|
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 14.12.2007 > Тема "З потоку життя"
#50 за 14.12.2007
МАМО, ЧОМУ ВИ НЕ СПИТЕ?
Шановна редакц╕╓ газети "Кримська св╕тлиця", хочу передати для тво╖х читач╕в розпов╕дь про ж╕нку, яку я давно й дуже добре знаю. ╥й 81 р╕к, зустр╕в я ╖╖ нещодавно в Сумах у наймолодшо╖ дочки Тетяни (1958 року народження, матер╕ двох дорослих д╕тей). Дочка забрала свою маму, Катерину Пол╕карп╕вну, ╕з села Ганн╕вка-Терн╕вська до себе в м. Суми. Чи то зб╕г обставин, але окра╖на Сум теж ма╓ назву Ганн╕вка. Дочка купила тут будинок, ще недобудований, ╕ найма╓ прац╕вник╕в-буд╕вельник╕в. Основн╕ роботи зроблен╕, в к╕мнатах тепло, ╓ газ, вода, жити можна, але...
В Суми я при╖хав аж через 27 рок╕в до двоюр╕дно╖ сестри Тетяни, щоб пров╕дати т╕тку Катю, а по-вуличному Пол╕кариху (в селах на Б╕лоп╕льщин╕ люди мають два пр╕звища: перше - по батьку, а друге - як батьк╕в прозивали з давн╕х час╕в). Ранком я запитав Пол╕каровну, з чого це ╖╖ дочка так запитувала вноч╕: "Мамо, чого ви не спите?" Причиною безсоння було те, що в сел╕, де вона проживала, залишила собачку ╕ тро╓ кот╕в. На вул. Тернавськ╕й ╕з 30 двор╕в залишилась лише ╖╖ одна оселя. В кожному двор╕ мешкало в╕д 9 до 12 чолов╕к. Д╕тей було в кожн╕й хат╕ в╕д трьох до десяти. Село ран╕ше мало три магазини, Будинок культури, пошту, школу-десятир╕чку, в кожному клас╕ не менше 30 д╕тей. В колгосп╕
╕м. Щорса оброблялись поля, вс╕м була робота... Мало хто думав з 1980-х рок╕в покинути село... Зараз в школ╕ навча╓ться всього в╕д 40 до 50 д╕тей р╕зного в╕ку, магазин╕в, пошти нема, вулиц╕ запуст╕ли, хати як сироти, стоять роз╕бран╕ або з в╕кнами, забитими дошками, поля не оброблен╕, забур’ян╕ли. Бабуся б╕дкалася, що лишила на зиму кицьок ╕ собачку, як╕ блукатимуть в пошуках ╖ж╕.
Сама Пол╕каровна ще в дитинств╕ (вона 1926 року народження) втратила батька, а в 13 рок╕в ╕ мат╕р. П╕д час в╕йни 1941 - 1945 рр. вона не проживала в сво╖й хат╕, бо стояла на обл╕ку на в╕дправлення до Н╕меччини. У теплу пору року спала ╕ ховалась в скиртах, сараях, а з приходом осен╕, зими ходила по ╕нших селах, де ╖╖ не знали пол╕ца╖. Якось д╕вку сп╕ймали два пол╕ца╖ в р╕дному сел╕ ╕, об╕йшовши все село, але б╕льше н╕кого не затримавши ╕з молод╕, в╕дпустили, бо не захот╕ли з одн╕╓ю поратися. ╥й пригрозили, що вдруге не пожал╕ють.
П╕сля в╕йни ╖й ан╕трохи не стало краще. Радянська влада поставила ╖╖ на обл╕к, аби вислати на Донбас на "працю" - "остарбайтером". Врятував ╖╖ далекий родич ╕з правл╕ння колгоспу, ╕ зам╕сть цього ж╕нку направили вчитись на тракториста. П╕сля зак╕нчення навчання повернулась в р╕дне село ╕ працювала спочатку прич╕плювачем на плуз╕, а пот╕м два роки трактористкою. З демоб╕л╕зац╕╓ю п╕сля в╕йни повернулись чолов╕ки, ╕ ╖й знов не стало роботи ╕ кошт╕в на прожиття. Сус╕дка умовила по╖хати на Донбас, але вже самим там шукати роботу. На шахту (чорна д╕ра, яка поглинала людей) вони з подругою не п╕шли, а влаштувались вантажницями на зал╕зницю. В 1948 роц╕ при╖хала знов до Ганн╕вки ╕ одружилась з Олекс╕╓м, який повернувся з в╕йни. В╕н у 17 рок╕в був моб╕л╕зований, одразу при зв╕льненн╕ Сумщини. Служив в артилер╕╖, був контужений в Чехословаччин╕. С╕мейне життя почалось знов з ╕спит╕в. Згор╕ла хата, сус╕дськ╕ д╕ти п╕дпалили. Будувались заново. Чолов╕к працював у магазин╕, а пот╕м голова колгоспу призначив його обл╕ковцем у тракторн╕й бригад╕, а п╕д к╕нець кожного року в╕н брав участь в рев╕з╕йних ком╕с╕ях, що працювали на складах, фермах. В сел╕ Зайчик╕в поважали (по вуличному, бо пр╕звища люди могли ╕ не знати). Пол╕каровна працювала на р╕зних роботах, пот╕м на ферм╕ аж до виходу на пенс╕ю. Вона народила трьох дочок: Л╕ду, Любу, Таню. Коли в с╕м’ю приходить б╕да, то все познача╓ться на здоров’╖ батьк╕в. Середня дочка Люба в 18 рок╕в померла, хворе серце. Батько важко пережив цю втрату, далася взнаки ╕ контуз╕я. Старша дочка Л╕да по╖хала на Донбас в Мар╕уполь з сус╕дкою (╕стор╕я матер╕ повторилась на д╕тях). Вона теж вийшла зам╕ж, мала трьох д╕ток. Батько Олекс╕й п╕сля смерт╕ Люби захвор╕в, вже 25 рок╕в пройшло з дня смерт╕. Л╕ди теж не стало п’ять рок╕в тому. Наймолодшенька Таня зак╕нчила медичне училище, працювала в онколог╕╖. Одружилася, ма╓ двох д╕ток, а чолов╕к з Дня незалежност╕ став незалежним в╕д роботи, по╖хав у Москву на зароб╕тки. За його грош╕ будуються. Пол╕каровн╕, як ╕ вс╕м односельцям, вид╕лили земельний пай в 4 га. Орендатор па╖в гарантував в перший р╕к створити "счастливую жизнь". А саме: "кто помрет - бесплатный гроб и похороны". Орендна плата ставала все менше й менше. В 2007 роц╕ Пол╕каровна отримала 300 кг ячменю, 100 кг проса ╕ об╕цянку - дати муки, що так ╕ лишилася об╕цянкою. Збиралась зимувати вдома, але при╖хала дочка ╕ забрала ╖╖, щоб та не замерзла, бо н╕ з ким нав╕ть поговорить, окр╕м собачки ╕ кот╕в, як╕ розум╕ють ╖╖ краще, н╕ж депутати ВР Укра╖ни сво╖х виборц╕в. Дуже спод╕валася на Президента, Януковича, а тепер не в╕рить вже н╕кому. Нав╕ть мен╕ сказала, що за вс╕ 80 рок╕в жодного разу не була у церкв╕, бо комун╕сти знищували
церкви, священик╕в. А зараз св╕домо знищуються села, мова, звича╖ ╕ культура... Нема в сел╕ молод╕ - нема ╕ майбутнього.
Чому багат╕ села стали б╕дними, заможн╕ ран╕ше односельц╕ покинули сво╖ подв╕р’я, чому Пол╕каровна отриму╓ м╕зерну пенс╕ю, а колишн╕й депутат в десятки раз╕в б╕льшу? Пол╕каровна вже сьогодн╕ дума╓ про майбутн╓, що весною при╖де знов до свого села, знайде сво╖х покинутих кицьок ╕ собачку, посадить картоплю, ог╕рки, купить козу... Не зна╓ старенька, що за зиму хату пограбують, розберуть на цеглинки, заготовлен╕ дрова стоплять в ╕нших дом╕вках, а орендатор скаже: "Дохода нет. И давать вам на пай нечего..." Нав╕ть дармово╖ труни.
Шановний Президенте, м╕й земляче, ╕ ваш╕ п╕длегл╕ з уряду, ВР, покращуйте життя нам сьогодн╕ на д╕л╕, а не на словах. Люди н╕коли не забувають горя, як би не приховували правду про вчинки, запод╕ян╕ ╕ншими. Кожен веч╕р тепер Пол╕каровна молиться. Молитву вона вивчила в╕д свого внука Андр╕я, коли той ходив в дитсадок.
Я уже лягаю спати,
Над╕ мною Божа мати,
Я до Бога приклонюся,
Богу в ноги поклонюся,
╤ за тата, ╕ за маму,
╤ за всю свою родину,
Прости, Боже, Катерину (╕м’я того, хто молиться).
╤ван ПРОКОПЕНКО.
с. Первомайське, АР Крим.
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 14.12.2007 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5388
|
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
