Версiя для друку Обговорити в форумi

В ДОВІДНИК "УКРАЇНЦІ КРИМУ"

Я кличу Вас
У відчаї не гнуться.
Василь Симоненко.

Борис Несторович Гармаш народився 4 серпня 1918 року в с. Озеряни Варвинського району Чернігівської області в сім’ї селян. В голодному 1933 році закінчив Озерянську семирічну школу. Навчання продовжив у Прилуцькому педагогічному технікумі, з якого і розпочався шлях сіяча доброго, розумного, вічного. Після закінчення педтехнікуму в 1936 році трудову діяльність почав вчителем 1 – 4-х класів в Рівчак-Степанівській початковій школі Лосинівського району Чернігівської області. Звідси в 1939 році пішов до лав Червоної Армії.
Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945 рр. застала його у м. Владимирі (Росія) на курсах повітряних десантників. Бойове хрещення отримав на українській землі під станцією Козятин Вінницької області (з висадженого десанту з 75 чоловік в живих залишилося 12 бійців). Захищав Москву. Всі 1318 днів та ночей війни прослужив зв’язківцем у військах повітряного десанту. Був контужений. Одного разу не розкрився парашут, дивом залишився живим, зачепившись за дерево. Війну завершив у Польщі старшиною. Брав участь в урочистому Параді Перемоги у Москві 24 червня 1945 року.
Як найдорожчу родинну реліквію всі роки війни проніс Борис Гармаш в кишені гімнастерки єдиний батьківський лист (який і понині зберігається в його сім’ї), відправлений синові на фронт. Ніби відчувало серце солдата, що батька чекають страшні випробування. 19 березня 1943 року фашистські нелюди під час відступу Нестора Юхимовича Гармаша, кращого садівника району, який вирощував плодові дерева із зібраних в лісі зерняток, разом з озерянською сільською інтелігенцією (агрономами, вчителями та лікарями) заживо спалили в закритому амбарі. Про це страшне катування син дізнався з газети "Правда" від 23 жовтня 1943 року.
Демобілізованого фронтовика Гармаша в листопаді 1945 року призначають директором Брагинецької семирічної школи. Згодом він заочно вчиться на історичному факультеті Ніжинського Державного педагогічного інституту імені М. В. Гоголя Чернігівської області, який успішно закінчив в 1949 р. Одержав фах вчителя історії середньої школи, а незабаром і призначення директором Варвинської середньої школи (1951 – 1957 рр.)
Більше двох з половиною років (грудень 1956 – липень 1959 рр.) працював завідуючим відділом пропаганди та агітації Варвинського районного комітету КПУ. Та вабила школа. Змушений був виїхати до Криму (липень 1959 року), де через Міністерство освіти УРСР за переведенням отримав призначення на посаду директора першої на півострові обласної загальноосвітньої середньої школи з українською мовою навчання. Це була в місті Сімферополі загальноосвітня середня політехнічна школа № 8, реорганізована 1960 року в Сімферопольську школу-інтернат № 3 з українською мовою навчання. В цьому навчальному закладі Борис Несторович працював директором протягом 10 років. За його клопотанням школі було присвоєне ім’я Т. Г. Шевченка. Педколектив школи на чолі з директором Б. Н. Гармашем гідно представляв навчальний заклад осередком української культури в Криму. Його було включено в об’єкт демонстрації іноземним делегаціям в СРСР як зразкову школу-інтернат суспільного виховання дітей за педагогічною спадщиною А. С. Макаренка.
Протягом восьми років (з 9 січня 1969 по 15 серпня 1977 року) Б. Н. Гармаш працював завідуючим Сімферопольським міським відділом народної освіти Сімферопольського міськвиконкому. За рік до виходу на заслужений відпочинок попросив призначити його директором сімферопольської школи № 28. Перехід на роботу в занедбану школу (приміщенням для якої були військові німецькі казарми) мотивував намірами збудувати для жителів мікрорайону "Мар’їне" нове, гідне людини, шкільне приміщення, для будівництва якого виготовив всю технічно-кошторисну документацію і заклав в план соціального розвитку району.
Борис Несторович завжди прагнув, аби керований ним навчальний заклад чи то установа (міськвно) були не рядовими, пересічними. Багато його учнів, випускників очолюваних ним шкіл стали видатними фахівцями в різних галузях народного господарства, науки, військової справи, державними діячами, працівниками гуманітарної сфери. І всі вони завжди з теплом згадують ту творчу інтелектуальну та по-справжньому родинну атмосферу, що панувала в стінах шкіл, де їм пощастило навчатись.
За безпосередньої участі Бориса Несторовича та керівництва ним освітою в м. Сімферополі збудовані нові приміщення та чудові прибудови до існуючих старих шкіл, а фактично нові школи, зокрема Сімферопольська школа-інтернат № 3 (розташована на вул. Гагаріна, 18, вона перетворена в ошатний квітучий парк відпочинку), загальноосвітні міські школи №№ 1, 3, 4, 17, 18, 26, 30 та більше десяти приміщень дитячих садочків. Власне, з його іменем пов’язане формування в Сімферополі системи дошкільного дитячого виховання в державних закладах. Місць дошкільнятам в дитячих садочках стало вистачати усім. Ним збудована Дитяча спортивна школа № 2.
За заслуги в розвитку народної освіти Борису Несторовичу Гармашу присвоєне почесне звання "Заслужений вчитель". Цьому високому відзначенню його праці передували нагородження знаком "Відмінник народної освіти УРСР", медаллю А. С. Макаренка.
Протягом семи скликань підряд (від 14.03.1965 по 19.06.1977 року) він беззмінний депутат Сімферопольської міськради.
Б. Н. Гармаш одружений. Дружина Анастасія Лук’янівна Гармаш – вчителька, теж відмінник народної освіти УРСР. Учням присвятила 38 років життя. Нині на пенсії. Єдиний син Володимир Гармаш загинув у 26 років в автомобільній катастрофі. Внук Олексій Володимирович Гармаш закінчив Київський економічний університет. Працюючи в південнокорейській компанії "Самсунг" (м. Київ) двічі удостоювався звання "Кращий працівник року".
Родина Гармашів – своєрідний оберіг для багатьох українців Сімферополя. А розпочиналось їхнє благодійництво ще з матеріальної допомоги дітям-сиротам, батьки яких загинули в роки війни. У Варвинській середній школі навчалися сироти з Гнідинського дитячого будинку. Одному з них – Георгію Карманову подружжя Гармашів допомогло вийти на наукову стезю Київського інституту полімерів.
Життєве кредо Бориса Несторовича – жити чесно, по правді. Його уподобання – книги, садівництво та квітникарство, бджільництво, подорожі рідним краєм. Найяскравішими та найбільш пам’ятними подіями свого життя вважає Козятинський десант, Парад Перемоги в Москві 24 червня 1945 року, святкування 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка
(учнівський хор школи-інтернату № 3 був учасником всекримських урочистих зборів на честь ювілею поета і був визнаний кращим); екскурсії з учнями по шевченківських місцях та в Карпати, перші дзвінки в новозбудованих за його участі школах.
Борис Несторович Гармаш пройшов великий, неповторний шлях. Він – Вчитель-легенда. Його мудрі поради не раз допомагали колегам приймати вірні рішення. На якій би посаді не працювала ця Людина, його завжди вирізняла незвичайна чуйність, привабливість, цілеспрямованість.
Активна життєва позиція Бориса Несторовича – оптимізм, бадьорість духу – кращий та гідний приклад для наслідування, який він всі роки праці подавав тим, хто трудився поруч з ним. Він викликав щире захоплення своєю порядністю і вірністю у взаємовідносинах. Через все своє життя Борис Несторович Гармаш проніс віру у власні сили і справжніх друзів та велику любов до України, її народу, мови та культури. Й понині він співає свої улюблені українські пісні: "Думи мої, думи мої", "Ой, вербо, вербо, де ти зросла", "Стоїть гора високая", "Рідна мати моя", "Два кольори" та пісню про часи своєї бойової молодості "На безымянной высоте".
Валентина ЧЕКАЛІНА,
одна з шанувальників,
кому пощастило працювати
з Б. Н. Гармашем.

ШАНОВНІ ДОБРОДІЇ УКРАЇНЦІ!
Кримська філія Наукового товариства ім. Т. Шевченка та Кримський республіканський фонд культури мають намір упродовж 2008 року підготувати та видати унікальну книгу – короткий біографічний довідник "Українці Криму". Подібну працю вже видала у 2007 році вірменська громада Криму. Зазначене видання здійснюється за активної підтримки Представництва Президента України в АРК.
Книгу за собівартістю можна буде придбати в оргкомітеті. Про її вихід буде відповідне повідомлення у ЗМІ.
У довіднику буде подана коротка історична довідка про давні історичні зв’язки Криму з Україною, наведені дані про історичні постаті вітчизняної історії, діяльність яких тісно пов’язана з цим регіоном, висвітлено величезний і багатогранний внесок українського етносу у розбудову економіки та розвиток науки і культури Криму, подані короткі біографічні відомості про всіх, хто мешкав і мешкає нині у Криму та ідентифікує себе українцем. З метою уніфікації поданих матеріалів подаємо відповідну анкету та бажану форму подачі інформативного матеріалу.
Прохаємо всіх наших читачів та дописувачів найближчим часом підготувати та надіслати всі необхідні дані для біографічного довідника на адресу редакції газети з позначкою для "Довідника "Українці Криму".
Оргкомітет охоче розгляне всі побажання наших читачів, які стосуються видання. На наш погляд, вельми необхідні для книги також матеріали про всіх ваших близьких, родичів та друзів, які відійшли у вічність.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 11.01.2008 > Тема "Українці мої..."