Версiя для друку Обговорити в форумi

В СВОЇЙ ХАТІ - СВОЯ ПРАВДА?

МАРАЗМ МІЦНІШАЄ...
 В одному з перших коментарів дій севастопольських депутатів, які прийняли рішення установити черговий пам’ятник Олександру Сергійовичу Пушкіну саме на місці, запропонованому адміністрацією міста для пам’ятника гетьманові Сагайдачному, пролунали дуже точні слова про те, що їхня позиція є "українофобською і маразматичною".
 Наприкінці минулого року, голова міськради Валерій Саратов заявив про свої наміри так: "Я поважаю українських моряків і думаю, що пам’ятник Сагайдачному повинен бути встановлений, але тільки в тому районі, де проживають наші моряки", і продовжує втілювати свої задуми через виборний орган.
 А от багато городян не хотіли б бачити гламурну скульптуру аморальній імператриці німецького походження в центрі міста. Вони пропонують здійснити багаторічну мрію політпрацівників ЧФ про пам’ятник Катерині ІІ, без якої якось тужливо служиться, але виключно на території російської військової частини. Звичайно, це було б справедливо - іноземні війська, які тимчасово перебувають на орендованій українській території, мають право установити на території будь-якої частини будь-який тимчасовий монумент.
 Можливо, через неуважність столичної влади до мишачої метушні в Році Пацюка місцевим квасним патріотам і вдасться відкусити ще шматочок української території навпроти ДОФ ЧФ, і, напевне, це вже зроблено - на місці, де має стояти "гуляй шальная императрица", уже з’явилися кілька секцій металевої огорожі. "Государеве око", заступник голови Севастопольської державної міської адміністрації Владімір Казарін розповів "Кримській газеті" у вересні 2007 р. про те, що "у майбутньому будуть установлені ще якісь погруддя видатних діячів тієї пори, наприклад, Потьомкіна, Румянцева". Тобто алею монархічних персонажів Росії поруч з царевбивцею, повією та узурпаторкою Катериною ІІ пропонує створити державний чиновник України. Чи не дивно досі бачити його на посаді?
 "Проти цієї ініціативи виступили українські націоналісти!" - дружно коментують позицію чесних людей - не тільки українців, але і представників інших національностей, підвладні розкольникам і сепаратистам ЗМІ й ангажовані журналісти. Наяву очевидна неправда, але як вона поєднує недругів України! Завдяки таким маніпуляціям націоналізмофобія російських шовіністів у Севастополі набирає обертів...

ІСТОРІЯ НЕ ЗНАЄ УМОВНОГО СПОСОБУ!
 Стандарти сусідньої "країни з непередбаченим минулим" легко приживаються в нашому місті - адже севастопольці - народ особливий і на пам’ятники добре ведуться. Варто тільки глянути на опитуваних і вже зазомбованих на місцевому телеканалі. "А чого - гарна баба! Нехай буде пам’ятник!" - вже і не знати, чи журналісти карнавалять, чи просто "дають вал".
 При цьому аргументи фаната Катерини ІІ Валерія Саратова - головного агітатора за пам’ятник цариці-німкені - звучать зовсім непереконливо. За його словами, "сьогодні можна по-різному говорити, але в мене є питання: якби не Катерина, чи була б сьогодні Україна на цій території, чи не була б? Питання, на яке історія не має відповіді. Тому я вважаю, що ця людина реально зробила усе для того, щоб тут створити Севастополь". Невже господін Саратов не пам’ятає сакраментальної фрази: "Історія не знає умовного способу"?Виходить, "якби не Сталін", то місто не було б відбудоване після війни. Отже, у цього тирана є перспектива замінити на пагорбі іншого - тов. Леніна? Хоча, з іншого боку, якби не Сталін, і не пакт Молотова-Ріббентропа, то місто і не було б зруйноване?
 А от ще аргумент, з яким напереваги йде в монолог, тоном, який не допускає заперечень, голова Севастопольської міської ради Валерій Саратов: "До цієї події повинні всі добре ставитися, тому що це людина, яка заснувала Севастополь".
 Як швидко летить час! Здається, тільки що відзначали 200-річчя міста і, як згадує раритетне видання "Екатеринофрения", вручене депутатам і журналістам у день відкриття сесії міської Ради, Геннадій Черкашин у фотоальбомі "Севастополь" ("Планета", Москва, 1983 р.) писав: "Севастополю пощастило на хрещених батьків - Суворов, Ушаков, Сенявін, Потьомкін. Перший побудував укріплення, відзначивши, що "подібної гавані не тільки на тутешньому півострові, але і на всьому Чорному морі не знайдеться"... Я теж заглянув у книгу - Катерина там згадана теж, але без особливого фанатизму й ажіотажу, у зв’язку з табакеркою, врученою Суворову, та указом про назву міста, що був підписаний у лютому 1784 року. А святкуємо день міста чомусь у червні. Тодішні батьки міста про бронзову "гарну бабу" зовсім не думали. Років 200 не думали.

 "А РАССКАЗАТЬ БЫ ГОГОЛЮ ПРО НАШУ ШИЗНЬ..."
 Сидячи в особливо м’яких кріслах, севастопольські депутати навіть і не помітили, як смішно виглядали, коли після читання В. Саратовим своєї ініціативи щодо пам’ятника О. С. Пушкіну, перервавши голосування, вирішили прийняти Поправку Невідомого Депутата "у преамбулі виключити слово "поетові". Але ж пам’ятник хочеться поставити саме перед Палацом дитинства і юності, тому що, за словами Саратова, "на казках Пушкіна ростуть наші діти". Він "великий, тому що народжений великим народом", - повідомляє нам господін Саратов. Добре, нехай буде за Гоголем, нехай чиста російська, а не африканська кров текла в жилах великого поета, й особисті щоденники не французькою мовою ним писані. 210-га річниця Пушкіна буде відзначена. А як же круглий 200-літній ювілей Миколи Гоголя, з "Шинелі" якого вийшла вся російська література? Дайош і йому пам’ятник в Севастополі!
 В мріях Саратова (для увічнення свого перебування головою міськради?) - пам’ятники не тільки Пушкіну, але й Купріну, і Льву Толстому. "Хотів би установити". Так хто ж проти? Але тільки не треба підсувати нам аморальну фігуру ненависної російської цариці, абсолютно неприпустимий і душопротивний символ монархії, яка пішла в небуття. А раптом прийде кому в голову Катерину ІІ поставити напроти Палацу дитинства і юності? Щоб на казках про "добру і непорочну царицю" росли севастопольські діти?..
 ...Важливо нагадати, що і В. Саратов, і В. Казарін є державними службовцями України, а зовсім не сусідньої країни, але всіма силами догоджають саме Москві, а не Києву. Та й хіба не спокій у місті і нормальна психологічна атмосфера в ньому є головними завданнями для політичних діячів? А може, до розуміння загальнодержавних інтересів наші політики поки що не дозріли?
 Видно, немає сенсу вирішувати питання про неприпустимість зведення пам’ятника Катерині ІІ в суді - вирвані з контексту слова Валерія Саратова "Я, за всієї поваги до судів, не збираюся виконувати незаконних рішень" уже стали афоризмом.
 Міг би допомогти протверезінню політиків, що зарвалися, референдум, але винятково після повного і всебічного інформування населення про гріхи цариці перед українським народом, причому, не інформаційними васалами і клонами, а на громадських слуханнях і "круглих столах". Але ж, з огляду на попередні махінації при підрахунку голосів, шансів на реальний результат практично немає.
 Оголосити мораторій на зведення пам’ятників? Потрібні вони, ой як потрібні! Важливіші за хліб насущний...
 Про роль міської інтелігенції, що усе ще страждає на великодержавну заразу, об’єднану за специфічними ознаками, таку, що підтакує імперським забаганкам влади і закриває очі на аморальні справи, говорити навіть не хочеться...
 Ігор БУЛАВА.
 (Г-та "Флот України", № 6)
(Друкується зі скороченнями).

СЛОВА... СЛОВА...
ПУШКІНА ЗАБАГАТО, А КАТЕРИНИ ЗАМАЛО?
 Виконавча влада Севастополя критикує рішення міськради депутатів щодо встановлення у місті ще одного пам’ятника Олександру Пушкіну, передає кореспондент УКРІНФОРМу з посиланням на прес-службу міської держадміністрації.
 Любов до геніального поета не вимірюється кількістю встановлених на його честь пам’ятників і пам’ятних дощок - так прокоментував рішення міськради перший заступник голови міської держадміністрації Володимир Казарін. За його словами, перед тим, як голосувати це питання, необхідно було провести експертизу і узгодження з відповідними інстанціями.
 Як відомий пушкініст, доктор філологічних наук, голова Кримського товариства російської культури, Володимир Казарін відзначив, що Пушкін у Севастополі не був, однак на його честь севастопольці поставили низку пам’ятників і пам’ятних знаків: два пам’ятники - на мисі Фіолент і у сквері Чекістів, скульптурне зображення Пушкіна є на фасадах Центральної бібліотеки Севастополя і театру імені А. В. Луначарського. Пам’ятні дошки на честь поета встановлені у Георгієвському монастирі та в селі Орлине. Крім того, ім’я Пушкіна носять дві вулиці і школа-гімназія.
На думку Казаріна, у Севастополі достатньо увіковічена пам’ять Олександра Пушкіна. Напередодні ювілейних дат (225-річчя Севастополя і флоту, 1020-річчя хрещення князя Володимира у Херсонесі, 2600-річчя Херсонеса) необхідно привести в належний порядок історичну частину Севастополя, в тому числі і пам’ятники, яких у місті налічується понад 2 тисячі, наголосив перший заступник голови міської адміністрації. Він закликав депутатів дуже відповідально ставитись до прийняття рішень про відкриття нових пам’ятників і пам’ятних знаків. Казарін висловив переконання, що з міськрадою буде досягнуто взаєморозуміння і що вони спільно працюватимуть для подальшого розвитку Севастополя.

МУЗИ НЕ МОВЧАТЬ !
ПАМ’ЯТНИК
Зголосилася Одеса
у свою річницю
возвеличити у бронзі
російську царицю -
сумнозвісну Катерину,
що Січ погубила
і голови запорожців
під ярмо схилила.
Колись Троцький у Тамбові,
в пролетарськім блуді,
заходився будувати
пам’ятник Іуді.
Нині Гурвіц у Одесі
собі мізки сушить:
як царицю зобразити -
в морі чи на суші,
у покоях чи на троні,
в образі якому?
Дехто бачить "найяснішу"
у човні легкому,
інші - верхи на коняці,
в кареті вельможі,
у статевому зляганні
в любовному ложі.
Полюбляла велелюбна,
ніде правди діти,
не лише читать Вольтера
і нюхати квіти...
Тож, до речі, нагадаєм
бомонду з товкучки:
дорога імператриця
має ім’я сучки.
Так назвав її Шевченко,
на гумор багатий,
і не варто інший образ
для неї шукати.
Є у світі слушний приклад:
в заможній столиці
стоїть в центрі велелюднім
пам’ятник вовчиці.
Завдяки їй Рем і Ромул
місто збудували.
А в Одесі* буде сучка,
що Січ зруйнувала.
Віталій НЕЧИТАЙЛО,
член Національної спілки письменників України.

Карикатура Валерія ПЕТРЕНКА.

* Як бачимо, не лише в Одесі, але й у Севастополі...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема "Резонанс"