13 БЕРЕЗНЯ - 120 РОК╤В В╤Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АНТОНА СЕМЕНОВИЧА МАКАРЕНКА (1888-1939), НАШОГО ВИДАТНОГО ЗЕМЛЯКА, ПЕДАГОГА ╤ ПИСЬМЕННИКА. Його доля дуже неоднозначна. Мало хто зна╓, що теоретик комун╕стичного виховання так ╕ помер «безпарт╕йним б╕льшовиком». Можливо тому, що вимушений був усе життя згадувати в анкетах свого молодшого брата, б╕логвард╕йця ╕ б╕лоем╕гранта. Його дружину Галину Салько, члена парт╕╖ з 1917 року, «вичистили» з ВКП(б) в 1933-му, а в╕н сам в юност╕ значно б╕льше симпатизував есер╕вським ╕ меншовицьким програмам, трудився в систем╕ трудових табор╕в ВЧК-НКВД. У важких умовах господарсько╖ розрухи розробив ╕ вт╕лив у життя систему виховання педагог╕чно запущених, соц╕ально ╕ етично покал╕чених д╕тей, жертв громадянських во╓н ╕ соц╕альних лих. Макаренко був категорично проти застосування елемент╕в тюремного режиму, виступав за посилення рол╕ трудового виховання ╕ загальновиховних метод╕в. У стосунках з вихованцями дотримувався принципу: «Якомога б╕льше вимог до людини ╕ якомога б╕льше поваги до не╖». В╕н 16 рок╕в керував спочатку створеною ним на Полтавщин╕ колон╕╓ю, як╕й, на його прохання, присво╓но ╕м’я Горького, а п╕зн╕ше - комуною ╕мен╕ Дзержинського в Харков╕. Багато под╕й того часу знайшли в╕ддзеркалення в його книгах - всього в╕н написав ╖х 30. Найб╕льш в╕дома - «Педагог╕чна поема». Це ╕ «найдорожча» книга, як в╕н називав ╖╖ в листах до О. М. Горького. Макаренко багато ╕ напружено працював над нею упродовж десяти рок╕в! Читачам також в╕дом╕ «Марш 30 року», «Прапори на баштах», «Книга для батьк╕в», яку письменник написав у сп╕вавторств╕ з дружиною Галиною. До реч╕, рекомендую прочитати листи Антона Семеновича до Лисички, як в╕н н╕жно називав свою дружину, - вони допоможуть ще краще зрозум╕ти цю, в усьому неординарну людину. У самого Антона Семеновича р╕дних д╕тей не було. У його с╕м’╖ виховувалися син дружини ╕ плем╕нниця - дочка молодшого брата В╕тал╕я Макаренка, який ем╕грував з Рос╕╖ в 1920 роц╕. ╥╖ д╕ти - внучат╕ плем╕нники Макаренка - в╕дом╕ в св╕т╕ к╕но люди: режисер Антон Василь╓в ╕ народна артистка Катерина Василь╓ва. До реч╕, В╕тал╕й Макаренко так ╕ не повернувся на батьк╕вщину. В╕н прожив довге життя ╕ помер у Франц╕╖ в 1983 роц╕ у в╕ц╕ 88 рок╕в... Свого часу Антон Семенович, як м╕г, рятував брата. В╕н узяв його на посаду вихователя в свою колон╕ю, ╕ той на якийсь час загубився серед р╕зношерсто╖ публ╕ки колон╕ст╕в та ╖хн╕х наставник╕в. До реч╕, в ем╕грац╕╖ В╕тал╕й Семенович написав к╕лька книг про т╕ в╕дважн╕ роки, достатньо в╕дверто ╕ з хорошим почуттям гумору. Система виховання, створена старшим Макаренком, насправд╕ виходила за рамки радянсько╖ комун╕стично╖ педагог╕ки ╕ нав╕ть за меж╕ власного педагог╕чного досв╕ду. По сут╕, це була альтернативна сусп╕льна структура, прикрита словесною комун╕стичною м╕шурою, а не соц╕ал╕стична в тод╕шньому сенс╕ зр╕внял╕вки. Комунари впроваджували електроустаткування ╕ фототехн╕ку за австр╕йською ╕ н╕мецькою технолог╕ями, заробляючи сво╓ю працею чималий дох╕д, яким д╕лилися з державою. Ц╕ виплати держав╕ Макаренко, мабуть, розглядав як сво╓р╕дн╕ «в╕дкупн╕», необх╕дн╕ для того, щоб йому не заважали вибудовувати власну систему. Це було, швидше, акц╕онерне товариство за участю (без юридичного оформлення) на пайових засадах вс╕х працюючих. Под╕бна модель орган╕зац╕╖ виробництва в зах╕дних кра╖нах почала широко практикуватися т╕льки п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни ╕ дала позитивний ефект у план╕ особисто╖ мотивац╕╖ найманих прац╕вник╕в, як╕ не лише трудилися за зарплату, але й стали сп╕ввласниками. За умов жорстко╖ цензури тридцятих рок╕в А. С. Макаренко зм╕г викласти вс╕ основн╕ положення свого педагог╕чного ╕ соц╕ального вчення, маскуючи його белетристичною формою викладу. Книги побачили св╕т з м╕н╕мальними правками завдяки особистому сприянню О. М. Горького, який, без сумн╕ву, зрозум╕в, з ким ╕ з чим ма╓ справу, а тому особливу увагу звертав на художню ц╕нн╕сть книг А. С. Макаренка. Важко пов╕рити, що великий пролетарський письменник не пом╕тив л╕тературно╖ безпорадност╕ автора «Педагог╕чно╖ поеми», «Маршу тридцятого року» ╕ «Прапор╕в на баштах», проте дав протекц╕ю на ╖х видання... Антон Семенович прожив значно менше свого молодшого брата. В╕н помер в╕д розриву серця 1 кв╕тня 1939 року, с╕даючи в прим╕ський по╖зд на п╕дмосковн╕й станц╕╖ Гол╕цино. Допом╕г як╕йсь ж╕нц╕ занести у вагон м╕шок ╕ впав, встигнувши лише сказати: «Я - письменник Макаренко». Заслуги великого педагога влада почала визнавати в╕дразу п╕сля його смерт╕. У газетах з’явилися статт╕, в яких висловлювалися скорбота ╕ жаль, що видатний вихователь так рано п╕шов з життя. Антону Семеновичу був всього 51 р╕к. У музе╖ збер╕га╓ться його посмертна маска. По н╕й видно, що зл╕пок зроблено з обличчя немолодо╖, вкрай перевтомлено╖ людини, зовс╕м не схожо╖ на того Макаренка, якого ми бачимо на оф╕ц╕йних портретах, що тиражуються вс╕ подальш╕ десятил╕ття. Багато досл╕дник╕в творчост╕ ╕ б╕ограф╕╖ Макаренка вважають, що раптова смерть талановитого педагога фактично врятувала його в╕д можливих репрес╕й ╕ арешту. (УКР╤НФОРМ).
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
