Версiя для друку Обговорити в форумi

В роду славетного антрополога Федора Вовка було дещо й кримського. Його діти Галина та Юрій зазначали у спогадах: "Хведір Кіндратович народився в селі Крячківці Пирятинського повіту на Полтавщині (1847 р.). Батько його, Кіндрат Матвійович Вовк або Волков (1794 - 1880), народився в Зіньківському повіті на Полтавщині і був з козаків. Як він був ще дитиною, всю родину було переселено до Криму й записано "державними селянами". Парубком його забрали в солдати й на московський лад замінили прізвище "Вовк" на "Волков", але він утік із служби й довгі роки наймитував в Запорізьких степах. В тридцятих роках, як почалася чергова війна з турками, дезертирам було оголошено амнестію, Кіндрат Матвійович з'явився до війська і після кількох років служби здобув офіцерський ранґ, дарма що не був з шляхтичів. Десь у 40-х роках вийшов у відставку й став за управителя маєтку у пана Закревського в с. Крячківці".
Діяльний учасник українського громадського руху, Ф. К. Вовк вимушений був 1876 року податися в еміґрацію. В Женеві він пліч-о-пліч співпрацював з Михайлом Драгомановим у виданні журналу "Громада", випуску заборонених у Російській імперії творів Т. Шевченка та інших авторів.
Одним з його близьких друзів у той час був економіст і публіцист, випускник Сімферопольської гімназії Микола Іванович Зібер (1844 - 1888). Досить промовистий такий факт: коли з Київського університету було звільнено Драгоманова, доцент Зібер на знак протесту подав у відставку і теж виїхав за кордон. Академік Д. Овсянико-Куликовський, також випускник Сімферопольської гімназії, писав у спогадах про Зібера: "Читати його книги і статті було важко (пам'ятається, так і не вдалося мені здолати його знамениту книгу про Рікардо і К. Маркса), бо писав він сухим і важким стилем... Зате його усний виклад виділявся рідкісною ясністю, виразністю і навіть художністю". Нарис про Зібера написав також Іван Франко.
В архіві нащадків Ф. Вовка зберігалося його листування з М. Зібером, і шкода, що воно ще не побачило друку.
Після повернення з еміґрації, що тривала три десятиліття, Федір Вовк займався науковою роботою і, зокрема, впорядкуванням кабінету антропології в Петербурзі. Класифікувати кримські колекції він доручив своєму учневі, майбутньому академікові Петру Петровичу Єфименку, з яким проводив розкопки палеолітичної стоянки в Мізині на Чернігівщині (за її відкриття обидва були удостоєні міжнародної премії в галузі археології). 1916 року французький уряд нагородив Федора Кіндратовича Вовка орденом Почесного легіону, і того ж року була надрукована одна з найголовніших праць ученого - "Антропологічні особливості українського народу". Автор не мав достатньо матеріалів по Таврійській губернії, але дещо використав з робіт катеринославського дослідника М. Ф. Кондрашенка, котрий почасти обстежував і Таврію.

Федір Вовк. Портрет пензля художника
І. Труша.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 07.02.2003 > Тема "Українці мої..."