"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2008 > Тема "Душі криниця"
#19 за 09.05.2008
╤ВАН ГОНЧАР: «РУШНИК, ЯК ╤ДЕОЛОГ╤ЧНА ЗБРОЯ, СИЛЬН╤ШИЙ В╤Д АТОМНО╥ БОМБИ…»
Мабуть, наш╕ читач╕ пам’ятають, яка довга боротьба точилася колись навколо в╕дкриття музею ╤вана Гончара. Точн╕ше, сам музей фактично ╕снував ╕ без дозволу влади. Але в╕н займав майже всю корисну площу помешкання ки╖вського ентуз╕аста… ╤снувала об’╓ктивна потреба розширення музею, перенесення його в б╕льш престижне м╕сце. Народ тод╕ перем╕г. Музе╓м тепер зав╕ду╓ Петро ╤ванович Гончар, син великого подвижника. В╕н люб’язно погодився дати ╕нтерв’ю для «Кримсько╖ св╕тлиц╕».
- Оск╕льки цей музей я в╕дв╕дав нап╕влегально ще 20 рок╕в тому, то маю уявлення – яким в╕н був тод╕. Пам’ять збер╕га╓ враження про цю св╕тлу под╕ю… Але хот╕лося б знати точку зору продовжувача батьково╖ справи. Чи не змогли б ви зробити сво╓р╕дний ретроспективний анал╕з? Що було, що стало… ╤стор╕я створення музею Гончара, витоки, мотиви… Ну ╕, звичайно, дек╕лька сл╕в про позитивний внесок музею. - Тод╕ панувала радянська ╕деолог╕я, яка була космопол╕тичною за сво╓ю суттю. Мистецтво повинно було прославляти комун╕стичну парт╕ю. Така була система… А ╤ван Гончар св╕домо протиставив себе оф╕ц╕йн╕й ╕деолог╕╖, вважаючи, що св╕тогляд людини повинен базуватися на… родств╕. Мовляв, ус╕ ми ╓дина родина, народ, нац╕я. Створивши музей, в╕н доводив, що культура, яку витворив наш народ, св╕дчить про те, що ми ╓дин╕, становимо певну сп╕льноту. Тому будувати нове сусп╕льство треба саме на тих засадах, як╕ витворив народ впродовж стол╕ть. - П╕д час останнього в╕дв╕дування музею 1987 року у мене було в╕дчуття, що для того, аби з╕брати вс╕ експонати, три життя буде мало – ст╕льки всього з╕брано… - Я зараз намагаюся робити ту ж справу, що й батько робив. ╤ жив поряд з ним, бачив кожен його крок… Але при цьому завжди дивувався – як багато в╕н встига╓ зробити! ╤ван Гончар був ╕ скульптором, ╕ живописцем, ╕ етнографом, ╕ колекц╕онером. Досл╕дження ╕ збирання – це таки дещо р╕зн╕ реч╕. Сум╕жн╕, так би мовити. Часу в╕дбирають багато. Тому у нього була розписана кожна хвилина! - На це захоплення його, певно, вплинули батьки? - Щось ╕ в╕д батьк╕в передалося. Хоча вони були простими селянами, але шанобливо ставилися до традиц╕й, до р╕дного. А коли молодий ╤ван Гончар при╖хав до Ки╓ва, то познайомився з родиною Коросташ╕в. А Коросташ був досл╕дником, збирачем фольклору. Мабуть, саме це знайомство ╕ стало вир╕шальним. Не могло не вплинути ╕ саме мистецтво. Адже в╕н був скульптором! А ще на реал╕зац╕ю ╕де╖ музею не могла не вплинути та обставина, що ╤ван Гончар був… комун╕стом. Щиро в╕рив у комун╕стичну ╕дею, яка (в╕н так вважав) базувалася на християнських ц╕нностях. Як скульптор ╕ художник, в╕н збирав красив╕ реч╕, як╕ дарували йому натхнення. Тобто жив серед краси. А пот╕м вир╕шив ╖╖ «концентрувати». - Членство в КПРС було сво╓р╕дним захистом? Адже така п╕двищена увага до етн╕чного не в╕талася. А в╕н був справжн╕м «етн╕чним фундаментал╕стом»! - В╕н, як член парт╕╖, був головою культурно╖ секц╕╖, тому на деякий час мав певне «ал╕б╕». Це, д╕йсно, допомагало. Але не т╕льки це. Музей поступово ставав в╕домим у св╕т╕. Коли при╖здили ╕ноземц╕, влада, щоб показати ╖м Укра╖ну, везла ╖х до домашнього музею ╤вана Гончара. Але в сам╕й Укра╖н╕ музей не пропагувався. ╤, тим не менш, людей, як╕ ним ц╕кавилися, було достатньо. ╤ КДБ було дуже зручно в╕дсл╕дковувати небайдужих до нац╕онально╖ ╕де╖ людей. Це була третя причина. Але скоро «органи» зрозум╕ли, що ╕деолог╕чна складова музею переважа╓ увесь «оперативний» позитив. ╤ вони заборонили в╕дв╕дувати музей. - Коли це сталося? - На початку с╕мдесятих. - А ми ж у 1987 роц╕ якось «проскочили»! - У перебудовч╕ роки вже в╕дбулося певне потепл╕ння, послаблення ╕деолог╕чного контролю. А до того на цих ки╖вських схилах сид╕ли, стояли представники «компетентних орган╕в», як╕ погрожували зв╕льненням з роботи або виключенням з ун╕верситету чи ╕нституту (якщо йшлося про студент╕в), отакими були 70-т╕ роки.. ╤ нав╕ть у 60-т╕ роки, п╕д час в╕длиги, людей в╕дсл╕дковували. Пот╕м дехто з кадеб╕ст╕в