На сп╕льному зас╕данн╕ Л╕ги укра╖нських меценат╕в та Ки╖вського фонду ╕м. Олекси Г╕рника «Укра╖нським д╕тям - укра╖нське слово» названо лауреат╕в однойменно╖ прем╕╖ за 2008 р╕к. Зг╕дно з Положенням про прем╕ю, ╖╖ присуджують за «значн╕ усп╕хи в нац╕онально-патр╕отичному вихованн╕ д╕тей та молод╕, прищеплення ╖м патр╕отичного ставлення до укра╖нсько╖ мови». Новими лауреатами Прем╕╖ ╕мен╕ Олекси Г╕рника стали: директор К╕ровоградського обласного ╕нституту п╕слядипломно╖ педагог╕чно╖ осв╕ти Людмила Корецька, начальник в╕йськового л╕цею ╕м. ╤. Богуна, генерал-майор Леон╕д Кравчук, доктор богослов’я, професор Острозько╖ академ╕╖ о. Роман (Раймондас) Турконяк (Великобритан╕я), голова ради Асоц╕ац╕╖ видавц╕в та книгорозповсюджувач╕в Льв╕вщини, директор гурт╕вн╕ «Книжков╕ джерела» Михайло Ватуляк, громадська д╕ячка, письменниця, меценатка Леся Ткач (Австрал╕я) та президент АТ «Оболонь», меценат Олександр Слободян. * * * 30 рок╕в тому, 21 с╕чня, на Чернеч╕й гор╕ б╕ля Канева на знак протесту проти колон╕ального статусу Укра╖ни вчинив самоспалення Олекса Г╕рник з Калуша. Св╕й вчинок в╕н приурочив до 60-╖ р╕чниц╕ проголошення Центральною Радою незалежност╕ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. Олекса Г╕рник народився 27 березня 1912 року у м╕стечку Богородчанах на Прикарпатт╕. В╕н навчався у польськ╕й школ╕ та укра╖нськ╕й г╕мназ╕╖, працював у молод╕жн╕й орган╕зац╕╖ «Сок╕л», служив у польському в╕йську. 1937 року рядовий Г╕рник заявив, що мр╕╓ зм╕нити конфедератку на мазепинку, за це був заарештований ╕ засуджений трибуналом до 5 рок╕в ув’язнення. П╕д час розпод╕лу Польщ╕ м╕ж Н╕меччиною та Радянським Союзом Олекса Г╕рник ут╕к ╕з в’язниц╕ ╕ повернувся на Льв╕вщину. У Стрию в╕н був заарештований удруге, тепер уже НКВД, вивезений до Житомирсько╖ област╕ ╕ за звинуваченням у зрад╕ Батьк╕вщини засуджений до 8 рок╕в ув’язнення. В╕дбував покарання у концтаборах на Урал╕. П╕сля зв╕льнення мешкав у Калуш╕ неподал╕к в╕д р╕дних Богородчан. У с╕чн╕ 1978 року 65-р╕чний Олекса Г╕рник вир╕шив вчинити самоспалення на знак протесту проти русиф╕кац╕╖ Укра╖ни. «М╕й протест – то сама правда, а не московська брехня в╕д початку до к╕нця. М╕й протест – то пережиття, тортури укра╖нсько╖ нац╕╖. М╕й протест – то промете╖зм, то бунт проти насилля ╕ поневолення. М╕й протест – то слова Шевченка, а я його т╕льки учень ╕ виконавець». 19 с╕чня Олекса Г╕рник ви╖хав до Ки╓ва, в╕дв╕дав Соф╕йський собор та Ки╓во-Печерську лавру. Ввечер╕ 20 с╕чня в╕н при╖хав до Канева, п╕днявся на Чернечу гору, трич╕ об╕йшов навколо могили Тараса Шевченка ╕ на п╕вн╕чному схил╕ гори розкидав майже тисячу саморобних лист╕вок з протестом проти русиф╕кац╕╖. Близько третьо╖ години ноч╕ Олекса Г╕рник облив себе бензином ╕ п╕дпалив. Вранц╕ його т╕ло знайшли сп╕вроб╕тники м╕л╕ц╕╖, ╕ в╕д них про вчинок Олекси Г╕рника стало в╕домо у Канев╕ та Калуш╕, а згодом у Польщ╕ та у кра╖нах Зах╕дно╖ ╢вропи. (RadioSvoboda.Ua)
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
