Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3801)
З потоку життя (6998)
Душі криниця (3764)
Українці мої... (1519)
Резонанс (1640)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1771)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БАЛУХ ПОВН╤СТЮ ОДУЖАВ
Нараз╕ трива╓ досудове сл╕дство, п╕дозрюваному в напад╕ на Балуха продовжили терм╕н тримання п╕д...


НЕХАЙ УКРА╥НА У ЩАСТ╤ БУЯ…
╤м’я неперевершеного корифея театру Михайла Старицького недаремно вписано в золотий фонд...


ПЕРШИЙ ╤ ОСТАНН╤Й КОМАНДУВАЧ УКРА╥НСЬКОГО ФЛОТУ
21 грудня в╕дзначаються 150 рок╕в в╕д дня народження першого в нов╕тн╕й ╕стор╕╖ Укра╖ни...


ЛИШЕ ОДНЕ МАЛА В ДУШ╤ – УКРА╥НУ, ╤ Н╤ЧОГО Б╤ЛЬШЕ…
У розма╖тт╕ безк╕нечних телев╕з╕йних шоу-програм, що с╕ють в душ╕ порожнечу, так хочеться...


ВАСИЛЬ ПЕЛИШ: «Я БАЧИВ, ЯК МЕН╤ В╤ДПИЛЮВАЛИ РУКУ. КРИЧАВ: «СЛАВА УКРА╥Н╤!»
19-р╕чний бо╓ць добровольчого батальйону «Айдар» Василь Пелиш б╕ля Луганська був...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:
















Click for Simferopol, Ukraine Forecast
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2008 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 25.04.2008
«ЯКЕ ЦЕ ЩАСТЯ, ЩО ВАС ЗВАТИ В╤РОЮ!..»


 25 кв╕тня божественн╕й вишивальниц╕ В╕р╕ Серг╕╖вн╕ Ро╖к виповню╓ться 97 (дев’яносто с╕м!) рок╕в. З ц╕╓╖ нагоди хочу сказати к╕лька теплих сл╕в про Майстриню.
 З В╕рою Серг╕╖вною я познайомилась в липн╕ 2003 року на ╖╖ виставц╕ в Музе╖ л╕тератури та мистецтва в м. Кобеляки. А згодом вона сама зав╕тала до редакц╕╖ нашо╖ газети «Колос». ╤ в╕дтод╕ В╕ра Серг╕╖вна якось незримо в мо╖х думках завжди. ╤ це пост╕йне, поза реальн╕стю сп╕лкування ц╕лком природне, бо для мене В╕ра Серг╕╖вна сама – людина з ╕ншого вим╕ру. Зараз уже нема╓ н╕ в кого н╕ таких манер, н╕ тако╖ ╕нтел╕гентност╕, н╕ такого блиску, н╕ под╕бно╖ ел╕тарност╕. Я нав╕ть не уявляю, як вона живе з ус╕м цим сво╖м Божим даром серед сьогодн╕шнього брудного й жорстокого св╕ту. Тому й ставлю В╕ру Ро╖к на перше м╕сце серед ус╕х, кого знаю. Ми з нею – веснян╕ птахи. М╕ж нашими днями народження така малесенька дистанц╕я. Разом з В╕рою Серг╕╖вною народилася й моя плем╕нниця ╤нна, тому на наших с╕мейних святах завжди згаду╓мо й ╖╖. Моя старша сестра Валентина вишива╓ скатерт╕, в╕д яких ус╕ в захват╕, тому перед талантом Майстрин╕ вона схиля╓ться, знаючи йому ц╕ну.
 У цей високий день народження В╕ри Серг╕╖вни я бажаю ╖й тепло╖ весни, гарного л╕та, щедро╖ осен╕, морозно╖ зими, знову весни ╕ так дал╕, ╕ так дал╕! Уся моя родина переда╓ щир╕ в╕тання ╕ найкращ╕ побажання наш╕й Майстрин╕.
 А цього в╕рша я присвячую В╕р╕ Ро╖к, божественн╕й вишивальниц╕, Герою Укра╖ни:
Я розум╕ю, що вас звати В╕рою,
Проте щоразу, як зустр╕ну де,
Так хочеться мен╕
сказати: «В╕рую!
В добро, яке в╕д Вас,
мов св╕тло йде.
Вам доля сипле золотою м╕рою,
Дола╓ Ваша слава сотн╕ верст.
Яке це щастя,
що Вас звати В╕рою!
Це – б╕льше, н╕ж ╕м’я,
Це Божий перст!»
 Людмила ОВД╤╢НКО,
 член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.
м. Кобеляки Полтавсько╖
област╕, кв╕тень 2008 р.

З╤ СВЯТОМ!
ВЧИМОСЯ У ВАС, МАЙСТРИНЕ!
 Сьогодн╕ виповню╓ться 97 рок╕в чудов╕й ж╕нц╕ – В╕р╕ Серг╕╖вн╕ Ро╖к. Це людина, котра усе сво╓ життя присвятила укра╖нськ╕й вишивц╕, аби через не╖ подарувати людям красу, незвичайний св╕т. ╥╖ головне прагнення – навчити людей бачити, в╕дчувати, творити прекрасне. Ус╕ ╖╖ роботи сповнен╕ любов╕ до Укра╖ни. За багато рок╕в вона вивчила не т╕льки техн╕ки укра╖нського народу, а й р╕зних кра╖н св╕ту. Ц╕ знання наповнили нов╕ вишивки В╕ри Серг╕╖вни ще б╕льшою чар╕вн╕стю. У сво╖ 97 рок╕в вона продовжу╓ д╕литися досв╕дом вишивання ╕ понин╕ да╓ уроки сво╖м новим ученицям.
 Ми, як ╕ В╕ра Серг╕╖вна, за фахом вчител╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури. З дитинства захоплю╓мось вишивкою ╕ завжди мр╕яли вчитися в Майстрин╕ такого високого р╕вня, аби досконально вивчити особливост╕ укра╖нсько╖ нац╕онально╖ вишивки, ╖╖ рег╕ональну специф╕ку, колорит, техн╕ки.
 Ми дуже рад╕, що навча╓мося цього мистецтва саме у В╕ри Серг╕╖вни. Вона навча╓ нас не т╕льки вишивати, а й в╕льно мислити, бачити св╕т в ус╕х його проявах.
 Олександра ╕ Н╕на ШЕВЧУКИ.
 м. ╢впатор╕я.
 * * *
 Героя Укра╖ни, заслужену майстриню народно╖ творчост╕ Укра╖ни, заслуженого художника Автономно╖ Республ╕ки Крим, члена Нац╕онально╖ Сп╕лки народного мистецтва Укра╖ни В╕ру Серг╕╖вну РО╥К в╕та╓мо з Днем народження.
 Хай дн╕ прол╕тають, хай роки минають,
 А Ви залишайтесь такою, як ╓ –
 Завжди молодою, завжди дорогою,
 Такою, що щастя ╕ншим да╓.
 В╕д щирого серця бажа╓м здоров’я,
 Без нього не мил╕ вс╕ наш╕ д╕ла.
 В здоров’╖ багатство, ╕ рад╕сть, ╕ сила,
 А б╕льшого щастя на св╕т╕ нема.
 Хай доля дару╓ Вам довг╕ л╕та,
 А в серц╕ дов╕ку живе доброта.
Валентина КОВАЛЕНКО,
учитель-методист ╕ учн╕ 10-го «б»,
11-го «д» клас╕в НВК «Школа-л╕цей» № 3.
 м. С╕мферополь.

ДИВОСВ╤Т В╤РИ РО╥К
Григор╕й Сковорода писав: «Для чего делаем материи, вышиваем их разными нитками и взору приятными цветами обвешуемся оными?.. Для радости сердца».
 Процитован╕ слова укра╖нського ф╕лософа можуть стати еп╕графом до життя та творчост╕ В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к. Ця надзвичайно щира, сердечна ╕ талановита майстриня-вишивальниця вс╕ сво╖ роботи викону╓ для «радост╕ серця» людей.
 Понад 75 рок╕в ╖╖ руки творять диво, а душа в╕дкрита для добра ╕ любов╕ до р╕дно╖ земл╕ та людей. Роботи В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к мандрують не т╕льки по вс╕й Укра╖н╕, а й по ╕нших кра╖нах св╕ту. Пост╕йн╕ виставков╕ тури, що проводяться в Укра╖н╕ завдяки зусиллям родини вишивальниц╕, а також Всеукра╖нського ╕нформац╕йно-культурного центру, долучають нас до р╕дно╖ укра╖нсько╖ культури та мистецтва. На сьогодн╕ це дуже актуально ╕ необх╕дно, адже засилля дешевих «к╕чових» штамп╕в тихо ╕ непом╕тно н╕велю╓ нац╕ональн╕ пр╕оритети. Т╕льки завдяки таким подвижникам, як В. С. Ро╖к, зроста╓ зац╕кавлення молод╕ до р╕дно╖ культури.
 25 кв╕тня В╕р╕ Серг╕╖вн╕ Ро╖к виповню╓ться 97 рок╕в. Сол╕дний в╕к, але розум ясний ╕ ╓ ще бажання працювати. Ця дата поверта╓ нас до недалекого минулого, про яке ми згаду╓мо з любов’ю ╕ теплотою.
 Виставка роб╕т В╕ри Серг╕╖вни в Нац╕ональному ╕сторико-етнограф╕чному запов╕днику «Переяслав» (м. Переяслав-Хмельницький) була довгожданою як у прямому, так ╕ в переносному значенн╕. Так сталося, що к╕лька раз╕в у м╕сцев╕й прес╕ з’являлись пов╕домлення про майбутню виставку, яка з об’╓ктивних причин в╕дкладалась. Тож на в╕дкриття, яке в╕дбулося 20 липня 2007 року, на превеликий жаль, зав╕тало менше в╕дв╕дувач╕в, н╕ж планувалось. Але вже за к╕лька дн╕в гост╕ музе╖в запов╕дника та мешканц╕ м╕ста п╕дходили до сп╕вроб╕тник╕в Н╤ЕЗ «Переяслав» з проханням показати ╖м виставку. Людей дивувало та зачаровувало все: к╕льк╕сть роб╕т та як╕сть виконання твор╕в, р╕зноман╕ття техн╕к, якими волод╕╓ майстриня, краса ╕ неповторна ╕ндив╕дуальн╕сть вишивки. Знайом╕ та друз╕, розпитуючи мене про В╕ру Серг╕╖вну, захоплено говорили: «Який же талант послав Господь ц╕й ж╕нц╕! ╤ як╕ терп╕ння та працьовит╕сть!»
 З профес╕йного погляду ун╕кальн╕сть роб╕т майстрин╕, перш за все, поляга╓ у використанн╕ р╕зноман╕тних давн╕х народних техн╕к вишивання. В╕ра Серг╕╖вна користу╓ться такими майже забутими техн╕ками, як виколювання, занизування, набирування, мережка-витяганка з настилом, вир╕зування. Робота з цими швами складна ╕ морочлива. Дивлячись на ╕деальн╕ ст╕бки в роботах В. Ро╖к, я згадувала етнограф╕чну експедиц╕ю до полтавського села. Бабуся-полтавчанка, що подарувала нам сорочку, вишиту сво╖ми руками, на запитання: «Ск╕льки часу займало вишивання вир╕зуванням двох рукав╕в?» в╕дпов╕ла: «Та всю зиму - в╕д Пилип╕вки до Великодня». Сьогоденна молодь не може нав╕ть допустити, що протягом 4-5 м╕сяц╕в зам╕сть екран╕в телев╕зор╕в чи комп’ютерних мон╕тор╕в нашу увагу можуть займати дивовижн╕ орнаменти на полотн╕. ╤ т╕льки завдяки таким подвижникам, як В╕ра Серг╕╖вна, живе ╕ утверджу╓ться мистецтво укра╖нського вишивання.
 Класичн╕ традиц╕╖ народного мистецтва - основа для пост╕йних творчих пошук╕в мисткин╕. В╕дчува╓ться, що особливу увагу вона зверта╓ на вивчення специф╕ки рег╕ональних р╕зновид╕в вишивання та можливост╕ ╖х творчо╖ ╕нтерпретац╕╖ в сучасност╕. Можна сказати, що все сво╓ творче життя вишивальниця збира╓ ╕ вивча╓ надбання народного вишивання. ╥╖ вишивки - це сплав в╕кових традиц╕й народно╖ творчост╕ та ╕ндив╕дуальних пошук╕в.
 Елементи давн╕х орнамент╕в-символ╕в та обереги у роботах В. Ро╖к отримують нове життя, трансформуючись до сучасних форм, продиктованих призначенням виробу. Той самий класичний птах, збер╕гаючи певний символ╕зм, перетворю╓ться у казкового п╕вника з дитячого сну та заповню╓ собою орнаменти панно ╕ серветок. Серед традиц╕йних елемент╕в з’являються ╕нновац╕йн╕ детал╕ (наприклад, в╕трильники у композиц╕йн╕й площин╕), як╕ надають особливо╖ зворушливост╕, нагадують мр╕╖ нашого дитинства небачен╕ далек╕ св╕ти та подорож╕ до них.
 Значну роль у вишивц╕ кримсько╖ мисткин╕ в╕д╕гра╓ кольорова гама тла. Вишивальниця широко використову╓ для сво╖х роб╕т полотно св╕тло-с╕рого, св╕тло-коричневого та зеленкуватого тон╕в. Узори, виконан╕ майстринею, приваблюють тонким в╕дчуттям колориту та житт╓рад╕сною гамою кольорових сполучень.
 У роботах В╕ри Серг╕╖вни вдало синтезуються традиц╕╖ вишивального мистецтва майже вс╕х рег╕он╕в Укра╖ни. В╕дбираючи найкраще, вдало по╓днуючи його та вносячи при цьому сво╓ ╕ндив╕дуальне, неповторне, майстриня вибудову╓ у вишиванн╕ ╓динонац╕ональний мистецький зразок. Твори В. Ро╖к радують сво╓ю декоративн╕стю, яскрав╕стю, гармон╕╓ю кольор╕в та енерг╕йним ритмом л╕н╕й. ╥х сприймають незалежно в╕д нац╕ональност╕ та в╕ку. Це п╕дтверджу╓ такий випадок: науков╕ сп╕вроб╕тники саме зак╕нчували демонтаж виставки - ╕ в цей час до музею зайшла в╕дв╕дувачка з дитиною та попросила показати вже знят╕ роботи, бо, виявля╓ться, посп╕шала, щоб подивитися саме роботи В╕ри Серг╕╖вни. Був неймов╕рно спекотливий день. Дитина стомлена спекою та пере╖здом (родина при╖хала з Черкас) капризувала. Та коли мати стала розглядати вишивки, хлопчина принишк б╕ля панно з п╕вником ╕, поторкавши пальчиком птаха на полотн╕, звесел╕в та попросив маму вишити йому такого ж. Сп╕лкуючись, ж╕нка розпов╕ла, що живуть вони з дитиною за кордоном: малому нав╕ть розмовляти укра╖нською важко. Справжн╓ мистецтво не зна╓ кордон╕в - воно зрозум╕ле ╕ близьке кожному.
 Виставку зняли... А в╕дв╕дувач╕ ще к╕лька дн╕в ╕шли до музею заради вишивок В. Ро╖к. Музейники готували для майстрин╕ матер╕али про виставку. ╤ раптом виявилось - пропав диск з фотограф╕ями експозиц╕╖. Знайшли його у сестри музейного сп╕вроб╕тника, яка працювала в одн╕й ╕з шк╕л Борисполя. Вчителька, не маючи змоги показати виставку сво╖м учням, вир╕шила хоча б так познайомити д╕тей з роботами мисткин╕. Уроки, проведен╕ на матер╕алах виставки, були найвдал╕ш╕ та найц╕кав╕ш╕.
 Така увага до вишивок та ╖хньо╖ авторки зумовлена щирим душевним теплом та добрим св╕тлим настро╓м, який вони несуть. Недарма одна з нагород В╕ри Серг╕╖вни присво╓на ╖й «за примноження добра на земл╕», адже майстриня творить для людей, для радост╕ ╖хнього серця.
 ╤ ще один аспект виставки. В╕ра Серг╕╖вна приурочила ╖╖ до 1100-р╕ччя м╕ста Переяслава-Хмельницького. М╕ський голова ╤. Якименко оголосив подяку Майстрин╕ за особистий внесок у п╕дготовку до в╕дзначення юв╕лею, де ╓ так╕ чудов╕ слова: «Прийм╕ть слова вдячност╕ за наполеглив╕сть у досягненн╕ нам╕чено╖ мети, за пл╕дну д╕яльн╕сть на благо м╕ста.
 Бажа╓мо Вам довгих рок╕в життя, завзято╖ вдач╕, м╕цного здоров’я, творчих усп╕х╕в у вс╕х св╕тлих починаннях, добробуту та затишку у Ваш╕й осел╕. Нехай щоденна праця винагороджу╓ться г╕дними результатами та людською повагою».
 Чудесн╕ слова, до яких уже н╕чого не треба додавати. З днем народження Вас, люба Майстрине, ╕ низький укл╕н в╕д ус╕х переяславц╕в!
 Л. ГОДЛ╤НА,
головний збер╕гач фонд╕в Нац╕онального ╕сторико-етнограф╕чного запов╕дника «Переяслав».


╤ ГОЛКА ВЕРТИТЬСЯ, ╤ НИТКА МЕРЕХТИТЬ...
Дивишся на роботи знано╖ в Укра╖н╕ та за кордоном вишивальниц╕ В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к - ╕ наче стовп╕╓ш розгублено, зачаровано. Вт╕м, як не дивно, наста╓ спершу не осл╕плення сонячними фарбами життя, не страх висоти перед крилат╕стю творчого задуму автора ╕ не генетичний поклик р╕дних тотем╕в, карбованих по сн╕гах б╕лих – по чист╕й габ╕ полотна. Усе те нарина╓ уже пот╕м – п╕сля повного осмислення, сп╕вв╕дчуття, адаптац╕╖ до цього кольорового вир╕ю. Найперше ж приголомшу╓ розум╕ння титан╕чност╕ вкладеного у цю гаптовану красу людського проза╖чного, ф╕зичного труда, та ще огрому, справд╕, Христового терп╕ння. ╤ вже якось мимовол╕ пригаду╓ться “накодована” ╕ще шк╕льним дитинством “Швачка” Павла Грабовського:

 Рученьки терпнуть,
 Злипаються в╕ченьки.
 Боже, чи довго тягти?!
 З раннього ранку
 До п╕зньо╖ н╕ченьки
 Голкою денно верти...

