12 березня минуло 145 рок╕в в╕д дня народження В. ╤. Вернадського (1863-1945), видатного вченого, ф╕лософа, першого президента Укра╖нсько╖ академ╕╖ наук. Володимир Вернадський добре усв╕домлював свою м╕с╕ю на Земл╕: «Мен╕ судилося сказати людству нове у тому вченн╕ про живу речовину, яке я створюю. …Це ╓ м╕й поклик, м╕й обов’язок, покладений на мене, який я повинен проводити в життя - як пророк, що в╕дчува╓ всередин╕ себе голос, котрий заклика╓ його до д╕яльност╕». ╤ в╕н не т╕льки сказав нове «у вченн╕ про живу речовину», а й став основоположником комплексу сучасних наук про Землю - геох╕м╕╖, б╕огеох╕м╕╖, г╕дрогеолог╕╖, рад╕огеолог╕╖, генетично╖ м╕нералог╕╖, а також визначив роль орган╕зм╕в у геох╕м╕чних процесах. Особливо значним ╓ його внесок у розробку ц╕л╕сного вчення про б╕осферу та ╖╖ еволюц╕ю в ноосферу - нову, вищу стад╕ю б╕осфери, пов’язану з виникненням ╕ розвитком у н╕й людства. Це вчення вражаюче сучасне, точне, з великим пророчим потенц╕алом. Воно не лише п╕дказу╓ людям, як вижити на планет╕, а й те, як забезпечити майбутн╓ нащадкам, спонука╓ людину не боротися з природою ╕ не ╕деал╕зувати ╖╖, а планом╕рно вир╕внювати сво╖ вза╓мов╕дносини з навколишн╕м середовищем, сприяти удосконаленню механ╕зму ╓дино╖ г╕гантсько╖ живо╖ системи, зд╕йснювати таким чином перех╕д в╕д Б╕осфери до Ноосфери - Сфери Життя-Розуму. Володимир Вернадський народився 12 березня 1863 року в Санкт-Петербурз╕ в с╕м’╖ економ╕ста ╤вана Васильовича Вернадського, який був родом з Ки╓ва ╕ деякий час очолював кафедру в Ки╖вському ун╕верситет╕. До реч╕, весь р╕д Вернадських ма╓ глибок╕ укра╖нськ╕ корен╕. Предок вченого - Верна п╕д час Визвольно╖ в╕йни укра╖нського народу 1648 - 1654 рр. виступав на боц╕ козак╕в, д╕ти Верни служили в козацтв╕ старшинами. Дворянство вислужив д╕д Василь, який в╕дтод╕ став писатися Вернадським. Через чотири роки п╕сля народження Володимира батьки пере╖хали до Харкова. Тут в╕н прожив майже в╕с╕м рок╕в, вивчив укра╖нську мову ╕ полюбив укра╖нську культуру. В с╕мнадцять рок╕в написав свого першого в╕рша «Украина, родная моя сторона». В 1876 роц╕, п╕сля пере╖зду родини до Петербурга, навчався в г╕мназ╕╖, пот╕м - в Петербурзькому ун╕верситет╕. Завдяки можливост╕ в╕льного в╕дв╕дування лекц╕й, пройшов два курси математичного в╕дд╕лення ╕ практику в астроном╕чн╕й обсерватор╕╖. Надзвичайне враження справили на нього лекц╕╖ Мендел╓╓ва, Фам╕нцина, Меншутк╕на, Докуча╓ва, Бекетова, Богданова, Во╓йкова, Бутлерова. У званн╕ кандидата наук у 1885 роц╕ Вернадський зак╕нчу╓ ун╕верситет ╕ залиша╓ться в ньому для п╕дготовки професорського звання. Через р╕к одружу╓ться з Натал╕╓ю ╢вген╕вною Старицькою, яка народила йому сина й дочку ╕ прекрасно ╖х виховала. В╕н називав ╖╖ сво╖м «ангелом-охоронцем» - все життя вона була йому над╕йним другом ╕ порадником. 1887 - 1889 роки були роками в╕дряджень, в тому числ╕ й за кордон. Володимир ╤ванович в╕дв╕ду╓ Неаполь, працю╓ в Мюнхен╕, мандру╓ по Франц╕╖ ╕ Швейцар╕╖ (зд╕йсню╓ ботан╕ко-геолог╕чну екскурс╕ю п╕шки вздовж р╕чки Рони вл╕тку 1888 р.), бере участь в робот╕ М╕жнародного геолог╕чного конгресу в Лондон╕, огляда╓ музе╖ В╕дня, нарешт╕, працю╓ над синтезом м╕нерал╕в. П╕д час Всесв╕тньо╖ виставки в Париж╕ йому довелось демонструвати колекц╕╖ ╜рунт╕в Докуча╓ва як спец╕ал╕сту з цього питання, який волод╕в ╕ноземними мовами. Ц╕каво в╕дзначити, що з того часу Вернадський майже щороку в╕д’╖жджав за кордон, ╕нтенсивно вивчав ╕ноземн╕ мови ╕ волод╕в 15-ма з них - ще один доказ всеосяжного його мислення. На час першо╖ рос╕йсько╖ революц╕╖ в╕н - вже в╕домий професор, а також борець за в╕льнодумство, демократ╕ю. Не до душ╕ була, зрозум╕ло, громадська активн╕сть Вернадського урядовим органам, як╕ збирали агентурн╕ пов╕домлення про вчених. На знак протесту проти урядово╖ пол╕тики Володимир ╤ванович залиша╓ Московський ун╕верситет, пере╖жджа╓ до Петербурга, де продовжу╓ пол╕тичну ╕ наукову д╕яльн╕сть. Переб╕г революц╕йних под╕й спонука╓ його до прац╕ в Тимчасовому уряд╕. П╕сля жовтневого перевороту Вернадський не зда╓ позиц╕й, п╕дпису╓ звернення, в якому були ╕ так╕ слова: «…зусиллями народу буде покладено к╕нець пануванню насильник╕в». За наказом Лен╕на ╕ Стал╕на почалося пересл╕дування тих, хто п╕дписав звернення. Вернадський пере╖жджа╓ до Полтави. У кв╕тн╕ 1918 року приходить до влади гетьман Скоропадський, проголошу╓ться Укра╖нська держава. Вченого запрошують до Ки╓ва. Тут в╕н очолю╓ Ком╕с╕ю з орган╕зац╕╖ Академ╕╖ наук ╕ Укра╖нсько╖ нац╕онально╖ б╕бл╕отеки, а також ком╕с╕ю з питань Вищо╖ школи. Напрями його науково╖ ╕ громадсько╖ д╕яльност╕ були наст╕льки багатогранними, що ╖х перерахувати в одн╕й статт╕ просто неможливо. Тому доведеться обмежитися «мовою дов╕дки». Академ╕к Петербурзько╖ АН (з 1912), професор Московського ун╕верситету. Один ╕з засновник╕в Укра╖нсько╖ Академ╕╖ наук; д╕йсний член АН Укра╖ни та ╖╖ перший президент (з 1919). Засновник першо╖ науково╖ б╕бл╕отеки в Укра╖н╕ (нин╕ названо╖ його ╕м’ям). Орган╕затор та директор Рад╕╓вого ╕нституту (1922 - 1939), Б╕ох╕м╕чно╖ лаборатор╕╖, почесний академ╕к низки заруб╕жних академ╕й. Багатогранна наукова творч╕сть Володимира ╤вановича спиралася на ун╕кальну ерудиц╕ю, зумовлену широтою його ╕нтерес╕в. В╕н вивчав класик╕в св╕тово╖ л╕тератури, ф╕лософ╕╖, науки, глибоко анал╕зуючи зм╕ст ╖хн╕х твор╕в (Досто╓вський, Данте, Бальзак, Турген╓в, Д╕дро, Мальбранше, Сп╕ноза, Кант, Фуль╓, Беркл╕, Шопенгауер, Гегель, Сведенберг, Флоренський, Гюйо, давньо╕нд╕йськ╕ ╕ китайськ╕ мудрец╕). «Я н╕коли не жив самою лише наукою», — сказав одного разу вчений. З наукових джерел в╕домо, що Вернадський особливо переймався ╕стор╕╓ю Укра╖ни. «Важливо, - писав в╕н, - створити сильний центр наукових досл╕джень укра╖нського народу, його ╕стор╕╖, його мови, природи Укра╖ни. Звичайно, треба вести ц╕ досл╕дження в найширшому загальнолюдському масштаб╕». Перу В.Вернадського, кр╕м наукових, належать ╕ ф╕лософськ╕ твори. Як справжн╕й громадянин учений гостро реагував на пол╕тичн╕ под╕╖ в сусп╕льств╕. У сво╖х щоденниках в╕н дав ч╕тку характеристику р╕зним пол╕тичним моментам у житт╕ кра╖ни та р╕зним пол╕тичним шарам ╕нтел╕генц╕╖. Достеменно в╕домо й те, що Володимир ╤ванович пост╕йно перебував п╕д пильним наглядом ЧК. В╕н нав╕ть побував у камер╕ попереднього ув’язнення Петроградсько╖ Надзвичайно╖ ком╕с╕╖ (липень 1921 р.), де його з ус╕╓ю упереджен╕стю допитували. На думку досл╕дник╕в, Вернадського врятували його великий авторитет як ученого ╕ громадського д╕яча та деяк╕ впливов╕ особи, що симпатизували йому як порядн╕й, доброзичлив╕й людин╕. Не один раз в╕д арешту його рятувала дружина. За св╕дченням дочки Вернадських Н╕ни, ця тенд╕тна й ╕нтел╕гентна ж╕нка коршаком накинулась на чек╕ста, що прийшов арештовувати Володимира ╤вановича, ╕ той ошелешено в╕дступив. Помер вчений 6 с╕чня 1945 року в╕д крововиливу в мозок. Ще у студентськ╕ роки в╕н визначив кредо свого життя: «...Завдання людини поляга╓ в тому, щоб приносити найактивн╕шу користь тим, хто ╖╖ оточу╓». В╕н виконав це завдання. Але тут треба зробити уточнення: все, що в╕н встиг зробити ╕ створити, приносить велику користь всьому людству сьогодн╕ ╕ приноситиме прийдешн╕м покол╕нням. (УКР╤НФОРМ).
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
