Версiя для друку Обговорити в форумi

ДОРОГІ ПОБРАТИМИ - УЧАСНИКИ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНСЬКУ САМОСТІЙНУ СОБОРНУ ДЕРЖАВУ!
ДОРОГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ В УКРАЇНІ І ЦІЛОМУ СВІТІ! ВСЕУКРАЇНСЬКЕ БРАТСТВО ОУН-УПА ВІТАЄ І ПОЗДОРОВЛЯЄ ВАС З НОВИМ 2008 РОКОМ, З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ ТА ЙОРДАНОМ! ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!
 Минулий 2007 рік був для Всеукраїнського Братства ОУН-УПА і для всіх патріотів України знаменний тим, що Україна вперше на підставі указів Президента святкувала на державному рівні 100-ліття з дня народження Командувача УПА, Генерального секретаря військових справ УГВР, Голови Генерального Секретаріату УГВР сл. п. генерал-хорунжого Романа Шухевича, а також 65-ліття створення Української Повстанської Армії.
 Особливо масово і урочисто це відбулося на Софійській площі і в Палаці «Україна», куди прибув Президент України Віктор Ющенко, лідерка БЮТ п. Юлія Тимошенко і ряд лідерів від НУ-НС.
 З великою радістю зала сприйняла Указ Президента про присвоєння звання Героя України Роману Шухевичу (посмертно) і рішучий заклик до майбутньої Верховної Ради визнати визвольний рух у боротьбі за волю України під час Другої світової війни.
 Настав 2008 рік. Що ж він принесе Україні? Останні події у формуванні Верховної Ради з перевагою демократичних сил та створення коаліційного уряду вселяють надію, що Україна вступає в нову фазу розвитку в усіх ділянках життя, керуючись національними пріоритетами та цінностями.
 Надіємося також, що вищі ешелони влади на 17-му році незалежності України утвердять справедливість і визнають боротьбу українського народу за свою Українську Самостійну Соборну Державу.
 Ми, ветерани ОУН-УПА, щиро вітаємо Президента України, Голову парламенту, Прем’єр-міністра та бажаємо сили, волі й натхнення, щоб вивести Україну із занепаду та прилучити до ЄС і НАТО, чого прагне український народ.
 ВЕЛИКА РІЗДВЯНА УКРАЇНСЬКА РОДИНО! В НІЧ РІЗДВЯНУ ПОЄДНАЙМОСЯ І ЩЕ РАЗ ЗАКОЛЯДУЙМО РАЗОМ - ГЛЯНЬ ОКОМ ЩИРИМ, О, БОЖИЙ СИНУ, НА НАШУ ЗЕМЛЮ НА УКРАЇНУ, ЗІШЛИ ІЗ НЕБА ДАР ПРЕВЕЛИКИЙ, ЩОБ ТЯ ХВАЛИТИ НА ВІЧНІ ВІКИ. БАЖАЄМО ВЕСЕЛИХ СВЯТ, ДЗВІНКИХ КОЛЯДОК ТА ЩАСЛИВОГО 2008 РОКУ!
 СЛАВА УКРАЇНІ І ЇЇ ГЕРОЯМ! З НАМИ БОГ І УКРАЇНА! МИ ПЕРЕМОГЛИ!!!
 За Головну Булаву Всеукраїнського Братства ОУН-УПА
 Михайло ЗЕЛЕНЧУК, голова,
Наталія ОСЬМАК, секретар.

Зимно... Тужно... Хуга...
Десь дзвонять дзвони - коляда...
Свят-вечір десь святкують люди,
У мене ж пустка загляда
В барак і в хворі груди.
Тайга, тайга... Мороз тріщить
Аж тріскають смереки,
Снується дим з сирих полін,
Як сльози у каліки.
І я сную свої думки
Під псяче скавуління,
У ніч святу під матюки,
Що десь горланять байстрюки
Хрущовського насіння.
Не жаль життя, ні юних літ,
Змарнованих у БУРах,
Жаль маминих невтішних сліз,
Жаль жертви, що приніс Христос,
За людський рід, щоб лід, мороз,
Розтанув в людських душах...
Усе дарма: мовчить тюрма,
Мовчить відвічна мерзлота,
Як ЕСЕСЕРівська німа
Душа осатаніла.
Снується дим, тріщить тайга,
Думки летять світами;
Благословенна будь земля,
Де народилась коляда,
Там батько, мати, вся родина
Сидять сумні кругом стола,
Оплакуючи сина.
Не плачте, сестроньки мої,
Не вічно бути цій зимі -
Громи розірвуть навесні
Дроти колючі і тісні
Ці мури тюрем, і пісні
Ще вирвуться на волю.
А сонце геть зжене з ріллі
Дими московські ці їдкі,
Ми зійдемося на землі
Коханій, рідній, вільній
В родиннім вільнім колі.
1959 р.
З. КАРАСЬ.
сел. Вихоревка Іркутської області.

ВИВЧАЮ ЗАНОВО МОВУ НАШУ...

 Вельмишановна редакціє! Шановні друзі, однодумці!
 Радий привітати всіх вас, нашу Україну з 15-річним ювілеєм «Кримської світлиці», - невеличким, але міцно укріпленим острівцем українства, гуманності, культури в розбурханому морі політичних та етнічних пристрастей, доброзичливців та недоброзичливців до нашої Батьківщини і ім’я якої - Україна.
 Для мене особисто - українця з дідів-прадідів, «Кримська світлиця» - це ясне сонечко у вікні мого нелегкого життя, яке другий рік відліковує дев’ятий десяток: а це - розкуркулення мого роду, це колективізація, це заслання в Сибір членів родини, це голодомор-геноцид українського народу в 1932 - 1933 рр., це репресії 1937 - 1938 рр., які забрали батька (мати була репресована в 1932 р.), це важка праця підлітка 13 років в колгоспі, це Друга світова війна, в якій 17-річним сільським хлопцем від батьківського порогу, рядовим, сержантом з боями пройшов через Україну, Білорусію, Естонію, Латвію, Литву, Польщу, в центр Берліна, а це рани, контузії, сніги, морози, голод, холод.
 «Кримську світлицю» передплачую, читаю, перечитую. Вивчаю заново мову нашу українську - зі «Світлицею», розсилаю «КС» своїм друзям в Україну. «КС» - колодязь знань для кожного свідомого і не свідомого (зросійщеного) українця; «КС» - це знання нашої правдивої історії, спаплюженої адептами імперії та комуно-сталінської доби. «КС» - це поезія, пісня, музика, культура, освіта для кожної людини.
 Зичу вам ще більших успіхів в об’єднанні української громади в Криму!
 Володимир КОРОЛЬ.
 м. Сімферополь.

НАВІЩО НАМ ТАКА ВЕРХОВНА РАДА?!

 Шановна редакціє «Кримської світлиці»! Дуже актуальні дописи надсилає у «Світлицю» Ольга Керда з міста Миколаєва Львівської області. Зокрема в листі («КС» від 21.09.07 року) прямо запитує: «Чи потрібна Верховна Рада Україні?»
 З точки зору суспільства, політики, економіки, судових та силових структур і всього господарства країни - ні!!! Треба створити Законодавче Міністерство (можна дати іншу назву, наприклад Віче).
Я цілком згоден з такою думкою і пишаюсь розумом, мудрістю і мужністю автора. І її пропозиції підтримає більшість українців.
 Нам треба обирати Президента і главу уряду всенародно та одночасно на п’ять років. Чітко виписати вимоги до цих претендентів - оприлюднити в ЗМІ, в тому числі відомості про стан їхнього фізичного і психічного здоров’я. Суддів слід обирати терміном на п’ять років, а не призначати безстроково. Це найголовніше, на мою думку.
 Хочу від себе додати. Що маємо нині у Верховній Раді після перевиборів? Нічого путнього, бо знову обрані до парламенту люди, яким там не місце. Що, депутати Партії регіонів уже всі поголовно «зав`язали» з криміналом? А що можуть дати народу «вічно вчорашні» симоненківці?! Та і в блоці Юлії Тимошенко не все так гаразд, як хотілося б.
 Після виборів уже минуло майже три місяці, а що зроблено Верховною Радою для держави і народу? А нічого! То навіщо нам така Верховна Рада?! Мудрий хазяїн не буде тримати те, що в збиток. А хазяїн в державі Україна - народ. То навіщо йому утримувати дармоїдів-паразитів і бандюг-депутатів? Хай президент і його команда беруть на себе всю повноту влади, тобто потрібне тимчасове президентське правління в Україні, щоб вибратися з бідності і зупинити втечу громадян України на заробітки за кордон, поки ще не всі розбіглися.
 Хочу через газету привітати Ольгу Керду за її статті й щиро подякувати їй. Додам, що всі номери «Світлиці» дуже цікаві за змістом і корисні. Завжди дуже чекаю її. Бажаю колективу редакції здоров’я і удачі в їхній праці. Вітаю з Новим 2008 роком і Різдвом Христовим і з вашим газетним 15-літтям!
 Іван БИКОВЕЦЬ,
 пенсіонер, ветеран праці.
м. Судак.

 Вiдправник: Carlo Giarre
 Прочитав статтю Володимира Пукіша про кримських татар та болгар на Кубані і в Криму та книгу «Людський вік». Ця книга, видана на надзвичайно високому поліграфічному рівні, дуже цікава, це гідний внесок у збереження родинних коренів та пам’яті про наших предків.
 Висловлюю мої подяку й вітання пану Володимиру!
 З повагою, Giarre’ Carlo
 Via Aurelia Antica 200
 00165 Roma Italia

 * * *
 Вiдправник:
 Svitlanochka@gmail.com
 Слава Україні і вашій славній «Світлиці»! Раніше неодноразово чула про ваше видання, але лише тепер натрапила на ваш сайт. Молодці! Не всі наважаться на написання правди в середовищі московського гніту. Так тримати! А ще хотілось би передати велике вітання фотокору вашого видання. На його знімках можна побачити правду, якою б вона не була, життя в різних ракурсах і, навіть, частинку романтики - чого в наш час так не вистачає! Мій пошанівок всім вам, друзі! Барвиста Гуцулія шле вам щирі вітання з Новим роком та Різдвом Христовим! Смачнющої куті, вареників і дзвінкої коляди! Хай щастить!
 
* * *
 Вiдправник: Lyuba_tch@ukr.net
 Щиро вдячна «Кримській світлиці» за прекрасні поезії та публіцистику мого дорогого земляка з Катеринопільщини пана Василя Латанського. Я дитячий бібліотекар.
І мені дуже приємно, що саме пан Василь знайомить кримчан, особливо юних, з творчістю черкаських митців. Я сама дуже часто користуюсь матеріалами вчителя, надрукованими у вашій газеті. Низький вам уклін!
 м. Черкаси.

 * * *
 Вiдправник: Anatoliy Korobeiko
 anakor@ukr.net
 Шановні Світличани!
Вітаємо вас із п’ятнадцятиріччям!      
У вас нехай все буде, як годиться:      
Любов, здоров’я,
 дружба, майбуття,      
Добробут й щастя у світлицях -      
Без цього не складається життя.      
Нехай душа у вас ніколи не старіє,      
На білій скатертині
 будуть хліб і сіль.      
Своїм теплом нехай вас сонце гріє,      
Слова подяки линуть звідусіль.      
 З повагою сім’я Коробейків.      
 м. Одеса.

 * * *
 Відправник: prosvita_kmo@ukr.net
 Доброго дня вам і творчих перемог, шановні колеги!
 Вам - уже 15 років, а нам - тільки півтора. Тому дякуємо вам за вашу мужність, за вашу витримку, за те, що зуміли вижити і вистояти у неможливо важких умовах!
 Ми розуміємо, що тепер легше не буде, тому що антиукраїнські настрої, як це не прикро, ширяться і справа йде до Сіверськодонецького ПІСУАРу-2. Та з вірою в серці, з діяльною любов’ю до України здолаємо разом усі перешкоди!
 А тому з ювілеєм вас, з Новим роком, з Різдвом Христовим!
 Слава Україні!
Редколегія криворізького часопису «Промінь Просвіти»: Микола Коробко, Сергій Зінченко, Сергій Дашковський, Валентина Кривда, Олена Маковій, Володимир Налужний, Олександр Чижиков.

«МОЯ МАМА ДО САМОЇ СМЕРТІ СВОЄЇ ПЛАКАЛА...»
 Шановна редакціє газети „Кримська світлиця», вирішила написати Вам листа у зв’язку з прийдешнім ювілеєм газети - 15-літтям. Вирішила подякувати вам за той величезну роботу, який ви виконуєте для того, щоб у будь-яких найважчих психологічних і матеріальних умовах, незважаючи ні на що, ця газета жила, рік від року міцніла та продовжувала завойовувати серця кримчан, а також читачів із різних регіонів України.
 Трохи про себе. Я - медик. Працюю в найголовнішій лікарні - Кримській республіканській лікарні ім. М. О. Семашка. У Криму я з 1956 р., коли, закінчивши в Запоріжжі середню школу № 3 з медаллю, приїхала вступати до Кримського медичного інституту.
 Батько мій - за фахом інженер-металург, усе своє життя (40 років) пропрацював на «Запоріжсталі» на посаді керівника мартенівського цеху, а потім - керівником технічного відділу заводу. У роду медиків не було, і він мріяв, щоб дочка була лікарем.
 Мене прийняли в медичний інститут, і вся моя трудова діяльність проходить у Сімферополі. Спочатку в 2-му пологовому будинку, потім у 7-й міській лікарні і ось уже 25 років - я в республіканській лікарні. Із цих 25 років - 20 років була головним спеціалістом Міністерства охорони здоров’я АР Крим.
 Медицину люблю, вважаю, що я своїм життям скерувала правильно. І якби знову вирішувати, чому служити, то тільки медицині.
 Я - українка за лінією і батька, і матері. Обоє вони із Запорізької області, де багато років і до них жили наші предки. За лінією моєї мами точно в роду були запорозькі козаки, і часто
мої батьки згадували сотника запорожців Семена Козацького. Батько мій був із дуже бідної родини: 14 душ дітей. Мама з родини Островських, там було 5 дітей. Господарство можна віднести до середняків. Мали корову, коня, свиней. Не знаю, скільки було десятин землі. Поралися з усім самі, а під час збирання врожаю наймали одного чи двох наймитів. З ними трудилася вся сім’я, у тому числі й діти, починаючи з 6 літ. Родина була авторитетна, люди вважали їх совістю села: радилися з ними, просили розсудити, хто правий у суперечці, часто зверталися по допомогу.
 До того моменту, як почалася продрозверстка, мої батько й мати побралися та поїхали до Запоріжжя. Усю родину Островських: моїх дідуся та бабусю, двох їхніх синів і одну дочку повантажили у вагони, усе відібрали, хату спалили, і повезли до Західного Сибіру. Везли взимку довше місяця. За ніч їхні тіла примерзали до підлоги, вважалося за щастя винести відро з нечистотами на вулицю, щоб вдихнути свіже повітря. Дідусь і бабуся не витримали цієї дороги: вони вмерли у вагоні, прийшли охоронці і їхні тіла викинули в степ прямо на ходу поїзда. Моя мама до самої смерті своєї плакала та казала, що якби вона знала, де їхні тіла викинули, то вона б поїхала та просто б посиділа на цій землі. Інші два мої дядьки та тітки доїхали до Західного Сибіру. За короткий час обидва дядьки загинули в шахті, їх придавила лава. Тітка зі своєю сім’єю після смерті Сталіна приїжджала в гості до нас у Запоріжжя. Це було влітку 1953 р. Я пам’ятаю цей плач на вокзалі Запоріжжя, куди ми прийшли їх зустрічати.
І ще один раз до них їздили мої мати й батько через рік. Теж діставалися поїздами майже місяць.
 Пам’ять про моїх родичів, ні в чому не винних, просто знищених ні за що - на все життя печаль у моєму серці.
 І ще епізод із мого життя в період окупації. У Запоріжжя німці ввійшли швидко, до того часу встигли вивезти основне обладнання „Запоріжсталі». Батько наказав мамі зі мною, трирічною, і десятилітнім братом, піти в село до родичів.
І мама з вузлом дитячих речей і з нами - дітьми - майже пішки дісталася до родичів.
 Дуже швидко німці прийшли й у наше село. Я гуляла надворі, на мені була біла шубка, яку тато мені привіз із відрядження, де за Полярним колом їздив відбирати руди для плавки сталі. Ось я й гуляла в своїй шубці. Побачивши чужих у дворі, я забігла в хату. Солдати зловили в дворі курей, потім забрали пухові подушки, а, побачивши мене, один підійшов ззаду й зняв з мене шубку. Я заплакала, побіліла мама притиснула мене до себе. У цей час зайшов офіцер. Побачивши цю сцену, він щось різко сказав солдату, висмикнув у нього з рук шубку, віддав мамі. Із кишені своєї дістав м’ячик гумовий, а зверху шерстяний і дав мені. Щось сказав солдатам та повів їх із хати.
 За роки окупації я бачила багато: розстріли жителів, як горіли хати, як ми сиділи в льоху - усі мешканці села з дітьми й чекали, що буде: чи нас розстріляють, чи ми всі будемо живі. Розстріляти німці не встигли, раптово ввійшли в село наші солдати, ми залишилися живі.
 Дорога редакціє, хочу побажати вам усім міцного здоров’я, нових творчих успіхів, здійснення планів, процвітання газети.
 З повагою,
 Валентина БІЛОКУРЕНКО.
м. Сімферополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 04.01.2008 > Тема "З потоку життя"