"Кримська Свiтлиця" > #49 за 07.12.2007 > Тема "Душі криниця"
#49 за 07.12.2007
ТРИМАЙСЯ М╤ЦНО,"СР╤БНА П╤ДКОВО"!
НАША ДУМА, НАША П╤СНЯ
Меч╕ нагострили, ос╕длан╕ кон╕, Древка стискають гаряч╕ долон╕, Плещуть полотна хоругв угор╕ - Час вирушати в пох╕д на зор╕. Ц╕ в╕ршован╕ рядки Олеся Старовойта, льв╕вського ╕сторика, культуролога, тележурнал╕ста, барда, а головне - одного з орган╕затор╕в "Ср╕бно╖ п╕дкови", мабуть, найкраще передають суть фестивалю, його ╕деолог╕ю. Пан Олесь, як кандидат ф╕лософських наук, мабуть, дуже добре усв╕домлю╓ - що означала ╕ означа╓ укра╖нська п╕сня для нашо╖ нац╕╖. Для ╖╖ житт╓ст╕йкост╕ ╕ "непотоплюваност╕". Надто тепер, коли держава вже ╓, ╕ так багато залежить саме в╕д культури. Тож сп╕воч╕ укра╖нськ╕ кон╕ (мен╕ зда╓ться, що цей образний висл╕в дуже влучний - х╕ба не ц╕ казков╕ кон╕ несли нашу нац╕ю впродовж стол╕ть, були ╖╖ оберегами?) повинн╕ бути завжди м╕цно п╕дкован╕. ╤ ср╕бними п╕дковами, ╕ ср╕бними струнами, ╕ ср╕бними голосами. Тому й назва фестивалю така символ╕чна. Проходив в╕н у Львов╕ наприк╕нц╕ жовтня ╕ тривав три дн╕. Насолоджуючись п╕снею ╕ людьми, що ╖╖ продукують, я довго думав: як же донести усю красу ╕ енергетику цього бард╕вського свята до кримського читача? Як фах╕вець-музикознавець? Так я ним не ╓. Як культуролог? А чи маю право в╕дбирати хл╕б у представник╕в ц╕╓╖ вкрай потр╕бно╖, але не надто поширено╖ профес╕╖? Як "св╕тличанин" ╕з льв╕вською закваскою, льв╕вським баченням? Оце останн╓ було б, мабуть, найдоц╕льн╕ше. Фестиваль проходив у наст╕льки демократичн╕й атмосфер╕, що не сл╕д ╕ мен╕ заганяти себе у як╕сь вузьк╕ рамки. Як на душу ляга╓, так ╕ писатиму. Т╕льки почну, мабуть, ╕з Олеся Старовойта. Бо в╕н не лише один з орган╕затор╕в, але й (як дехто каже) автор само╖ ╕де╖. Хоч сам в╕н цього н╕коли не п╕дкреслю╓.
ПЕРЕРВА ДОВЖИНОЮ У С╤М РОК╤В... Фестиваль "Ср╕бна п╕дкова" бере св╕й початок з 1995 року. Його засновниками були лауреати як всеукра╖нського, так ╕ м╕жнародних фестивал╕в - таких, як "Обер╕г", "Доля", "Червона рута". Досить усп╕шно в╕н розвивався до 2000 року. А пот╕м була велика перерва довжиною ц╕лих с╕м рок╕в! Чому так сталося? Просто вс╕ були заклопотан╕ сво╖ми справами ╕ н╕хто не мав достатньо часу зайнятися фестивалем, його орган╕зац╕╓ю. "Ср╕бна п╕дкова" - некомерц╕йний фестиваль. Ми не платимо гонорар╕в н╕ оргком╕тету, н╕ учасникам - н╕кому! Пройшов певний час, ╕ ми побачили, що н╕хто цю осво╓ну "н╕шу" не посп╕ша╓ зайняти. Протореною стежкою н╕хто не хоче йти! Були ми цим