нюанси д╕аспорно╖ пер╕одики. Протягом двадцяти трьох рок╕в сво╓╖ д╕яльност╕ у виданн╕ Б. ╤гнатов не лише зм╕г привабити пост╕йного укра╖нського читача, зб╕льшити обсяг видання та знайти кошти для його випуску. В╕н також зм╕г побудувати таку концепц╕ю газети, яка дала змогу викликати великий ╕нтерес до проблем укра╖нсько╖ д╕аспори та залучити значну к╕льк╕сть людей до обговорення ╕ розв’язання цих проблем. Допов╕дь про публ╕цистичну позиц╕ю кримського журнал╕ста Володимира Шахнюка викликала неабиякий ╕нтерес серед учасник╕в конференц╕╖. ╤ це не дивно. Адже огляд творчо╖ спадщини Володимира Потаповича наштовхнув на обговорення проблем кримсько╖ преси та укра╖нського населення п╕вострову, що вже довгий час залишаються нерозв’язаними. У вс╕х творах журнал╕ста червоною ниткою вишита проблема п╕днесення нац╕онально╖ св╕домост╕ кримських укра╖нц╕в. Саме заради цього писав публ╕цист, саме заради цього розкривав для читач╕в реальне значення та насл╕дки багатьох завуальованих спочатку радянською, а пот╕м й укра╖нською владою пол╕тичних под╕й. Звучали п╕д час проведення «круглого столу» ╕ зовс╕м забут╕ та нев╕дом╕ широкому загалу ╕мена: Роман Купчинський, В╕ктор Севський, Роман Бжеський, В╕ра Лебед╓ва та ╕н. Про деяких з них в╕домо дуже мало (наприклад, на сьогодн╕шн╕й день нав╕ть дата народження Р. Бжеського достеменно нев╕дома), але ╖хн╕ твори та прац╕ заслуговують на те, щоб бути почутими, оск╕льки саме вони в╕дроджували укра╖нське слово у нелегк╕ для нього часи. Тож, п╕дбиваючи п╕дсумки, можна порад╕ти тому, що так╕ теми приваблюють молодих науковц╕в, як╕, у свою чергу, роблять впевнен╕ та см╕лив╕ кроки заради того, щоб Укра╖на ╕ св╕т знали сво╖х геро╖в, вшановували ╖х та насл╕дували у сво╖й д╕яльност╕ найкращ╕ зразки нац╕онального таланту. Св╕тлана КЛИЧКО.