Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
40 РОК╤В ПОТОМУ ЕКСПЕРТИЗА ДОВЕЛА, ЩО ╤ВАСЮК НЕ М╤Г ВЧИНИТИ САМОГУБСТВО
Сл╕дчий експеримент провели в схожих до загибел╕ ╤васюка умовах, на прохання прокуратури...


ОПРИЛЮДНИЛИ ДОКУМЕНТИ КДБ ПРО ПОВЕРНЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР З ДЕПОРТАЦ╤╥
99 документ╕в КДБ про майже п╕встол╕тню ╕стор╕ю повернення кримських татар ╕з заслання виклали у...


«КОЛИ ПРИЙШЛИ Ц╤ П╤ДЛ╤ РАДЯНСЬК╤...»
Депортац╕я кримських татар очима очевидця


З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА ЛУГАНЩИН╤
Нещодавно в Харков╕ вийшло друком сьоме, доповнене видання зб╕рки ╕сторичних нарис╕в...


ХТО ╤ КОЛИ НАСПРАВД╤ ЗАСНУВАВ МАР╤УПОЛЬ, ХЕРСОН ТА ОДЕСУ
Як справжня ╕стор╕я П╕вдня Укра╖ни в╕др╕зня╓ться в╕д “╕мперського м╕фу” та рос╕йсько╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 25.04.2008
УКРА╥НСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ ФЛОТУ – 90 РОК╤В!

 29 кв╕тня 2008 року виповню╓ться 90 рок╕в з часу добров╕льного п╕дпорядкування Севастопольсько╖ фортец╕ ╕ головних сил Чорноморського флоту колишньо╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ уряду Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. Ця под╕я ма╓ неперес╕чне ╕сторичне значення не лише для ╕стор╕╖ в╕тчизняного флоту ╕ Севастополя, а й для вс╕╓╖ нашо╖ держави.
 Того ╕сторичного по-весняному сонячного ╕ теплого 29 кв╕тня 1918 року головн╕ сили Чорноморського флоту в гирл╕ Дунаю, в Одес╕, Микола╓в╕, Херсон╕, Очаков╕, ╢впатор╕╖, Феодос╕╖ та Керч╕, Севастопольська фортеця, п╕днявши жовто-блакитн╕ прапори Укра╖нсько╖ держави, проголосили владу Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки в усьому причорноморському рег╕он╕ Укра╖ни. Цим актом п╕сля проголошення IV Ун╕версалом Незалежност╕ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки була виражена воля б╕льшост╕ особового складу флоту, прац╕вник╕в порт╕в та мешканц╕в причорноморських м╕ст. На жаль, ця под╕я ще не знайшла належного ╖й м╕сця в ╕стор╕╖ як Укра╖ни, так ╕ ╖╖ Збройних Сил. Натом╕сть в╕тчизняна преса, у першу чергу рос╕йськомовна, рясн╕╓ численними матер╕алами на кшталт «Загибель ескадри», «День продажи флота» ╕ тому под╕бне, в яких ╕ дал╕ намагаються виставити наше ╕сторичне флотське минуле виключно з великодержавного погляду та з ╕рон╕╓ю до всього укра╖нського.
 Сьогодн╕ ми поверта╓мося до правдиво╖ ╕стор╕╖ нашо╖ кра╖ни, наших Збройних Сил, уважно вдивля╓мося ╕ перегорта╓мо стор╕нки минулих дн╕в. То що ж то була за под╕я 29 кв╕тня 1918 року, особливо у Севастопол╕, ╕ яке значення вона ма╓ для сучасних В╕йськово-Морських сил Збройних Сил Укра╖ни? ╤ чи насправд╕ Севастополь завжди був виключно «городом русской славы», як багато хто намага╓ться стверджувати ще й сьогодн╕?
 Як п╕дтверджують арх╕вн╕ документи тих час╕в, в загальному рус╕ укра╖нського в╕дродження у 1917 роц╕ нац╕ональний флотський рух пос╕да╓ ч╕льне м╕сце. Под╕╖ 29 кв╕тня у Севастопольськ╕й фортец╕ ╕ на Чорноморському флот╕ загалом виникли не спонтанно ╕ не сам╕ по соб╕. Цьому дню передувала ц╕ла низка под╕й нац╕онального самовизначення моряк╕в п╕сля Лютнево╖ революц╕╖ та розвалу Рос╕йсько╖ монарх╕╖. Нац╕онально-визвольне п╕днесення наповнювало св╕дом╕сть вояк╕в-укра╖нц╕в та мешканц╕в приморського краю укра╖нською ╕де╓ю.
 Початком нац╕онального самовизначення флоту сл╕д вважати, напевно, весну 1917 року, коли в Севастопол╕ була створена Укра╖нська чорноморська громада, а всл╕д за нею Чорноморський Укра╖нський в╕йськовий ком╕тет, Центрофлот та Рада в╕йськових ╕ роб╕тничих депутат╕в. Протягом року вони створили укра╖нськ╕ орган╕зац╕╖ в ус╕х гарн╕зонах флоту, на б╕льшост╕ корабл╕в та полк╕в, в портах та в навчальних закладах ╕з завданням «зорган╕зувати укра╖нц╕в-вояк╕в Чорного моря, а також всього побережжя його». У Севастопол╕ ╕ на флот╕ все б╕льшого авторитету набира╓ Укра╖нський в╕йськовий ком╕тет (УВК), зусиллями якого припиня╓ться революц╕йна анарх╕я ╕ хаос, п╕дтриму╓ться дисципл╕на ╕ порядок. Не випадково першим головою колективного органу управл╕ння флотом - Центрофлоту було обрано саме представника Укра╖нського в╕йськового ком╕тету з л╕нкора «Воля» ╢. Шелестуна, а головою севастопольсько╖ Ради – члена Центрально╖ Ради Костянтина Величка. Активними пров╕дниками укра╖нсько╖ ╕де╖ на флот╕ стають не лише матроси - актив╕сти Укра╖нського в╕йськового ком╕тету, а ╕ висок╕ флотськ╕ посадовц╕: начальник Севастопольсько╖ фортец╕, герой Першо╖ св╕тово╖ в╕йни кап╕тан ╤ рангу Михайло Остроградський-Апостол, командир бригади л╕н╕йних корабл╕в, колишн╕й начальник штабу ЧФ в╕це-адм╕рал Андр╕й Покровський, начальник судово╖ управи флоту полковник Вадим Богомолець, кап╕тан-╕нженер Некл╕╓вич, командир П╕дводно╖ бригади контр-адм╕рал В’ячеслав Клочковський, начальник флотського п╕век╕пажу п╕дполковник Володимир Савченко-Б╕льський, лейтенант Святослав Шрамченко та багато ╕нших оф╕цер╕в ╕ матрос╕в. 12 жовтня за р╕шенням Центрофлоту при загальному п╕днесенн╕ на в╕дзначення укра╖н╕зац╕╖ на Балтиц╕ крейсера «Св╕тлана» на кораблях ╕ установах Чорноморського флоту вперше було урочисто п╕днято нац╕ональн╕ укра╖нськ╕ прапори та стеньгов╕ сигнали «Хай живе в╕льна Укра╖на». З цього приводу у Севастопол╕, Одес╕, Микола╓в╕, Херсон╕, ╢впатор╕╖, Феодос╕╖ та Керч╕ пройшли велелюдн╕ ман╕фестац╕╖ п╕д гаслами «Хай живе в╕льна Укра╖на». Вечором того дня ек╕паж есм╕нця «Завидний» в╕дмовився спускати Укра╖нський прапор. У спец╕ально прийнят╕й з цього приводу заяв╕ ек╕пажу говорилося: «…Так, ми, укра╖нц╕, дали слово твердо стояти на тому революц╕йному шляху, на який ми ступили о 8-й годин╕ 12 жовтня, на знак чого ми, укра╖нц╕, не спустимо п╕днятий нами наш нац╕ональний укра╖нський прапор до тих п╕р, поки живе ╕ ╕сну╓ м╕ноносець «Завидний».
12 листопада п╕дняв укра╖нський прапор крейсер «Пам’ять Меркур╕я» а 22 листопада – один ╕з найпотужн╕ших корабл╕в флоту л╕нкор «Воля». 25 листопада стало у Севастопол╕ справжн╕м святом Укра╖ни! Цього дня Укра╖нський в╕йськовий ком╕тет орган╕зував у Севастопол╕ величну багатотисячну ман╕фестац╕ю в╕йськовослужбовц╕в ╕ мешканц╕в фортец╕ на честь проголошення Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. В ╕стор╕╖ флоту вдруге замайор╕ли укра╖нськ╕ нац╕ональн╕ прапори, флот виразно заявляв про свою укра╖нську нац╕ональн╕сть.
 У зв’язку з под╕ями в Ки╓в╕, не зважаючи на спротив голови Ради в╕йськових ╕ роб╕тничих депутат╕в, Загально-флотський з’╖зд 9 листопада направив на захист Центрально╖ Ради матроський заг╕н з 600 чолов╕к, який став основою окремого Морського куреня ╕м. Сагайдачного.
 До осен╕ укра╖нський рух на флот╕ став наст╕льки потужним, що вже сам командувач Чорноморським флотом контр-адм╕рал О. Нем╕тц 6 листопада закликав делегат╕в 1-го Загальнофлотського з’╖зду п╕дтримати Центральну Раду а 23 листопада 1917 року запропонував ╖й взяти флот п╕д свою юрисдикц╕ю. Проте соц╕ал╕стична Центральна Рада, хвор╕ючи на «пролетарський ╕нтернац╕онал╕зм» та слов’яноф╕льство, нав╕ть п╕сля спроби в╕йськового перевороту у Ки╓в╕ 7 листопада 1917 р., не наважилася на такий вчинок.
 Для Севастополя ╕ флоту нер╕шуч╕сть Центрально╖ Ради у в╕йськов╕й пол╕тиц╕ ╕ орган╕зац╕╖ захисту молодо╖ кра╖ни в умовах ще не завершено╖ св╕тово╖ в╕йни обернулася
трагед╕╓ю. В Крим ╕ на флот хлинули розбит╕ в Укра╖н╕ б╕льшовицьк╕ в╕йська та загони б╕льшовицьких аг╕татор╕в з Петрограда ╕ з Балтики. Розпочалися провокац╕╖ та акти в╕дкритого тероризму. Севастополь ╕ бази флоту стали перетворюватися на досл╕дний пол╕гон насильства. Значно пол╕тизували ситуац╕ю на флот╕ ультиматум Лен╕на -Троцького Центральн╕й Рад╕ в╕д 17 грудня та ╕нформац╕я про створення б╕льшовицького уряду УНР у Харков╕. Однак моряки-чорноморц╕ оперативно виступили на захист Центрально╖ Ради. 19 грудня на об’╓днан╕м зас╕данн╕ Ради в╕йськових, роб╕тничих ╕ селянських депутат╕в, Центрофлоту, м╕сько╖ Думи, представник╕в вс╕х судових ╕ полкових ком╕тет╕в, мусульманського, молдавського ╕ польського нац╕ональних ком╕тет╕в п╕дтримали Укра╖нський в╕йськовий ком╕тет ╕ абсолютною б╕льш╕стю голос╕в в╕дкинули домагання б╕льшовицького уряду й прийняли резолюц╕ю, в як╕й, м╕ж ╕ншим, стверджувалося, що: «…черноморцы… идут за Петлюрой». Арх╕вн╕ телеграми з корабл╕в ЧФ, з Одеси ╕ з Румунського фронту останн╕х тижн╕в к╕нця 1917 року одностайно засуджують б╕льшовицький переворот, ультимативн╕ погрози УНР ╕ п╕дтримують Центральну Раду.
 Р╕шуча проукра╖нська позиц╕я б╕льшост╕ в╕йськових моряк╕в та ╖хн╕ пост╕йн╕ вимоги «укра╖н╕зувати» флот дали результат лише у к╕нц╕ 1917 року – 22 грудня Центральна Рада утворила Генеральний секретар╕ат морських справ (м╕н╕стерство. - М. М.), який очолила ц╕лком цив╕льна людина Дмитро Антонович. Робота з вир╕шення проблеми флоту актив╕зу╓ться. 14 с╕чня Центральна Рада робить крок назустр╕ч флоту – схвалю╓ «Тимчасовий закон про укра╖нський державний флот». Однак, проголосивши законом, що «Рос╕йський Чорноморський флот… проголошу╓ться флотом Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки…» та що «Укра╖нська Народна Республ╕ка перейма╓ на себе вс╕ зобов’язання рос╕йського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й порт╕в» Центральна Рада одночасно скасувала обов’язкову службу, запровадивши взам╕н добров╕льний принцип народно╖ м╕л╕ц╕╖. П╕дписавши 9 лютого 1918 року мирний догов╕р у Брест╕ з центральними державами, УНР в╕дмовилася в╕д Криму ╕ не ставила питання флоту. До того ж закон про флот у Севастопол╕ був оголошений лише 13 березня. Ц╕ помилки привели до розколу ╕ розвалу ек╕паж╕в корабл╕в флоту, бо величезна к╕льк╕сть матрос╕в ╕ унтер-оф╕цер╕в самост╕йно стала вирушати до сво╖х дом╕вок, де не були з початку св╕тово╖ в╕йни. Ситуац╕я з флотом ╕ Кримом п╕сля Брестського договору активно ╕ вдало використовувалися б╕льшовицькими аг╕таторами. Згаяний час ╕ помилки в╕йськового буд╕вництва УНР дали змогу В╕йськово-революц╕йному ком╕тету б╕льшовик╕в захопити порти ╕ владу у Севастопол╕ та встановити б╕льшовицьку владу в Криму. П╕сля проголошення незалежност╕ УНР 25 с╕чня 1918 р. Крим став пристанищем вс╕х антиукра╖нських сил в Укра╖н╕.
 Однак ╕ в ц╕й, вже кровотечн╕й, ситуац╕╖ продовжувалося п╕дн╕мання укра╖нських прапор╕в на бойових кораблях ╕ допом╕жних суднах у Севастопольськ╕й гаван╕ – Укра╖нський в╕йськовий ком╕тет залишив за собою право д╕й ╕ д╕яв активно,
мужньо ╕ принципово.
10 кв╕тня 1918 р. у Севастопол╕ в╕дбулося антиб╕льшовицьке повстання роб╕тник╕в порт╕в ╕ завод╕в, внасл╕док якого 20 кв╕тня на виборах до Севастопольсько╖ м╕сько╖ Ради б╕льшовики з тр╕ском провалилися.
 Та зм╕на уряду УНР призвела до нових помилок – в новому уряд╕ В. Голубовича М╕н╕стерство морських справ скасову╓ться ╕ проблеми морського узбережжя в╕дходять на другий план. Та попри урядову пол╕тику «Укра╖на без Криму» в╕йськов╕ м╕н╕стри полковник О. Жук╕вський та генерал О. Греков намагаються взяти п╕д контроль хоч частину Чорноморського узбережжя ╕ зробили перш╕ вагом╕ кроки по в╕дродженню нац╕онального флоту. Наказом по в╕йськовому в╕домству 27 березня 1918 року створю╓ться район охорони П╕вденно-Зах╕дно╖ частини Чорного моря з╕ штабом в Одес╕ та форму╓ться Дунайська ╕ Транспортна флотил╕╖. Начальником району ╕ Головним командиром порт╕в Чорного ╕ Азовського мор╕в признача╓ться в╕це-адм╕рал Андр╕й Покровський. Однак штаб в Одес╕ хоч ╕ контролював Микола╖в ╕ Херсон, впливу на ситуац╕ю в Севастопол╕ вже був позбавлений. Врешт╕, цьому у значн╕й м╕р╕ сприяла урядова пол╕тика соц╕ал╕ст╕в УНР стосовно «самовизначення Криму».
 Ситуац╕я в Криму ╕ в Севастопол╕ почала вир╕шуватися з п╕дходом н╕мецько-австр╕йських ╕ укра╖нських союзних в╕йськ до Криму. 18 кв╕тня Запорозький корпус полковника Петра Болбочана прорвав оборону б╕льшовик╕в на Перекоп╕ ╕ ув╕йшов до Кримського п╕вострова, куди заран╕ були стягнут╕ розбит╕ частини б╕льшовицьких в╕йськ. Передов╕ частини корпусу Болбочана через тиждень д╕йшли до Балаклави, де провели переговори з представниками Центрофлоту. Та наказ уряду змусив запорожц╕в покинути Крим. Н╕мецьке командування використовувало уже у власних ц╕лях «кримську карту».
 Власне, б╕льшовицька оборона б╕льшовик╕в на Перекоп╕ не що ╕нше, як галаслив╕ заяви комун╕стично╖ пропаганди. Як св╕дчать протоколи тод╕шн╕х зас╕дань Центрофлоту, на захист Криму б╕льшовики змогли найняти лише 90… китайц╕в, бо сам╕ б╕льшовицьк╕ частини переполошено ╕ безупинно вт╕кали до самого Севастополя, гнан╕ не ст╕льки союзними в╕йськами, як м╕сцевим населенням. В Севастопол╕ вони сполошили ╕ п╕дняли на ноги весь гарн╕зон розпов╕дями про пережит╕ страхи ╕ н╕бито пост╕йн╕ ╕ напружен╕ бо╖ з н╕мцями. Зв╕дси ц╕ розпов╕д╕ ╕ перейшли в ╕сторичну л╕тературу.
 В цей час до Севастополя прибув ком╕сар Центрально╖ Ради Данило Сотник з ╕нструкц╕ями для командування флотом: флот п╕дпорядкову╓ться УНР, н╕мц╕ флот не ч╕пають ╕ до Севастополя не входять. П╕д його впливом Сабл╕н 22 кв╕тня 1918 р. наказом по флоту оголосив, що «вс╕ судна, портове майно, як╕ знаходяться у портах Криму, ╓ власн╕стю Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. А тому наказую скр╕зь, де треба, п╕дняти укра╖нськ╕ прапори». Наступного дня до Севастополя над╕йшла вимога Раднаркому РРФСР орган╕зувати активний спротив н╕мецьким в╕йськам, корабл╕ в╕дправити до Новорос╕йська, а решту, що не можуть вийти в море, разом з портовим майном знищити. Севастопольськ╕ б╕льшовики стали вимагати евакуац╕╖ флоту. Портов╕ роб╕тники були проти.
 Наляканий неминучою катастрофою, яку, за словами переляканих червоногвард╕йц╕в, несли до Севастополя н╕мц╕, Центрофлот розпочав безперервн╕ зас╕дання ╕ збори. Вирували р╕зн╕ думки: захищатися, вийти в море, евакувати флот до Новорос╕йська та п╕дпорядкувати флот УНР. Командувач флоту контр-адм╕рал Михайло Сабл╕н та голова Центрофлоту Кнорус подали у в╕дставку. 24 кв╕тня у Севастопол╕ практично в╕дбулося нове антиб╕льшовицьке повстання портових роб╕тник╕в, до реч╕, друге протягом м╕сяця. Б╕йки з╕ зб╕льшовизованими матросами ╕ червоноарм╕йцями проходили майже по всьому м╕сту.
 25 кв╕тня запорожц╕ сп╕льно з татарами установили в С╕мферопол╕ укра╖нську владу. Там же розм╕стився штаб н╕мецько-австр╕йських в╕йськ, як╕ почали просуватися до Севастополя. Ввечер╕ 28 кв╕тня для переговор╕в з командувачем н╕мецьких в╕йськ в Криму генералом фон Кошем прибула делегац╕я Центрофлоту на чол╕ з контр-адм╕ралом В. Клочковським. Н╕мецький генерал в╕дмовився вести переговори з Центрофлотом як з «безв╕дпов╕дальною орган╕зац╕╓ю» ╕ вимагав зустр╕ч╕ з командувачем флоту та п╕дтвердив, що наступ на Севастополь припиниться тод╕, як ЧФ визна╓ владу УНР.
 29 кв╕тня за пропозиц╕╓ю М. Сабл╕на на дредноут╕ «Воля» розпочалися екстрен╕ збори представник╕в корабл╕в та в╕йськових частин. Переважною б╕льш╕стю голос╕в збори прийняли умови н╕мецького генерала, передали владу командувати флотом в╕д Центрофлоту контр-адм╕ралу Михайлу Сабл╕ну ╕ прийняли р╕шення п╕дняти у фортец╕ ╕ на кораблях укра╖нськ╕ прапори.
 П╕сля збор╕в М. Сабл╕н вже не виглядав «мазницею», як його за в╕дсутн╕сть позиц╕╖ м╕ж собою називали оф╕цери, а тим командиром М╕нно╖ бригади, яким його пам’ятали в перш╕ роки св╕тово╖ в╕йни. Р╕вно о 15.00 в╕н на штабному корабл╕, л╕нкор╕ «Георг╕й Поб╓доносець» п╕дняв сигнал: «Вступив в командування Укра╖нським Чорноморським флотом», а через годину в╕ддав наказ: «Флоту п╕дняти Укра╖нський прапор!».
 Р╕вно о 16.00 29 кв╕тня 1918 року на верхн╕х палубах абсолютно╖ б╕льшост╕ корабл╕в флоту вишикувалися ек╕паж╕ в парадному одяз╕. П╕д звуки оркестр╕в та боцманськ╕ дудки на корабельн╕ щогли ╕ флагштоки злет╕ли укра╖нськ╕ нац╕ональн╕ прапори. Сл╕дом з╕ штабу флоту до Ки╓ва була направлена телеграма: «Браття Ки╖всько╖ Центрально╖ Ради! Сього числа Севастопольська фортеця ╕ флот, що знаходиться в Севастопол╕, п╕дняли укра╖нський прапор. Контр-адм╕рал Сабл╕н».
 Та мужност╕ командувачу вистачило р╕вно на ш╕сть годин. Ввечер╕ до Сабл╕на прибув голова Во╓нно-революц╕йного ком╕тету, колишн╕й латиський стр╕лець Гавен з к╕лькома матросами ╕… зм╕нив позиц╕ю контр-адм╕рала. Розплакавшись на грудях у Гавена, командувач флоту
погодився виводити корабл╕ до Новорос╕йська п╕д уже Андр╕╖вським прапором ╕ в╕ддав розпорядження, що «желающие уходить должны покинуть бухту до 12 часов ночи. После 12 выход будет закрыт и минирован». Це п╕зн╓ розпорядження командувача надзвичайно збентежило флот, н╕хто не знав, що трапилося у стосунках з н╕мецьким командуванням. Розпочалося екстрене приготування корабл╕в до виходу в море. До
2-╖ години ноч╕ в море вийшло 30 корабл╕в ╕ суден флоту. В бухт╕ п╕д укра╖нськими прапорами залишилося 40 корабл╕в, 5 плавбаз, транспортна флотил╕я ╕ 2 ав╕абригади. Останн╕м, хоч ╕ з деякими ваганнями, в море п╕д вогнем н╕мецьких батарей вийшов ╕ дредноут «Воля».
 В╕дбулася просто втеча «революц╕йно╖» частини флоту, втеча не заради продовження життя флоту, а його загибел╕, так само, як «б╕йц╕ за св╕тову революц╕ю» дещо ран╕ше вт╕кали з-п╕д Перекопу.
 Н╕мц╕ виявили втечу частини корабл╕в з Севастополя, розц╕нили це як брутальне порушення командувачем флоту умов Брестського миру ╕ в╕дкрили по них вогонь з батарей, установлених на П╕вн╕чн╕й сторон╕.
 Та на ранок сили флоту, як╕ залишилися в Севастопол╕, в сво╖ тверд╕ руки взяв начальник севастопольсько╖ фортец╕ кап╕тан ╤ рангу Михайло Остроградський-Апостол. На ранок, 30 кв╕тня, в Ки╖в була направлена допов╕дь, що т╕, хто не хот╕в служити Укра╖н╕, вийшли до Новорос╕йська, а у Севастопол╕ залишилися сили Укра╖нського флоту, тимчасово команду над якими об╕йняв начальник фортец╕. Розпочався реальний, на баз╕ юридичних п╕дстав ╕ тод╕шн╕х м╕жнародних закон╕в ╕ угод, пер╕од буд╕вництва укра╖нського державного флоту. Л╕нкор «Георг╕й Поб╓доносець» став штабним кораблем Укра╖нського флоту.
 Н╕мц╕ парадними колонами п╕д звуки оркестру ув╕йшли до Севастополя 1 травня. Однак у зв’язку з втечею бойового ядра флоту виставили нов╕ умови. Тепер ек╕паж╕ вс╕х корабл╕в оголошувалися тимчасово полоненими, розформовувалися ╕ штаб укра╖нського флоту мав формувати нов╕ команди з добровольц╕в на контрактн╕й основ╕. 18 червня з Новорос╕йська до Севастополя п╕д укра╖нськими прапорами повернулася ескадра з п’яти есм╕нц╕в, г╕дрокрейсера «╤мператор Траян», посильно╖ яхти «Креста» та дредноута «Воля». З цих корабл╕в Остроградський створив укра╖нсько-кримську флотил╕ю п╕д командуванням контр-адм╕рала С. ╤. Бурлея.
 В Севастопол╕ налагодилося життя, запрацював порт ╕ суднобуд╕вн╕ заводи Укра╖ни. В травн╕ гетьман Скоропадський затвердив штати флоту, в червн╕ флот склав присягу гетьману Укра╖ни ╕ Укра╖нськ╕й Держав╕ а в липн╕ – була введена флотська форма одягу особового складу Укра╖нського флоту. 18 липня 1918 року був затверджений В╕йськово-морський прапор Укра╖нсько╖ Держави.
 Флот п╕сля б╕льшовицько╖ розрухи м╕цн╕в, хоча ╕ досить часто виникали конфл╕ктн╕ ситуац╕╖ уже з н╕мецьким командуванням. Вл╕тку 1918 року Укра╖нський флот в╕дновив свою бойову потужн╕сть наст╕льки, що головнокомандуючий н╕мецькими в╕йськами в Укра╖н╕ фельдмаршал Ейхгорн запропонував взам╕н повного передання вс╕х корабл╕в Укра╖н╕ зд╕йснити демонстрац╕йний пох╕д Укра╖нського флоту в Середземне море. Гетьман, передбачаючи поразку Н╕меччини у св╕тов╕й в╕йн╕, на таку пропозиц╕ю не погодився.
 Тож Укра╖нський державний флот на Чорному мор╕ реально ╕снував з 29 кв╕тня до к╕нця листопада 1918 року, а його морська п╕хота у склад╕ Д╕ючо╖ Арм╕╖ УНР – до к╕нця листопада 1921 року. Вл╕тку 1918 року дредноут «Воля» п╕д укра╖нським прапором силою сво╖х гармат головного кал╕бру вир╕шив п╕д Трабзоном питання в╕дправки укра╖нських вояк╕в з Турецького (Кавказького) фронту на Батьк╕вщину. В листопад╕ 1918 року на рейд╕ Одеси геро╖чно загинув крейсер «Гетьман Сагайдачний» в бою з ескадрою Антанти. Рештки морсько╖ п╕хоти УНР загинули геро╖чною смертю п╕д Базаром 21 листопада 1921 року.
 Та боротьба в╕йськових моряк╕в за незалежн╕сть Укра╖ни, ╖х жертовн╕сть ╕ нав╕ть поразки не були даремними. Боротьба за флот ╕ приморськ╕ райони внасл╕док в першу чергу бездарно╖ в╕йськово╖ пол╕тики тод╕шньо╖ «ел╕ти» Укра╖ни була програна, флот втрачено, але боротьба була виграна морально. В╕йськов╕ моряки Укра╖ни п╕сля стол╕ть колон╕зац╕╖ перенесли морськ╕ традиц╕╖ з мр╕йництва в реальну роботу по перетворенню укра╖нц╕в в морську нац╕ю.
╤ ця тяга до моря виявилася наст╕льки сильною, що нав╕ть б╕льшовики, отримавши перемогу над УНР, не насм╕лилися зразу руйнувати в Укра╖н╕ флотську перспективу ╕ вимушен╕ були в 1919 роц╕ проголосити, хоч ╕ не надовго, Червоний флот Радянсько╖ Укра╖ни.
 Тож ╕стор╕я флоту УНР ╓ не «морской травлей», як це дехто з наших недруг╕в ╕ дос╕ стара╓ться виставити сучасному читачу, а реальним пер╕одом ╕снування нац╕онального флоту Укра╖ни. Д╕яльн╕сть флоту УНР стала ╕сторичною передумовою в╕дродження нац╕онального флоту сучасно╖ Укра╖ни. ╤ ситуац╕я перших рок╕в в╕дродження ВМС Укра╖ни, ╕ пер╕од розпод╕лу Чорноморського флоту колишнього СРСР великою м╕рою повторювали ситуац╕ю 1918 року. Тож 29 кв╕тня для сучасних в╕йськових моряк╕в Укра╖ни ╓ т╕╓ю датою, яка сто╖ть в ряду славних ╕сторичних дат морсько╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни, ╕стор╕╖ Укра╖нсько╖ революц╕╖, ╓ днем, коли на Чорному мор╕ перемогла Укра╖нська нац╕ональна ╕дея, ╕дея продовження невмирущо╖ слави козацького флоту Укра╖ни. Недаремно ж правда про 29 кв╕тня ╕ флот УНР так старанно приховувалася в╕д укра╖нц╕в радянськими флотськими ╕сториками протягом десятил╕ть. Без 29 кв╕тня 1918 року не в╕дбулося б ╕ 5 кв╕тня 1992 року – коли в Севастопол╕ ╕ на Чорному мор╕ знову постали в╕дроджен╕ В╕йськово-Морськ╕ Сили сучасно╖ Укра╖ни.

 Мирослав МАМЧАК.
м. Севастополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5820

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков