|
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема "Душі криниця"
#8 за 22.02.2008
ШЛЯХ БЛУДНОГО СИНА
Друга нед╕ля передпостового пер╕оду присвячена притч╕ про блудного сина. У храмах прочиту╓ться уривок з ╢вангел╕╖ в╕д Луки, який знову ╕ знову примушу╓ нас замислитись над сво╖м життям: чи не ╓, бува, ╕ ми отими “блудними синами”, як╕ зреклися благодат╕ Отця нашого небесного, ╕ зам╕сть того, аби щоденно насичуватись насущним хл╕бом слова Божого, шукати царства Його, – харчу╓мось нечистим духовним харчем, “свинячими недо╖дками”? Чи не час нам зупинитись на шляхах сво╖х, ╕ разом з отим блудним сином вигукнути: “Встану, п╕ду до Отця свого...”?
“У чолов╕ка одного було два сини. ╤ молодший з них сказав батьков╕: «Дай мен╕, батьку, належну частину ма╓тку!» ╤ той под╕лив пом╕ж ними ма╓ток. А по небагатьох днях з╕брав син молодший усе та й подавсь до далекого краю, ╕ розтратив ма╓ток св╕й там, живучи марнотратно. А як в╕н усе прожив, настав голод великий у т╕м кра╖, – ╕ в╕н став б╕дувати.
╤ п╕шов в╕н тод╕, ╕ пристав до одного з мешканц╕в т╕╓╖ земл╕, а той вислав його на поля сво╖ пасти свиней. ╤ бажав в╕н наповнити шлунка свого хоч стручками, що ╖ли ╖х свин╕, та н╕хто не давав ╖х йому. Тод╕ в╕н спам’ятався й сказав: «Ск╕льки в батька мого наймит╕в мають хл╕ба аж надм╕р, а я отут з голоду гину! Устану ╕ п╕ду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогр╕шився я, отче, проти неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином тво╖м, прийми ж мене як одного з╕ сво╖х наймит╕в»...
╤, вставши, п╕шов в╕н до батька свого.
А коли в╕н далеко ще був, його батько вглед╕в його, – ╕ переповнився жалем: ╕ поб╕г в╕н, ╕ кинувсь на шию йому, ╕ зачав ц╕лувати його! ╤ озвався до нього той син: «Прогр╕шився я, отче, проти неба та супроти тебе, ╕ недостойний вже зватися сином тво╖м»... А батько рабам сво╖м каже: «Принес╕ть негайно одежу найкращу, ╕ його зодягн╕ть, ╕ персня подайте на руку йому, а сандал╕ на ноги. Привед╕ть теля в╕дгодоване та закол╕ть, – будемо ╖сти й рад╕ти, бо цей син м╕й був мертвий – ╕ ожив, був пропав – ╕ знайшовся!» ╤ почали веселитись вони.
А син старший його був на пол╕. ╤ коли в╕н ╕шов й наближався додому, почув музику та танц╕. ╤ покликав одного з╕ слуг, та й спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся тв╕й брат, ╕ тв╕й батько звел╕в заколоти теля в╕дгодоване, – бо ж здоровим його в╕н прийняв».
╤ розгн╕вався той, ╕ вв╕йти не хот╕в. Тод╕ вийшов батько його й став просити його. А той в╕дпов╕в ╕ до батька сказав: «Ото, ст╕льки рок╕в служу я тоб╕, ╕ н╕коли наказу твого не порушив, – ти ж н╕коли мен╕ й козеняти не дав, щоб ╕з приятелями сво╖ми пот╕шився я... Коли ж син тв╕й вернувся оцей, що про╖в тв╕й ма╓ток з блудницями, – ти для нього звел╕в заколоти теля в╕дгодоване»... ╤ сказав в╕н йому: «Ти завжди зо мною, дитино, ╕ все мо╓ – то тво╓! Веселитись та т╕шитись треба було, бо цей брат тв╕й був мертвий – ╕ ожив, був пропав – ╕ знайшовся!” (В╕д Луки, 15 розд╕л, 11-32 в╕рш╕).
О, ск╕льки таких брат╕в наших – духовних мерц╕в – блукають у далеких в╕д Господа краях! Ск╕льки пропалих для Царства Небесного блудних син╕в, розтринькавши ма╓ток св╕й, ту Божественну благодать, яку отримали в та╖нств╕ хрещення, змарнувавши сво╓ духовне й ф╕зичне здоров’я, розтративши найц╕нн╕ший дар Божий – життя, живучи марнотратно, “пасуть свиней” для мешканц╕в чужо╖ нам земл╕, земл╕ омани багатством св╕ту цього. Земл╕, скарби яко╖ “м╕ль по╖сть та ╕ржа поточить”. Земл╕, князем яко╖ ╓ св╕топравитель ц╕╓╖ темряви, сатана, – отой ворог ╕ супротивник вол╕ Божо╖, “вуж стародавн╕й”, що мешка╓ у пол╕ наших сердець ╕ щохвилини наш╕пту╓ нам, як ╕ за час╕в Адама: “А чи правду сказав Бог? Н╕, не вмрете...”
Притча про блудного сина ╓ одн╕╓ю з найважлив╕ших притч не лише Нового Запов╕ту, а й ус╕╓╖ Б╕бл╕╖. Шлях блудного сина – це шлях народу в╕ри. Шлях в╕д ув╕рування – через пад╕ння – до воскрес╕ння. Шлях в╕д Авраама ╕ Давида – через Вавилонський полон – до Христа. Цей шлях проходить народ Божий, починаючи з перших людей в╕ри, символ╕чно зображених у Святому Письм╕ п╕д образами Адама ╕ ╢ви. Згадаймо ╕стор╕ю. Авель – Ка╖н – Сиф; Сиф – розбещення людей – Ной; Ной – Вавилонське стовпотвор╕ння – Авраам; Авраам, ╤сак, Як╕в – рабство ╢гипту – Мойсей; Мойсей – пустеля, бунт син╕в Коре╓вих – ╤сус Навин ╕ т. д., аж до приходу Христового. Усе поверта╓ться на кола сво╖. ╤стор╕я повторю╓ться, духовний в╕тер в╕╓ то гарячою в╕рою, то знову диха╓ зимним холодом п╕вноч╕ знев╕р’я. “В╕╓ в╕тер на п╕вдень, ╕ на п╕вн╕ч верта╓ться, крутиться, крутить в╕н та й ╕де, ╕ на круг св╕й верта╓ться в╕тер...” (Екклез╕аст, 1 розд╕л, 6 в╕рш). Шлях блудного сина... Шлях церкви. Церкви як Старозав╕тно╖, так ╕, на жаль, Новозав╕тно╖.
Гефсиман╕я... Час страждань ╤сусових уже близько. “╤, взявши з Собою Петра, ╕ Якова та ╤вана, В╕н зачав сумувати й тужити... ╤ сказав В╕н до них: «Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залиш╕ться тут ╕ пильнуйте!» ╤ В╕н в╕д╕йшов трохи дал╕, припав до земл╕, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. ╤ благав В╕н: «Авва-Отче, – Тоб╕ все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!.. А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...” (╢вангел╕╓ в╕д Марка, 14 розд╕л, 32-42 в╕рш╕). Чи т╕льки людська природа ╤суса, чи лише людська воля Цього Богочолов╕ка, Сина Божого, ╤стинного Бога ╕ ╤стинно╖ Людини страждали тод╕? Чи мало зна╓мо ми приклад╕в з ╕стор╕╖ Церкви, коли не Бого-, а просто люди, люди в╕ри, йшли на смерть заради царства Божого, ╕ сп╕вали Псалми. Н╕! Не за Себе сумував ╕ тужив ╤сус. В╕н бачив шлях новозав╕тного духовного ╤зра╖ля, новозав╕тного народу в╕ри, – шлях блудного сина... В╕н бачив, як ╕ржав╕ цвяхи користолюбства й насильства приб’ють руки (д╕ла милосердя ╕ богоп╕знання) та ноги (ходу в Царство Небесне) Його. Як войовничий спис св╕тських засад ув╕йде м╕ж ребер Його, в Т╕ло Його, у Церкву. Як виллються на землю “кров ╕ вода” – змарну╓ться жива вода вчення Його, про яку сказав: “Хто прагне, хай прийде, ╕ хто хоче, хай воду життя бере дармо!” Бачив, як знекровиться благословенне Його Т╕ло...
Та бачив В╕н й ╕нше. Бачив, що “кост╕ Його не сокрушаться”: к╕стяк, основа, Залишок, в╕рн╕ – залишаться незламними. Бачив тих блаженних, як╕ вбог╕ духом, як╕ засмучен╕, як╕ лаг╕дн╕, як╕ голодн╕ та спрагнен╕ правди, як╕ милостив╕ та чист╕ серцем, як╕ миротворц╕, гнан╕ за правду. Бачив овечок Сво╖х в ус╕х дворах, в ус╕х громадах, в ус╕х конфес╕ях. Бачив тих благословенних, як╕ нагодують, вгамують спрагу, зодягнуть, прийдуть ╕ в╕дв╕дають. Бачив тих, як╕ знають Його, ╕ яких зна╓ В╕н. Тих, кого В╕н передбачив ╕ призначив, щоб стали вс╕ одно, щоб був один Пастир ╕ одна паства.
“Пророкуй про ц╕ кост╕, та й скажеш до них: Сух╕ кост╕, послухайте слова Господнього! Так говорить Господь Бог до цих к╕сток: Ось Я введу у вас Духа – ╕ ви оживете! ╤ дам на вас жили, ╕ виросте на вас т╕ло, ╕ простягну на вас шк╕ру, ╕ дам у вас Духа, – ╕ ви оживете. ╤ п╕зна╓те ви, що Я – Господь!” (Книга пророка ╢зек╕╖ля, 37 розд╕л, 1-14 в╕рш╕).
Шлях блудного сина...
Олег ВЕДМЕДЕНКО.
(Б╕бл╕йна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Укра╖на, 43021. www.vedmedenko.org)
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5604
|
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
