Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2008 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 25.01.2008
╤ ОДИН У ПОЛ╤ ВО╥Н...

Укра╖нську ╕стор╕ю, як в╕домо, не можна читати без брому. Надто багато в н╕й сумних стор╕нок...
Особисто мен╕ бром не зашкодив би ╕ при вивченн╕ стор╕нок суто геро╖чних. ╢ ж, звичайно, ╕ так╕. Але у цих випадках виника╓ питання: як же ми, так╕ безстрашн╕ ╕ мужн╕, пост╕йно ведемо лише оборонн╕ в╕йни, та й у тих частенько програ╓мо?
Чому лише Берестечко ╕ Крути? Чому, якщо республ╕ки, то лише Холодноярська ╕ Колк╕вська? Чому кри╖вки, а не всесв╕тньо в╕дом╕ фортец╕? Чому слава Олександра Македонського, Ч╕нг╕схана, Наполеона - ╕ншим нац╕ям, а не нам?
Звичайно, у наш╕й ╕стор╕╖ також ╓ сюжети для ц╕кавих пригодницьких ф╕льм╕в. Тож на к╕лька хвилин зануримося у цей геро╖чний пер╕од.
 * * *
 В╕йськового писаря ╤вана Богуславця турки захопили в полон п╕д час морського походу 1583 року. Але, мабуть, доля була ласкавою до козака. Бо згодом його визволяють запорожц╕, причому за сприяння дружини турецького паш╕ Сем╕ра. Закохалася, б╕долашна, у Богуславця, втекла з ним в Укра╖ну, побралася з писарем ╕ народжувала вже козачат.
 * * *
 Сам╕йло К╕шка також побував у полон╕. Довг╕ роки веслував на галер╕ аж поки не п╕двернувся випадок. Укра╖нець ним вир╕шив скористатися. У 1599 роц╕ в╕н п╕дн╕ма╓ повстання на галер╕, що стояла б╕ля Гезлева. Все пройшло вдало. Згодом Сам╕йло К╕шка ста╓ гетьманом ╕, з╕бравши в╕йсько, йде у Валах╕ю допомагати королю М╕хаю. У 1601 - 1602 роках бере участь у Л╕вонськ╕й в╕йн╕.
 * * *
 Олекс╕й Шафран, козацький полковник, потрапив у полон в 1600 роц╕. Життя на галер╕ не мед, ╕, щоб остаточно не дисквал╕ф╕куватися, полковник у 1607 роц╕ п╕дн╕ма╓ повстання, коли галера п╕д╕йшла до Балаклави. Зв╕льнений в╕д турецько╖ залоги корабель, полковник Шафран через Азовське море перегнав на Дон.
 Там, видно, вир╕шив використати семир╕чний морський досв╕д. Орган╕зував чималеньке в╕йсько з донц╕в ╕ запорожц╕в. На 300 човнах воно вирушило в море ╕ здобуло Трапезунд.
 Б╕ля Синопа був усп╕шний б╕й з турецькою ескадрою; полковник Шафран д╕яв, як досв╕дчений флотоводець. Ув╕нчаний лаврами переможця, повернувся на Дон.
 * * *
 Марко Якимовський - п╕дняв повстання на галер╕ 7 грудня 1622 року. Допом╕г сильний шторм, яким укра╖нець вир╕шив скористатися. В╕д острова Лесбос, що в Егейському мор╕, корабель з повсталими козаками доплив аж до Палермо (Сицил╕я). Там побудували капличку з моделлю захоплено╖ галери.
 До реч╕, внасл╕док добре сплановано╖ операц╕╖ тод╕ було визволено 220 нев╕льник╕в. З них - один ╕тал╕╓ць, два англ╕йц╕, 3 греки ╕ 22 турки, як╕ чимось, видно, «проштрафилися». Решта - запорожц╕ ╕ донськ╕ козаки.
 Треба сказати, що капличка, побудована на честь под╕╖, збереглася й дотепер. Тод╕ король Сицил╕╖ ╕ папа Урбан-V╤╤╤ вшанували повстанц╕в. У 1628 роц╕ козаки через п╕в ╢вропи дочимчикували до Кракова, де на основ╕ ╖хн╕х розпов╕дей ╕сторики записали ╕ видали невелику брошуру.
 * * *
 ╤ван Сулима, гетьман, к╕лька рок╕в пров╕в у полон╕. У 1619 роц╕ п╕дняв повстання б╕ля берег╕в Тун╕су. Захоплену галеру прив╕в до Риму ╕ подарував папському престолу. За це хороброго гетьмана нагородили золотою медаллю. Треба сказати, що повсталих цього разу було 180 чолов╕к, з них укра╖нц╕в лише 50. Тобто, менше, н╕ж 28%. Видно, недаремно про укра╖нц╕в кажуть, що вони ╕деально об’╓днуються за 5 хвилин перед розстр╕лом. А ще тод╕, коли набридне плавати на галерах. Ми - нац╕я повстанц╕в, а не завойовник╕в чи буд╕вничих. Чомусь, як т╕льки доходить до мирного державотворення, так в╕дразу ж почина╓мо сваритися. Або ж так: менш╕сть свариться, а у б╕льшост╕ в╕д споглядання... опускаються руки. Депрес╕я «з’╖да╓» нав╕ть найактивн╕ших людей.
 * * *
 Ось характерний випадок. Роман Каторжний, наказний н╕жинський полковник, на початку 40-х рок╕в ХV╤╤ стол╕ття потрапля╓ до турецько╖ невол╕.
 В с╕чн╕ 1643 року в Середземному мор╕ п╕дн╕ма╓ повстання на галер╕. Знищивши частину ек╕пажу, вбивши й господаря галери (певне, в печ╕нках уже сид╕в!), Роман з побратимами визволив 270 нев╕льник╕в. В полон узяли 40 турк╕в та к╕лька ╓врейських купц╕в.
 Оск╕льки б╕льш╕сть нев╕льник╕в (а саме 200 чолов╕к) були запорожцями, то вони вир╕шили зберегти команду ╕ бити клятого турка й надал╕. Тод╕ активно воював з Османською ╕мпер╕╓ю король Сицил╕╖ Фердинанд ╤╤╤ Габсбург. От козаки й найнялися до нього.
 Все було б добре, але в 1648 роц╕ Роман Каторжний д╕знався про в╕йну Богдана Хмельницького з Польщею. Одним словом, покликала хлопц╕в ненька-Укра╖на... Ц╕каво, що не такий вже й старий полковник помира╓ у Н╕жин╕ в 1654 роц╕.
 Чи не тому, що як досв╕дчений дипломат, зрозум╕в: «воз’╓днання» з Рос╕╓ю н╕чого доброго Укра╖н╕ не дасть? Зрозум╕в, мабуть, й ╕нше - там, де нема╓ ╓дност╕, важко розраховувати на перемогу...
 ╤ хто зна, може повстання на галер╕ було найсв╕тл╕шою стор╕нкою його життя? Там, принаймн╕, козаки д╕яли злагоджено.
 * * *
 До реч╕, про ус╕ вищенаведен╕ ╕сторичн╕ факти я д╕знався в╕д ялтинця Остапа К╕ндрачука. Це так, н╕би у Львов╕, ╤вано-Франк╕вську, Ки╓в╕ та Запор╕жж╕ браку╓ сво╖х ╕сторик╕в-досл╕дник╕в козаччини.
 Вони, може, ╕ ╓, але Остап ус╕м ╕сторикам - гетьман! Принаймн╕, ╕сторикам цього напрямку. Сама його постать притягу╓ людей, як╕ ц╕кавляться козаччиною. Притягу╓ ╕ зовн╕шн╕м сво╖м виглядом, ╕ сп╕вом:
 Гей, на Чорному мор╕ хвиля грала
 ╤ турецький корабличок розбивала,
 Сорок тисяч нев╕льник╕в визволяла...
 Сп╕ва╓ про це Остап у Ялт╕, сп╕ва╓ у Ки╓в╕, Львов╕, Варшав╕ ╕ Гданську. А будучи людиною ерудованою, в╕дпов╕дальною ╕ обов’язковою, намага╓ться знати все, про що сп╕ва╓. Може, в╕н ╕ поступа╓ться в чомусь дипломованим ╕сторикам ╕з науковими ступенями; зате вигра╓ в ╕ншому. В╕н - ходяча наша ╕стор╕я;може й один такий в Укра╖н╕. Бо чи ╓ так╕ люди у Б╕лорус╕╖, Латв╕╖, Естон╕╖, Чех╕╖, Н╕меччин╕, Япон╕╖? Н╕чого под╕бного не чув, хоча ╕ ц╕кавився цим питанням. Т╕льки Остап К╕ндрачук з Ялти ╓ нашою ходячою козацькою стор╕нкою, починаючи з одностро╖в, бандури ╕ зак╕нчуючи вусами, оселедцем ╕, звичайно ж, станом душ╕.
 Його вже знають не лише в Укра╖н╕, а й далеко за ╖╖ межами. Тож Остап законно мав би отримувати бодай невеличк╕ кошти в╕д М╕н╕стерства закордонних справ Укра╖ни. Для пересувань. Адже ╓ не лише кобзарем, а й дипломатом, причому фаховим. Ефективно працю╓ на користь сво╓му народов╕; жодних «просто╖в», а, тим б╕льше, дипломатичних поразок!
 Його образ став хрестомат╕йним. З превеликим подивом я побачив його ф╕гурку нав╕ть на величезному панно Донбаського ╕сторико-л╕тературно музею Василя Стуса. Центральними ф╕гурами там ╓ Тарас Шевченко ╕ Василь Стус, але й для Остапа м╕сце знайшлося. Отже, донецький художник Михайло Кушн╕р також вважа╓ Остапа не останньою ф╕гурою в наш╕й ╕стор╕╖.
 Згадуючи К╕ндрачука, не сл╕д забувати, що творцем цього образу (може, й не прямо, а опосередковано) був ╕нший великий ялтинець ╕ великий укра╖нець Олекс╕й Нирко. Адже це в╕н, бандурист ╕ пол╕тв’язень, св╕домо став ялтинцем аби (за його словами) «обандурити Крим ╕ Кубань». Постать для Криму така ж важлива, як ╕ Остап. Х╕ба що не вид╕лявся зовн╕шн╕м виглядом ╕ працював ╕ б╕льше на перспективу. Але бандурист К╕ндрачук ╓, без сумн╕ву, його найкращим творчим здобутком.
 Про тандем Нирко - К╕ндрачук колись ╕ ф╕льм варто буде створити, але боюся, що наш ледачий укра╖нський к╕нематограф не скоро до ц╕╓╖ теми п╕д╕йде.
 Зауважу, що ╕ Олекс╕й Нирко, ╕ Остап К╕ндрачук були нашими в╕рними читачами з першого ж дня заснування «Кримсько╖ св╕тлиц╕». То ж кому, як не наш╕й газет╕ писати про них у той час, коли вся Укра╖на ще т╕льки розкачу╓ться?
 Говорячи про системний п╕дх╕д ╕ про те, що укра╖нська ╕стор╕я не повинна бути ╕стор╕╓ю хоробрих ╕ талановитих одиночок, ми зовс╕м не повинн╕ легковажити... долями цих одиночок. Система якраз ╕ повинна полягати в тому, щоб сам народ п╕дносив сво╖х в╕рних син╕в, сво╖х орлят-соколят, до небачених висот. Бажано ще за життя. Не розк╕ш, не матер╕альну сторону я маю на уваз╕. ╤ нав╕ть не славу. Але дуже важливо допомогти ╖м в самореал╕зац╕╖. Тому й говорю про створення художн╕х к╕ностр╕чок; а якщо н╕, то хоча б ц╕кавих телепередач.
 Бо, д╕йсно, часом соромно бува╓, коли людей, на кшталт К╕ндрачука, ц╕нують ╕ноземц╕, а ми, укра╖нц╕, не вид╕ля╓мо ╖х ╕з загально╖ маси.
 Багато конкретних приклад╕в уп╕знаванн╕ ╕ пошанування його за межами Укра╖ни м╕г би навести сам Остап К╕ндрачук:
 - По╖хав я якось з╕ сво╓ю бандурою до польського Вроцлава. Граю, сп╕ваю. Аж тут п╕дходить до мене людина явно не польсько╖ зовн╕шност╕. Як згодом з’ясувалося, це був араб з Кувейту. П╕дходить ╕ каже: «Я вас уп╕знав по плакату. Плакат╕в ╕з вашим зображенням у Ки╓в╕, на Хрещатику, тьма-тьмуща! Не спод╕вався побачити укра╖нського козака у Вроцлав╕. Ск╕льки ж ви хочете, кобзарю, за свою гру?»
 Я в╕дпов╕в, що гру мою оц╕нюють слухач╕ ╕ дають - хто ск╕льки може. Сентиментальний араб оц╕нив мою гру у 200 долар╕в! Чи то в╕н наст╕льки закоханий в укра╖нську культуру, чи у Кувейт╕ ус╕ наст╕льки багат╕?
 Там же, у Польщ╕, а якщо точн╕ше, то у Зелен╕й Тур╕, я випадково познайомився ╕з монголами. На ╖хню честь я засп╕вав укра╖нською мовою улюблену думу Ч╕нг╕схана. Текст п╕сн╕ узяв з трилог╕╖ В. Яна «Ч╕нг╕схан». Лише переклав самотужки з рос╕йсько╖ на укра╖нську. Мелод╕ю написав сам. Адже к╕лька рок╕в пров╕в у Казахстан╕ ╕ отой мелос половецько-монгольський закарбувався у мо╖й пам’ят╕.
 Треба сказати, що монголи до мене п╕д╕йшли не прост╕, а актори в╕домого «Степового театру». Слухають вони знайому мелод╕ю, укра╖нсько╖, звичайно, не розум╕ють, але слухають уважно, як-не-як, творча ╕нтел╕генц╕я.

 А я сп╕ваю з почуттям:
 Згадаймо, згадаймо
 степи монгольськ╕,
 Голубий Керулен,
 золотий Онон!
 Це так ╖хн╕ головн╕ р╕ки називаються, як у нас Дн╕про ╕ Дунай. Як почули оц╕ слова, враз стрепенулися... ╤ повторюють схвильовано: «Онон», «Керулен»! «Керулен», «Онон»! Кер╕вник театру якусь мить приходив до тями, а пот╕м як завола╓: «Камеру!!! Камеру!!!».
 Писав я цю п╕сню для себе (адже з великим ╕нтересом свого часу прочитав трилог╕ю Яна) ╕ н╕коли не думав, що мою гру колись будуть оц╕нювати представники творчо╖ ╕нтел╕генц╕╖ Монгол╕╖. А тут раптом таке вез╕ння! Записали вони на к╕нокамеру мою п╕сню, а згодом я д╕знався, що цей сюжет показувало монгольське телебачення. Моя укра╖нська п╕сня п╕шла ╕з монгольськими субтитрами...
 Треба сказати, що слухали мене у Польщ╕ ╕ н╕мц╕, ╕ французи, ╕ греки з ╕тал╕йцями. Ось т╕льки попсували мен╕ кров╕, шепочучись пом╕ж собою: «Балалайка, балалайка!» Це вони так про наш козацький ╕нструмент. Не раз хот╕лося п╕двестися, взяти за шк╕рки найб╕льш «ерудованих» ╕ прокричати: «Та запам’ятайте ви нарешт╕: бандура, а не балалайка!» Ледве стримую себе у таких випадках. Нац╕я недопрацьову╓, не популяризу╓, як сл╕д, свою культуру, а я мушу «розхльобувати»...
 * * *
 Д╕йсно, н╕чого не залиша╓ться Остапу - х╕ба що працювати за десятьох. Що в╕н ╕ робить, не оч╕куючи фанфар. У одн╕й з газет нав╕ть з’явилася зам╕тка: «Бандурист ╕з восьми пут╕вник╕в». ╤ справд╕, його фото ╓ у польських пут╕вниках (по Львову ╕ по Укра╖н╕), у н╕мецьких (по кра╖нах СНД, по Укра╖н╕ ╕ Криму) ╕ нав╕ть у японських!
 Така реклама да╓ сво╖ плоди. Скаж╕мо, у 2000 роц╕ Остап К╕ндрачук у Львов╕ познайомився ╕з н╕мцем Гайнцем Бауером. Гайну возить турист╕в ╕з Н╕меччини, тому об╕йти ялтинського бандуриста, який облюбував соб╕ м╕сце б╕ля готелю «Жорж», йому дуже непросто. А в╕н ╕ не намага╓ться нав╕ть. Адже про цього укра╖нського кобзаря нав╕ть у пут╕вниках пишуть!
 Слухаючи бандуру впродовж к╕лькох рок╕в, сентиментальний н╕мець полюбив ╖╖ наст╕льки, що вир╕шив купити п╕д час свого чергового в╕зиту до Львова. Задумано - зроблено! У 2006 роц╕ мешканц╕ древнього галицького м╕ста були св╕дками того, як Гайнц брав уроки гри на бандур╕, сидячи поряд з Остапом б╕ля готелю «Жорж».
 Ох, ╕ порад╕в би Олекс╕й Нирко за свого учня, якби дожив до цього дня. А так... Земля тоб╕ пухом, великий кримський подвижнику. Не забудемо.
 Я все розпов╕даю про ╕ноземц╕в ╕ зовс╕м не згадую про реакц╕ю укра╖нц╕в на бандуру. Нав╕ть у такому м╕ст╕, як Льв╕в, де проявами укра╖нсько╖ культури н╕кого не здиву╓ш, оч╕ у людей лаг╕дн╕шають, коли вони бачать Остапа на сво╓му звичному м╕сц╕. Те ж можна сказати ╕ про Ки╖в. Одесити, як╕ м╕ж собою сп╕лкуються рос╕йською, п╕дходячи до К╕ндрачука, враз пригадують укра╖нську. Остап нав╕ть см╕╓ться:
 - Одесу неважко укра╖н╕зувати. Просто треба посадити на кожному одеському перехрест╕ по кобзарев╕.
З великою теплотою Остап показу╓ мен╕ фото, зроблене
на одн╕й з вулиць Кишинева. Тут ╖х тро╓: Остап, бандура ╕ бесарабський укра╖нець - Андр╕й. Зачарований звуками прад╕д╕вського ╕нструменту, молодий ╕нженер слухав Остапову гру впродовж двох тижн╕в, аж поки ялтинець не повернувся додому.
 Волод╕ючи укра╖нською лише на розмовному р╕вн╕, не до к╕нця зрусиф╕кований козацький нащадок, подарував К╕ндрачуку власноруч виготовлену на комп’ютер╕ лист╕вочку з написом: «Доброго ранку, Украина!» Хай ╕ з помилкою, але Остапов╕ при╓мно. Адже це - зайвий доказ того, що потр╕бен укра╖нцям його ╕нструмент, що недаремно в╕н свого часу прийшов до Олекс╕я Нирка ╕ твердо сказав: «Хочу навчитися грати!»
 Виходить, що ╕ вчитель його, в╕дбувши строк у стал╕нських таборах, недаремно з’явився у Ялт╕, резонно вир╕шивши: раз в Криму нема╓ козацького в╕йська, то повинна бути хоча б бандура...
 Кримськ╕ татари кобзаря шанують, адже ╓ в його репертуар╕ ╕ кримськотатарськ╕ п╕сн╕. Рос╕йськомовне населення ставиться прохолодн╕ше. А, д╕йсно, чому вони мають шанувати сепаратиста ╕ «б╓нд╓ровца»?
 Под╕бне ставлення до себе Остап дек╕лька раз╕в в╕дчував ╕ у Польщ╕. Один чванькуватий ляшок якось просичав, почувши укра╖нську п╕сню: «Так би копнув того з╕ Сходу, щоб за кордон перелет╕в!». Ще якась пан╕ переконувала, що мови укра╖нсько╖ нема╓, п╕сн╕ також, а нац╕ю нашу вигадали «жиди». Остап тод╕ в╕дбувся жартом: «Видно, мудрий народ, якщо вигадав нац╕ю, на третину чисельн╕шу в╕д поляк╕в...»
 Але так╕ випадки досить р╕дк╕сн╕, а на п╕вноч╕ Польщ╕ ╖х ╕ зовс╕м нема╓. Адже п╕сля депортац╕╖ н╕мц╕в населення тут перем╕шане, ╓ чимало укра╖нц╕в, яких переселили з п╕вденно-сх╕дно╖ Польщ╕. Може, це ╖хн╕ нащадки ╕з сльозами на очах слухають бандуру?
 - У Польщ╕ ╓ ╓диний закуток, - каже Остап, - де укра╖нц╕в не зачепили п╕д час операц╕╖ «В╕сла», бо потрактували як б╕лорус╕в. Це П╕дляшшя, земля над Бугом ╕ Нарвою. Там я ще не бував, але вих╕дц╕в зв╕дт╕ля часто зустр╕чав у Гданську. П╕дходять, розмовляють специф╕чною укра╖нською гов╕ркою з дом╕шкою б╕лоруських сл╕в. Запрошують до себе, кажуть, що на П╕дляшш╕ почуватимусь як удома! Все мр╕ю туди з’╖здити...
 А ще Остап частенько згаду╓ свою зустр╕ч з Президентом Ющенком, яка в╕дбулася у Гданську 31 серпня 2005 року:
 - В╕ктор Андр╕йович перебував у Польщ╕ з в╕зитом. Його зустр╕чала укра╖нська громада Гданська. Побачивши мене, п╕д╕йшов в оточенн╕ охоронц╕в ╕ запитав: «Зв╕дк╕ля ж ви, козаче?» «З Укра╖ни. З Ялти, - в╕дпов╕даю. - Те, що польськ╕ корол╕ не змогли «вогнем ╕ мечем» зробити дек╕лька стол╕ть, я зробив ╕з бандурою за дек╕лька рок╕в. Пройшов «од можа до можа», в╕д Ялти до Гданська». Президентов╕ супутники розсм╕ялися, а Ющенко тепло об╕йняв мене...
 Серг╕й ЛАЩЕНКО.
 Ялта - Льв╕в.

 P. S. Ми не повинн╕ допустити, щоб багатющий досв╕д Остапа К╕ндрачука залишався лише його особистим досв╕дом. Думайте, «св╕тличани», думайте...
На фото: Остап К╕ндрачук ╕ Андр╕й з Кишинева.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2008 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5510

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков