Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
Третя зб╕рка поез╕╖ - «╥╖ написала в╕йна»…


НЕ ХОДИ НА ЛИСУ ГОРУ…
Наш╕ традиц╕╖


КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
Карикатури батька викривають агресивну пол╕тику Москви, показують, що вона ╓ загрозою для всього...


РОЗПУСКА╢ТЬСЯ Л╤ЩИНА
Наш╕ традиц╕╖


ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
На початку широкомасштабного вторгнення рос╕йських в╕йськ подруга художниц╕ попрохала ╖╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 22.02.2008
БУДУЙМО ХРАМ В СВО╥Й ДУШ╤

ДОРОГА ДО ХРАМУ
 Продовжу╓мо нашу екскурс╕ю-розпов╕дь про собор Святих Володимира ╕ Ольги УПЦ КП в м. С╕мферопол╕. Як заходити до церкви, ставити св╕чки, ми розпов╕ли в минул╕й публ╕кац╕╖. Сьогодн╕ ╓пископ С╕мферопольський ╕ Кримський Климент розпов╕да╓, як треба поводитися п╕д час служби.
 Перше, що людина повинна знати, ╕дучи до церкви, це три основн╕ молитви: «Отче наш», «Богородице Д╕во», «Достойно ╓», а ще «Символ в╕ри», псалми 90, 50, 142 та «Да воскресне Бог», а також як правильно хреститися ╕ коли п╕д час служби накладати хресне знамення.
 «Хрест повинен бути ч╕тко визначений ╕ великий, бо найчаст╕ше людина просто хаотично маха╓ рукою», - розпов╕да╓ Владика Климент. Правильний хрест - це коли спочатку людина правою рукою торка╓ться лоба з╕ словами: «Во ╕м’я Отця...», до живота - «...╕ Сина...», правого плеча - «...╕ Святого Духа...», ╕ до л╕вого - «...Нин╕ ╕ повсякчас, ╕ на в╕ки в╕к╕в. Ам╕нь».
 П╕д час служби людина повинна хреститися п╕сля таких сл╕в ектен╕╖ (звернення до людей): «Господи, помилуй», п╕сля виголосу (п╕дсумок загально╖ молитви): «Нин╕, повсякчас ╕ на в╕ки в╕к╕в. Ам╕нь». Але н╕ в якому раз╕ люди не повинн╕ хреститися, коли священик, повертаючись до них, каже: «Мир ус╕м», бо виходить, що вони в╕дхрещуються в╕д благословення Святого Отця. Дехто вважа╓, що не треба хреститися п╕д час служби. Це хибна думка, бо коли людина хреститься, вона п╕дсилю╓ свою молитву ╕ пошану Богов╕.
 На служб╕ можуть бути присутн╕ не лише в╕руюч╕, але й ╕нов╕рн╕ або не хрещен╕, бо церква - це Божий д╕м, а Бог прийме у сво╓му дом╕ кожного, хто ма╓ в ньому потребу. Тому служба (Божественна л╕тург╕я) под╕ля╓ться на дв╕ частини - л╕тург╕ю для оголошенних (не хрещених) ╕ в╕рних (хрещених). Оголошенн╕ можуть перебувати з початку служби ╕ слухати антифони (де розкриваються основи християнства), одкровення апостол╕в, молитися за живих ╕ померлих, слухати «Херувимськ╕ п╕сн╕» ╕ виходять у притвор лише п╕сля сл╕в: «оголошенн╕ ╕зид╕ть» (вийд╕ть). Така побудова Божо╖ л╕тург╕╖ спрямована на те, щоб зац╕кавити нехрещених п╕знати ус╕ та╖нства ╕ визначитися, яким шляхом ╖м дал╕ йти.
 П╕сля того, як оглашенн╕ вийдуть, почина╓ться л╕тург╕я для в╕рних - причастя. П╕сля зак╕нчення причастя оголошенн╕ можуть зайти ╕ перебувати до к╕нця служби.
 Чи можна сид╕ти п╕д час служби? На це питання ╓пископ Климент в╕дпов╕да╓ так: «Сид╕ти людина може, коли читаються псалми, але коли чу╓: «Слава Отцю ╕ Сину, ╕ Святому Духу. Ам╕нь», треба встати; п╕д час с╕дальних молитов (читаються на всеношн╕й), одкровення апостол╕в. Але в жодному раз╕ людина не повинна сид╕ти п╕д час «╢вангел╕я» ╕ «Свято╖ ╢вхарист╕╖», коли потр╕бно стояти на кол╕нах. П╕сля зак╕нчення служби людина п╕дходить до центрально╖ ╕кони ╕ ц╕лу╓ ╖╖, пот╕м до хреста, якого да╓ ц╕лувати священик. Дал╕ п╕дходить до диякона, котрий трима╓ блюдо з проскурою, яку може взяти нав╕ть нехрещена людина, обов’язково треба перехреститися, ╕, читаючи подячну молитву, вийти до притвору, де, повертаючись до церкви, перехреститися. Виходячи з храму, кожен може набрати соб╕ свячено╖ води, яка знаходиться у спец╕альн╕й ╓мкост╕ б╕ля входу.
 На вулиц╕ людина знову хреститься, повернувшись до храму.
 Хоча в собор╕ Святих Володимира ╕ Ольги нема╓ дзв╕ниц╕, але людина повинна знати, якщо вона чу╓ ╖х, то повинна перехреститися, бо музика дзвон╕в духовно по╓дну╓ людину з храмом, Богом, людьми, як╕ перебувають у церкв╕ п╕д час служби, ╕ тими, хто також чу╓ церковний передзв╕н, де б вони не були. Таким чином, нав╕ть поза церквою людина в╕дчува╓ себе «цеглинкою» у м╕цному фундамент╕ духовного храму.
 Будуйте храм в сво╖й душ╕!
 Ганна МИСЬК╤В.
 Фото О. Носаненка.
(Продовження буде).


ЯК РОЗСТР╤ЛЮВАЛИ ЦЕРКВУ...

 19 лютого Служба безпеки Укра╖ни оприлюднила ╕ передала служителям Церкви матер╕али арх╕вних крим╕нальних справ на реаб╕л╕тованих священнослужител╕в Укра╖нсько╖ автокефально╖ православно╖ церкви, л╕кв╕довано╖ радянською владою у 1930-х роках.
 Укра╖нська автокефальна православна церква, яка д╕яла в ус╕х рег╕онах Укра╖ни в╕д 1921 року, залишилася в ╕стор╕╖ як церква «розстр╕ляна». Т╕, що йшли в ╖╖ священнослужител╕, знали: це ╓, фактично, шлях на Голгофу – рел╕г╕ю проголосили «оп╕умом народу», ╕ радянська влада уже розгортала потужний каральний апарат.
 «Провина» ж тих священик╕в, як╕ не лише належали до «реакц╕йного соц╕ального прошарку – духовенства», а ще й насм╕лилися проголосити в Укра╖н╕ незалежну в╕д Москви православну церкву, могла мати лише один насл╕док: загибель у жорнах тотал╕тарного молоха. П╕сля вимушеного (внасл╕док репрес╕й та арешт╕в б╕льшост╕ ╕╓рарх╕в) «саморозпуску» УАПЦ 1930 року були знищен╕ практично вс╕ ╖╖ священнослужител╕, у тому числ╕ й перший митрополит Василь Липк╕вський.
 У постановах про вилучення особистих речей при обшуках та арештах духовенства УАПЦ зазвичай можна було знайти згадку лише про одну «матер╕альну ц╕нн╕сть», що ╖╖ мали заарештован╕: «православний хрест б╕лого металу».
 Предстоятель Укра╖нсько╖ православно╖ церкви Ки╖вського патр╕архату Ф╕ларет, який очолив молебень за невинно закатованими священнослужителями УАПЦ, сказав про них так: «Вони мали з собою т╕льки один хрест, коли йшли на смерть. ╤ це не випадково, тому що хрест, який вони взяли з собою, означав, що вони ╕дуть на смерть з ╕менем Христа».
 Оск╕льки в арх╕вних справах щодо реаб╕л╕тованих священнослужител╕в практично нема╓ даних про ╖хн╕х родич╕в, СБУ передала розсекречен╕ арх╕вн╕ матер╕али УПЦ Ки╖вського Патр╕архату, яка вважа╓ себе наступницею автокефально╖ традиц╕╖. Усього Служба безпеки Укра╖ни розшукала в арх╕в╕ та оприлюднила матер╕али 10 справ репресованих священик╕в. Виконувач обов’язк╕в голови СБУ Валентин Наливайченко розпов╕в про подальш╕ заходи, як╕ плану╓ Служба безпеки. «До парламенту, до в╕дпов╕дного парламентського ком╕тету будуть в╕дправлен╕ не т╕льки ц╕ справи, а й документи, як╕ слугуватимуть для подальшо╖ повно╖ реаб╕л╕тац╕╖ ╕ Укра╖нсько╖ автокефально╖ православно╖ церкви, яка д╕яла в 1921-1930 роках, й ╕нших укра╖нських церков, як╕ ╕снували ╕ були ф╕зично знищен╕ каральними органами», – зазначив Валентин Наливайченко.
Про багатьох священнослужител╕в УАПЦ та ╕нших конфес╕й, знищених радянською владою, ╕ дос╕ нев╕домо, де ╕ як вони зак╕нчили св╕й житт╓вий шлях. СБУ ╕ дал╕ зд╕йсню╓ пошук документ╕в, пов’язаних з ╖хньою долею, ╕ плану╓ оприлюднювати ╖х.      (RadioSvoboda.Ua)

ЛИСТ У НОМЕР
 Шановна «Св╕тличко»!
 З г╕ркотою ╕ болем читаю спогади Володимира Максимовича Короля про те, як у ╖хн╕м краю нищились церкви ╕ священики. Це майже один в один п╕дходить ╕ до нашо╖ Слобожанщини. Я, звичайно, не м╕г все те бачити, бо народився саме в 1933 роц╕, але мен╕ розпов╕дали люди, яким я ц╕лком в╕рю - це мо╖ батьки, а головне м╕й д╕д Серг╕й Савич, про якого я м╕г би розпов╕сти багато чого ц╕кавого, але не на час╕ це.
 А я хочу розпов╕сти ось про що: п╕сля майже десятил╕тнього проживання «на ц╕лин╕» в Казахстан╕ ми з дружиною вир╕шили повернутися на Слобожанщину. Д╕тей в╕дправили заздалег╕дь, майно - зал╕зничним контейнером, а сам╕ вирушили в дорогу на «горбатому» «Запорожц╕». Це було в 1970 роц╕.
 Початковий маршрут був Актюб╕нськ, Уральськ, Саратов, Балашов, Харк╕в. Але п╕сля Уральська нас на Саратов не пустили. Саме тут був спалах холери ╕ ми змушен╕ були ╖хати в об’╖зд через Куйбишев (зараз Самара), Пензу, Рязань, Тулу ╕ на Харк╕в. ╥хали т╕льки вдень. ╤ от, про╖жджаючи багато населених пункт╕в, дружина зверта╓ увагу: «Я пом╕тила, що майже в кожному населеному пункт╕ ╓ одна або ╕ дв╕ церкви». Дал╕ ми творили таку соб╕ гру: «А ну, чи в цьому сел╕ буде церква?» ╤ р╕дко яке село було без церкви. Як в╕домо, за радянських час╕в церков не будували. Ц╕ церкви в рос╕йських селах були збудован╕ до 1917 року, але ╖х не знищили. Значить, руйнування ╕ нищення церков в Укра╖н╕ була спланована акц╕я, щоб залишити укра╖нський народ без духовно╖ опори...
 Василь ЮХНО, ветеран прац╕.
с. Вереса╓ве Сакського району АРК.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5603

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков