Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 29.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 29.02.2008
ЖЕРТОВНА СКЛАДОВА РАДЯНСЬКОГО ╤НТЕРНАЦ╤ОНАЛ╤ЗМУ

╤СТОР╤Я ╤ СУЧАСН╤СТЬ
РОМАН САВОНЮК
 (Продовження. Поч. у № 8).
 З ╕н╕ц╕ативи ВКП(б), ╕нших компарт╕й, республ╕канськ╕й ╤спан╕╖ було надано значну допомогу во╖нами-добровольцями, озбро╓нням. Орган╕зац╕╓ю допомоги та координац╕╓ю ╖х д╕й займався все той же Ком╕нтерн. У лавах шести ╕нтернац╕ональних бригад воювали 35 тис. б╕йц╕в з 56 кра╖н. Всього в боях загинуло 120 тис. чол., 10 тис. загинули в╕д пов╕тряних бомбардувань, 50 тис. померли в╕д голоду, а ще 100 тис. стали жертвами пол╕тичних репрес╕й, як з того, так й ╕ншого боку16. Наприклад, малов╕домим ╓ той факт, що у розпал Громадянсько╖ в╕йни резидентом радянсько╖ розв╕дки в ╤спан╕╖ генералом Орловим (псевдон╕м “Швед”, справжн╓ пр╕звище Лейба (Лев) Фельдб╕н) весною 1937 р. в Барселон╕ було спровоковано повстання союзник╕в республ╕канц╕в – анарх╕ст╕в ╕ б╕йц╕в Роб╕тничо╖ парт╕╖ марксистсько╖ ╓дност╕ (ПОУМ) за участ╕ ╕ноземних (не русских) член╕в Ком╕нтерну (╤╤╤ ╤нтернац╕оналу), яке н╕бито мало за мету захоплення влади в кра╖н╕.
В ход╕ придушення повстання були заарештован╕ кер╕вники ПОУМ (А. Н╕но) та командири анарх╕стських загон╕в (багатьох з них було л╕кв╕довано), як╕ не под╕ляли пол╕тику Компарт╕╖ ╤спан╕╖ (читай – Стал╕на), п╕дтримували зв’язок з
Л. Троцьким та ╕де╖ ╤V ╤нтернац╕оналу. Як насл╕док ц╕╓╖ спецоперац╕╖: розкол в рядах республ╕канц╕в, недов╕ра до Москви ╕, перех╕д частини в╕йськ на б╕к Франко (наприклад, полковник Касадо). Все це безумовно прискорило, а можливо, й визначило поразку республ╕кансько╖ арм╕╖. За п╕драхунками Ю. Рибалк╕на, в бойових д╕ях на боц╕ республ╕канц╕в взяло участь 1811 радянських громадян (б╕льше всього льотчик╕в – 772). Зрозум╕ло, що при цьому не враховано б╕йц╕в невидимого фронту – розв╕дник╕в Розв╕дуправл╕ння РСЧА, НКВС. За арх╕вними документами Генеральних штаб╕в ╕ спецслужб Н╕меччини та ╤тал╕╖, з жовтня 1936 р. до березня 1939 р. через ╤спан╕ю пройшло близько 4 тис. в╕йськових фах╕вц╕в з СРСР17. Прийнято вважати, що з радянських в╕йськових в ╤спан╕╖ загинуло 127 чол., пропали безв╕сти – 32 чол., загинули в результат╕ пригод ╕ катастроф – 19 чол. Втрати серед цив╕льних фах╕вц╕в – близько 40 чол. Тобто загальн╕ людськ╕ втрати на полях битв в ╤спан╕╖ для Радянського Союзу, за оф╕ц╕йни
ми даними, склали 198 чол18. В ╤спан╕╖, д╕йсно, воювали багатонац╕ональн╕ сили, тисяч╕ з них загинули, але ╕де╖ ╕нтернац╕онал╕зму перемоги не здобули. Чи зробили з цього належн╕ висновки вожд╕ ВКП(б) ╕ Ком╕нтерну? Як св╕дчить ╖хня “╕нтернац╕ональна” пол╕тика в майбутньому – н╕. Важко не погодитися ╕ з тим, що в╕йна в ╤спан╕╖ вперше продемонструвала нед╕╓в╕сть радянсько╖ в╕йськово╖ машини: республ╕канська арм╕я озброювалася радянською збро╓ю, ╖╖ оф╕цери навчалися в центрах, створених радянськими радниками чи ╕снуючими в Радянському Союз╕; радники розробляли операц╕╖, виходячи з досв╕ду Червоно╖ арм╕╖, стратег╕╖ ╕ тактики, схвалено╖ в ╖╖ Генеральному штаб╕19. До реч╕, цей г╕ркий ╕ невт╕шний висновок дуже скоро п╕дтвердила й в╕йна з Ф╕нлянд╕╓ю.
 З липня 1937 р. ╕ аж до вересня 1944 р. радянськ╕ в╕йськов╕ радники також перебували в Кита╖ та консультували вище в╕йськове та парт╕йне кер╕вництво як Компарт╕╖ Китаю, так ╕ Гом╕ньдану, але в╕йськов╕ брали участь у бойових д╕ях в основному на боц╕ Червоно╖ арм╕╖. При цьому в╕йськова допомога Чан Кайш╕ знову надходила з СРСР, починаючи з весни 1938 р. ╕ аж до 1946 р. Скорочувати допомогу Гом╕ньдану радянський уряд почав ще у 1940 р., при цьому зб╕льшивши допомогу арм╕╖ Мао. У подальшому СРСР регулярно надавав значну в╕йськову допомогу т╕льки Червоному Китаю, а в╕йськов╕ брали участь у бойових д╕ях з липня до вересня 1945 р., з березня 1946 р. ╕ аж до кв╕тня 1949 р. (в╕йська протипов╕тряно╖ оборони, район м╕ста Шанхая). П╕сля проголошення КНР радянськ╕ в╕йська залишалися в Кита╖ ╕ брали участь у бойових д╕ях в пер╕од березня – травня 1950 року. Радянськ╕ бойов╕ корабл╕ базувалися в Порт-Артур╕ та Далян╕ (Дальньому).
 П╕дписання в серпн╕ 1939 р. Пакта про ненапад м╕ж СРСР ╕ Н╕меччиною та та╓мних протокол╕в до нього розв’язало руки Г╕тлеру ╕ фактично призвело до Друго╖ св╕тово╖ в╕йни (напад фашистсько╖ Н╕меччини на Польщу). Червона арм╕я в пер╕од з 17 до 28 вересня 1939 р. (в╕н вважа╓ться бойовим) зд╕йснила пох╕д до Зах╕дно╖ Б╕лорус╕ й Зах╕дно╖ Укра╖ни, як╕ у 1920 р. за Ризькою угодою уряд Лен╕на в╕ддав Польщ╕. Зараз мало хто вже зна╓, що в╕йськовий парад у Брест-Литовську та ╕нших м╕стах в 1939 р. разом, як переможц╕, приймали н╕мецьк╕ та радянськ╕ генерали.
 Та╓мна домовлен╕сть Стал╕на ╕ Г╕тлера у серпн╕ 1939 р. щодо под╕лу сфер впливу в ╢вроп╕ дозволила Радянському Союзу ввести в╕йська та спецп╕дрозд╕ли ╕ загони НКВС у Прибалтику, що в свою чергу забезпечило “добров╕льне при╓днання” Латв╕╖, Литви та Естон╕╖ до СРСР.
 П╕сля в╕дмови Ф╕нлянд╕╖ поступитися частиною територ╕╖ 30 листопада 1939 р. СРСР роз╕рвав дипломатичн╕ в╕дносини ╕ розпочав бойов╕ д╕╖ на п╕вн╕ч в╕д Лен╕нграда. Непопулярна радянсько-ф╕нська, або як ╖╖ назвали “Зимова” в╕йна, йшла до 13 березня 1940 р. з великими людськими втратами для Червоно╖ арм╕╖. Приводом до ╖╖ початку став обстр╕л 26 листопада 1939 р. на Ман╕льському перешийку радянсько╖ територ╕╖, коли загинули четверо червоноарм╕йц╕в20. Окрем╕ автори й сьогодн╕ вперто тримаються верс╕╖ про те, що провокац╕я була з боку ф╕н╕в. ╤нш╕, наприклад, О. Широкорад, вважають, що “сам ╕нцидент не мав н╕якого значення, яка р╕зниця, чия провокац╕я: ф╕н╕в чи НКВС?”21. Д╕йсно, х╕ба це важливо, хто розпочав в╕йну та з чи╓╖ вини загинули тисяч╕ людей? В╕домо, що “пролетарський ╕нтернац╕онал╕зм” в т╕й в╕йн╕ проявив себе дуже швидко. П╕сля взяття першого, найближчого до кордону ф╕нського м╕стечка-курорту Тер╕ок╕ (нин╕ – Зеленодольськ Лен╕нградсько╖ област╕) туди негайно, 2 грудня, бул
о завезено прокомун╕стичний уряд “Ф╕нляндсько╖ Демократично╖ Республ╕ки” на чол╕ з членом ВКП(б) ╕ Ком╕нтерну О. Куус╕неном. А СРСР негайно (теж 2 грудня. – Р. С.), визнав лег╕тимним “уряд ДРФ”. На баз╕ 106-го стр╕лецького корпусу Червоно╖ арм╕╖ було створено 1-й г╕рськостр╕лецький корпус “Ф╕нсько╖ народно╖ арм╕╖”, командир – комдив А. Ант╕лла (в╕н же м╕н╕стр оборони ДРФ), ф╕н за нац╕ональн╕стю, який у 1937-1938 рр. воював в ╤спан╕╖. Для зб╕льшення у корпус╕ в╕дсотка в╕йськовослужбовц╕в-ф╕н╕в, командний склад нав╕ть зм╕нював слов’янськ╕ пр╕звища на ф╕нськ╕. От т╕льки з ф╕нською мовою, якою вимагалося в╕ддавати команди, нав╕ть у карел╕в, виникали ком╕чн╕ ситуац╕╖. Безпосередньо у бойових д╕ях проти Ф╕нлянд╕╖ брали активну участь командири та червоноарм╕йц╕ 14, 13, 9, 8 ╕
7-╖ арм╕й, на як╕ покладалося головне завдання з розгрому ф╕нсько╖ арм╕╖. П╕сля розгрому 8-╖ арм╕╖ на основ╕ ╖╖ частин сформовано 15-ту арм╕ю21. У 1940 р. СРСР утворив буферну республ╕ку – Карело-Ф╕нську РСР. З часом другу частину в назв╕ республ╕ки скасували. Всього, за оф╕ц╕йними даними, у т╕й в╕йн╕ було вбито, померло та зникло безв╕сти 126875 командир╕в ╕ червоноарм╕йц╕в. Загиблими оф╕ц╕йно вважаються б╕льше 70 тисяч б╕йц╕в. За ╕ншими даними, втрати були значно б╕льшими ╕ становили 95200 т╕льки вбитими та померлими в╕д ран22. За сто п’ять дн╕в в╕йни, як зазнача╓ться, радянськ╕ в╕йськов╕ втрати становили 333084 чол., ╕ ганебним ╓ те, що 9614 б╕йц╕в були обморожен╕23. За розв’язання ц╕╓╖ в╕йни СРСР 14 грудня 1939 р. виключено з Л╕ги Нац╕й. А т╕, хто воював у ф╕нську, принесли з не╖ згадки про лютий мороз, “кукушки” – ф╕нських вояк╕в-лижник╕в та “ф╕нки” – бойов╕ нож╕, якими ╖х вбивали.
 ╤нтернац╕онал╕зм мав й ╕нш╕ прояви. На п╕вдн╕, на вимогу СРСР у 1940 р. Румун╕я “добров╕льно” в╕ддала Бессараб╕ю та П╕вн╕чну Буковину, як╕ в╕дпов╕дно до та╓мних протокол╕в входили до сфери впливу СРСР. П╕сля дипломатично╖ ноти ╕ранському кер╕вництву 25 серпня 1941 р. радянськ╕ в╕йська (44 ╕ 47-ма арм╕╖) перейшли кордон ╕ вв╕йшли на територ╕ю сус╕днього ╤рану (╤ранський Азербайджан), як було заявлено – до зак╕нчення в╕йни. 27 серпня того ж року до ╤рану вв╕йшла й 53-тя Окрема Середньоаз╕йська арм╕я, а 31 серпня – висадився десант у склад╕ 105-го г╕рськостр╕лецького полку та артилер╕йського див╕з╕ону 77-╖ г╕рськостр╕лецько╖ див╕з╕╖. До порт╕в Пехлев╕, Ноушехр, Бендершах вв╕йшли радянськ╕ канонерськ╕ човни. Усього було висаджено б╕льше 2,5 тис. десантник╕в. Загальна чисельн╕сть радянських в╕йськ сягала 30 тис. чол. Радянськ╕ частини входили до ╤рану з боями проти регулярних в╕йськ ╕рансько╖ арм╕╖. Точн╕ цифри радянських втрат у результат╕ тих бо╖в нев╕дом╕ до цього часу24. При
сутн╕сть радянських в╕йськ спровокувала повстання, що його п╕дняла прокомун╕стична Народна парт╕я (Туде) у серпн╕ 1945 р. Лише втручання Ради Безпеки ООН, негативне м╕жнародне ставлення та жорстка позиц╕я зах╕дних кра╖н змусили СРСР 9 травня 1946 р. вивести в╕йська з ╤рану. У подальшому, з метою орган╕зац╕╖ повстання в ╤ранському Курдистан╕, були створен╕ бази п╕дготовки бойовик╕в на територ╕╖ радянського Азербайджану. У 1947 р. озбро╓н╕ загони курд╕в чисельн╕стю до 2 тис. чол. перейшли кордон з ╤раном ╕ вступили в б╕й з шахськими в╕йськами на територ╕╖ ╤ранського Азербайджану, але п╕д ударами регулярних ╕ранських в╕йськ змушен╕ були повернутися на територ╕ю СРСР25.
 Сьогодн╕ мало хто вже пам’ята╓, що 11 жовтня 1944 р. маленька, але незалежна держава на кордон╕ з Монгол╕╓ю – Тувинська Народна Республ╕ка (Тува) теж “добров╕льно” при╓дналася до СРСР, а через два дн╕ ╖╖ включили до складу РРФСР як автономну область (п╕зн╕ше – Тувинська АРСР).
 9 серпня 1945 р. СРСР вступив у нову в╕йну за межами сво╖х кордон╕в проти Япон╕╖ (Квантунсько╖ арм╕╖), мотивуючи необх╕дн╕стю виконання взятих перед союзниками по антиг╕тлер╕вськ╕й коал╕ц╕╖ зобов’язань на Кримськ╕й (Ялтинськ╕й) конференц╕╖. В╕йна йшла менше м╕сяця, до 3 вересня 1945 р., втрати радянських сухопутних в╕йськ у боях проти японц╕в були значними: вбитими, пораненими ╕ пропалими безв╕сти – 36456 чол., втрати Тихоокеанського флоту – 1298 чол., в т. ч. 903 загиблими та померлими в╕д ран26.
 З червня 1950 р. ╕ до липня 1953 р. радянськ╕ в╕йськов╕ з китайсько╖ територ╕╖ брали участь у боях П╕вн╕чно╖ Коре╖ проти П╕вденно╖. В пер╕од з 15 до 24 жовтня 1950 р. за згоди кер╕вництва КНР було терм╕ново сформовано 64-й винищувальний ав╕ац╕йний корпус радянських ВПС (три ав╕адив╕з╕╖), льотчики якого зд╕йснили 63229 бойових польот╕в ╕ провели 1790 пов╕тряних бо╖в. За даними, що стали в╕дом╕ п╕сля розпаду СРСР, втрати радянсько╖ в╕йськово╖ ав╕ац╕╖ за роки в╕йни в Коре╖ т╕льки з 24 жовтня 1950 р. до 27 липня 1953 р. становили 120 льотчик╕в та 335 л╕так╕в27.
 У жовтн╕ 1956 р. радянськ╕ в╕йськов╕ п╕дрозд╕ли П╕вденно╖ групи в╕йськ (5 див╕з╕й), дислокован╕ в Угорщин╕, втрутилися у внутр╕шн╕ под╕╖, що там в╕дбувалися. “╤нтернац╕ональна допомога”, тобто в╕йськова операц╕я з придушення повстання мала назву “Вихор” (командувач – маршал ╤. Кон╓в), в як╕й було зад╕ян╕ дв╕ арм╕╖ та Окремий корпус – всього 13 див╕з╕й, близько 200 тис. чол., 2,5 тис. танк╕в ╕ бронемашин. Безпосередньо в бойових д╕ях з радянського боку, як зазнача╓ться, брали участь 60 тис. чол. Втрати серед радянських в╕йськових становили 669 солдат╕в ╕ оф╕цер╕в вбитими, 1450 – пораненими, ще 51 – пропав безв╕сти28. За ╕ншими даними, в пер╕од бойових д╕й в Угорщин╕ (24 жовтня – 14 листопада 1956 р.) радянськ╕ втрати склали: 720 чол. вбитими (з них 87 оф╕цер╕в, 633 – солдати та сержанти), 1540 пораненими; 51 чол. пропав безв╕сти. Поранено ╕ травмовано: оф╕цер╕в – 225, солдат╕в ╕ сержант╕в – 203529.
 20 серпня 1968 р. в╕йська кра╖н Орган╕зац╕╖ Варшавського Договору (ОВД) – СРСР, Польщ╕, Угорщини, НДР ╕ Болгар╕╖ загальною к╕льк╕стю до 500 тис. чол. зд╕йснили в╕йськову операц╕ю вторгнення в Чехословаччину п╕д кодовою назвою “Дунай” з метою придушення народного повстання – “Оксамитово╖ революц╕╖”. Бойовим вважа╓ться пер╕од до 1 с╕чня 1969 р. Всього за пер╕од з 21 серпня до 20 жовтня 1968 р. у Чехословаччин╕ загинуло 11 радянських в╕йськових, поранено та травмовано 87 чол. Кр╕м того, як зазнача╓ться, 85 чол. загинуло в катастрофах, авар╕ях, за необережного поводження з╕ збро╓ю та померло в╕д хвороб30. Повн╕стю радянськ╕ в╕йська, кр╕м спецслужб, з територ╕╖ Чехословаччини було виведено лише наприк╕нц╕ червня 1991 року.
 Для перес╕чних людей, окр╕м тих, хто там безпосередньо воював, малов╕домими ╓ факти участ╕ в бойових д╕ях радянських в╕йськових у таких кра╖нах, як: а) Лаос – з с╕чня 1960 р. до грудня 1963 р., з серпня 1964 р. до листопада 1968 р., з листопада 1969 р. до грудня 1970 р.; б) ╢гипет (Об’╓днана Арабська Республ╕ка) – з жовтня 1962 р. до березня 1963 р., з червня 1967 р. ╕ весь 1968 р., з березня 1969 р. до липня 1972 р., з жовтня 1973 р. до березня 1974 р., з червня 1974 р. до лютого 1975 р. (моряки Чорноморського ╕ Тихоокеанського флот╕в, як╕ брали участь у розм╕нуванн╕ Суецько╖ затоки); б) Сир╕я – у червн╕ 1967 р., пот╕м з березня до липня 1970 р., з вересня до листопада 1972 року ╕ в жовтн╕ 1973 р. Зазначен╕ пер╕оди ще чекають в арх╕вах на сво╖х досл╕дник╕в, а також на спогади безпосередн╕х учасник╕в бойових д╕й.
(Зак╕нчення в наступному номер╕).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 29.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5626

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков