Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА МУЖН╤СТЬ, САМОВ╤ДДАН╤СТЬ, ВОЛЮ
Президент Укра╖ни В╕ктор Ющенко вручив Володимиров╕ Кличку орден "За мужн╕сть" ╤ ступеня.


«ШАХТАР» ВТРАЧА╢ ОЧКИ...
В 11-му тур╕ чемп╕онату Укра╖ни сталася сенсац╕я: «Шахтар», який не програвав у...


ВСЯ БОРОТЬБА ЩЕ ПОПЕРЕДУ
Господар╕ поля волод╕ли ╕н╕ц╕ативою ╕ реал╕зували два моменти.


«ДИНАМО» ПОВИННО ПОКАЗАТИ В МАДРИД╤ ОДНУ З НАЙКРАЩИХ СВО╥Х ╤ГОР»...
Це були прогнози. А результати двох матч╕в групового турн╕ру Л╕ги чемп╕он╕в з участю укра╖нських...


УКРА╥НКА ВИГРАЛА ЧЕМП╤ОНАТ ╢ВРОПИ
Новини спорту




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2002 > Тема ""КримСПОРТ""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 27.09.2002
ЛИЦАРІ КАЇСИ
Григорій ЗЛЕНКО, Одеса

Починаючи з 70-х років ХІХ століття, партії та композиції шахістів з України
або пов'язаних з нею тривалими періодами своєї фахової діяльності, вже регулярно публікуються і в російських, і в закордонних виданнях. Їхні імена мають бути репрезентовані в історії вітчизняних шахів. Перелічимо деяких лицарів шахової богині Каїси.
Михайло Безкровний (1840 - 1897). Народився у Феодосійському повіті в Криму в сім'ї, де панував культ шахів. Прізвища Л. Безкровної з Феодосії та В. С. Безкровного з Харкова згадуються на сторінках тогочасної шахової періодики. В 1850 - 1857 рр. Михайло Степанович учився в гімназії при Рішельєвському ліцеї в Одесі, пізніше закінчив у Парижі навчальний заклад, що готував фахівців гірничної справи. На запрошення швейцарського уряду два роки працював у міжнародному поштовому бюро в Берні.
В Парижі постійно відвідував кафе "Режанс", не раз перемагаючи або посідаючи призові місця в організованих там турнірах. Так само успішно виступав у петербурзьких змаганнях. Мав першу категорію, що в той час було рівнозначне майстерському званню.
М. С. БЕЗКРОВНИЙ - А. М. ХАРДІН. Петербург, 1873. Дебют двох коней. 1. e4 e5 2. Kf3 Kc6 3. Cc4 Kf6 4. d4 ed 5. O-O Cc5 6. e5 d5 7. ef dc 8. Te1+ Ce6 9. Kg5 Фd5 10. Kc3 Фf5 11. g4 Фg6 12. K:e6 fe 13. T:e6+ Kpd7 14. Kd5 Фf7 15. Kf4 g5 16. Фf3 Cd6 17. Фd5 Taf8 18. Фf5 Kpd8 19. Kd5 d3 20. C:g5 Kd4 21. T:d6+ cd 22. Фe4 Ke2+ 23. Kpf1 Te8 24. Ke7 d5 25. Фf5 Kpc7 26. K:d5+ Kpd6 27. Ke3 Te5 28. Cf4 K:f4 29. Ф:f4 b5 30. cd cd 31. Td1 The8 32. T:d3+ Kpc6 33. Фf3+ Kpc7 34. Kd5+ Kpb8 35. Ke7. Чорні здалися.
М. С. БЕЗКРОВНИЙ - КОНСУЛЬТАНТИ. Петербург, 1871. Королівський гамбіт. 1. e4 e5 2. f4 ef 3. Kf3 g5 4. Cc4 g4 5. O-O gf 6. Ф:f3 Фf6 7. e5 Ф:e5 8. d3 Ch6 9. Kc3 Ke7 10. Cd2 Kbc6 11. Tae1 Фc5+ 12. Kph1 Ke5 13. Фh5 Cg7 14. Kd5 K7g5 15. Cb4 Фc6 16. T:f4 K:f4 17. T:e5+ Ke6 18. Cb5 Ф:c2 19.T:e6+ Kpd8 20. Фg5+ f6 21. Ce7+ Kpe8 22. Фh5x.
Євген Шабельський (1839 - 1898) був родом з Білорусі. Закінчивши Пажеський корпус в Петербурзі, служив у Кінногвардійському полку. Після виходу у відставку переїхав до Олександрівська (Запоріжжя), де займався громадською діяльністю: тринадцять літ був маршалом дворянства Олександрівського та Маріупольського повітів, членом повітової училищної ради, діяльно допомагав педагогові барону М. Корфу у створенні шкіл для народу. Втративши зір, Є. Шабельський повністю віддався шахам, багато грав за листуванням. Був учасником сеансу одночасної гри, проведеного Вільгельмом Стейніцем 7 лютого 1896 року в Москві. Дізнавшись, що його партнер сліпий, перший чемпіон світу теж вирішив грати, не дивлячись на шахівницю.
В. СТЕЙНІЦ - Є. ШАБЕЛЬСЬКИЙ. Гамбіт Стейніца. 1. e4 e5 2. Kc3 Kc6 3. f4 ef 4. d4 Фh4+ 5. Kpe2 b6 6. Kb5 Ca6 7. a4 0-0-0 8. Kf3 Фe7 9. Фd3 Kb4 10. Фb3 Ф:e4+ 11. Kpd1 Kh6 12. K:a7+ Kpb7 13. C:a6+ Kp:a7 14. Cd3 K:d3 15. cd Фf5 16. a5 b5 17. Te1 Cd6 18. d5 c6 19. Kd4 Фg4+ 20. Kpc2 Kf5 21. Фc3 Ф:g2+22. Te2 Ф:d5. Білі здалися.
Михайло Гоняєв (1849, Сімферополь - 1891, Херсон). Перший вітчизняний історик і бібліограф шахової та шашкової ігор. Навчався в університетах Одеси і Петербурга, але повного курсу не пройшов, відтак переїхав до Єлисаветграда, де працював приватним повіреним. У цьому місті видав солідну юридичну працю "Цивільний процес у мировому суді" (1881). Ще раніше, 1875 року, в місцевій друкарні А. Гольденберга появився його переклад (з німецької) книжки А. Ґебелера "Правила шахової гри між двома, трьома і чотирма гравцями", до якої            М. Гоняєв додав свій нарис "Шахи в Росії". Від цієї розвідки веде свій початок шахова історіографія в Україні. Згодом Михайло Костянтинович опублікував ще цілу низку досліджень, розробив перший статут шашкової гри.
М. Ф. ТАРНОВСЬКИЙ - М. К. ГОНЯЄВ. Єлисаветград, 19 лютого 1878. Іспанська партія. 1. e4 e5 2. Kf3 Kc6 3. Cb5 a6 4. Ca4 Kf6 5. Kc3 b5 6. Cb3 Cc5 7. d3 h6 8. 0-0 d6 9. h3 0-0 10. Kh4? K:e4 11. K:e4 Ф:h4 12. K:c5 dc 13. Cd5 Cb7 14. Фf3 Kd4 15. C:f7+ T:f7 16. Ф:b7 Taf8 17. Фd5 c6 18. Ф:c5 T:f2 19. Ce3, і чорні оголосили мат за три ходи: 19... Kf3+ 20. Kph1 Ф:h3+ 21. gh Th2x.
М. К. ГОНЯЄВ (Єлисаветград) - М. М. ПАНКРАТОВ (Івангород). За листуванням, 1881. 1. cd4 ba5 2. bc3 cb6 3. ab2 dc5 4. gf4 fg5 5. fe5 ef6 6. fg3 gh4 7. gf4 dc7 8. hg3 h:f2 9. e:g3 cd6 10. e:c7 b:d6 11. gh2 fe5 12. d:f6 g:e5 13. gh4 e:g3 14. h:f4 fg7 15. fg5 h:f4 16. e:g5 gh6 17. gf6 hg5 18. fe7 d:f8 19. h:f6 fg7 20. ab4 c:a3 21. fe7 gf6 22. e:g5 hg7 23. cd4 bc5 24. d:b6 a:c7=.

ШАХІСТИ
СЛОБОЖАНЩИНИ
Першим українським клубом було Товариство любителів шахової гри у Харкові. Свій статут воно зареєструвало 1882 року, але й до того тут організованим порядком проводилися різні змагання. Наступну партію з шахістами Безансона, французького міста, в якому народився В. Гюго і творили видатні українські майстри пензля С. Васильківський та І. Похитонов, оприлюднив на своїх сторінках паризький часопис "La Strategia".
ХАРКІВ - БЕЗАНСОН. 1879 - 1880. За листуванням. Італійська партія. 1. e4 e5 2. Kf3 Kc6 3. Cc4 Cc5 4. 0-0 Kf6 5. d4 ed 6. e5 d5 7. ef dc 8. Te1+ Kpf8 9. Cg5 gf 10. Ch6+ Kpg8 11. Kfd2 Cf8 12. Фh5 C:h6 13. Ф:h6 Cf5 14. Ka3 d3 15. Kd:c4 dc 16. Ke3 Kd4 17. Ka:c2 Cg6 18. K:d4 Фf8 19. Фh4 h6 20. Kd5 f5 21. Te7 Td8, і білі дають мат за два ходи: 22. Kf6+ Kpg7 23. Ke6x.
Чоловими харківськими шахістами були Михайло Шабельський (1848 - 1909), Борис Янкович (1863 - 1918) і Олександр Ромашкевич (1866 - 1942), котрі активно виступали в турнірах за листуванням, перемагали в них або ж виборювали призові місця. З їхніми короткими (на жаль!) життєписами та кращими партіями можна ознайомитися за публікаціями, присвяченими історії шахової гри в Україні.
Менш знаний, а точніше майже невідомий тепер, Леонід Істомін. Рання смерть у листопаді 1897 року перешкодила розгорнутися його талантові на повну потугу. Це підкреслювалось і в некролозі, вміщеному в петербурзькому "Шахматном журнале" (1897, № 12): "...у пресі знавці не раз висловлювали думку, що Леоніда Костянтиновича очікувало блискуче майбуття на ниві шахової композиції".
Ще гімназістом Л. Істомін узяв участь у конкурсі складання шахових задач, оголошеному 1891 року московським журналом "Шашечница", і отримав за свою добірку другий приз. По закінченні гімназії (1893) він навчався на медичному, потім - історико-філологічному факультеті Харківського університету. 1895 року прийняв запрошення вести шаховий відділ у журналі "Север", що, між іншим, викликало неабиякий подив "Шахматного журнала": "Невже редакція "Севера" не зуміла знайти [...] редактора в Петербурзі, цьому центрі шахового життя, і знадобилося прийняти послуги п. Істоміна, який живе в Харкові? Це рівнозначне тому, коли б ми почали замовляти собі чоботи в Харкові, не бажаючи себе обтяжувати пошуком їх у Петербурзі".
Леонід Істомін виступав у харківських турнірах, грав за листуванням, а також брав участь у відбірковій групі першого заочного всеросійського чемпіонату з шашок, організованого зусиллями П. М. Бодянського 1896 року.
Б. П. ПАЛЕЦЬКИЙ -           Л. К. ІСТОМІН. За листуванням, 1894. Віденська партія. 1. e4 e5 2. Kc3 Kf6 3. g3 Kc6 4. Cg2 b6 5. d3 Cb7 6. Kge2 Ke7 7. Cg5 Kg6 8. C:f6 Ф:f6 9. Фd2 Cc5 10. f4 ef 11. e5 Ce3 12. Фd1? K:e5 13. C:b7 fg 14. Tf1 Cf2+ 15. T:f2 gf+ 16. Kpf1 Kg4. Білі здалися. Партнером харків'янина в цій партії був теж відомий у той час український проблеміст.
В. А. БЄЛЯЄВСЬКИЙ - Л. К. ІСТОМІН. 1. cd4 fe5 2. d:f6 g:e5 3. ef4 bc5 4. gh4 e:g3 5. h:f4 cb4 6. a:c5 d:b4 7. fg3 ba3 8. gh2 ab6 9. bc3 ba5 10. de3 cd6 11. ed4 ab2 12. c:a3 de5 13. f:d6 e:e3. Білі здалися.
Діяльними членами харківського Товариства любителів шахової гри були також М. Осипов, А. Беклемішев, граф Й. Дорер, Я. Гальперін, професори університету Морозов, Кузнецов, Шерцль, але ці постаті у спеціальній літературі ще не висвітлені.


МУЗИКАНТИ І ХУДОЖНИКИ ЗА ШАХІВНИЦЕЮ
Для чеха Алоїза Єдлічки (1821 - 1894) Україна стала другою батьківщиною. В 1848 - 1882 роках він працював викладачем музики в Полтавському дівочому інституті, випустив кілька збірок українських пісень, серед них "Квітоньки України", одним з перших писав музику до "Наталки Полтавки". У збиранні біографічних відомостей про Алоїза Єдлічку та його брата Венцеслава багато праці доклав письменник Петро Ротач, підсумованої в розвідці "Близька серцям їх Україна", вміщеній у книзі "І слово, і доля, і пам'ять..." (Полтава, 2000).
Ім'я А. Єдлічки зустрічається на сторінках старих шахових видань.
А. ЄДЛІЧКА - М. РАУМПАХ. Полтава, 1892. Королівський гамбіт. 1. e4 e5 2. f4 ef 3. Kf3 g5 4. Cc4 c6 5. Kc3 Cg7 6. d4 g4 7. 0-0 gf 8. Ф:f3 C:d4+ 9. Kph1 Kf6 10. C:f4 d5? 11. ed C:c3 12. Tae1+ C:e1 13. T:e1+ Kpf8 14. Ch6+ Kpg8 15. Ф:f6 Фf8 16. Фg5+ Фg7 17. Te8x.
В мемуарній літературі, присвяченій художникові Архипові Куїнджі (1841 - 1910), є згадки про нього як аматора шахів, названо його суперників. Одним з постійних партнерів митця довгий час був хімік Дмитро Менделєєв. Збереглася світлина, на якій Куїнджі і Менделєєв зняті за шахівницею.
Художник Євген Сагайдачний (1886 - 1961) був тонким знавцем народного малярства, засновником школи прикладних мистецтв у місті Косові на Івано-Франківщині. У 1920-х роках він викладав у київських художніх закладах. "Один час сильно захоплювався шахами, міг просиджувати за ними по кілька годин, забуваючи про все...", - писала в спогадах "Чуйне серце художника", вміщених у львівському часописі "Жовтень" (1971, № 10), дружина митця З. Сагайдачна.
Любителькою шахів була і художниця Ольга Гурська (1902 - 1975), випускниця Київського художнього інституту 1929 року. Грала вона цілком пристойно, бо в сеансі одночасної гри, проведеному гросмейстером (здогадно це був наш славетний шахіст Юхим Боголюбов), свою партію вона закінчила внічию. 1943 року Ольга Гурська та її чоловік художник Борис Крюков еміґрували на Захід, з 1948-го жили в Аргентині.
Близько ста п'ятдесяти портретів українських літераторів, митців та вчених створив у 1929 - 1933 роках художник Анатолій Петрицький (1895 - 1964). Не всі ці полотна і малюнки уціліли. Ті, на яких були зображені невдовзі репресовані діячі культури, знищено в музеях, ще одну частину вивезли під час війни німці. Але портрет Михайла Доленга за шахівницею (1929) зберігся, хоч портретований теж зазнав 1937 року репресій більшовицького режиму.
Поет і вчений-ботанік, видатний дослідник флори Південної України Михайло Доленго (справжнє прізвище - Клоков; 1896 - 1981), за свідченням Леоніда Вишеславського, грав у силу кандидата в майстри. Серед літераторів його партнерами були Василь Бережний і Володимир Сосюра.

ЧИ ГРАЄ МЕРІ СТЮАРТ У ШАХИ?
Появу шахів енциклопедичні видання поєднують з Індією, де гра ця буцімто виникла близько V століття. На Русь вона проникла за одними даними через п'ять, за іншими - через шість століть.
Якщо вірити англійській письменниці Мері Стюарт, на її батьківщині в шахи стали грати майже водночас з індусами. Адже в популярній історичній трилогії письменниці "Кришталевий грот", "Порожні пагорби" та "Останні чари", з російськими перекладами якої ми познайомилися у 1990-х роках, йдеться про Темний час - епоху славетного короля Артура, що припадає саме на V століття.
Вважати "шахові уступи" Мері Стюарт недостовірною вигадкою лише на тій основі, що морські зв'язки європейців з Індією започатковано значно пізніше, було б нерозважливо: "ходіння за три моря" по суші мандрівники з Європи здійснювали ще "за царя Гороха, коли людей було трохи".
Мері Стюарт - письменниця вельми ерудована. Вона закінчила Даремський університет, за фахом - історик і літературознавець. Чоловік її, Френсис Стюарт, - визначний історик і геолог. Навряд чи авторка трилогії могла помилитися: свої рукописи, перш ніж віддати видавцям, вона читає у колі друзів, виважуючи кожну деталь історичної обстановки, етнографічні нюанси, діалоги тощо.
У першій частині трилогії "Кришталевий грот" її герой - мандрівник Мерлін, від імені якого ведеться розповідь, сповіщає, що дядько Артура - король Амброзій "декілька разів пропонував [Мерліну] партію у шахи". "На мій подив, - каже він, - виявилося, що граємо ми на рівних, і я не думаю, що він піддавався мені. Він сказав мені, що давно не грав. Зазвичай він розважався грою у кості, проте не одважувався позмагатися з юним віщуном. Шахи ж були скорше схожі на математику, аніж на чарівництво, й, отже, не такі сприйнятливі до чорної магії".
Хто виграв, годі довідатися. До кінця роману персонажі більше не вдаються до шахового поєдинку.
Аж у заключній частині трилогії "Останні чари" Мерліну привиджується "залитий світлом королівський чертог".
"Уздовж виблискуючих стін, - мовить Мерлін, - помітив я золоті крісла, поміж ними - срібні столи. На одному з них лежала розкрита шахівниця, на темних і світлих срібних клітинах стояли роззолочені шахи, наче гра урвалася на половині. А посеред чертога - трон із слонової кістки. Перед ним - ще одна шахівниця, золота, і на ній дюжина щойно виточених золотих фігур, одна, недороблена, лежить на боці разом з напилком і золотим стрижнем, з якого її виточували.
[...] Притемнені покої, але без високих зводів, не заставлені золотом і сріблом; вікно завішане, горять світильники, за інкрустованим столиком сидять чоловік та жінка і грають у шахи. Вона нібито виграє; він супиться і напружено горбиться над дошкою, обмірковуючи черговий хід. Вона сміється. Ось він підняв руку, потягнувся за фігурою, одначе затримав її нерішуче і, знову опустивши, ще нижче нахилив голову. Жінка щось сказала, чоловік озирнувся, відтак підвівся, аби поправити ґніт в одній з ламп; і, доки він зорив в інший бік, жінка простягнула руку і переставила на шахівниці одну з фігур, хутко й спритно, як злодюжка на базарі. А коли він обернувся, вона вже знову сиділа цяцею, склавши руки в подолі. Чоловік розглянувся, здивувався, потім розреготався на повен голос і зробив хід. Його слон з'їв її королеву. Вона від несподіванки вишукано сплеснула руками й узялася було знову розставляти шахи на дошці. Та він зненацька нетерпляче підскочив, узяв її за обидві руки і притягнув до себе. При цьому шахи посипалися на підлогу і чорний король ліг побіля білої королеви, а білий обличчям до низу відкотився вбік. Живий король подивився під ноги, знову засміявся і прошептав щось їй на вухо. Він обійняв її і притиснув до себе, поділ її сукні розкидав шахи по підлозі, а його нога наступила на білого короля - слонова кістка хрупнула, і фігурка розпалася".
У світовій художній літературі шахи не так часто супроводжують її героїв. Цілком можливо, що Мері Стюарт належить до прихильників цієї шляхетної гри.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2002 > Тема ""КримСПОРТ""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=53

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков