Внесення зм╕н до чинного Основного Закону кра╖ни – проблема, яка виклика╓ безл╕ч суперечок та обговорень. Наявн╕сть конституц╕йно╖ кризи п╕дтверджу╓ неспроможн╕сть цього документа регулювати ус╕ сфери сусп╕льного життя на належному р╕вн╕. Громадський конституц╕йний ком╕тет ╕н╕ц╕ював проведення сер╕╖ „круглих стол╕в” п╕д загальною назвою „Нова Конституц╕я – Чому? Коли? Як?”. Так╕ заходи вже в╕дбулися в Ки╓в╕, Донецьку, Дн╕пропетровську, Луцьку, Львов╕ та Одес╕. Нарешт╕ 24 кв╕тня представники цього громадського об’╓днання зав╕тали ╕ до Криму, щоб докладн╕ше розпов╕сти про проблеми чинно╖ Конституц╕╖ Укра╖ни, наск╕льки дотримуються та виконуються основн╕ ╖╖ положення та як можна виправити ╕снуючу ситуац╕ю. „Круглий ст╕л” мав дв╕ тематичн╕ частини: анал╕з чинно╖ Конституц╕╖ та шляхи зм╕ни Основного Закону кра╖ни. Фактично, започаткована дискус╕я проходила не лише в пол╕тичн╕й, а й правов╕й площин╕. Поряд ╕з проблемами юридичного характеру фах╕вц╕ робили проекц╕ю на сьогодення, при цьому не аг╕туючи за певну силу, а просто констатуючи факти, що промовисто говорять про наявн╕сть в Укра╖н╕ не т╕льки парламентсько╖, а й конституц╕йно╖ криз. Юл╕я Кириченко, кер╕вник проект╕в Центру пол╕тико-правових реформ, презентувала в рамках заходу працю, що стала результатом ╖хньо╖ пл╕дно╖ роботи. Йдеться про „Зелену книгу Укра╖нсько╖ конституц╕йно╖ реформи”. Хтось може здивуватися: у 2004 роц╕ до Основного Закону були внесен╕ зм╕ни, невже цього не достатньо для нормального функц╕онування ус╕х г╕лок влади? Виявля╓ться, що н╕. Б╕льше того, посп╕шн╕сть введення законопроекту про внесення зм╕н до Конституц╕╖ та в╕дсутн╕сть справжнього громадського та експертного обговорення ц╕╓╖ справи призвели до виникнення нових проблем у р╕зних площинах державного управл╕ння. Можна пригадати ╕ той факт, що ц╕ нововведення викликали негативне ставлення науковц╕в, а Нац╕ональна ком╕с╕я з╕ зм╕цнення демократ╕╖ та утвердження верховенства права у „Висновку щодо дотримання конституц╕йно╖ процедури п╕д час внесення зм╕н до Конституц╕╖ Укра╖ни та щодо в╕дпов╕дност╕ внесених зм╕н загальним засадам Конституц╕╖ Укра╖ни ╕ ╓вропейським стандартам” зазначила, що зм╕ни вносилися ╕з порушеннями конституц╕йно╖ процедури та не в╕дпов╕дали ан╕ загальним засадам Конституц╕╖ Укра╖ни 1996 року, ан╕ ╓вропейським стандартам. Фах╕вц╕ Громадянського конституц╕йного ком╕тету зробили св╕й анал╕з тексту сучасно╖ Конституц╕╖ Укра╖ни та виклали у книз╕ зауваження щодо кожного ╖╖ розд╕лу. Для населення, безперечно, найважлив╕шою ╓ та частина, в як╕й йдеться про гарант╕ю основних прав та свобод людини. Так, наприклад, деяк╕ закр╕плен╕ права соц╕ально-економ╕чного характеру носять декларативний характер, оск╕льки вони не працюють п╕д час численних судових позов╕в. До того ж, в кра╖н╕ не врегульовано на конституц╕йному р╕вн╕ питання заборони смертно╖ кари. Непоко╖ть анал╕тик╕в ╕ в╕дсутн╕сть конституц╕йного закр╕плення прав юридичних ос╕б, а це призводить до зниження р╕вня ╖х захисту, що, врешт╕, може негативно позначитися ╕ на економ╕чному розвитку держави. Проблема народного волевиявлення теж проявля╓ться через недостатню правову регламентац╕ю цього ╕нституту. Так, дос╕ не прописано, який характер мають результати референдуму (обов’язковий чи рекомендац╕йний), чи може народ накладати вето на деяк╕ законодавч╕ акти тощо. Найб╕льше уваги анал╕тики прид╕лили розгляду проблем д╕яльност╕ та вза╓мод╕╖ владного трикутника – Президент, парламент, уряд. Тут вид╕ляються так╕ проблеми: суперечлив╕сть та складн╕сть процедури формування Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни; неоднозначн╕сть порядку зв╕льнення його член╕в; неч╕тке визначення повноважень та сфер в╕дпов╕дальност╕ Верховно╖ Ради Укра╖ни, Президента