Версiя для друку Обговорити в форумi

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ СВОБОДИ ПРЕСИ
 На початку травня під егідою ООН відзначався всесвітній день свободи преси.
 Напередодні, виступаючи з нагоди свята, Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун заявив, що світу необхідні «вільні й незалежні» засоби масової інформації, безпека яких була б забезпечена. Паралельно комітет із захисту журналістів ООН опублікував список найбільш небезпечних для журналістів країн, який очолює Ірак.
 Водночас, згідно з доповіддю американської неурядової організації Freedom House, тільки 18% населення Землі користуються свободою преси, а 42% взагалі її позбавлені. На думку дослідників, в цілому минулого року, порівняно з 2006 роком, ситуація погіршилась. Останні місця в списку країн посідають Бірма, Куба, Північна Корея і Туркменістан. У десятці найгірших також країни СНД - Білорусь та Узбекистан.
 Довідка УКРІНФОРМу. 3 травня 1991 року в Намібії представники незалежних видань Африки узгодили «Віндхукську декларацію», яка містила заклик до держав забезпечити свободу преси та її демократичний характер. За ініціативою ООН та ЮНЕСКО цей день відзначається щорічно.
 Головним заходом цього дня є вручення Всесвітньої премії ЮНЕСКО за внесок у справу вільної преси ім. Гільєрмо Кано, заснованої на честь колумбійського журналіста. Розмір щорічної премії - 25 тисяч доларів.

ДЕСЯТКА НАЙБІЛЬШИХ ВОРОГІВ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
 Дві громадські організації - Інститут масової інформації та Незалежна медіа-профспілка України - за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» оприлюднили на прес-конференції в УКРІНФОРМі «Результат всеукраїнського антирейтингу «Вороги преси-2007» «десятку» найбільших її ворогів.
 У складанні антирейтингу «Ворогів преси» взяли участь п’ятдесят незалежних експертів з числа провідних журналістів з усієї України.
 Незважаючи на те, що минулого року порівняно з 2006 роком зійшло нанівець фізичне знищення журналістів і значно зменшилась кількість їх побиття, набагато більше (з 15 до 22 випадків) зріс економічний тиск на журналістів, що проявляється у звільненні журналістів з роботи, закритті медійних видань та безпідставних позовах на журналістів до суду. «Попри низку гучних заяв українських політиків, що Україна досягла значних успіхів у сфері свободи слова, насправді не все так просто й однозначно у цій царині», - підкреслила вона.
 За результатами журналістського голосування, до десяти найбільших ненависників преси потрапили в міру спадання «рейтингу» Київський міський голова Леонід Черновецький, міський голова міста Нова Каховка (Херсонська область) Володимир Коваленко, депутат ВР України (фракція БЮТ) Антон Яценко, міський голова міста Слов’янськ (Донецька область) Валентин Рибачук, міський голова Харкова Михайло Добкін, міський голова Львова Андрій Садовий, міський голова міста Ладижин (Вінницька область) Валерій Коломойцев, голова Соцпартії України Олександр Мороз, в. о. гендиректора ВАТ «Турбоатом» Віктор Суботін, депутат Рівненської обласної ради, головний лікар обласної клінічної лікарні Мирослав Семанів.
Голова Незалежної медіа-профспілки Михайлина Скорик наголосила, що найбільш підневільними почуваються комунальні ЗМІ, які перебувають у повній матеріальній та моральній залежності від керівників органів місцевого самоврядування й тому змушені виконувати будь-які їхні забаганки. «Тому й не дивно, що серед десяти найбільших ворогів преси більше половини списку становлять саме голови міських рад», - зазначила вона.

«МОВА ВОРОЖНЕЧІ №2». ЧАС ДІЯТИ!
 24 квітня у сімферопольському Інформаційному прес-центрі у рамках проекту «Формування толерантних стосунків у суспільстві шляхом подолання «мови ворожнечі» у ЗМІ Криму» відбувся «круглий стіл» на тему «Проблеми висвітлення у ЗМІ міжнаціональних та міжконфесійних відносин». Для обговорення представникам громадськості, релігійним діячам, політикам та журналістам були запропоновані такі питання: проблеми подолання міжконфесійних конфліктів та релігійного екстремізму; роль медіа у процесі формування толерантних відносин на півострові.
 На жаль, конструктивного діалогу не відбулося у повній мірі, бо на «круглий стіл» з невідомих причин, за словами організаторів, не прийшла більшість запрошених. Хоча спроби зрозуміти, звідки беруться ті чи інші стереотипи про ті чи інші народи, що стають зброєю для розпалювання міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, і намагання знайти шляхи їхнього розвінчання були. Але чи матиме цей діалог подальше практичне втілення? Ось у чому суть питання.

 P. S. Читачі «Світлиці» уже знайомі із поняттям «мова ворожнечі». Менш ніж півроку тому київський Центр близькосхідних досліджень проводив для журналістів Сімферополя семінар на цю тему. На ньому був присутнім і наш кореспондент. Після семінару «Кримська світлиця» присвятила публікацію проблемі «мови ворожнечі», яка є складовою більш глобальних: регулювання етнонаціонального розвитку в країні, вироблення оптимальних моделей міжетнічної взаємодії, запобігання конфліктним ситуаціям, які є актуальні не лише для інших багатонаціональних держав світу, а й для України також. Але важко собі уявити, скільки ще необхідно таких семінарів, «круглих столів», публікацій, діалогів, аби соціокультурне явище під назвою «мова ворожнечі» зникла із вуст та думок нашого суспільства... Складність ситуації полягає у тому, що, живучи у Криму, ми почасти просто не реагуємо на це явище, не намагаємося змінити ситуації, спробувати порозумітися. Хтось у цьому звинувачує політиків, хтось журналістів, хтось, можливо, і сусідів по під’їзду, але далі звинувачень справа не йде. А людям же треба якось жити.
 Катерина КРИВОРУЧЕНКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема "З потоку життя"