ПАМ’ЯТЬ Може, не так урочисто, як сл╕д було це зробити, але вперше Укра╖на в╕дзначила 65-р╕ччя утворення Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ на державному р╕вн╕. Кр╕зь туман брехн╕ й фальш╕, якими засм╕тили нашу св╕дом╕сть московськ╕ гнобител╕, нарешт╕ над во╖нами УПА - мертвими ╕ живими, - з╕йшло Сонце Правди. Живим пром╕нчиком у тому сонц╕ бачу книгу "Повстанська Волинь", автором яко╖ ╓ в╕дома поетеса, активна патр╕отка ╕ громадська д╕ячка ╢вген╕я Лещук. У сво╖й книз╕ вона, - в╕д першо╖ до останньо╖ стор╕нки, - осп╕ву╓ геро╖зм в╕дважних во╖н╕в УПА, як╕ загинули в борн╕ за Незалежну Укра╖ну У книз╕ ╢вген╕я Лещук висловлю╓ щиру подяку останньому командиров╕ УПА, генерал-хорунжому Василев╕ Куку за допомогу у виданн╕ книги, у як╕й ╓ в╕рш, присвячений Геро╓в╕. На титульн╕й стор╕нц╕ "Повстансько╖ Волин╕" через стол╕ття представлено Берестечко - козацька пал╕тра з терновим в╕нком у кров╕, а на т╕м фон╕ гарне фото, зроблене серед л╕сових нетр╕в, де п╕втора десятка б╕йц╕в УПА, як╕ сидять ╕ стоять плечем до плеча на р╕дн╕й земл╕. Я дивлюся, вдивляюся в ╖хн╕ обличчя ╕ бачу - як автор говорить: ╥х душ╕ св╕тл╕, священн╕, Переповнен╕ були п╕снями. ........................................... В серцях клекотала Воля, В очах - лишень Укра╖на. В╕дчуваю, що вони не бандити, не зрадники, а в╕рн╕ сини Укра╖ни. Адже за даними останнього Головного командира УПА Василя Кука, за пер╕од ╕з 1942 по 1952 р╕к через лави Повстансько╖ Арм╕╖ пройшло сто тисяч ос╕б! Н╕, це були не фашисти, не кати власного народу, а справжн╕ захисники В╕тчизни, орган╕зоване вояцтво, яке в╕дважно боролося як з н╕мецькими, так ╕ з московськими окупантами. Пам’ятаймо про ╖хн╕ подвиги, бо це вони в пекельн╕м двобо╖ виборювали нам Незалежну Державу. За жанровою ознакою книга "Повстанська Волинь" склада╓ться з поез╕й, п╕сень та документальних нарис╕в, як╕ присвячен╕ визначним во╖нам УПА, котрих наша авторка знала, бачила. Тому точно ╕ майстерно зображено атмосферу того гр╕зного часу, жах╕ття якого нав╕чно закарбувалися в душ╕ поетеси. В ус╕х творах - лакон╕зм, душевна напруга, вибухи розпуки вразливого серця, через яке все це проходило - ...Коли по гор╕ труп╕в розстр╕ляних лазило немовля - шукало "нен╕", ╕ якби не цей останн╕й зв╕рячий постр╕л, може, б воно виросло - як "Ангел з траг╕зму"... Так н╕! Н╕мак вц╕лив у головку... "╤ грянув вистр╕л - мен╕ у серце! Сонце з╕йшло ╕ заридало..." ╤ ту рану у серц╕ авторка носила все життя. Будь горда, Волинь, що у Вас ╓ така ╢вген╕я - вона як жива "Волинська Легенда" залишена Господом Богом, щоб донести до нин╕шн╕х дн╕в усю правду тих дн╕в. Отже, ця книга - книга Правди. Достов╕рн╕ й правдив╕ матер╕али, подан╕ в книз╕, ╓ вагомим аргументом, що розв╕нчу╓ ╕деолог╕ю червоних сатрап╕в, котрим, аби прикрити сво╖ злод╕яння, потр╕бен був ворог, хай вигаданий, але такий, аби сховати за його спиною сво╓ злочинне обличчя. Варто сказати, художн╓ письмо книги ма╓ особливу вагу: воно зм╕стовне, повчальне, не галасливе, вабить до себе читача. Достоту потр╕бно мати гарного таланту, аби словом передати дух геро╖зму, та ще в такому ракурс╕, щоб ╕ ми, читач╕, зрозум╕ли, усв╕домили, за що боролися й гинули люди. Тв╕р, який нам пропону╓ ╢вген╕я Лещук, легко сприйма╓ться, глибоко вража╓ душу. Особливо в╕дчув таке, читаючи документальний нарис "Лишився п╕снею в серцях...", де авторка зворушливо розпов╕да╓ про смерть молодого б╕йця Арсена Крисюка, який потрапив у зас╕дку енкаведист╕в. Розривн╕ кул╕ геть пошматували т╕ло юнака, а вродливого обличчя, як пише авторка, "...не торкнулися, неначе сила краси була тим щитом, який в╕дводив кул╕". Пот╕м енкаведисти кинули т╕ло загиблого в став, щоб н╕хто не знайшов. Уноч╕ повстанц╕ в╕дшукали т╕ло вояка ╕ поховали з почестями. На св╕танку на м╕сце поховання прибули чек╕сти ╕ почали розкопувати могилу... Кулеметн╕ черги повстанц╕в спинили роботу... Та душогубц╕ ╓ душогубцями. Мат╕р Арсена арештували, жорстоко катували, а пот╕м вислали до Сиб╕ру, де вона в╕дразу й померла. Молодшу сестру Арсена ╕ брата розстр╕ляли. ╤ це не один такий документальний нарис, а десятки, сказав би, майстерно створених новелок, котр╕ хочеться читати, бо вони наскр╕зь пройнят╕ правдою життя. Волинь, як в╕домо, була колискою Повстансько╖ Арм╕╖. Там зародився нац╕онально-визвольний рух, що навесн╕ 1942 року став запорукою розбудови власних Збройних Сил. Наша авторка, як й ╕нш╕ д╕ти того краю, брала посильну участь у тих под╕ях. Тому книга "Повстанська Волинь" не лише важливий документ часу, а й джерело чисто╖ духовност╕, яке сприятиме патр╕отичному вихованню молодого покол╕ння, вчитиме ╖х любов╕ до В╕тчизни, до р╕дно╖ земл╕. Тому книгу було б важливо перевидати великим тиражем - державним коштом. Сл╕д сказати, що, мабуть, пан╕ ╢вген╕╖ судилося долею повертати ╕з забуття зумисно забутих Геро╖в Укра╖ни. Т╕льки один Бог зна╓, ск╕льки вона витратила духовно╖ енерг╕╖, сили у борн╕ з укра╖ножерами та бюрократами, аби ╕м’я Незламного Лицаря час╕в визвольних во╓н ╤вана Богуна уславити на всю Укра╖ну, на весь св╕т. По трудах праведних - здоров’я Вам, ╢вген╕╓ Степан╕вно, ╕ надал╕ Господньо╖ допомоги - творчо╖ наснаги для Великих справ! ╤ван ЗАХАРЧЕНКО, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. P. S. Пропону╓мо до уваги читач╕в деяк╕ листи-в╕дгуки на книгу ╢вген╕╖ Лещук "Повстанська Волинь". * * * Шановна ╢вген╕╓ Степан╕вно! Щиро вдячний Вам за книгу "Повстанська Волинь" та шаноблив╕ слова на мою адресу. Ця книга стане у нагод╕ кожного разу, коли необх╕дно згадати про в╕дважн╕сть та непохитн╕сть наших попередник╕в, що переду╓ осмисленню персонально╖ в╕дпов╕дальност╕ перед наступними покол╕ннями Укра╖ни. З повагою, Арсен╕й ЯЦЕНЮК, М╕н╕стр закордонних справ Укра╖ни. * * * Шановна ╢вген╕╓ Степан╕вно! Пов╕домля╓мо, що в М╕н╕стерств╕ оборони Укра╖ни отримано Вашого листа та книгу "Повстанська Волинь". Щиро вдячн╕ Вам за подарунок. Под╕бна л╕тература вкрай необх╕дна зараз для сприяння у порозум╕нн╕ р╕зних покол╕нь та верств населення, в╕дновлення ╕сторично╖ справедливост╕, в╕дстоювання загальнолюдських ц╕нностей. Кер╕вництвом прийнято р╕шення залишити прим╕рник книги з дарчим написом у Департамент╕ гуман╕тарно╖ пол╕тики М╕н╕стерства оборони Укра╖ни для використання в заходах в╕йськово-патр╕отичного спрямування з особовим складом Збройних Сил Укра╖ни. Напередодн╕ юв╕лейного року бажа╓мо Вам, пан╕ ╢вген╕╓, натхнення, творчих усп╕х╕в, житт╓во╖ наснаги та довгих рок╕в життя. З повагою, ╤. ╤. ТИЩЕНКО, директор Департаменту гуман╕тарно╖ пол╕тики М╕н╕стерства оборони Укра╖ни. * * * Шановна пан╕ ╢. Лещук! Щиро вдячний Вам за послання й, особливо, за "Повстанську Волинь" з╕ зворушливою посвятою. Вам, шановна пан╕ ╢вген╕╓, як мало кому, вда╓ться сво╓ю творч╕стю навернути читача до сприйняття ╕стор╕╖ на емоц╕йному р╕вн╕, спонукати його на сердечне осягання свого величного минулого. Це надзвичайно р╕дк╕сний дар, - а в╕дтак, - ╕ надзвичайно ц╕нний. Можливо, саме ця в╕дм╕тн╕сть ╕ змусила мене згадати промовист╕ слова Максим╕л╕ана Волошина, як╕ т╕льки на перший погляд не мають до цього н╕якого в╕дношення: "В России нет сыновнего преемства. И нет ответственности за отцов". Ваша патр╕отична наснажен╕сть, громадянськ╕сть, помножен╕ на творчий хист, власне, й пробуджують в ╕нших те дорогоц╕нне в╕дчуття спор╕днення й глибинного вкор╕нення в нац╕ональну б╕ограф╕ю, яке не дозволя╓ н╕ ╕сторичного безпам’ятства, н╕ безв╕дпов╕дальност╕ перед минулими ╕ прийдешн╕ми покол╕ннями. Щирий доземний укл╕н Вам за це. Нехай Господь ще довго обдарову╓ Вас сво╓ю ласкою на рад╕сть ус╕м нам, на горд╕сть Укра╖н╕. З повагою, Володимир ЛИТВИН, В╕це-президент Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни, академ╕к НАН Укра╖ни. * * * Шановна ╢вген╕╓ Степан╕вно! Отримали Ваш╕ книги - велика дяка Вам. Ми ╕з захопленням прочитали "П╕сню для Северина Наливайка" та "Повстанську Волинь". Ви одна з небагатьох, хто в╕дкрива╓ нев╕дом╕ скрижал╕ нашо╖ ╕стор╕╖ ╕ допомага╓ людям осягнути велич ╕ подвиг р╕зних ╕сторичних персонал╕й. Ви зд╕йсню╓те важлив╕ необх╕дн╕ кроки, необх╕дн╕ для подальшого розвитку демократ╕╖ та зростання добробуту укра╖нського народу. Дяку╓мо Вам. Нехай збуваються Ваш╕ мр╕╖ та плани ╕ надал╕, нехай у майбутн╓ переходять Ваш╕ добр╕ д╕ла, а кожен день веде до нових ╕ нових звершень на благо нашого народу. Щиросердно, В. ╤. ПОЛТАВЕЦЬ, генеральний директор Н╤КЗ "Чигирин".