Укра╖ни та Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни; ускладнен╕сть процедури ╕мп╕чменту глави держави, що робить цю процедуру фактично неможливою для виконання; неч╕тк╕сть конституц╕йних положень щодо припинення повноважень парламенту та ╕н. Так, справд╕, незрозум╕лими залишаються так╕ реч╕, коли б╕льш╕сть м╕н╕стр╕в Укра╖ни призначаються Верховною Радою за поданням Прем’╓р-м╕н╕стра, в той час, як м╕н╕стр оборони та м╕н╕стр закордонних справ - за поданням Президента Укра╖ни. Такий порядок, на думку анал╕тик╕в, вплива╓ на незбалансован╕сть роботи уряду, ╕, як насл╕док, знижу╓ться результативн╕сть його роботи. Кр╕м того, фах╕вц╕ вважають, що ВРУ над╕лена надто широкими повноваженнями у сфер╕ зв╕льнення член╕в уряду, що, фактично, ╓ втручанням у його д╕яльн╕сть. А це може призвести до невиправданих пол╕тичних р╕шень про зв╕льнення окремих м╕н╕стр╕в, що, знову ж таки, не найкращим чином позначиться на д╕яльност╕ Кабм╕ну. Не визначено у Конституц╕╖ ╕ спец╕альних положень щодо зв╕льнення тих член╕в уряду, що призначаються за поданням глави держави, що вплива╓ на неч╕тк╕сть статусу цих посадовц╕в та на виникнення проблем у ╖хн╕й робот╕. Статус Президента Укра╖ни теж спричиня╓ появу певних суперечностей. Насамперед, це в╕дсутн╕сть регламентац╕╖ процедур зд╕йснення ним сво╖х повноважень. Особливо неоднозначними анал╕тики визнали кадров╕ повноваження, до яких, наприклад, належить право зв╕льняти третину складу Конституц╕йного Суду Укра╖ни, яке може бути використане з метою тиску на ╓диний орган конституц╕йно╖ юрисдикц╕╖. Основний Закон над╕ля╓ главу держави функц╕ями гаранта територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕, державного суверен╕тету тощо. Неч╕тк╕сть окреслення механ╕зм╕в такого гарантування призводить до виникнення ╕нституц╕йних конфл╕кт╕в (наприклад, можлив╕сть припинення повноважень Верховно╖ Ради лише на основ╕ такого статусу). До того ж, фах╕вц╕ говорять ╕ про незручност╕, що можуть виникати в процес╕ орган╕зац╕╖ та проведення вибор╕в глави держави. Важливим нюансом ╓ ╕ той факт, що, в╕дпов╕дно до положень чинно╖ Конституц╕╖, можлива ситуац╕я припадання дати таких вибор╕в на пер╕од року (наприклад, л╕тн╕ м╕сяц╕ – пер╕од в╕дпусток), який ╓ незручним для моб╕л╕зац╕╖ електорату, що може спричинити необ’╓ктивн╕сть результат╕в народного волевиявлення. Положення Конституц╕╖ Укра╖ни щодо функц╕онування парламенту теж сповнен╕ неч╕ткостей та суперечностей. Ще й дос╕ невир╕шен╕ питання обмеження депутатсько╖ недоторканност╕. Проблема використання карток народних депутат╕в, як╕ не присутн╕ на зас╕данн╕, ╕ншими народними обранцями для голосування за певн╕ законопроекти також залиша╓ться в╕дкритою, оск╕льки ще й дос╕ не встановлена в╕дпов╕дальн╕сть за вчинення таких д╕й. Спостер╕га╓ться ╕ порушення народними депутатами вимог щодо несум╕сност╕ депутатського мандата з ╕ншими видами д╕яльност╕. Серед необх╕дних зм╕н фах╕вц╕ також називають ╕ зменшення терм╕ну роботи парламенту до звичних нам чотирьох рок╕в (а не п’яти, як зазначено у новому вар╕ант╕ Конституц╕╖). Ця норма ╓ поширеною у багатьох кра╖нах ╢вропи саме через те, що така пер╕одичн╕сть у робот╕ Парламенту здатна зм╕нити його роботу уб╕к б╕льшо╖ об’╓ктивност╕ у питанн╕ служ╕ння ╕нтересам сусп╕льства. Серед ╕нших проблемних момент╕в Основного Закону кра╖ни звучали питання оптим╕зац╕╖ роботи орган╕в виконавчо╖ влади. Виносилися на обговорення ╕ вади судово╖ системи Укра╖ни, зокрема, втрата до не╖ дов╕ри сусп╕льства через корумпован╕сть, неналежне забезпечення права особи на справедливий суд. На сьогодн╕, за висновками експерт╕в, спостер╕га╓ться фактична неспроможн╕сть м╕сцевого самоврядування зд╕йснювати ефективну д╕яльн╕сть через, знову ж таки, надто узагальнен╕, неповн╕, а ╕нод╕ й суперечлив╕ моменти ╕снуючого конституц╕йного регулювання. У б╕льшост╕ м╕сцевих громад, як виявля╓ться, майже не вир╕шуються питання локального значення, а надання послуг населенню зд╕йсню╓ться на неприйнятно низькому р╕вн╕. Сам╕ ж м╕сцев╕ громади через низку причин, на жаль, не мають можливост╕ повноц╕нно виконувати сво╖ функц╕╖, покладен╕ на них законом. ╤ все це – далеко не повний перел╕к проблем, як╕ сьогодн╕ не спроможна розв’язати чинна Конституц╕я Укра╖ни. До того ж внесення нових зм╕н до Головного Закону держави ускладню╓ться в╕дсутн╕стю процедури прийняття нового документа такого типу та ╕мов╕рним використанням впровадження таких зм╕н у пол╕тичних ╕нтересах. Оск╕льки питання лег╕тимност╕ прийняття нового Основного Закону кра╖ни лежить у законодавч╕й площин╕, громадськ╕сть може вплинути лише на усунення друго╖ проблеми. Громадський конституц╕йний ком╕тет пропону╓ створити для цього спец╕альний орган – Конституц╕йну асамблею Укра╖ни, що ма╓ бути над╕лена особливими повноваженнями з метою забезпечення реал╕зац╕╖ укра╖нським народом установчо╖ влади. Важливо, що ця ланка – не ╓ остаточною та визначальною. До основних повноважень Конституц╕йно╖ асамбле╖ Укра╖ни за задумом ма╓ належати розробка та доопрацювання проекту ново╖ редакц╕╖ Конституц╕╖. К╕нцеве р╕шення в цьому питанн╕ залиша╓ться за народом, який на всеукра╖нському референдум╕ ма╓ затвердити чи в╕дхилити розроблений проект. До складу такого установчого органу пропону╓ться включити триста народних обранц╕в, обраних шляхом загального, р╕вного ╕ прямого виборчого права на основ╕ та╓много голосування. Вимоги до них максимально прост╕: волод╕ння державною мовою, досягнення 25-р╕чного в╕ку, наявн╕сть вищо╖ юридично╖ осв╕ти та права голосу. Не можуть бути обран╕ до Конституц╕йно╖ асамбле╖ особи, що об╕ймають певн╕ посади в державних органах (Президент Укра╖ни, народний депутат, член Кабм╕ну, суддя тощо), та громадяни, що мають судим╕сть за учинення навмисного злочину. До реч╕, фах╕вц╕ бачать лише три механ╕зми оновлення чинно╖ Конституц╕╖ Укра╖ни: визнання Конституц╕йним Судом Укра╖ни Закону Укра╖ни „Про внесення зм╕н до Конституц╕╖ Укра╖ни” в╕д 8 грудня 2004 року повн╕стю неконституц╕йним з п╕дстав порушення процедури його розгляду та ухвалення; внесення зм╕н шляхом, визначеним у розд╕л╕ Х╤╤╤ Конституц╕╖ Укра╖ни, та ухвалення ново╖ редакц╕╖ Основного Закону за посередництвом вищезгадано╖ Асамбле╖. Як зазначають автори книги, на сучасному етап╕ розвитку конституц╕онал╕зму в Укра╖н╕ стало особливо в╕дчутно, що принциповим для усп╕шного розвитку держави ╓ не лише як╕сний демократичний зм╕ст Основного Закону, а й його практична д╕╓в╕сть. Зокрема, закр╕плених ним принцип╕в законност╕, пр╕оритету прав людини, под╕лу влади тощо. Анал╕з укра╖нських пол╕тико-правових процес╕в показу╓, що одн╕╓ю з головних причин пол╕тичних криз, як╕ пережива╓ Укра╖на, ╓ не ст╕льки недол╕ки тексту Конституц╕╖, ск╕льки в╕дсутн╕сть незалежно╖ пол╕тико-правово╖ культури, поваги до цього документа, несприйняття представниками влади принципу верховенства права та направлення сво╖х д╕й в першу чергу на захист прав та ╕нтерес╕в сусп╕льства. Важливо, що провести усп╕шну конституц╕йну реформу можна лише шляхом залучення широкого кола громадськост╕ та експерт╕в, як╕ спец╕ал╕зуються у галуз╕ конституц╕йного права. Адже нову Конституц╕ю мають створювати не пол╕тики, як╕ часто д╕ють лише у власних ╕нтересах, а громадянське сусп╕льство через сво╖х безпосередн╕х представник╕в. Саме громадяни Укра╖ни повинн╕ бути прямими учасниками конституц╕йного процесу, бо в ╖хн╕х ╕нтересах обрати ╕ створити таку кра╖ну, в як╕й ╖м буде комфортно жити ╕ в як╕й вони почуватимуться насправд╕ захищеними. Св╕тлана КЛИЧКО. Фото О. Носаненка.