Надсилаю вам ксерокоп╕ю статт╕ ╕з газети «Наш Радех╕в», яку, на мою думку, доц╕льно було б передрукувати в «Кримськ╕й св╕тлиц╕». Користуючись нагодою, висловлюю щиру подяку головному редактору п. В. Качул╕ ╕ всьому колективу редакц╕╖ за газету, що пробуджу╓ ╕ вихову╓ нац╕ональну св╕дом╕сть нашого народу. Бажаю вам подальших усп╕х╕в у ваш╕й важк╕й ╕ дуже корисн╕й робот╕. С. ДЯК╤ВСЬКИЙ, м. Льв╕в. Матер╕ал «Стелла Кренцбах: живу ще завдяки УПА», над╕сланий нам нашим читачем льв╕в’янином С. Дяк╕вським для передруку, м╕стить надзвичайно ц╕кавий, можна вважати – ун╕кальний фактаж. У статт╕ розпов╕да╓ться про юну д╕вчину Стеллу, незважаючи на сво╓ ╓врейське походження, синьооку ╕ б╕ляву, половина серця яко╖ належить «Мойсе╓в╕й об╕тован╕й земл╕», а «друга половина залишиться до смерт╕ повна любов╕ до то╖ земл╕, на як╕й я родилася, на як╕й я зросла». Народилася Стелла в м╕стечку Броди на Льв╕вщин╕, товаришувала з дочкою греко-католицького священика Олею, з якою навчалася в одн╕й школ╕. Батько в╕ддав ╖╖ в укра╖нську школу, хоча в м╕ст╕ була ╕ державна польська г╕мназ╕я, вважаючи, що в укра╖нськ╕й школ╕ дочка зазна╓ «менше приниження». «Але в╕н дуже помилявся, вживаючи слово «менше». За в╕с╕м рок╕в навчання я не зазнала жодного приниження», - розпов╕да╓ Стелла. В школ╕ вона «п╕знала велич духа укра╖нсько╖ л╕тератури. ╤ так з часом стала ненавид╕ти ворог╕в Укра╖ни ╕ любити ╖╖ приятел╕в». «Я побачила, що мо╓ серце под╕лене на дв╕ р╕вн╕ частини. В одн╕й горить любов до ╤зра╖лю, в друг╕й – до Укра╖ни». В 1935 роц╕ батьки Стелли ви╖хали на свою ╕сторичну батьк╕вщину, а д╕вчина залишилася студ╕ювати у Львов╕ ф╕лософ╕ю. Зак╕нчивши навчання, вже мала квиток на пароплав, аби ви╖хати до Палестини, але прийшли б╕льшовики ╕ ви╖хати вона вже не мала змоги. А згодом було видано наказ вивозити ╓вре╖в до Сиб╕ру. Але Стелл╕ вдалося втекти ╕ вона тривалий час переховувалась у Ол╕, батька яко╖ знищили поляки. Оля утримувала подругу ╕ жила в пост╕йному страху перед б╕льшовиками, а пот╕м – перед н╕мцями, в яких Стелла спочатку спод╕валася знайти захисник╕в укра╖нсько╖ державност╕. Аби не укра╖нська зовн╕шн╕сть та в╕дпов╕дн╕ документи, що мала тепер Стелла, д╕вчата б не вижили. Але, упоравшись з ╓вреями, н╕мц╕ почали арештовувати ╕ укра╖нц╕в, вивозити ╖х в н╕мецьк╕ концтабори. Та, як зробила висновок Стелла, укра╖нц╕ не були пок╕рлив╕, як ╓вре╖, – до не╖ доходили в╕ст╕ про рух УПА на Волин╕, який дедал╕ поширювався. Участь у визвольному рус╕ взяла ╕ Оля, яка писала лист╕вки, приносила з аптеки, де працювала лаборанткою, л╕ки. Настав час, коли Оля запропонувала подруз╕ вступити до УПА. Це було 7 листопада 1943 року. До липня 1944 року д╕вчата переховувалися в л╕сах, де Стелла пройшла курс надання сан╕тарно╖ допомоги, який проводило дво╓ л╕кар╕в-╓вре╖в ╕ один укра╖нець. «В наш╕й груп╕ нарахувала я тод╕ 12 ╓вре╖в, з них – 8 л╕кар╕в», - розпов╕да╓ Стелла. Пот╕м вона одержала наказ стати секретаркою у начальника м╕л╕ц╕╖, який одного разу застав ╖╖ на м╕сц╕ зустр╕ч╕ з╕ зв’язковим, котрих Стелла ╕нформувала про вс╕ новини. Дал╕ – тюрма, 15 допит╕в, сл╕ди яких ╕ дос╕ у ж╕нки на т╕л╕. Але Стелла не вимовила жодного слова, ╕ кати нав╕ть почали досл╕джувати, чи вона раптом не он╕м╕ла. Суд засудив ╖╖ до страти, ╕ д╕вчину перевели в камеру смертник╕в. ╥х було 24, в╕ком в╕д 12 до 70 рок╕в. Обвинувачення, що ╖м ╕нкрим╕нували, були абсурдними. Н╕ч перед розстр╕лом ж╕нки вир╕шили провести в молитв╕. «Стара бабуся зняла з грудей гарний хрестик. Вс╕ по черз╕ його ц╕лували, а тод╕ почали шептати молитви. Я молилася з ус╕ма, щиро... Ц╕╓╖ ноч╕ я переконалася, Христос – ╢диний Всемогутн╕й Бог». Полонених т╕╓╖ ноч╕ зв╕льнили повстанц╕, з якими пот╕м тривалий час Стелла не розлучалася. ╤ ось смерть згадала про не╖ вдруге. Сталося це на Р╕здво 1946 року. Угруповання вояк╕в оточили комун╕сти тр╕йним к╕льцем. «Командир дав кожному з нас по гранат╕, щоб вбили себе в останню хвилину». Але знову на допомогу прийшов Господь, не дарма ж три години священик-╕нвал╕д молився перед дерев’яним хрестом, а з ним молилися ╕ ус╕ ╕нш╕. Неоч╕кувано на п╕дмогу прийшла велика група повстанц╕в з ╕ншого боку Карпат ╕ роз╕рвала б╕льшовицьке к╕льце. Командир т╕╓╖ групи сказав, що н╕чого не знав про ситуац╕ю з оточеними, але раптом прийшов хлопчина, н╕кому не знайомий, ╕з запискою, у як╕й прохав допомоги потерпаючим. ╤накше, як Божим промислом, це не м╕г пояснити н╕хто. Але все ж таки вл╕тку угруповання УПА було розбите вщент. Загинула ╕ Оля. Вижили госп╕тальний л╕кар, старенький священик, к╕лька ╕нвал╕д╕в та Стелла. Продукти к╕нчалися, а чекати допомоги було н╕зв╕дки. Коли на вс╕х залишилося п╕вм╕шка борошна, 77-р╕чний ╕нвал╕д о. Володимир вирушив на пошуки сво╖х. Н╕хто не в╕рив в усп╕х його подорож╕. Минуло два тижн╕, останн╕ дн╕ вже н╕чого не ╖ли. А л╕кар з Ки╓ва зауважив, що повторю╓ долю батьк╕в, як╕ теж померли в╕д голоду. Але раптом до знев╕рених зав╕тав зв’язковий, який прин╕с харч╕в, грошей ╕ наказ рухатися на зах╕д. Отець Володимир п╕шов таки не дарма. Коли вояки УПА були вже в дороз╕, Стелла раптом виявила бажання повернутися. ╤, незважаючи на гн╕в товариш╕в, це зробила – адже вони забули той самий дерев’яний хрест, що к╕лька раз╕в рятував людей в╕д смерт╕. Восени 1946 року Стелла розлучилася з╕ сво╖ми товаришами ╕ вирушила до батьк╕в в ╤зра╖ль. Вислухавши розпов╕дь дочки, батько дуже злякався, що вона зрадила батьк╕вськ╕й в╕р╕ ╕ вихрестилася. Але дочка не стала травмувати свого батька, «хоча ╕ з мого серця я не можу вигнати Христа». Опинившись на нов╕й батьк╕вщин╕, Стелла дала соб╕ об╕цянку «по╕нформувати св╕т про укра╖нц╕в та ╖хню геройську УПА». ╤ тепер робить це. «Я звертаюся до свободолюбного св╕ту ╕ застер╕гаю його, щоб не легковажив соб╕ укра╖нського питання. Бо т╕льки в╕льна Укра╖нська держава буде запорукою ╕ доказом справедливого миру у св╕т╕». Переказала Тамара СОЛОВЕЙ.
СУРКОВ ╤ МЕДВЕДЧУК У 2014 РОЦ╤ ГОВОРИЛИ ПРО ЕЛЕКТРИКУ ДЛЯ КРИМУ ТА ОБМ╤Н ПОЛОНЕНИМИ
ВАЛЕНТИН БУТ: ЗГАДКИ
