20 березня 1920 року народився в╕домий письменник та публ╕цист Володимир Потапович ШАХНЮК. Нин╕ йому виповнилося б 88... У його послужному списку - робота в обласних газетах В╕нниц╕, Р╕вного, С╕мферополя, посади головного редактора Кримського державного видавництва, заступника головного редактора газети «Крымская правда», л╕тературного прац╕вника газети «Голос Крыма», дописувача газети „Кримська св╕тлиця” тощо. Оф╕ц╕йна критика вда╓ться до тако╖ характеристики творчост╕ письменника: „Пров╕дне м╕сце у сатиричних та гумористичних творах В. Шахнюка пос╕дають соц╕альн╕ мотиви. Автор виступав проти деформац╕й у сфер╕ морал╕, посилав сатиричн╕ стр╕ли проти хитрун╕в-пристосуванц╕в, що вм╕ють знайти тепл╕ м╕сця, обдурити, проти без╕н╕ц╕ативних горе-кер╕вник╕в, пропов╕дник╕в „принцип╕в” – „якось воно буде”, проти улесливих п╕длабузник╕в...” До того ж, критики в╕дзначають ╕ позитивний вплив на В. Шахнюка фольклору ╕ твор╕в Остапа Вишн╕, який виявися у продовженн╕ сатиричних та гумористичних традиц╕й укра╖нсько╖ л╕тератури. Сво╓ вм╕ння використовувати р╕зн╕ сатирико-гумористичн╕ прийоми Володимир Потапович прекрасно використовував ╕ п╕д час написання публ╕цистичних твор╕в. Про це св╕дчать статт╕ „З першим кроком!”, „Дерзай, Ерохин”, „Интервью бессмертных” тощо. Використовуючи в╕дом╕ присл╕в’я та фразеолог╕зми, в╕н намага╓ться охопити великий спектр ╕снуючих проблем. Назви рубрик створен╕ в сатиричному дус╕, що да╓ можлив╕сть зрозум╕ти п╕дтекст, який автор вклада╓ в суть зазначених явищ: „Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю” - як прожити на м╕н╕мальну пенс╕ю, ... „Ой, що ж то за шум учинився” - оф╕ц╕йний в╕дд╕л про висв╕тлення парламентських зас╕дань, ... „Сам п’ю, сам гуляю” - дискус╕йна трибуна завзятих прихильник╕в перетворення Кримського п╕вострова в абсолютно незалежний остр╕в ...” У статт╕ „Стар╕ б╕ди молодо╖ Укра╖ни” автор розгляда╓ так╕ проблеми, притаманн╕ укра╖нському народов╕, як роз’╓днан╕сть (на в╕дм╕ну в╕д рос╕ян та кримських татар), благодушн╕сть, що може обернутися на трагед╕ю, русиф╕кац╕я укра╖номовного населення, „синдром гетьманства” та ╕н. Ус╕ питання В. Шахнюк прагне розкрити у нерозривному зв’язку з життям Кримського п╕вострова. Важливим для публ╕циста поста╓ той факт, що етн╕чн╕ укра╖нц╕, як╕ проживають у Криму, байдуж╕ до нац╕онального питання. Така ситуац╕я призводить ╕ до негативних насл╕дк╕в у культурному та сусп╕льному розвитку нац╕╖ (про це св╕дчить наявн╕сть лише одн╕╓╖ газети укра╖нською мовою, в╕дсутн╕сть демонстрац╕й на захист прав етн╕чних укра╖нц╕в, принижене становище державно╖ мови ╕ т. д.). Дуже вм╕ло автор пода╓ анал╕з деяких ╕сторичних под╕й та ╖х проекц╕ю на день тепер╕шн╕й. П╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни В. Шахнюк був фронтовим б╕йцем-зв’язк╕вцем ╕ на власн╕ оч╕ бачив увесь жах бойових д╕й. У статт╕ „Для кого в╕йна була В╕тчизняною” автор