Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2003 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 14.02.2003
SUPERАГЕНТ 000
Леся ВОРОНИНА

Розділ тринадцятий,
де Супераґент 000 Гриць Мамай напружує геть усі морально-фізичні сили, аби зупинити годинниковий механізм вибухового пристрою, а бабуся-ніндзя ворушить кінцівками, що призводить до непередбачених наслідків

Гриць Мамай сторчголов летів додолу, відчуваючи, що ось-ось розіб'ється об металеві підошви гігантської потвори.
- Це неприпустимо! - враз пролунав у голові Гриця мужній баритон, і Супераґент упізнав власний внутрішній голос.
- Що саме? - ввічливо поцікавився Супер-аґент, невтримно падаючи у безодню.
- Ти не маєш права загинути! Вибух, який має пролунати за 99 секунд, викличе всесвітню катастрофу. Тут, на схилах Дніпра, міститься одна з найважливіших енергетичних точок Землі. Друга - у Скелястих горах Канади. Варто порушити світову рівновагу - і планетою прокотяться страшні стихійні лиха. Почнеться виверження давно згаслих вулканів, гігантські хвилі-цунамі затоплять суходіл, а землетруси зруйнують міста і села.
Ці гіркі, але правдиві слова вплинули на Супер-аґента, мов холодний душ. Блискавичним ру-хом правиці він натиснув на ґудзик лівої нагрудної кишені скромної шкіряної куртки. Звідти вилетіла довга сталева пружина, і велика гумова присоска, приладнана до кінця пружини, міцно присмокталася до металевої поверхні статуї.
Потужна пружина стислася і підкинула Супер-аґента високо вгору, аж до краю потаємного люка, крізь який бабуся-ніндзя кинула його до провалля.
Ніким не помічений Гриць причаївся в кутку величезної зали. Навкруг було темно. Тільки над головою підступної злочинниці, що висіла у капсулі, під'єднана до центру керування металевою потворою, світилося табло таймера. На ньому, раз у раз змінюючись, миготіли цифри.
- До вибуху лишилося якихось п'ять секунд, - прошепотів внутрішній голос, і Гриць вперше вловив у ньому розпач.
- Ні, друже! - відказав Супераґент.- І за п'ять секунд можна врятувати світ!
Гриць підстрибнув, стрімко злетів угору і в польоті натис правою ногою, взутою у кросівку фірми "Rееbоk", на червону кнопку, що стриміла на кришці таймера. Миготіння припинилося, і таймер завмер на цифрі один.
- Й-а-а-а! - пролунав скажений вереск. То кричала розлючена бандитка, безладно борсаючись у переплутаних  дротах. Зловмисниця втратила самоконтроль і забула, що до її тіла приєднано надчутливі сенсорні пристрої, які до найменших дрібниць передають її рухи гігантській статуї. Металева громада, озброєна щитом і мечем, затремтіла, зрушила з місця і, гупаючи велетенськими ногами, трощачи все на своєму шляху, рушила вперед...

Розділ чотирнадцятий,
у якому відважний малюк Яромир здирається на скелю й виконує настанови Снігового Барса
Сутінки сповили землю, коли наділене надзвичайними здібностями хлоп'я опинилося біля підніжжя найвищої вершини Скелястих гір.
- Серце підказує мені, що не можна гаяти ані хвилини. Я маю здертися на цю скелю якнайшвидше, - промовив малюк до вірного таргана Едіка, що кружляв над його головою, тріпочучи блакитними крильцями.
- Схаменися, - спробував застерегти Яромира обережний Едік. -  Адже сонце за мить сховається. Як ти вилізеш по цій стрімкій скелі в суцільній темряві?
- Едіку, ти забув, що я бачу вночі не гірше, ніж удень. Це в мене спадкове. Крім того, до Сріблистого орла легше буде підкрастися, коли він спатиме, - розважливо додав малюк.
Перші кілька метрів, які здолав Яромир, піднімаючись прямовисною скелею, були найтяжчі. Кам'яна стіна була вкрита памороззю, і ноги хлопчика ковзали по слизькому камінню. Та поступово Яромир набув вправності й, чіпко хапаючись за природні заглибини й опуклості, вже за годину досяг вершини.
Жоден камінець не зашарудів під ногами Яромира, коли він упритул підкрався до Сріблистого орла й щосили смикнув його за хвоста, вириваючи найдовшу пір'їну. Грізний клекіт прокотився над зануреними у нічний спокій горами. Розгніваний птах розправив могутні крила й злетів над вершиною. Але Яромир з Едіком були вже далеко.
Тепер, виконавши завдання Снігового Барса й пройшовши випробування, Яромир міг застосувати свої надзвичайні здібності. Малюк широко розкрив руки і... полетів. Так! Коханий син Супераґента 000 Гриця Мамая та золотокосої красуні Зореслави володів секретами левітації - без будь-яких зусиль міг підніматися в повітря й переноситися на далекі відстані.
- Чому ж ти здирався на скелю, а не злетів
на неї? - здивовано запитав Едік.
- Такі правила посвячення у воїни крі. Я не міг їх порушити, - мовив Яромир і, загальмувавши, обережно вхопив шляхетну комаху за крильця й посадовив до внутрішньої кишені теплої пухової куртки.

Розділ п'ятнадцятий,
де рідні та друзі Супераґента 000, поєднавши зусилля, будують телепатичний місток між Канадою й Україною, а аметистова труба перетворюється на природний енергетичний випромінювач

А тим часом в аметистовій печері, потерпаючи за долю Яромира, не спали його рідні та друзі. Вони мовчки сиділи навколо погаслого багаття, напружено прислухаючись до найменшого шарудіння. Та ба, навколо панувала цілковита тиша.
Враз Зореслава вхопилася за серце і, мов підкошена, впала на кам'яну підлогу, всіяну аметистовим пилом. Професор Байда, кіт Шніцель і навіть мужній вождь індіанського племені крі Сніговий Барс розгублено дивилися на золотокосу красуню, не розуміючи, що сталося.
- Це звістка від Гриця! - зойкнув крокодил Кирило.
Наділений інтелектом та телепатичними здібностями плазун також вловив імпульс, що долетів до Скелястих гір з далекої України. Крокодил напружився, від носа до кінчика шпичастого хвоста його почала бити лихоманка. Він підповз до Зореслави й кілька разів делікатно ляснув кохану дружину Супераґента по зблідлих щоках.
- Грицю! - схлипнула Зореслава, приходячи до тями. - Як ми можемо допомогти тобі?
- Треба пробитися крізь металевий панцир, який оточує Гриця й затримує його телепатичні сигнали, - запропонував крокодил Кирило.
- Авжеж, - погодився професор Байда. Друзі міцно взялися за руки, утворивши навколо багаття живе коло.
- Я бачу Гриця, - прошепотіла Зореслава, - він хоче передати нам щось дуже важливе. Але я можу вловити лише якісь уривки думок: "...всесвітня катастрофа... енергетичний сигнал... разом... врятувати людство..."
- Самим нам не впоратися, - сумно зауважив професор Байда. - От коли б тут був Яромир! Хлоп'я ж бо наділене могутньою силою...
- Нащо ви послали його у смертельно небезпечну дорогу? - дорікнула Зореслава Сніговому
Барсові, і на її віях уже вкотре забриніла прозора материнська сльоза.
- Схаменися, золотокоса жінко! - з гідністю відказав мужній вождь племені крі. - Твоєму синові випала велика честь відкрити таємницю Скелястих гір. Тут, під аметистовою печерою, - енергетичний центр.
Він вбирає у себе космічну енергію вже друге тисячоліття. Ця сила здатна врятувати людство від загибелі. Але вивільнити її може лише посвячений - твій син... Якщо встигне!
Зореслава зашарілася й похнюпила голову. Слова Снігового Барса роз'ятрили їй душу. Рясні сльози покотилися з очей золотокосої красуні, утворюючи на підлозі химерний візерунок.
- Погляньте, - схвильовано вигукнув професор Байда, показуючи на крихітний отвір, подібний до замкової шпарини, що утворився на підлозі, зрошеній материнськими сльозами.
- Знати б ще, де ключ від цього замка, - сумно зітхнув крокодил.
- Ось він! - враз пролунав дзвінкий хлоп'ячий голос, і до печери влетів засапаний Яромир, міцно тримаючи над головою довгу сріблисту пір'їну.
Хлоп'я опустилося додолу і, радісно усміхнувшись, встромило у маленький отвір у підлозі перо, вискубнуте з хвоста Сріблистого орла.
Тієї ж миті підлога під ногами друзів почала розсуватися, а природне склепіння, всіяне бузково-рожевими аметистами, розкрилося, і до печери увірвалися перші промені сонця, що сходило над могутніми вершинами Скелястих гір.

(Далі буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2003 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=547

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков