Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 21.12.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 21.12.2007
ВОЛОДИМИР КАПУСТ╤Н: «У Б╤Л╤М СПАЛАХУ БУЗКУ»


 ТАКУ НАЗВУ ма╓ нова зб╕рка твор╕в в╕домого укра╖нського поета Володимира Капуст╕на, котра побачила св╕т у видавництв╕ «Пол╕фаст» (м. Фаст╕в Ки╖всько╖ област╕, 2007 р.). До ново╖ книги поета-л╕рика вв╕йшли кращ╕ в╕рш╕ автора, написан╕ ним в роки незалежно╖ Укра╖ни.
 Л╕рична теплота, щир╕сть, сердечн╕сть, щемкий б╕ль за долю Укра╖ни та укра╖нц╕в притаманн╕ б╕льшост╕ твор╕в ц╕╓╖ зб╕рки поета.
Доб╕рки поез╕й та ц╕кав╕ розпов╕д╕ В. Капуст╕на про творц╕в та ╕стор╕ю написання в╕домих укра╖нських п╕сень, як╕ стали народними, не раз друкувалися на стор╕нках «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Вони, ц╕ розпов╕д╕, судячи з в╕дгук╕в наших читач╕в, припали ╖м до душ╕, в╕дкрили нев╕дом╕ стор╕нки про так╕ давно в╕дом╕ ╕ улюблен╕ народн╕ п╕сн╕, як «Там, де Ятрань круто в’╓ться», «Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну», «См╕ються-плачуть солов’╖» та ╕нш╕. Пропону╓мо до уваги шанувальник╕в художнього слова доб╕рку в╕рш╕в з ново╖ книги ки╖вського поета В. Капуст╕на «У б╕л╕м спалаху бузку».

ОДНЕ ╤М’Я
Зда╓ться, слово - звук один,
Але яка в н╕м сила!
То п╕дн╕ма╓ до вершин.
То п╕др╕за╓ крила.

Мен╕ найкраще з ус╕х сл╕в.
Незбагнене, як мр╕я,
Як сонце, як весна, як сп╕в,
Одне ╕м’я - Мар╕я.

ВИЙДУ НА ЛУКИ
Вийду ╕з сонцем на луки,
Гляну у даль, де га╖:
Б╕л╕ тумани, як руки,
Руки, кохана, тво╖.

Гляну, а небо - як оч╕
Дивн╕ в задум╕ тво╖.
Серце обнять мо╓ хоче
Луки ╕ даль, ╕ га╖...

Бачу, як н╕жно-рум’яна
Ся╓ зоря з висоти,
Наче до мене, кохана,
Це усм╕ха╓шся ти.

Знаю, не буде розлуки:
В╕чн╕ ц╕ луки, га╖,
Б╕л╕ тумани, як руки,
Небо - як оч╕ тво╖.

ЗЕМЛЯ МОЯ
Пройшла уранц╕ св╕жа злива...
Щебечуть рад╕сно пташки...
Мов д╕вчина, см╕╓ться нива,
П╕дв╕вши в╕╖-колоски.

До сонця тягнуться волошки
В сльозинах чисто╖ роси.
В очах веселих
смутку трошки,
То кв╕ти плачуть в╕д краси.

Веселка вербам над водою
У коси самоцв╕т впл╕та...
Не налюбуюся тобою,
Моя ти земле золота!

КАШТАНИ СОСЮРИ
У Ки╓в╕, наче у храм╕,
Що все не стар╕╓ в в╕ках,
Стоять тут Сосюри каштани, -
У кожного св╕чка в руках.

П╕д ними у пору весняну
Туркочуть усе голуби:
- Як мат╕р свою, як кохану,
Люби Укра╖ну, люби!

Люби ╖╖ гарну, натхненну
В цв╕т╕нн╕, у шум╕ га╖в.
Люби р╕дну мову джерельну,
Як дивн╕ п╕сн╕ солов’╖в.
Листок тоб╕ кожен шепоче:
- Каштани Сосюри люб╕ть!..
А серце обняти так хоче
╤ м╕сто, ╕ неба блакить.

У Ки╓в╕, наче у храм╕,
Що все не стар╕╓ в в╕ках,
Стоять тут Сосюри каштани, -
У кожного св╕чка в руках.

ДОРОГА ДО МАМИ
╢. Акул╕ну

Вноч╕ ╕ вдень п╕д яворами,
То р╕вна, то така крута,
На вогник кличе нас до мами
Дорога батьк╕вська свята.

Свята, як наша Укра╖на,
А ╕нших не було й нема.
Вона в житт╕ у нас ╓дина,
Як л╕то, ос╕нь ╕ зима...

Раптово згасне вогник в мами,
Немов пелюстка золота,
То тужить, плаче п╕д в╕трами,
Як ми, дорога-сирота.

АЙСТРИ
Кв╕ти осен╕ останн╕
Схож╕ з барвами небес.
╤з дощами на св╕танн╕
Грають стиха полонез.

Як ночами в╕тер шаста,
З них пелюстки обрива,
Н╕би хустка та кв╕тчаста,
На грядках ста╓ трава.
То й тод╕ не плачуть кв╕ти,
Видно, мужн╕ в них серця.
Вм╕ють, як ╕ люди, жити
Айстри гордо до к╕нця.

МОЯ ЛЮБОВЕ
Хай в мене небо вечорове, -
Та в душ╕ - весни блакить.
Не залишай мене, любове,
Ан╕ на день, ан╕ на мить.

Не залишай, моя любове,
Як сонце, сонячно св╕ти!
Мо╓ хай серце св╕танкове
Живе Вкра╖ною завжди!

Будь як багаття калинове,
Мен╕ дай в╕ри ╕ краси.
Спали мене, моя любове,
Спали... ╕ знову воскреси!

УКРА╥НА
Степ в╕д хл╕ба золотий,
Далина орлина.
Край оцей коханий м╕й -
Р╕дна Укра╖на.

З труб заводу виплива
В неба синь хмарина, -
Це моя ти трудова,
Р╕дна Укра╖на.

Терикони, шахт копри,
У садах долина,
Над р╕кою явори -
Р╕дна Укра╖на.
Гордо сп╕в тремб╕т звучить,
Зве на Верховину.
Як за це нам не любить
Р╕дну Укра╖ну!

Моря Чорного приб╕й.
В берег б’╓ лавина,
Це - усе ти, краю м╕й.
Р╕дна Укра╖на.

Крим в╕д сонця весь с╕я.
Як роси краплина, -
Неповторна це моя
Р╕дна Укра╖на.

Р╤ДНА МОВА
У природ╕ цв╕т калини,
Хоч не хоче, а згаса,
Т╕льки в╕чна ╓ в людини -
Це душ╕ ╖╖ краса.

А краса - не просто слово -
Це ╕ в╕рн╕сть, доброта.
Це любов до краю й мови
В╕чна, чиста ╕ свята.

Можна все в житт╕ стерп╕ти,
Нав╕ть впасти в боротьб╕.
Найстрашн╕ша зрада в св╕т╕,
Коли зрадиш сам соб╕.

Хто забуде мову р╕дну -
Матер╕ великий дар:
Буде в╕н душею б╕дний:
Раб, потвора, яничар.
У природ╕ цв╕т калини,
Хоч не хоче, а згаса,
Т╕льки в╕чна ╓ в людини -
Це душ╕ ╖╖ краса.

КАЛИНА
Понад крутими берегами,
Над Ятранню в морозн╕ дн╕.
Зима засипала сн╕гами
Дорогу, скел╕ крем’ян╕.

Та так засипала сн╕гами,
Що н╕ про╖хать, н╕ пройти,
Не чуть, як в р╕чц╕ п╕д льодами
Пливе живий пот╕к води.

А скеля у сн╕гах ╕скриться...
Та ще не стих сн╕жинок р╕й.
Тож дуже важко роздивиться,
А що в сн╕гах пала на н╕й.

Сн╕жинки в╕дкружляли б╕л╕.
То й стало ясно у цю мить:
Це на крутому скел╕ схил╕
Одна калина пломенить.

В╕трам - калину не з╕гнути.
Зим╕ - вогню не погасить!
То що сн╕ги, морози лют╕?
Козацька кров у н╕й горить!

СП╤ВА СОП╤ЛКА
Не треба журитись, кохана,
Що вкралась у чуб м╕й зима.
Душа моя - кв╕тка весняна, -
В н╕й холоду крапл╕ нема.

Це т╕льки на вулиц╕ г╕лка
Тремтить у с╕чнев╕й журб╕.
Сп╕ва мого серця соп╕лка
Все сонячно, юно тоб╕.

Про те, що люблю Укра╖ну.
Ще дужче, що буде - нову.
Я кожну годину, хвилину
Тобою ╕ нею живу.

В╤ЧН╤СТЬ
Як дивляться зор╕ ╕з неба,
То в тиш╕ блакитн╕й, н╕чн╕й,
Над морем стоять
мовчки треба,
Вслухатися в хвил╕ приб╕й.

Мчить хвиля до хвил╕, шепоче
В задум╕, то в тих╕й журб╕,
Немов розказать кожна хоче
Про щось пота╓мне тоб╕.

П╕сок вона в море то горне,
То знов поверта╓ за мить.
Не просто шумить
море Чорне, -
То хвилями в╕чн╕сть шумить.

Н╤ЧНЕ МОРЕ
Притихли п╕д м╕сяцем трави.
Все слухають в тиш╕ н╕чн╕й,
Як моря Азовського лави
Ведуть неск╕нченно св╕й б╕й.

Б’ють сп╕нен╕ в берег щомит╕,
З розгону все котять вали,
З╕тхають в сльозах сумовит╕,
Що взяти його не змогли.

Все бризки летять в неспоко╖...
Де впаде сльозина ота,
То, мабуть, ╕з не╖ г╕рко╖
╢вшан уноч╕ пророста.

Як н╕ч л╕тню ранок поборе, -
Тод╕ таке тихе, ясне,
Пов╕льно натомлене море
Назад сво╖ хвил╕ жене.

Де хвиль в╕д╕йшли батальйони,
Там видно картину таку:
Др╕бн╕ кам╕нц╕, як патрони,
Лежать на волог╕м п╕ску.

ПОЕЗ╤Я МОЯ
А без поез╕╖ н╕кому
Не зрозум╕ть життя краси.
Вона - в колосс╕ золотому,
В сльозинах чисто╖ роси.

У пелюстках троянд червоних,
В тоб╕, м╕й степ, мо╓ село.
В батьк╕вськ╕й мов╕ неповторна
Така, як в горах джерело.

Вона - це до душ╕ робота.
Любов до мами -
н╕жна, осяйна.
Вона ╕ в мужност╕ п╕лота,
Що в неб╕ хмари розтина.

╥╖ не можна не любити, -
В н╕й полум’я над╕й живе.
Як ╕ розлуки сумовит╕,
Стр╕чання рад╕сне, нове.

Вона - не шлягери т╕ модн╕.
В н╕й ст╕льки музики й краси!
Вона живе, живе сьогодн╕
У вас, мо╖ поля, л╕си.
* * *
Дитинством пахне материнка,
Подв╕р’ям р╕дним - дерев╕й.
Бо кожна кв╕тка ╕ травинка, -
Це ти, коханий краю м╕й.
* * *
М╕й краю, моя ти любове,
В морозн╕, засн╕жен╕ дн╕,
Багаття тво╓ калинове
В поез╕╖ св╕тить мен╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 21.12.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5419

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков