Версiя для друку Обговорити в форумi

МЕЦЕНАТИ
Як шаховий меценат в Україні гаразд був знаний мінгрельський князь, генерал-лейтенант Андрій Дадіані (1850 - 1910), котрий останніх п'ятнадцять років свого життя мешкав у Києві. За шахівницею він зустрічався з багатьма російськими і зарубіжними майстрами, зокрема, з Іґнацем Колішем (Угорщина), Серафіно Дюбуа (Італія), листувався з чемпіонами світу. Його домашні зібрання відвідував письменник Михайло Старицький. Подеколи князь виступав в аматорських змаганнях. У петербурзькому турнірі 1881 - 1882 рр. він переміг, а в київському (1900), проведеному за участю п'ятнадцяти шахістів, четверо з яких потім грали у ІІІ всеросійському турнірі, виборов другий приз. А. Дадіані сприяв проведенню міжнародних турнірів у Монте-Карло (1903 і 1904) та Мілані (1906).
Андрієві Дадіані присвячено чимало публікацій. Розповіді про нього відвів увесь здвоєний випуск за червень-липень 1892 року лондонський часопис "Chess Monthly". 1903 року петербурзький майстер Еммануїл Шифферс видав у Києві французькою мовою збірник закінчень з партій Дадіані - "Fin de partie de S. A. S. le Prinse Dadian de Mingrelie".
Цікаві спогади майстра Федора Дуз-Хотимирського, оприлюднені в журналі "Шахматы в СССР" (1950, № 11): "У Києві 1902 року відбувся ІІІ всеросійський чемпіонат шахістів. На той час у Києві жив мінгрельський князь Дадіані. До приїзду Чигоріна тут відбувся невеличкий інцидент між гуртком шахістів і мінгрельським князем. Представники гуртка в одній із київських газет опублікували програну ним партію. Дадіані сприйняв це як велику образу і викликав усіх їх на дуель, яка, між іншим, не відбулася. Через два дні після цього інциденту до Києва приїхав Михайло Чигорін. Князь Дадіані запросив високого гостя до себе додому. Наляканий чутками про інцидент, Чигорін не відвідав грузинського генерал-лейтенанта і відомого шахіста. За грузинським звичаєм відмова від запрошення сприймається як велика образа. Гордий князь вирішив постояти за свою честь. і ось настав зручний момент. У Монте-Карло 1903 року було призначено міжнародний турнір, на якому головував сам Андрій Дадіані. Він також фінансував гурток для проведення турніру. На засіданні учасників гуртка А. Дадіані виступив з вимогою про виключення Чигоріна. Якщо цього не станеться, він відмовиться від головування і забере назад свої гроші. Комітет змушений був погодитися з головою. М. Чигоріна виключили з турніру".
До цього інциденту ніяк не могла поставитися об'єктивно ні дореволюційна, ні радянська російська шахова журналістика, і ім'я А. Дадіані не раз паплюжилося нею. Зате на батьківщині воно оточене великою шанобою. 1972 року в Тбілісі вийшла книжка історика грузинських шахів Тенгіза Гіоргадзе "Грає Андрій Дадіані", а вже в незалежній Грузії появилася розвідка Іполита Гамсахурдія "Грузинсько-українські зв'язки", де один розділ присвячений Андрієві Давидовичу Дадіані.
Князь А. ДАДІАНІ - барон І. КОЛІШ. Гамбурґ, 1891. Гамбіт Муціо. 1. e4 e5 2. f4 ef 3. Kf3 g5 4. Cc4 g4 5. 0-0 gf 6. Ф:f3 Фf6 7. e5 Ф:e5 8. b3 Ch6 9. Cb2 Ф:b2 10. Kc3 Ф:c2 11. Tae1+ Ke7 12. Фh5 Фg6 13. T:e7+ Kpd8 14. Фe2 d6 15. Te1 Cd7 16. T:d7+ Kp:d7 17. Cb5+ c6 18. Фe7+ Kpc8 19. Kd5 cd 20. Tc1+ Kc6 21. T:c6+ bc 22. Ca6+ Kpb8 23. Фb7 Х.
А. ДАДІАНІ - С. КОСТРОВИЦЬКИЙ. Київ, 1896. Гамбіт Греко - Філідора. 1. e4 e5 2. f4 ef 3. Kf3 g5 4. Cc4 Cg7 5. h4 g4 6. Kg5 Kh6 7. d4 f6 8. C:f4 fg 9. C:g5 Cf6 10. Фd2 C:g5 11. hg Kf7 12. Фf4 Tf8 13. T:h7 Фe7 14. g6 Фb4+ 15. Kd2 Kc6 16. T:f7 Фd6 17. e5 K:e5 18. de Фc5 19. 0-0-0 d5 20. Ke4 de 21. T:f8+ Ф:f8 22. Td8+ Kp:d8 23. Ф:f8+ Kpd7 24. g7. Чорні здалися.
Е. Шифферс: "Можна було оголосити мат за три ходи: 24. Cd5! c6 25. Фd6+ і 26. Cf7x".
Розвоєві шахів сприяли також представники родини відомих вітчизняних меценатів Терещенків і власник вугільних копалень на Донбасі Дмитро Іловайський. Разом з ростовським землевласником Михайлом Жеребцовим він організував проведення трьох матчів майстра Еммануїла Шифферса, що відбулися в Ростові-на-Дону: з українським шахістом Борисом Янковичем (1894 і 1895) та з екс-чемпіоном світу Вільгельмом Стейніцем (1896). Крім того, Дмитро Іванович забезпечив Шифферсові, який тоді редагував "Шахматный журнал", дворічний гонорар і запросив його до себе в Харцизьк. Під час цього турне майстра відбулася консультаційна партія, закінчення якої наводиться на діаграмі. Чорні грали без пішака f7.
ІЛОВАЙСЬКИЙ, ОБРАЗЦОВ і ПЕТРОВ - ШИФФЕРС. Макіївка, 15.IV 1895. 28. e6 Tf6 29. Ke5 T:e6 30. T:f8+ C:f8 31. K:c6 T:c6 32. Tg5 Tb6 33. T:d5 T:b2+ 34. Kpf3 T:a2 35. C:c5 C:c5 36. T:c5 T:h2 37. Kpg3 Tc2 38. c4 a3 39. Tc7 a2 40. Ta7 Tc3+ 41. Kpg2 Tc2+ 42. Kpg3 Kph7 43. c5 Kph6 44. c6 Kph5 45. c7 Tc3+ 46. Kpg2 Tc2+ 47. Kpg3 T:c7 48. T:a2 Tc3+ 49. Kpg2 g5. Нічия.
В Харцизьку Дмитро Іловайський вважався найсильнішим гравцем. У 1893 - 1894 рр. він сприяв проведенню матчу з двох партій по телеграфу між шахістами Харцизька і Харкова, який виграли харків'яни - 1,5:0,5.

ПЕТЕРБУРЗЬКИЙ КЛУБ 1862 РОКУ
Заснований Григорієм Кушелєвим-Безбородьком перший в Російській імперії офіційний шаховий клуб проіснував до кінця 1860 року. Його короткочасним наступником став новий клуб, що відкрився, теж за сприяння графа, 10 січня 1862 року і об'єднував передовсім творчу інтеліґенцію. Членство в ньому мав український письменник та громадський діяч Пантелеймон Куліш. Досить діяльним був Данило Мордовець (1830 - 1905), дослідник старовини, автор написаних пізніше історичних романів "Сагайдачний", "Кримська неволя", спогадів "Під небом України". Поліцейське відомство шпигувало за клубними зібраннями, і в підсумковому звіті один з його таємних аґентів інформував петербурзького обер-поліцмейстера про найактивніших членів. У списку, зокрема, названі Данило Мордовець, випускник Ніжинського ліцею, видавець Шевченкового "Кобзаря" у перекладах російських поетів і своїх власних Микола Гербель (1827 - 1883), кілька титулованих осіб, між ними той-таки граф Григорій Кушелєв-Безбородько.
Старшиною клубу було обрано українського статистика й економіста, професора Київського, Московського та Петербурзького університетів Івана Вернадського (1821 - 1884), котрий свого часу підтримував приятельські стосунки з Г. Квіткою-Основ'яненком, Т. Шевченком, М. Максимовичем, Х. Алчевською та іншими видатними діячами вітчизняної культури. Дуже  болісно сприйняв Іван Васильович сумнозвісний Емський указ 1876 року. Його син, перший президент Української Академії наук Володимир Вернадський, згадував: "... мені здається, в Мілані в газеті "Вперёд" Лаврова батько і я прочитали циркуляр, що забороняв у Росії друкувати малоросійською мовою. Це справило величезне враження на батька, і розмови, з цим пов'язані, сильно на мене тоді подіяли. Батько розказував історію України зовсім не так, як вона викладалася в гімназії".
До речі, видавець еміґрантської газети "Вперёд", філософ і теоретик народництва Петро Лавров раніше теж був членом петербурзького клубу 1862 року і (разом з                         І. Вернадським та Г. Кушелєвим-Безбородьком) його старшиною.
Варто також додати, що з-поміж інших українських учених тієї епохи шаховою грою цікавились і згадували її в своїх працях Олександр Терещенко (1806 - 1865), етнограф, археолог (провадив розкопки на півдні України), один з перших біографів І. Котляревського, та історик Микола Костомаров (1817 - 1885).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2002 > Тема ""КримСПОРТ""