тр╕шки засмучен╕, а пот╕м зрозум╕ли, що треба знову впрягатися самим. Звичайно, деяк╕ фестивал╕ проводяться ╕ тепер. Це "Г╕тара" в Ки╓в╕, "Бескиди" в Карпатах... Вони ╓, але трохи ╕накш╕. По-перше, як╕сь аж надто локальн╕, а по-друге, нема╓ того духу, т╕╓╖ ╕деолог╕╖, яка, з нашо╖ точки зору, мала би бути. Адже головне завдання под╕бних фестивал╕в - пропаганда авторсько╖ п╕сн╕. У нас це в╕дбува╓ться досить невимушено: вчимося одне в одного. Ввечер╕ збира╓мося разом, г╕тара ходить по колу, щось радимо, п╕дказу╓мо, перейма╓мо майстерн╕сть. Трапля╓ться - ╕ п╕дсп╕ву╓мо ус╕ разом! Ста╓мо одн╕╓ю дружною всеукра╖нською родиною - в цьому ╕ поляга╓ наша ╕деолог╕я. - Пане Олесю, хот╕лося б поговорити про як╕сть нашого п╕сенного продукту. Рос╕йськомовний бард╕вський рух, як мен╕ ось тут, в кулуарах, сказала п╕снярка ╕з Р╕вного Наталка Дяченко, мав певну "фору" - двадцять, а може, й ус╕ 30 рок╕в. Якось я слухав рос╕йськомовних бард╕в з╕ Львова - вони збиралися в Рос╕йському культурному центр╕ ╕м. Пушк╕на - ╕ був при╓мно вражений як╕сними, з поетично╖ точки зору, текстами. ╤ взагал╕ мен╕ здалося, що г╕тара в руках ф╕лософа творить чудеса! Щось под╕бне на укра╖нськ╕й сцен╕ я, якщо ╕ чув, то дуже р╕дко. Власне, я ╕ судити можу лише про те, що мен╕ пропону╓ телебачення... - У тому ж то й справа. Не все по-справжньому варт╕сне доходить до нашого телебачення. Укра╖номовний п╕сенний продукт, справд╕, дещо в╕др╕зня╓ться в╕д рос╕йськомовного. Але в╕н не ╓ г╕ршим! Якщо брати для оц╕нки саме музичне багатство, то укра╖нська п╕сня - однозначно йде попереду... - Наталя Дяченко казала мен╕ те ж саме... - А ви послухайте Олександра Смика, Едуарда Драча, Ольгу Богомолець - вони вс╕ будуть виступати сьогодн╕. А Серг╕й Шишк╕н? Це виконавц╕ "екстра"-р╕вня насправд╕. Мало того, дуже добра поез╕я. Ми на це зверта╓мо увагу, це повинен бути концентрат ╕ ориг╕нально╖ музики, ╕ як╕сно╖ поез╕╖. Нам не важливо, до реч╕, наск╕льки добре людина волод╕╓ ╕нструментом. Просто голос ╕ ╕нструмент повинн╕ точно ╕нтонувати. У В╕ктора Нестерука, одного з найкращих, на м╕й погляд, виконавц╕в, ╓ п╕сня, яка буде завершувати фестиваль. Вона написана лише на двох акордах - це може з╕грати кожен. Але так, як гра╓ Нестерук, з╕грати все одно не може н╕хто. Г╕тара у нього то тиха, то "вибуха╓", вража╓ динам╕змом. Класична авторська п╕сня проста з одного боку, а з ╕ншого - неперес╕чно складна, бо вона пропущена через серце автора. - Вчора, пане Олесю, я слухав вашу п╕сню "Дикий мед". Хороша мелод╕я, гра на г╕тар╕, але особливо мен╕ сподобався текст. Це ╕ справд╕ дуже як╕сна поез╕я, покладена на музику. Та колись прийде молодий Христофор ╤ поши╓ в╕трила з салонових штор... Для мене ц╕ рядки прозвучали як символ розриву ╕з убогим м╕щанським св╕том, як заклик до р╕шучих д╕й, до нових в╕дкритт╕в, до свободи. Х╕ба це непотр╕бно наш╕й молод╕? ╤, проплававши морем тисячу л╕т, В╕н в╕дкри╓ для нас Новий Св╕т, Якщо т╕льки правильний курс йому вкаже компас... Було б непогано "зарядити" молодь, ус╕х ровесник╕в незалежно╖ Укра╖ни, саме ось таким мес╕анським духом, духом мандр╕вок, пошук╕в ╕ в╕дкритт╕в. Хот╕лося б саме так╕ п╕сн╕ слухати у наших маршрутках; натом╕сть доводиться "насолоджуватись" "Владимирським централом" або чимось аналог╕чним... Творити хорошу сп╕вану поез╕ю - це одна справа, а друга - де ж ╖╖ слухати? Така п╕сня вимага╓ ╕нтелектуально╖ аудитор╕╖. Бо не кожен зрозум╕╓, що таке "каталонський естет" ╕ чому картини Сальваторе Дал╕ розц╕нюються як "огидн╕ шедеври"? Де взяти ╕нтелектуальне середовище? - Це справд╕ складна проблема. Тр╕шки легше нам було у 90-х роках. Ми мали програму "Дека" на льв╕вському телебаченн╕, ми робили повн╕ телеверс╕╖ фестивалю "Ср╕бна п╕дкова", як╕ йшли ╕ по м╕сцевому обласному, ╕ по всеукра╖нському телебаченню Тобто була б╕льша популяризац╕я. Зараз цього фактично нема╓. Ми зараз дума╓мо про те, щоб зробити якусь телеверс╕ю цього фестивалю. Але чи вдасться домовитись ╕з якимось телеканалом, ми ще не зна╓мо... - Тобто державно╖ п╕дтримки нема╓? - Н╕, "Ср╕бна п╕дкова" зараз ма╓ невеличку державну п╕дтримку; отже, держава розум╕╓ важлив╕сть цього фестивалю. Але щоб зробити телеверс╕ю - н╕, держава ст╕льки грошей не дасть. Тут треба або зац╕кавити телекомпан╕╖, щоб вони узяли цей "продукт", або шукати дуже серйозних спонсор╕в... На р╕вн╕ Льв╕всько╖ област╕ ми все одно будемо щось робити. - А на що розраховувати бардам ╕з Сум, Харкова, Донецька, Запор╕жжя? - ╥хати на "Ср╕бну п╕дкову"! Ми ж як робимо: в╕дб╕рков╕ тури фестивалю проводимо у р╕зних рег╕онах Укра╖ни. Беремо чотири-п’ять рег╕он╕в. От цього року був Терноп╕ль, Ки╖в, Кривий Р╕г ╕ було Запор╕жжя. На наступний р╕к ми по╖демо в ╕нш╕ рег╕они. Виконавц╕ з найближчих м╕ст можуть до╖хати. Ми по╖демо, напевно, в Донецьк; отже, туди можна буде при╖хати ╕ з Луганська. Можливо, буде ╕ Харк╕в. Отже, сумчанам найближче буде туди. ╤ полтавчанам теж... - ╤ там ╓ укра╖номовн╕ виконавц╕? - ╢! ╤ ╖х, до реч╕, дуже багато.
"╤ В╤Д СПРАГИ ЗАГНЕТЬСЯ ОСТАНН╤Й МОСКАЛЬ В СЕВАСТОПОЛ╤..."
Ця фраза прозвучала, коли один з орган╕затор╕в фестивалю, Серг╕й Пантах, читав сво╖ в╕рш╕. Весь в╕рш не пригадаю, скажу лише, що там без ксенофоб╕╖. Так вже склалося ╕сторично, що для кримчан льв╕в’янин неодм╕нно ╓ нац╕онал╕стом, а для мешканц╕в нашого м╕ста символом рос╕йського шов╕н╕зму ╓ саме Севастополь. Зауважте - саме Севастополь, а не С╕мферополь, Ялта чи Бахчисарай! Як╕ реал╕╖, така й поез╕я... Головною ╕де╓ю поетичного твору, очевидно, була близька кончина рос╕йського ╕мпершов╕н╕зму ╕ торжество правди ╕ толерантност╕. А як щодо толерантност╕ (мовно╖) на "Ср╕бний п╕дков╕"? ╤з сумом треба визнати, що укра╖нське й дос╕ потребу╓ певного протекц╕он╕зму. На цю тему я трохи встиг переговорити ╕з автором п╕сень для р╕вненського гурту "Вишневий сад" Наталкою Дяченко. Ось що вона сказала: - Толерантн╕сть в укра╖нц╕в у кров╕! В╕дсутн╕сть жорстких мовних установок призвела до того, що ╕ у Львов╕, ╕ в Луцьку, ╕ в Р╕вному запанував "суржик". Про м╕ста Центру ╕ Сходу я нав╕ть не згадую... Тому нин╕ треба п╕дтримувати саме укра╖нську мову. Це добре, що мова виконавц╕в обумовлена. Знаю з досв╕ду: коли цього не зробити, то вмить запану╓ рос╕йська мова, а для укра╖нських виконавц╕в залишиться максимум 10% еф╕рного простору. Тому протекц╕он╕зм не сл╕д плутати ╕з мовною нетолерантн╕стю. Зараз у держав╕ дещо робиться для п╕дтримки укра╖нсько╖ мови, тому ╓ й певн╕ зрушення. ╤ в Луцьку, ╕ у Р╕вному поступово з’явля╓ться прошарок осв╕чено╖, виховано╖ в умовах незалежност╕, молод╕; тому мова поступово очищу╓ться; "суржик" ще ╕сну╓, але у нього своя, менш престижна "н╕ша", ╕ це вже добре. Тенденц╕╖ з п╕снею також обнад╕йлив╕. Що не каж╕ть, а Незалежн╕сть таки принесла сво╖ плоди. Треба т╕льки активн╕ше працювати, вивчати сво╓ кор╕ння, свою ╕стор╕ю, виховувати нац╕ональну г╕дн╕сть у п╕дростаючого покол╕ння. Наш гурт ма╓ символ╕чну назву "Вишнева гора". ╢ така гора на Р╕вненщин╕, вона була священною у наших предк╕в-язичник╕в. ╢ п╕дстави вважати, що ран╕ше вона називалася "Вишня гора", тобто "верхня", "висока", "найвища" у духовному сенс╕. До р╕днов╕рства я ставлюся без фанатизму, але вважаю, що св╕тогляд наших далеких предк╕в повинен бути нев╕д’╓мною складовою частиною нашо╖ духовност╕. А то виходить так, що деяк╕ протестантськ╕ конфес╕╖ "в╕дс╕кають" в╕д нас багато питомо укра╖нського: паску, кутю, "д╕духа", Р╕здво, Великдень... Вважаю, що це правильно. Сво╓ треба берегти! * * * Хоча Олесь Старовойт ╕ запевняв мене, що укра╖номовних п╕сняр╕в у нас браку╓, все ж у мене ╓ п╕дозра, що йдеться саме про двомовних бард╕в. Сп╕лкуючись в кулуарах з молодими виконавцями, я д╕знався, що б╕льш╕сть ╕з них починали писати в╕рш╕ ╕ п╕сн╕ саме рос╕йською мовою. Причому, йдеться не лише про мешканц╕в Запор╕жжя чи Кривого Рогу, але й Ки╓ва, Р╕вного ╕ нав╕ть Львова. Скаж╕мо, оф╕цер МНС Антон Крук, якого називають "укра╖нським Розенбаумом", з╕знався мен╕, що в його доробку рос╕йських п╕сень б╕льше, н╕ж укра╖нських. Як рос╕йськомовного барда його добре сприймали у Харков╕, Донецьку, С╕мферопол╕. А народився ж в╕н у Р╕вному! Та й тепер живе у Львов╕. Ще б╕льшою м╕рою рос╕йськомовним можна назвати киянина Тимоф╕я Ведерника (гурт "Арт╕ш"). Кор╕ння у нього, до реч╕, також льв╕вське. Але й про кримську Балаклаву в╕н пише як про улюблене м╕сто: Ты душе моей любима - Сказка - сотворенье Крыма. Це я цитую рядки з його книжечки "Бабье лето", яку Тимоф╕й мен╕ подарував п╕сля зак╕нчення фестивалю. А ось ╕ його житт╓ве кредо: Дар поэта - не деньги любить, А стремиться к иному богатству: Верой, правдой искусству служить, Не подлизываясь к государству. Те, що мова фестивалю регламентована, Тимоф╕й сприйма╓ нормально. Але, в той же час, в╕н якось аж надто емоц╕йно сказав мен╕, що якби рос╕йську мову в Укра╖н╕ хтось спробував заборонити, то в╕н принципово писав би лише нею. Я спец╕ально акцентую увагу на мовних моментах. Кримський читач не повинен думати, що материкова Укра╖на - це якийсь ц╕лком ╕нший св╕т. Рос╕йська мова, культура ╕ тут пустили сво╓ глибоке кор╕ння. Р╕зниця х╕ба що в такому: на "материку", все-таки, прихильн╕ше ставляться до укра╖нського. ╤ у того ж Тимоф╕я Ведерника ╓ дуже патр╕отичн╕ п╕сн╕ укра╖нською мовою. А оск╕льки у автора своя тверда позиц╕я (н╕хто його не звинуватить у русофоб╕╖), то й укра╖нським його п╕сням ц╕на вища - у Харков╕ чи в Донецьку цього сп╕вака не сприйматимуть як нац╕онал╕ста, "б╓нд╓ровца". Ц╕лком св╕й, т╕льки любить Укра╖ну. Та ╖╖ ж ╕ треба любити! Як-не-як, р╕дна земля... Приблизно так в╕н ╕ сприйматиметься юною аудитор╕╓ю Сходу. Все-таки, п╕втора десятил╕ття незалежност╕ не минули безсл╕дно. * * * А де в Одес╕ мову можна чуть? Х╕ба що на селянському базар╕. Дебют ми виграли. Вгамуйте чорну лють. Цв╕стиме наше слово й на бульвар╕! Василь Марсюк. Б╕льш╕сть людей на фестивал╕ були мен╕ незнайом╕. Та ось погляд вихопив з натовпу при╓мне, усм╕хнене обличчя, яке здалося знайомим... Льв╕в’янка? Киянка? Кримчанка? Зразу й не зор╕╓нту╓шся... ╤ лише тод╕, коли на сцену вийшов одеський гурт "Барви", я пригадав, що Женю Лук╕янюк - автора п╕сень ╕ чудову г╕таристку - я бачив минулого року в одеськ╕й "Просв╕т╕". Нав╕ть фотографував ╖╖ там; вона була в центр╕, серед гурту молод╕. Ще й тримала "Кримську св╕тлицю"! Як при╓мно тепер зустр╕ти стару знайому з такого великого портового м╕ста, як Одеса. А ще при╓мн╕ше насолоджуватися ╖╖ п╕снями, в╕ртуозною грою на г╕тар╕ (особливо п╕д час виконання "Дощового блюзу") та укра╖нським словом з ╖╖ вуст. Все щиро й природно! П╕сля виступу я п╕д╕йшов до Жен╕. З нею були басист Олександр Носенко ╕ Тамара З╕нченко (флейта). Прошу л╕дерку "Барв╕в" дати коротеньке ╕нтерв’ю, под╕литися враженнями ╕ планами на майбутн╓. - Ми рад╕, що при╖хали на "Ср╕бну п╕дкову", - каже ╢вген╕я. - Це перша наша спроба концерту за межами Одеси. Бачимо, що людям наш виступ сподобався, ╕ це дуже раду╓. Мабуть, мене найб╕льше, бо ╕ музика, ╕ тексти п╕сень - мо╖. Ось ви запиту╓те, чи не вигляда╓ укра╖номовний гурт "Барви" сво╓р╕дною "б╕лою вороною" в Одес╕? Звичайно, б╕льш╕сть гурт╕в там рос╕йськомовн╕. Але я зак╕нчила чудову укра╖нську г╕мназ╕ю № 9, розмовляю укра╖нською, пишу ц╕╓ю мовою. Так що для мене питання - якою мовою сп╕вати - нав╕ть не виникало. Коли ми виступали ╕з сольними концертами, у нас збиралися повн╕ зали шанувальник╕в. ╤нтелектуальна публ╕ка, прихильна до укра╖нського, в Одес╕ ╓. Звичайно, багато залежить в╕д школи - на н╕й, власне, ╕ лежить основний тягар плекання укра╖нського. Бо н╕де правди д╕ти - у одеських родинах звучить переважно рос╕йська мова. Але ╓ вже осередки, де моя р╕дна мова якщо ╕ не переважа╓, то, принаймн╕, присутня. Можу назвати арткафе "Вих╕д", яке ╓ сво╓р╕дним мистецьким клубом. Там виступають багато укра╖номовних виконавц╕в, в╕дбува╓ться презентац╕я укра╖нських книжок, при╖здять люди з Ки╓ва, з╕ Львова... Нещодавно у нас був Юр╕й Андрухович. ╤ взагал╕, чимало патр╕отично настро╓них людей тримаються цього клубу. Звичайно, Одеса - не Льв╕в; стар╕ люди навряд чи сядуть за парти ╕ вивчатимуть укра╖нську. Але молодь, зак╕нчивши середню школу, державну мову зна╓ уже непогано. Потр╕бна посл╕довна пол╕тика держави у цьому питанн╕. * * * ╤ тод╕ Одеса ╕ заговорить, ╕ нав╕ть засп╕ва╓ укра╖нською! Ми, може, "перш╕ ласт╕вки", але не "б╕л╕ ворони" - це точно. ╤ поки ╓ Льв╕в, поки у цьому м╕ст╕ в╕дбуваються так╕ фестивал╕, пост╕йно буде стимул вдосконалювати свою майстерн╕сть, творити нов╕ п╕сн╕. Це сказала ╢вген╕я Лук╕янюк з Одеси. Хочеться в╕рити, що ╖╖ прогноз справдиться. А поки що нав╕ть група з Кам’янця-Под╕льського, виконуючи п╕сню про Довбуша, сп╕вала присп╕в то укра╖нською, то рос╕йською. Нав╕ть "прикольно" вийшло. Мовляв, Довбуш не т╕льки "западенський" герой, але й слобожанський, донецький, кримський. Ну, що ж. Хай хоч таким робом пропагують нашу ╕стор╕ю. Як переконаний оптим╕ст я повторив би усл╕д за Василем Марсюком: "Цв╕стиме наше слово й на бульвар╕!"
В╤Д РЕАЛ╤Й НЕ ВТЕЧЕШ
Бард╕вська п╕сня - це не т╕льки сп╕вана поез╕я, але й... просп╕вана Правда. Цього разу "Ср╕бна п╕дкова" порадувала мене двома дуже актуальними п╕снями. Киянин з под╕льським кор╕нням Володимир Самайда виконав п╕сню про Ки╖в, а сво╓р╕дним вступом до не╖ були рядки раннього Тичини: "Сто╖ть сторозтерзаний Ки╖в ╕ дв╕ст╕ роз╕п’ятий я". Сп╕вав не про зруйнований в╕йною Хрещатик, а про Ки╖в нин╕шн╕й: ╕з хмарочосами, ╕номарками ╕ "з юрбами людей покривджених, скал╕чених...". Сп╕вав про друз╕в ╕ недруг╕в, як╕ ╖дуть у столицю, мурують, руйнують, рвуть на шматки т╕ло древнього красеня, спотворюючи його хрестомат╕йний образ. Володимир н╕би зверта╓ться до сп╕врозмовника-укра╖нця: Стомлюються оч╕ в╕д ╕люм╕нац╕╖... З╕рку свою в╕дшукай в неб╕ чорному - Марно шука╓ш - вс╕ з╕рки Давидов╕, ╤ землю, ╕ небо - все йому в╕ддано Во ╕м’я Аллаха, Христа ╕ Конфуц╕я. "Рух" перетрух, в╕д╕йшла революц╕я... А дал╕ що? Поживемо - побачимо. Станем до збро╖?.. Чи г╕рко заплачемо?.. ╤ все ж, завершальним акордом прозвучали оптим╕стичн╕ рядки з "Ки╖вського вальсу": Буду мр╕яти, жити на крилах над╕й, Як тебе не любити, Ки╓ве м╕й? А коли киянин зак╕нчив св╕й виступ словами: "Льв╕в’яни, береж╕ть сво╓ м╕сто!", його дещо неспод╕ване емоц╕йне зак╕нчення потонуло у шквал╕ оплеск╕в. ╤ вс╕м було зрозум╕ло, чому - в╕д реал╕й не втечеш, за правду спасиб╕, але спасиб╕ також ╕ за оптим╕зм, за в╕ру в краще майбутн╓. П╕сня "Дн╕стрянська", створена Олегом Сухар╓вим, нагадала про деяк╕ вади укра╖нського ментал╕тету та пов’язан╕ з цим рег╕ональн╕ проблеми. ╢ вони, на жаль, не лише на Сход╕ та П╕вдн╕. Олег Сухар╓в родом з Кам’янця-Под╕льського (зараз, щоправда, живе в Ки╓в╕), тож ╕ просп╕вав ╕стор╕ю про розд╕лених Дн╕стром укра╖нц╕в Буковини та Под╕лля. Виявля╓ться, подоляни дос╕ називають буковинц╕в "молдованами", а т╕ ╖х "ляхами". Ну, це з ╕стор╕╓ю пов’язано. З одного боку Дн╕стра було княз╕вство Молдова, з ╕ншого - Р╕ч Посполита. Зм╕ст п╕сн╕ перепов╕дати не буду, скажу лише, що йшлося там про вза╓мн╕ образи, в╕дчужен╕сть, деяк╕ непорозум╕ння ╕ сво╓р╕дний територ╕альний конфл╕кт, який, на щастя, зак╕нчився повним примиренням. Н╕би змовились нин╕шн╕ кияни з под╕льським кор╕нням! Дуже вдало використали однаков╕ прийоми. Як Володимир Самайда зак╕нчив свою невеселу п╕сню про Ки╖в оптим╕стичними рядками: "Як тебе не любити, Ки╓ве м╕й?", так ╕ у Олега Сухар╓ва "молдавани" ╕ "ляхи" врешт╕-решт прозр╕вають, миряться ╕ стають стов╕дсотковими укра╖нцями, сп╕ваючи славну козацьку п╕сню: "Наливайте, браття, кришталев╕ чари!" Повчилися б пол╕ттехнологи у Сухар╓ва ╕ Самайди так емоц╕йно впливати на публ╕ку! Що то значить - бард╕вська п╕сня... * * * ╤ тих╕й шеп╕т з╕р у темн╕м неб╕ ╤м’я тво╓ у сни мо╖ несе... Андр╕й ╢втушенко. Може, я трохи занадто згущую барви, коли вид╕ляю саме п╕сн╕ про актуальн╕ проблеми укра╖нського сьогодення. Бо ж сп╕вали ╕ про кохання - мало який автор уникав ц╕╓╖ теми. Власне, я прийшов на в╕дб╕рковий тур "Ср╕бно╖ п╕дкови" саме тод╕, коли льв╕в’янин Андр╕й ╢втушенко виконував свою п╕сню: "Я закохався не у Вас..." Наступного дня ми з ним познайомилися, ╕ я отримав в╕д нього диск ╕з найнов╕шими п╕снями, а також зб╕рочку в╕рш╕в. Дивно, що у такого високого, кремезного красеня, як Андр╕й ╢втушенко, так багато в╕рш╕в про нещасливе кохання... Хай би вже Олександр Смик, який зустр╕в на сцен╕ сво╓ 50-л╕ття (маючи за плечима три ╕нфаркти), сп╕вав про сумне, а то тридцятир╕чний Ален Делон з укра╖нським пр╕звищем - ╢втушенко! Але кохання - р╕ч незбагненна... В╕рно пише Андр╕й: Що ╓ життя, Коли кохання в н╕м нема╓? Як небеса, Що в них н╕хто не прол╕та╓... До реч╕, Олександр Смик, судячи з його п╕сень, також ╓ невиправним оптим╕стом. П╕встол╕ття "в актив╕", величенький житт╓вий досв╕д за спиною, здавалося б, ма╓ бути обережним в усьому, так н╕ ж - до кохання ставиться як до найвищо╖ ц╕нност╕ в житт╕: ╤ нехай несе нас зелений потяг, Не питай мене - що там буде пот╕м? Полюбив - люби! Полюбив - люби... Це в╕н про кохання у такому в╕ц╕. Ще один г╕сть фестивалю, л╕дер гурту "В╕й" - молодий душею, але з сив╕ючою бородою Дмитро Добрий-Веч╕р - про кохання висловився як про найвеличн╕ше мистецтво: - Любити треба правильно! Якщо ум╕╓ш любити, то ╕ вс╕ ╕нш╕ види мистецтва вдаватимуться правильно. Будь-яке мистецтво народилося з любов╕. Якби ╖╖ не ╕снувало, не було б мистецтва. Все, що не любов, - руйну╓, а мистецтво н╕коли не повинно ╕ не може руйнувати... * * * За порогом дом╕вки почина╓ться Воля За порогом Дн╕пра зачина╓ться С╕ч... Олесь Старовойт. Добре, коли ╓ кохання; ще краще, коли в╕нцем кохання ╓ д╕ти. Для Укра╖ни це тепер актуально... Були дуже гарн╕ п╕сн╕ про д╕тей. ╤ про донечок, ╕ про син╕в. Господи, та чому ж так╕ п╕сн╕ не звучать у наших маршрутках? Невже "Владимирський централ" актуальн╕ший? ╤ коли одужа╓ наше сусп╕льство? Коли воно народжуватиме ╕ виховуватиме гарних д╕тей? Адже наша нац╕ональна ╕дея дуже проста. На стор╕нках "Кримсько╖ св╕тлиц╕" ╖╖ висловив Олег Ведмеденко: "Суть нац╕онально╖ ╕де╖ - вдосконалення нац╕╖". Х╕ба можна сказати краще? З виховання д╕тей, звичайно. Щоб були справжн╕ми козаками! Особливо тод╕, коли покинуть батьк╕вську дом╕вку. Я забув сказати, що на "Ср╕бн╕й п╕дков╕-2007" виконувалися не лише нов╕, нев╕дом╕ широкому загалу п╕сн╕, але й т╕, що прозвучали на попередн╕х бард╕вських фестивалях. Скаж╕мо, Едуард Драч ╕ Грицько Лук’яненко дуетом виконали "Колискову для сина". П╕сня звучить ц╕лком традиц╕йно, але в той же час хвилю╓, адже залиша╓ться актуальною для нашого часу, для нашо╖ досить-таки денац╕онал╕зовано╖ Укра╖ни: Спи, маленький козачок Повернися на бочок Спи, синочку, мама засина╓, Спи, козаче, к╕нь тв╕й почека╓... Мелод╕я при╓мна, тр╕шки сумна; можна т╕льки уявити - як впливала вона на св╕дому публ╕ку наприк╕нц╕ 80-х рок╕в, коли, власне, ╕ була написана. А в зимову, тиху н╕ч Ми по╖демо на С╕ч... Це вам не мультик перед сном про крокодила Гену, не казочка про Гарр╕ Поттера; це - р╕дне, святе... Це наш нац╕ональний код! Це те, чого не вистача╓ в повсякденному житт╕. ╤ншими були б наш╕ д╕ти, якби кожен тато сп╕вав дитин╕ на н╕ч отаку п╕сню. Уважний слухач, звичайно, зверне увагу на одну деталь: Спи, маленький отамане, Ще мал╕ тво╖ гетьмани, А як п╕деш в б╕й св╕й перший - Мало нас, а вас ще менше... Чому це: "вас ще менше"? Та тому, що складалася п╕сня в роки пр╕снопам’ятного СРСР, а як╕ тод╕ були перспективи? Тепер же, коли я слухав виступ запор╕зького гурту "Оранж╕з" (╕ по назв╕ видно, що наш╕ хлопц╕, помаранчев╕!), коли д╕вчата ╕з цього промислового м╕ста ╕з хвилюючою назвою "Запор╕жжя" - Лада Хортич ╕ Тетяна Савченко читали гарн╕ в╕рш╕ укра╖нською мовою, коли весь зал п╕дсп╕вував гурту "Арт╕ш": "Ти живи ╕ процв╕тай, наш козацький край!", довго не м╕г позбутися при╓мно╖ думки: "Ось ╕ застар╕ла, хлопц╕, ваша колискова... М╕няйте текст. Бо вже вс╕м зрозум╕ло: це нас було мало, а ╖х буде б╕льше!" ╤, може, саме цим молодим людям потр╕бн╕ будуть ось так╕ п╕сенн╕ фестивал╕. Тож тримайся м╕цно "Ср╕бна п╕дково!" Ти наш символ ╕ наш п╕сенний обер╕г. Серг╕й ЛАЩЕНКО.
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 07.12.2007 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5376
|