з╕знавався, що сл╕дкував. Був такий Борис Ковгар, який за сво╓ з╕знання поплатився свободою: ╕ в тюрм╕ побував, ╕ в «психушц╕». ╤ т╕льки за те, що мав мужн╕сть привселюдно заявити, що за такою людиною нема чого сл╕дкувати, бо в╕н ╓ людиною Правди. - Звичайне колекц╕онування предмет╕в старовини - ╕ раптом ст╕льки проблем, ст╕льки пристрастей довкола! А ви чули про нашого Олекс╕я Нирка? Збирав бандури, досл╕джував творч╕сть бандурист╕в… - Олекс╕й Нирко? З Криму? Так, в╕н бував у нас, нав╕ть ночував неодноразово. Вони з ╤ваном Макаровичем були друзями, однодумцями. Може, й впливали одне на одного… Так чи ╕накше, ╤ван Гончар бачив, що народне мистецтво не можна використовувати для пропаганди ╕деолог╕╖. А часом же робили таке: рушнички чи посуд ╕з зображенням Лен╕на… Скульптор збагнув, що за народною культурою сто╖ть набагато б╕льше! ╤ з того часу в╕н вир╕шив якось впливати на людей, «просв╕тлювати» ╖х. З╕брав когорту молодих «опозиц╕онер╕в» (а нам подобалося тод╕ опозиц╕йна д╕яльн╕сть) ╕ давав завдання, аби ми приводили до музею людей. Часом нам вдавалося за день привести 5 – 6 чолов╕к, а то й б╕льше. ╤ван Макарович говорив з цими людьми, проводив з ними екскурс╕╖ ╕ переконував, що рушник, як ╕деолог╕чна зброя, на даному етап╕ сильн╕ший в╕д атомно╖ бомби! - ╤ це впливало на людей? - Так, св╕тогляд м╕нявся докор╕нно! - ╤ван Гончар був просв╕тителем, який фактично наново формував людську св╕дом╕сть. Думаю, що його д╕яльн╕сть якоюсь м╕рою вплинула на х╕д ╕стор╕╖ Укра╖ни. Адже люди, як╕ у нього побували, пот╕м формували сво╖ осередки… - Фактично так ╕ було. Ми теж не мовчали про музей – в╕дразу д╕лилися сво╖ми враженнями з друзями. Пот╕м утворилася невелика група укра╖номовних турист╕в, альп╕н╕ст╕в, як╕ п╕дкорювали кавказьк╕ вершини, придивлялися до життя ╕ побуту кавказц╕в, до ╖хнього патр╕отизму. Вивчали Кавказ, набиралися здоров’я, досв╕ду, але вже не забували про укра╖нськ╕ глечики ╕ рушники, про вишиванки ╕ бандури, ╕ нав╕ть про кубанську частину експозиц╕╖ цього ун╕кального ки╖вського музею. - ╤ навколо таких людей поширювалася думка про незалежн╕сть, адже так? - Безумовно. Свого часу Василь Стус, В’ячеслав Чорнов╕л, Дмитро Павличко також бували у ╤вана Гончара. Ось нещодавно до нас заходив Павличко ╕ розпов╕дав, як його викликали до КДБ п╕сля того, як в╕н побував у музе╖. Я, до реч╕, знайшов фото, де молодий Павличко сфотографований у козацькому одяз╕… - А вас батько змалку виховував у патр╕отичному дус╕? - Напевно ж, виховував, але для мене це було непом╕тно. Н╕би так ╕ треба… - Чув, що грецьке товариство проводило тут, у музе╖, якийсь св╕й веч╕р... - Воно ╕ зараз орган╕зову╓ тут свою виставку; американське посольство т╕сно з нами контакту╓, орган╕зову╓ зустр╕ч╕. Нав╕ть ООН святкувала тут св╕й «день народження». Дружина посла ООН якось сказала, що вона в Ки╓в╕ вже три роки, але справжню Укра╖ну побачила лише в нашому музе╖! Одним словом, ми стали популярними. ╤ це законом╕рно. Ус╕ предмети, реч╕, як╕ ╤ван Гончар в╕дбирав десятил╕ттями, вони ж були кв╕нтесенц╕╓ю нашо╖ сутност╕. Тому такий потужний вплив на людей. - А з Кримом ви п╕дтриму╓те як╕сь контакти? Люди до вас ╖дуть? - ╢ кримчани, як╕ в╕дв╕дують музей. Та й ми робили виставку в Ялт╕, коли був фестиваль «Лесина ос╕нь»… - А вишивальницю В╕ру Ро╖к ви зна╓те? - Так! Ми листувалися з нею. До реч╕, вона була добре знайома з ╤ваном Макаровичем. На той час таких людей було мало, тому вони, як правило, щось чули одне про одного ╕ намагалися познайомитись. - Це правда, що ╕дея фестивалю «Кра╖на мр╕й» народилася тут, у музе╖ ╤вана Гончара? - Так, я був одним ╕з сп╕ворган╕затор╕в «Кра╖ни мр╕й». - Тод╕ зможете передати Олегов╕ Скрипц╕ статтю, надруковану про нього в «Кримськ╕й св╕тлиц╕»? - Передам, неодм╕нно передам! Цього року також будемо проводити. Час летить швидко, не встигнемо оглянутися, як буде «Купальська хода»… Так що готу╓мось! ╤ завжди рад╕ розширити коло наших прихильник╕в за рахунок небайдужих людей, особливо молод╕. Серг╕й ЛАЩЕНКО. Ки╖в – Льв╕в.
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2008 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5885
|