Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2003 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 14.02.2003
Зимові етюди
учні

Світає. На вікнах блищить чудернацький візерунок, зроблений вночі Морозенком. Я швидко опиняюсь біля вікна і милуюсь зимовим пейзажем: навкруги розкинулось біле море снігів, над яким реве та стогне старий вітруган, а його сестра Завірюха підхоплює та несе в танок маленькі сніжинки, що, ніби злякавшись, то збиваються докупки, то розлітаються, виконуючи каркаломні "па".
Прозорі калюжі, в яких купались вечірні зорі, тепер перетворились на крижані люстерка, які так і ваблять до себе. Через кілька хвилин їх не стало видно під хвилею сипучого снігу.
Опівдні все стихло. На вулицю хмаркою сипонула галаслива дітлашня, щоб досхочу побувати в зимовій казці. Проти мого вікна виросла здоровенна снігова Баба з високим капелюхом на голові. Скриплять ковзани, мчать санчата, вгору летять снігові кульки. Краса!
За розвагами дітей спостерігають величаві, у вбранні нареченої, дерева. Пеньок старої акації, що тепер нагадує величезного гриба, наглядає за грайливими снігурами і синичками, які здалеку здаються синіми і червоними плямами.
Зимовий день дуже короткий. Почало темніти. Стихла і опустіла вулиця. В хатах засвітилися вогники. На небі з'явився ледь помітний місяць. Тіні від дерев тепер здавалися страшними чудовиськами, що простягають свої довгі руки. Наближалася мирна, спокійна зимова ніч у моєму рідному селі.
Ксенія СЕНІЧКІНА,
учениця 7-го "а" класу Молочненської
СШ Сакського району АРК.
***
Зима. І вже від самого цього слова стає холодно, зимно. А цього року
в Криму вона незвичайна: снігу дуже багато принесла, набагато більше, ніж торік, морозу нагнала добрячого, ожеледиця частенько вкривала дороги і стежки. Приємно дивитися на, ніби казкові істоти, - дерева, кущі. Мороз дуже сильно скріпив іній на гілочках - візерунками найрізноманітніших форм, і стоять  дерева та кущі, боячись поворухнутись.
А якби ви глянули на сосни! Півсосни зеленої, а півсосни білої. І яка половина чарівніша серед цьогорічного білосніжжя, важко й мені та й вам, сказати. Та чи й варто?! Головне - це природне творіння, я в захваті від нинішньої зими!
Павло СЛИВКІН,
учень 8-го "д" класу ЗОШ № 29 м. Сімферополя.

СНІЖИНКИ
Oсінь довго боролася з зимою, яка не хотіла поступатися у своїх правах. Та морози сильнішали і осінь мусила здатись.
Ось і перший сніг. У небі кружляють білі сніжинки. Впаде одна така на долоню - лежить пухнаста, смілива. Яка чиста та біла! Дивиться на тебе, немов усміхається. І на душі стає тепло й легко. За хвилину - немає білої красуні, розтанула.
Але ти не журися, поглянь навколо. Землі торкнулися зіроньки кришталеві. Вкрили навкруги все: ліси, дороги, поля та луки, дахи будинків. Однак недовго вони лежатимуть. Як тільки-но сонце припече, сніжинки струмочком потечуть. А нині - їх час! Почався зимовий бал кришталевих зірок!
Людмила ЧЕРКАШИНА, учениця 10-го "а" класу ЗОШ № 29 м. Сімферополя.


МОЇ ЗИМОВІ КАНіКУЛИ
Зимові канікули - найпрекрасніша, найкраща, найбажаніша пора в навчальному році. Школярики чекають на неї з нетерпінням, і все, що пов'язане з зимовими канікулами - чи цьогорічними, чи навіть минулорічними, запам'ятовується надовго. Своїми враженнями від зимових канікул діляться учні сімферопольської ЗОШ № 29.

Ось і настали зимові канікули, яких я так довго чекала. А з ними прийшло довгождане новорічне свято та свято Різдва Христового. У новорічну ніч ми з друзями вийшли на вулицю, щоб подивитися, як у небі розквітають вогні феєрверків, і, звичайно ж, були в захопленні від побаченого. Така краса буває лиш один раз в новорічну ніч.
А через тиждень разом зі Свят-вечором настало Різдво. У цей день ми з мамою пішли до церкви і поставили свічку та помолилися. А потім повернулися додому і святкували всією родиною. Це свято вселило у нас віру та надію на кращі часи. Мені дуже сподобались зимові канікули і свята!
Ірина АНТОНОВА,
учениця 8-го "г" класу.

***
Під час зимових канікул я відпочивала в селі у дідуся та бабусі. Село знаходиться в Росії, в Курській області. Кожен день, проведений там, запам'ятався мені як щось казкове. Зима в Росії дуже красива. Берізки, немов сестрички, стоять покриті пухнастим снігом. Невеличкі хатинки дуже схожі на іграшкові. Уся природа завмерла, мабуть, для того, щоб ми з насолодою дивилися на неї якомога довше.
Вдень я допомагала бабусі та дідусеві по господарству. З бабусею ми годували домашніх тварин та готували обіди для сім'ї. А з татом і дідусем возили дрова, топили пічки і носили воду.
У вільну хвилину я або розважалася з маленьким цуценям, або грілася на справжній російській печі.
Одного разу, коли я заснула, мені приснився сон. Немов я, як казковий Ємеля, їздила на ній по селу і всі, як зачаровані, дивилися на мене. Цей сон мені дуже сподобався і я розказала його бабусі, дідусеві і татові за обідом. Вони дуже довго сміялися.
Марія БОДУНОВА,
учениця 7 "б" класу.

 


Таня КОРОТЯ. На зимових канікулах мені разом з іншими учнями нашої школи випало щастя побувати в Західній Україні. Ми відвідали Львівський театр опери та балету, Івано-Франківський краєзнавчий музей, побачили й почули багато цікавого. А потім роз'їхалися по селах. Разом з подругою мені випало жити у селі Микитинцях
в сім'ї дуже щирих і хороших людей - Михайла Григоровича і Дарини Василівни. В цей час до них у гості приїхали онучки Іринка та Мар'янка. Ми так здружилися з цими дівчатками, що не хотілося і розлучатись...
Михайло Григорович та Дарина Василівна прийняли нас дуже гостинно, як своїх рідних дітей. Від них ми дізналися про місцеві звичаї, і, зокрема, про святкування Різдва Христового. На Свят-вечір господиня приготувала 12 страв. Деякі з них були дуже смачні й незвичайні, такі я куштувала вперше. Господарі та їхні гості співали багато колядок, і ми теж співали разом з ними. Потім разом з Іринкою та Мар'янкою пішли по селу калядувати. Було дуже весело і незвично, адже я вперше побачила, як по-справжньому святкують в Україні день народження Ісуса Христа. Ця поїздка для мене була великим святом, яке я запам'ятала на все своє життя.

Вікторія ВОРОЖКО. Я давно мріяла побувати у західних областях нашої України. І моя мрія здійснилася. Окрім Львова та Івано-Франківська, я побувала в селі Хриплині. Жила в дуже гостинній сім'ї, побачила і зустріла добрих, привітних, чуйних людей. Я рада, що з ними познайомилась і подружилась, сподіваюсь, що ще колись обов'язково з ними зустрінусь.

Анастас ЛАЗАРІДІ. Мені запам'яталися екскурсії в музеї і храми, в національний університет "Львівська політехніка", культпохід в Львівську оперу, де ми слухали чудових виконавців українських та зарубіжних пісень.
В одному з сіл Івано-Франківщини святкував Різдво, ходив у церкву, колядував з друзями. В Івано-Франківську бачив український вертеп, знайомився з пам'ятними місцями.

Марія ЯВТУШЕНКО. Ніколи не забуду, як після тривалих переїздів я з подругою потрапили в дуже гостинну родину до Орисі Іванівни. Тепла, затишна кімната, смачний обід... А вранці ми пішли до церкви, простояли службу... Повернувшись додому, готували до Святвечора 12 страв. А наступного дня ходили по селу, колядували... Я дуже вдячна за ту щедрість і щирість, за теплоту, яку зустріла в колись чужій, а нині такій близькій, майже рідній мені родині. Хочу сказати вам, Орисю Іванівно, велике спасибі!

Павло ГАБРИСЬ. Подорож на Івано-Франківщину ніколи не забуду. І обласний центр, і село Угорники, де я святкував Різдво, справили дуже приємне враження. Я побачив, як люди святкують народження Христове в славних національних традиціях. А гостинність, порядність, відвертість господаря Семена Трохимовича і його сина Назара і понині хвилюють мою душу. Спасибі вам, добрі люди, що ви такі добрі є на цьому світі!

Яна МЕДУН. По приїзду до Львова мене вразив дух цього міста, якийсь загадковий і величний, склалося враження, що місто піднесене до неба. Гуляючи його вулицями, я зрозуміла, що відразу і щиро полюбила його. І зараз, через відстань і час я гукаю: Львове, я люблю тебе!

Оксана ЖИЛЕНКО. Мені найбільше запам'ятались три казкові новорічні ялинки перед Ратушшю в Івано-Франківську. І що вразило - ніхто їх не чіпав, не намагався розбити чи зірвати якусь іграшку. Це дуже дивно, бо в нас - все навпаки. Там, в Івано-Франківську, навіть будинки були прикрашені ялинковими гірляндами!
А Різдво я з друзями зустрічала в Хриплині. Там його святкують зовсім по-іншому, ніж в Криму.
Я дуже вдячна сім'ї, в якій жила кілька днів, зокрема пані Наталі та пану Миколі за їхню гостинність і доброту. Ця родина стала для мене моєю другою родиною!

Сергій ДЯДЄВ. Мені дуже сподобалась ця поїздка. Сподобався Львів. В ньому багато церков. Всі вони великі і дуже красиві. Там, в Західній Україні, люди більш релігійні. У спорудження церков вони вкладають всю душу. Класно було і в оружейному музеї, та найліпше - в оперному театрі. Там мені найбільше сподобався один скрипаль - грав він дуже чудово! Особлива подяка сім'ї, в якій я жив у селі Хриплин Івано-Франківської області. Там я побачив справжній "Вертеп" дізнався про різдвяні звичаї. А, головне, знайшов справжніх друзів.

Олена СТОВБУН. У нас, в Криму, людей, які живуть в Західній Україні, називають не інакше, як "бандерівці", що асоціюються з якимись страшними, поганими людьми. Так, мабуть, можуть говорити лише ті, хто ніколи не зустрічався із західняками. Я на своєму досвіді переконалась, що це добрі, щирі, привітні люди, що таких людей ще треба пошукати. Я хочу побажати одного, щоб у нас в Криму зустрічали так гостей, як зустрічають в Західній Україні, і побажати всім таких гарних людей зустріти на своєму життєвому шляху. Я  дуже вдячна родині Семаків за те, що вона мене прийняла, як рідну доньку. Дорогі мої тіточко Марусю, дядечку Славо та Ромчику, щиро дякую вам за гостинність!

Учні та вчителі - учасники поїздки в дні зимових канікул на Івано-Франківщину та у м. Львів вдячні голові Івано-Франківського відділення Української республіканської партії п. Ігорю Банаху за організацію поїздки і всім, хто причетний до прийому дітей, щирим, душевним і гостинним людям.
Щиро вдячні за зустріч у "Львівській політехніці" зав. кафедрою фізики металів І. П. Паздрію, А. М. Рудницькому - професору кафедри архітектури, І. О. Бичкову - начальнику відділу з формування контингенту  студентів.
Усім їм - щиросердне "Дякуємо!".

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2003 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=537

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков