Восени на п╕востров╕ в╕дбуваються заходи, присвячен╕ пам’ят╕ полеглих у Сх╕дн╕й в╕йн╕ (1853 - 1856), в╕дом╕й як Кримська. Традиц╕╖ одинадцятий р╕к - з часу створення ком╕с╕╖ Верховно╖ Ради автоном╕╖ з ув╕чнення пам’ят╕ загиблих у т╕й в╕йн╕. За цей час вдалося в╕дновити чимало пам’ятник╕в, каплиць, мемор╕альних дощок ╕ братських цвинтар╕в, знайти й перепоховати к╕лька десятк╕в к╕стяк╕в жертв бойовищ 150-р╕чно╖ давност╕, випустити к╕лька книжок про ту в╕йну, що ╖╖ ╕сторики назвали прелюд╕╓ю до Першо╖ св╕тово╖. Союзники (Англ╕я, Франц╕я, Сардин╕я) завдали Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ поразки. Кримська в╕йна показала в╕дстал╕сть самодержавно-кр╕посницького ладу Рос╕╖. Казнокрадство, байдуж╕сть до траг╕чного становища рос╕йського в╕йська, бездарн╕ д╕╖ в╕йськово-бюрократично╖ верх╕вки множили число невиправданих жертв. До останнього часу замовчувалася роль укра╖нц╕в у т╕й в╕йн╕. У радянськ╕ часи список «дозволених» геро╖в обмежувався ╕менами матрос╕в Петра К╕шки, Гната Шевченка, боцмана Степана Буденка, юними звитяжцями Миколою Пищенком ╕ Максимом Рибальченком. Та й тепер, коли поминають полеглих у тих боях, кримськ╕ депутати, кер╕вники, священнослужител╕ згадують чомусь про славу лише рос╕йського во╖нства й м╕сто рос╕йсько╖ слави - Севастополь. Х╕ба ж це справедливо по в╕дношенню до полеглих? - Найближчим тилом ц╕╓╖ в╕йни була Укра╖на, що зумовило демограф╕чну кризу, - розпов╕да╓ доктор ╕сторичних наук, с╕мферополець В╕ктор Корольов. - Саме зв╕дси було набрано велику к╕льк╕сть рекрут╕в ╕ ополченц╕в. У бойових д╕ях в Криму ╕ оборон╕ Севастополя брали участь Одеський, Кременчуцький, Житомирський, Под╕льський ╕ Волинський полки, сформован╕ головним чином з м╕сцевого населення. Т╕льки Полтавська губерн╕я в╕ддала на в╕йну 9,5 тисяч╕ б╕йц╕в. Багато селян обер╕гали кордони як «л╕сова охорона». Лазарети з жертвами тих битв ус╕яли всю Укра╖ну. Та лише один з них вшановано мемор╕алом у дн╕пропетровському Севастопольському парку, розбитому на к╕стках тисяч уб╕╓нних в Кримськ╕й в╕йн╕. Кр╕м поповнення «живо╖ сили», на Укра╖ну припадали також основн╕ тягар╕ постачання арм╕╖. У 1854 роц╕ Херсон поставив ш╕сть тисяч пуд╕в пороху, Микола╖в - три тисяч╕, Шостка - понад ш╕сть тисяч, Ки╖в - дв╕ тисяч╕ пуд╕в. До реч╕, у Шостц╕ тод╕ виробляли 40 в╕дсотк╕в усього пороху Рос╕╖. Луганський ливарний завод був головним постачальником снаряд╕в (90 тисяч пуд╕в на м╕сяць). Повсюдно проводився зб╕р грошей на в╕йськов╕ потреби. У лютому 1855 року т╕льки на Под╕лл╕ з╕брано 70000, а на Волин╕ - понад 110000 рубл╕в. За перш╕ два роки в╕йни витрачено близько 500 м╕льйон╕в рубл╕в (трир╕чний доход ╕мпер╕╖), значна частина ц╕╓╖ суми була стягнута з Укра╖ни. Союзники провели Азовську експедиц╕ю, щоб заволод╕ти входом в Азовське море ╕ порушити зв’язок Криму з тамтешн╕ми портами. Бомбардували Керч, незахищений Бердянськ, Ген╕чеськ, Мар╕уполь. Але прибережн╕ м╕ста не п╕шли на кап╕туляц╕ю. Тисяч╕ укра╖нц╕в стали ╕з захисниками Криму й учасниками оборони Севастополя. Траг╕зм ситуац╕╖ був у т╕м, що по ╕нший б╕к фронту, в склад╕ турецько╖ арм╕╖, д╕яв козацький полк Садик-паш╕. Сам Садик-паша - наш земляк Михайло Чайковський, особист╕сть неординарна. Видав низку роман╕в, пов’язаних з укра╖нською ╕стор╕╓ю, в яких популяризував козацьку романтику. По батьк╕вськ╕й л╕н╕╖ в╕н польський шляхтич, а по материнськ╕й - нащадок гетьмана ╤вана Брюховецького. Михайло ╤лар╕онович був учасником польського повстання 1830 - 1831 рок╕в, де в╕дзначився неабиякою хоробр╕стю ╕ в╕йськовим хистом. Пот╕м ем╕грував у Париж ╕ згодом з’явився у Туреччин╕. Чайковський був одержимий ╕де╓ю утворити з козак╕в (як╕ не змогли пробачити «клят╕й баб╕ Катерин╕» руйнування Запорозько╖ С╕ч╕) особливий козацький заг╕н, а пот╕м особливе слов’янське в╕йсько, яке б у межах Османсько╖ ╕мпер╕╖, визнаючи верховну владу султана, стало оплотом широко╖ автоном╕╖ вс╕х слов’янських народ╕в. За д╕ями укра╖ноф╕ла, що мр╕яв про створення польсько╖ й укра╖нсько╖ республ╕к, уважно стежив Микола ╤. В╕н не раз вимагав в╕д турк╕в видач╕ Чайковського. Коли французи на прохання рос╕йського ╕мператора в╕д╕брали у Чайковського французький паспорт, в╕н прийняв турецьке п╕дданство й магометанство п╕д ╕м’ям Садик-паш╕. На початку Кримсько╖ в╕йни в╕н з╕брав козацький полк у 6000 шабель ╕ вирушив на дунайський театр во╓нних д╕й. Його полк ув╕йшов до арм╕╖ Омера-паш╕. Козаки несли головним чином сторожову службу, конвоювали бо╓припаси ╕ пров╕ант, виконували найризикован╕ш╕ розв╕дувальн╕ завдання. На чол╕ цього козацького формування Чайковський планував вступити в Укра╖ну, п╕дняти повстання та в╕дновити Гетьманщину. Однак цей план не узгодився з реал╕ями доби. Розчарований Чайковський зум╕в повернутися в Укра╖ну й знову перейти у православ’я. Але незабаром пок╕нчив життя самогубством. Р╕зн╕ пересуди ╕ чутки супроводжували його ц╕ле життя. Але шляхетн╕ пориви ╕ вчинки залишають його ╕м’я в ╕стор╕╖ Кримсько╖ в╕йни пом╕тною постаттю, попри замовчування на п╕востров╕ й дос╕. Гаразд - в╕н воював на чужому боц╕. А ск╕льки ще «замовчуваних командир╕в» ╕ рядових нев╕дом╕ нам? Тисяч╕ укра╖нц╕в - учасник╕в т╕╓╖ в╕йни - лежать у кримськ╕й земл╕ й дос╕ не мають пристойних могил. Як викладач ╕стор╕╖, каже В╕ктор Корольов, не можу погодитися з тим, що стор╕нкам Кримсько╖ в╕йни прид╕лено надто мало уваги в навчальних виданнях останн╕х рок╕в. Це ж ╕ наша, укра╖нська, ╕стор╕я. Сучасна ╕сторична наука повинна давати знання про долю вс╕х народ╕в, що населяли нашу землю, ╕ про вс╕, нехай ╕ не дуже при╓мн╕ под╕╖, що тут в╕дбувалися. Не варто кримським л╕дерам й актив╕стам певних парт╕й подавати Кримську в╕йну ╕ сьогодн╕ як стор╕нку виключно рос╕йсько╖ ╕стор╕╖. Нин╕шн╓ покол╕ння ма╓ знати ╕стину ╕ зрозум╕╓ нас, якщо казати йому ╕сторичну правду. Тому в дн╕ пам’ят╕ полеглих у ц╕й в╕йн╕ треба приспускати державн╕ прапори. Сл╕д вивести вшанування пам’ятних дат т╕╓╖ в╕йни на загальнодержавний р╕вень. Пам’ять про вс╕х загиблих у Кримськ╕й в╕йн╕, в як╕й брали участь представники не одного десятка нац╕ональностей, нащадки яких складають нин╕ народ Укра╖ни, забуттю не п╕дляга╓. В╕ктор ХОМЕНКО. (Г-та «Голос Укра╖ни»).
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