якраз торка╓ться розгляду тих проблем, як╕ залишила по соб╕ в╕йна. В╕н не просто опису╓ под╕╖, безпосередн╕м учасником яких був сам, а й вда╓ться до анал╕зу факт╕в та насл╕дк╕в, як╕ стали справжньою трагед╕╓ю для укра╖нського народу. В. Шахнюк згаду╓ депортац╕ю кримськотатарського народу, асим╕ляц╕ю м╕сцево╖ влади, яка призвела до придушення будь-яких прояв╕в нац╕онально╖ самобутност╕, терор та голодомори, що ф╕зично знищували рештки св╕домих укра╖нц╕в у Криму. Порушу╓ в╕н ╕ питання визнання державою д╕яльност╕ во╖н╕в ОУН-УПА. Саме ╖хню боротьбу в╕н назива╓ патр╕отичною та спрямованою на захист р╕дно╖ Батьк╕вщини, а Велику В╕тчизняну назива╓ для укра╖нського народу просто Другою св╕товою. Адже Радянський Союз, як кра╖на-поневолювач р╕зних нац╕й ╕ народ╕в, не може бути Батьк╕вщиною для тих, хто зазнав ст╕льки утиск╕в ╕ страждань з боку влади, - така основна думка статт╕. В. Шахнюк був справжн╕м патр╕отом. Це почуття в╕н вкладав у кожний св╕й тв╕р. Йому справд╕ було важко дивитися на безд╕яльн╕сть етн╕чних укра╖нц╕в Криму, на пол╕тику владних структур, яка або не п╕дтриму╓ будь-як╕ прояви розвитку нац╕онального духу, або нав╕ть г╕рше – робить оп╕р такому розвитков╕. ╤ в╕н не мовчав – його статт╕ яскравий тому доказ. Мова його твор╕в проста ╕ лакон╕чна. Використання складних синтаксичних конструкц╕й по╓дну╓ться з уживанням простор╕чно╖ лексики та влучного гумору. А це значно полегшу╓ сприймання текст╕в. Наведен╕ в матер╕алах факти та посилання св╕дчать про високий р╕вень об╕знаност╕ публ╕циста в ╕сторичних, сусп╕льно-пол╕тичних та нац╕ональних питаннях. Його критика небезп╕дставна, публ╕цист завжди наводить доречн╕ аргументи на п╕дтвердження сво╖х думок та висловлювань. Творча спадщина Володимира Шахнюка представлена р╕зними жанрами. Найб╕льш улюбленими його жанрами були гуморески, фейлетони та усм╕шки. Проте на стор╕нках кримсько╖ пер╕одики можна було зустр╕ти ╕ зразки мало╖ прози (пов╕ст╕), ╕ невелик╕ гумористичн╕ в╕рш╕ та оди. Як публ╕цист - часто виступав у прес╕ з╕ статтями на злобу дня. Нав╕ть новор╕чн╕ прив╕тання звучать з-п╕д пера кримського публ╕циста дуже нестандартно. У матер╕ал╕ „Будьмо! (новор╕чне побажання)” Шахнюк згаду╓ про свою нац╕ю ╕ виголошу╓ фактично афористичн╕ фрази: „Адже душа народу жива, ╓ сила й воля для того, щоб попри вс╕ труднощ╕ п╕дн╕матися з щабля на щабель...”. Обминаючи стандартн╕ фрази прив╕тань, в╕н робить спробу невеликого пол╕тичного прогнозу, який виконано, звичайно ж, не без допомоги засоб╕в ╕рон╕╖ та сарказму. Тема насл╕дк╕в, що залишила по соб╕ радянська влада, наскр╕зно пронизу╓ ус╕ його твори. Вона присутня як п╕д час зображення перес╕чних людей – геро╖в його фейлетон╕в ╕ гуморесок, так ╕ п╕д час окреслення певних пол╕тичних проблем, тенденц╕й та висв╕тлення д╕яльност╕ конкретних державних муж╕в. Св╕тлана КЛИЧКО.
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
