Шановна "Світлиця"! Вас вітає театральна студія "Юнь" з м. Іллічівська Одеської області. Зичимо творчому колективу газети доброго здоров'я та твердого духу за збереження голосу України на сьогоднішній кримській землі. Хай щастить! А ми до вас чолом, щоб засвідчити на сторінках "Кримської світлиці" свою повагу і любов до нашої патронеси Лесі Українки, чий день народження - 25 лютого. Просимо, знайдіть місцинку для нашого фото і розповіді про подорож до Криму! П'ять років тому при школі № 1 м. Іллічівська існує - творить, пробує, експериментує - шкільний театр, або студія, де старшокласники - (8 - 11-ті класи) пробують свої сили в акторській майстерності, в читанні або й написанні власних віршів. Понад усе усі проходять студію Лесі Українки, любов до якої я намагаюсь передати заглибленням у ролі Мавки чи Лукаша, Килини чи донни Анни або Долорес, дон Жуана, Касандри і т. д. І кожного разу на щорічний весняний конкурс-огляд Одеської області з-поміж робіт, більш-менш довершених за Гоголем чи Пушкіним, виставляємо будь-який уривок з Лесі Українки. Отримуємо свої найвищі бали і грамоти. А влітку 2002 року нас визнали як "зразковий колектив" і міськрада виділила гроші на поїздку до омріяного Криму, де стоїть на набережній Ялти візерунковий затишний будинок-музей Лесі Українки. Про цей затишний куточок Ялти, про берегиню кримської творчості Лесі-Іфігенії - директора музею Світлану Кочергу, про її дослідницьку роботу і книги, що поповнили собою скарбницю знань нашої культурології, я не раз розповідала "по ходу" репетицій своїм студійцям. Можливо, перемогло бажання виступити з концертом на "паперті" перед Лесею, а може, цікавість до Криму, де чекали на нас Бахчисарай і Лівадія, Алупкинський палац і Ай-Петрі... Як би там не було, але між Києвом і Кримом - вибрали всі однозначно Ялту і все інше. Ні, нас не хвилювала столиця Криму, бо патріотизм одеситів усім відомий. Навіть море не вабило, бо їхали ми від свого майже "каліфорнійського" пляжу до ялтинських берегів. Але коли після виступів на просторій веранді Лесиного будинку, в маєтку А. П. Чехова і перед воронцовськими туристами в казковому саду над морем дісталися кам'янистих пляжів Алупки, - отут і накрила нас прозора хвиля щастя! Ми не бачили в "своєму" морі ні такої глибокої прозорості, ні кольору, ні шовку хвиль, в яких дуже легко плавалося, пірналося. То була для нас справжня нагорода за спеку і жарінь тяжких (з рюкзаками!) переходів і переїздів. За п'ять днів ми побачили все, що можна було встигнути: і краєвиди, і музеї, і канатну дорогу на Ай-Петрі. Але гордість за здійснене право звітувати своєю творчістю перед високим духом Поетеси і щастя дводенного плавання у Чорному морі - то залишилося з нами назавжди. Минуло півроку, а ми щоразу, збираючись на наші проби після уроків, згадуємо про ту радісну поїздку до Криму. В нашій робочій кімнаті - величезний фотомонтаж "Юнь" в Криму". І тепер від бажаючих записатися в "артисти" нема відбою. Всі хочуть також до Ялти, в Крим. P. S. А ще на зворотному шляху додому ми на ніч потрапили на запрошення знайомих і родичів до села Донське, що близько Сімферополя, де був концерт і було три казани справжнього татарського плову. Все село зібралося на вулиці біля нашого подвір'я-сцени. Наші вдячні глядачі дуже здивувалися, коли ми розповіли про непідробну любов української поетеси до зворушливих легенд Криму і показали нашу прем'єру - одноактну п'єсу Л. Українки "Айше і Мохамед"! А нам у відповідь звучала мелодія татарської хайтарми і татарські діти співали українських народних пісень. На цій, як кажуть, радісній ноті, ми й повернулися до Іллічівська. Листуємось і обмінюємось святковими поздоровленнями. Передплатили на цей рік "Кримську світлицю" - і сподіваємось побачити своє фото у вашій газеті. З пошаною до вас "Юнь" і її керівник Маргарита Степанівна Терещенко. На знімках: театральна студія "Юнь" з м. Іллічівська Одеської області біля пам'ятника Лесі Українці в Ялті; сцена з вистави "Лісова пісня" Лесі Українки. В ролях - Максим Остапенко(Лукаш), Людмила Страхова (Килина), Олеся Остапенко (Мати).