 А що й зм╕нилося для вишивальниц╕ з тих далеких п╕р? Н╕чого. Та н╕чого, слава Богу, не зм╕нилося ╕ в сутност╕ св╕ту: летять роки, мов голуби, ╕ мальви розцв╕тають щовесни, а соняхи вл╕тку, ╕ листопад яр╕╓ восени, ╕ в╕зерунками вкрива╓ мороз шибку взимку... А зор╕? А оч╕ людськ╕? А ранки, мов п╕вники празников╕, жарист╕ й сп╕воч╕?.. Усе ж те аж проситься – на рушник, на плахту, на сорочку! Ст╕бок до ст╕бка, хрестик до хрестика, наче л╕тери, наче трип╕льськ╕ ще петрогл╕фи, дода╓ш ╕ дода╓ш ти в кольоровий в╕чний епос свого народу.
 А х╕ба тоб╕ колись ╕ гадалося, що завдяки оберегам сво╖м розцв╕ченим станеш колись Геро╓м цього народу?
 А х╕ба згаду╓ш тепер, що й вишивання колись не кинула, щоб не соромитися перед сво╖м дядьком Володею – класиком рос╕йсько╖ л╕тератури Короленком?
 Тепер уже й сама – класик.
╤ ск╕льки ж вас таких – в╕рних, материково-справжн╕х, як ото художниця Катерина Б╕локур чи народна поетеса Буковини Домка Ботушанська? Ск╕льки?! ╤ чи буде ще? ╤ що треба, щоб були, не зникали, народжувалися, являлися до св╕ту ╕ являли св╕тов╕ св╕т?!
 Все в руках Господн╕х. А ти ╓дине, що зна╓ш: “Над╕я – в упертому труд╕”. Живеш, любиш, стражда╓ш, над╕╓шся ╕ трудишся, трудишся, трудишся... ╤ вже якось само собою при такому “розклад╕” не лиша╓ться порожньою ╕ нец╕кавою для людей твоя Книга Буття, а й тим б╕льш, якщо сама ж ╖╖ ще й ╕люстру╓ш зримими п╕снями.
 Сама ж ти колись зронила Слово у Всесв╕т: “Кожен рушник – то спалах душ╕ мо╓╖, то частина мого життя, то моя доля...” А люди й почули-в╕дчули, ╕ наче луною озвалися.

 Ось Наталя Баклай з Лубен:
 Ця ж╕нка вишива╓ нашу землю:
 Барв╕нок стеле, с╕╓ мак╕в цв╕т...
 Ця ж╕нка вишива╓ свою долю –
 Червона гладь ╕ чорна обнялись...
 
Ось Данило Кононенко з С╕мферополя:
 Рушники народжен╕ ╕з болю,
 З радост╕ ╕ тихо╖ журби.
 Вишивала не рушник, а долю
 Сива ж╕нка п╕зньо╖ доби...

 А х╕ба, врешт╕, й не про тебе ота дума Д. Павличка та О. Б╕лаша:
 Як я малим збирався навесн╕
 П╕ти у св╕т незнаними шляхами,
 Сорочку мати вишила мен╕
 Червоними ╕ чорними,
 Червоними ╕ чорними нитками...

 Х╕ба, врешт╕, й не про тебе ота балада А. Малишка та П. Майбороди:
Р╕дна мати моя, ти ночей
не доспала,
╤ водила мене у поля край села,
╤ в дорогу далеку ти мене на зор╕
 проводжала,
╤ рушник вишиваний на щастя дала...

 Га-ай... З висоти сво╓╖ в╕ково╖ ти вже – Мати Роду, Берегиня, мудра наша Майстрине! Сорочок навишивала на син╕в, син╕в... А плахт ╕ фартушк╕в навишивала на доньок, доньок... Бач, тебе вже й тво╖ми ж доробками намагаються здивувати то у Франц╕╖, то у Польщ╕. Мовляв, “ось були колись...” А ти соб╕ ╓. А ти будь! Посм╕хнися до “╓вроп” отих поблажливо: “Так, ми були, ми ╓, ми будемо! Хай св╕титься й вам од нашо╖ щедрост╕!”
 Ми однаково добре ╕ голкою, ╕ шаблею вертимо. ╤ б╕ду-недолю, мабуть, н╕хто краще нас терп╕ти-тягти не доладний. Проте, ми ж ╕ще ╕ до сп╕ву вдатн╕, ╕ хл╕б з-п╕д нашо╖ руки, як освячений, росте. А сталь яка од нашого поту гартована! Усе ми вм╕╓мо ╕ можемо... Згоди т╕льки, поки що, м╕ж нами нема╓.
 Нема╓... Поки не погладить отака, як ти, по буйних чубах наших натрудженою долонею, не накине на них для спов╕д╕ хрещату Красу Незбагненну: “Кайтеся! Мир╕теся! Пробачайте! Братайтеся!” ╤ посм╕хаються наш╕ серця, ╕ ясн╕ють оч╕, ╕ позбуваються душ╕ чорноти ╕ безнад╕╖.
 Дивишся на кольори тво╖ ╕ в╕риш: “Краса таки вряту╓ св╕т!”
 Дивишся на руки тво╖, ╕ пригаду╓ться Шевченкове:
 Роботящим умам,
 Роботящим рукам
 Перелоги орать,
 Думать, с╕ять, не ждать.
 ╤ пос╕яне жать
 Роботящим рукам...
 Ск╕льки тих “перелог╕в” тобою розорано, ск╕льки думок передумано. ╤ не ждала ти н╕коли “подарунк╕в дол╕”, сама подарунки веселков╕ ближн╕м ╕ дальн╕м сво╖м творила-викохувала. ╤ поле тво╓ зас╕яне рясно, ще й зб╕жжям красним.
 Оце воно – саме жнива... Роботи ще й роботи! Бо, як запов╕в колись ╤сус Христос: “Не можемо ми загубити й колоска, що вир╕с пом╕ж бур’яну, ╕з зернини, котра впала на узб╕чч╕ дороги”. А нин╕, на жаль, ой, як багато таких “колоск╕в”... Та ти ж з когорти хороших жнивар╕в – не загубиш. Не дарма ж ╕м’я тоб╕ даровано вишн╓ – В╕ра! Не дарма ж пр╕звище у тебе козаче, гуртуюче – Ро╖к!
 Ви пробачте мене, дорога В╕ро Серг╕╖вно, що впродовж усього оцього листа в╕ншувального звертався до Вас на “ти”. Так якось воно р╕дн╕ше, сердечн╕ше. Так до мами пок╕йно╖ звертався... Так у молитв╕ звертаюся й до Божо╖ Матер╕...
 У Вас день народження кв╕том кв╕ту╓ 25-го.
 Так багато од Вас впало у серце райдуг рукотворних.
 Прийм╕ть же й од “аз недосто╓н” подарунок Вам на мног╕╖ ще л╕та, мног╕╖ л╕та:
 В. С. Ро╖к

ВИШИВАЛЬНИЦЯ
Для ярмарк╕в тут не водилось “краму”:
ти все життя неначе – на крил╕.
Чи ж виши╓ш погано кольорами
Вогню, Води, Пшениц╕ ╕ Земл╕?!
А й руку, наче Божою рукою,
обернуто на птицю: зл╕т... ще зл╕т...
Сама соб╕ згада╓шся якою
б╕ля в╕кна, за маревами л╕т?
Л╕та, л╕та... Як же нестримно ринуть!
Н╕ зла за серцем, н╕ дешево╖ пихи:
“Недобрим серцем не ося╓ш Укра╖ну!”
Струмують шовики габою, мов шляхи –
тво╖ шляхи. ╤ ╖м к╕нця нема╓,
як простору, як мр╕╖, як п╕сням.
“Отут ще в╕зеруночок – по краю...”
А краю все й нема╓. Де край нам?
╤ слава Богу за це трудне щастя –
за кожну вишиту ╕ вистраждану мить!
Не пом╕ча╓ш у натхненн╕ час ти.
╤ голка вертиться, ╕ нитка мерехтить...
З днем народження Вас,
дорога пан╕ В╕ро!
Олег ГОНЧАРЕНКО, поет, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.
м. Мел╕тополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2008 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5834

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков