Версiя для друку Обговорити в форумi

ОСВІТА ПО-КРИМСЬКИ 

Занепокоєна станом впровадження державної мови в освітні заклади кримської автономії, низка громадських організацій, серед яких було чимало й молодіжних, звернулася з відповідними запитом до численних урядових структур - як київських, так і кримських. На жаль, відповіді на ці звернення більшість організацій так і не отримали. Мабуть, найбільше поталанило Кримському незалежному центру політичних дослідників і журналістів. Все-таки сьогодні, після Помаранчевої революції, чиновники різних рівнів хоч і не дослухаються до голосу представників «четвертої влади», але змушені бодай клонувати безвідповідальні відписки.
 Велика вдячність працівникам Міністерства освіти і науки АРК і особисто міністру п. Валерію Лаврову за дотримання чинного законодавства щодо реагування на звернення громадян та громадських організацій. Виконавці розлогої відповіді (читайте її на стор. 8) і сам пан міністр досить детально висвітлили невтішний стан вивчення і функціонування державної мови в усіх навчальних закладах Криму. Можливо, у владних київських та місцевих коридорах зазначену відповідь і сприймуть за чисту монету, але для тих, хто в автономії опікується україномовною освітою і знає реальний стан проблеми, після відповіді міністра виникає ще більше запитань.
 Можна дійти висновку, що за 16 років існування незалежної України ні у Києві, ні у Криму україномовною освітою ніхто серйозно не переймався і не опікувався. Державної ваги питання, від вирішення якого значною мірою залежить національна безпека країни та дотримання чинної Конституції України і, зокрема, задекларованих ООН прав людини, у Криму не те що не вирішується, але, на наш погляд, цілком свідомо і цілеспрямовано саботується.
 Як можна бачити з формальної відповіді кримського чиновника, автономного від загальнодержавного освітнього стандарту, в Міністерстві освіти Криму відсутня чітка й довготривала програма розвитку державної мови як у середніх, так і у вищих навчальних закладах. Якщо такими темпами у Криму будуть створюватися україномовні освітні заклади і так «активно» буде впроваджуватися державна мова, то існуюча проблема не буде вирішуватись і в наступному столітті.
 Що ж до забезпечення гарантованого Конституцією права сотень тисяч кримських українців виховувати своїх дітей рідною мовою, починаючи з дошкільних закладів, то це питання кримські чиновники не розглядають і не збираються вирішувати навіть у далекому майбутньому.

Ідея запровадження в Україні другої державної мови, яку постійно перед виборчими перегонами витягують з-за антиукраїнських лаштунків відверто антиукраїнські сили, загрожує національній безпеці держави, сіє напругу в українському суспільстві, розпалює міжнаціональну ворожнечу і заважає будувати економічно могутню Українську державу.
 Немає сумніву у тому, що ця деструктивна ідея підкидається нам ззовні. Вона має на меті не лише обмеження суверенітету, але й фактично ліквідувати Українську державу. Всім добре зрозуміло, якщо російська мова стане другою державною, то вона витіснить українську з усіх сфер життя, адже навіть сьогодні державна мова повноцінно не функціонує навіть у Кабінеті Міністрів та в усіх урядових установах.
 Батьківські комітети, українські громадські організації, кримські філії державницьких політичних партій та й сама "Кримська світлиця" упродовж усіх років незалежності України ведуть невідступну борню з нещирою до всього українського кримською владою, відстоюючи конституційні права майже одного мільйона українського населення автономії навчати своїх дітей державною мовою. Забудькуватим кримським чиновниками нагадаємо, що це право в українській Конституції закріплено в ст. 10 Основного Закону держави. Ще за часів останньої президентської каденції Леоніда Кучми це право раз і назавжди підтвердив Конституційний Суд України.
 Відомо, що рівень та масштаби зросійщення української людності у Криму, яка у повоєнні роки зробила найвагоміший внесок у розбудову півострова та відродження його економіки, у 60 - 80-ті роки минулого століття досяг свого апогею. Якщо навіть у часи короткочасної німецько-фашистської окупації на теренах Криму діяло кілька українських шкіл та гімназія, то в останні два десятиліття існування тоталітарного комуно-радянського режиму в області не існувало жодного україномовного закладу.
 Процес творення української освіти, який розпочався в Криму після входження області в Україну, тривав всього кілька років. Його було призупинено в середині шістдесятих років за прямою вказівкою кремлівських ідеологів та київських маланчуків і щербицьких. Крим, південні та східні області України компартійні керманичі брежнєвсько-сусловської доби свідомо обрали плацдармом для творення "единого советского народа". "Русский язык", безумовно, мав стати єдиним засобом спілкування цієї штучно витвореної спільноти.
 Сьогодні імперські яструби як у самій Росії, так і в усіх політичних колоніях радянської імперії, та проросійські сили витворений за 90 років етнічний конгломерат охрестили "русскоязычным населением". На його підтримку, не зважаючи на зубожіння громадян Росії, нинішні кремлівські вожді кидають величезні кошти. У Кремлі добре розуміють, що категорія населення у колишніх імперських колоніях є одним з механізмів дієвого тиску на вже незалежні держави. До того ж, саме так зване "русскоязычное население" є поживним субстратом для розпалювання сепаратизму, ефективним важелем політичної та економічної дестабілізації та економічного шантажу. Наступним етапом, як відверто декларують окремі політичні сили в Росії та їхні проросійські сателіти в колишніх республіках, має стати "сбор исконно русских земель", новітні Союзи та прирощення території і збільшення чисельності "русского народа".
 На наш погляд, саме зазначені реваншистсько-імперські ідеологи взяли на озброєння не лише громадські проросійські організації, але й відверто антиукраїнські, антидержавницькі політичні партії. На жаль, наша Конституція та вельми толерантний і терплячий український народ поки що дозволяють цим силам безкарно займатися руйнівною й деструктивною діяльністю в Україні. Електоральним базисом для всіх них є вже певна частина того ж "русскоязычного населения". Ми твердо переконані у тому, що коли б не було величезної фінансової підтримки та постійного збурювання ситуації в Україні від нашого північного сусіда, то процес інтеграції росіян в Українську державу відбувався еволюційно-безболісно. Безумовно, що і висмоктаної з пальця проблеми "русских в Украине" та питання другої державної мови тоді б просто не існувало. Реальне життя красномовно засвідчує, що загальна маса українських громадян взагалі не переймається цими проблемами. Адже у більшості етнічних меншин в Україні є розуміння і бажання опанувати культуру державотворчої нації, вивчити мову українського народу, серед якого вони живуть. Тим, хто постійно і не безоплатно галасує про "насильственную украинизацию", нагадаємо, що серед величезного загалу бажаючих навчатися в єдиній у Сімферополі українській гімназії багато дітей з сімей саме етнічних росіян. Розумні батьки, спираючись на світовий досвід, добре знають, що, аби бути повноцінним громадянином будь-якої держави, у якій мешкаєш, потрібно знати мову корінного й державотворчого народу. Саме знання державної мови забезпечує громадянам комфортне життя у державі, є передумовою для професійного зростання, праці на виробництві, у навчальних закладах та державних установах. Без знання державної мови у будь-якій цивілізованій країні світу не можна стати ні політиком, ні державним службовцем, ні лікарем, ні вчителем і навіть садівником, прибиральницею чи двірником.
 Печерна ідеологія неприйняття, протидії і ігнорування та боротьби з державною мовою, яку на нашій землі не без сторонньої допомоги культивують, роздмухують та агресивно поширюють проросійські організації та відверто антиукраїнські, антидержавницькі партії сьогодні, на наш погляд, є найбільш руйнівною та загрозливою для утвердження української державності, для розбудови могутньої, економічно потужної, процвітаючої України.
 Мусимо пам’ятати, що штучне роздмухування "мовного питання" та протидія інтеграції України до Європи відволікають увагу пересічних громадян від гострих соціально-економічних та земельних питань, дозволяють бандитсько-олігархічним кланам грабувати Україну, сіють розбрат у суспільстві, породжують політичні та економічні кризи.
 Незважаючи на попередню домовленість лідерів провідних політичних сил не включати до програмних виборчих документів вимог та обіцянок, які роз’єднують народ та загрожують національній безпеці державі, безвідповідальні політшахраї, авантюристи й пройдисвіти (саме так всіх їх ще навесні цього року називав лідер Партії регіонів), більшість антидержавницьких партій у передвиборних перегонах знову використовують заяложені гасла про надання російській мові статусу другої державної та невходження в НАТО.
 Політична ідеологія та спекуляції з мовного питання найгучніше лунають у Криму та деяких східних областях України, де імперсько-більшовицьке зросійщення населення має глибоке коріння та давні традиції. Воно тут ще у 60 - 80-ті роки минулого століття досягло граничної межі. Досить промовисто, що саме у цих регіонах зманкуртні й аморальні депутати міських та обласних рад перманентно ухвалюють рішення про надання російській мові статусу другої державної. Саме в Криму, де присутність державної мови у владних структурах, освітянській сфері, в органах культури, міліції, прокуратурі та у засобах масової інформації межує з її повною відсутністю, політичні пройдисвіти та наперсточники найбільше галасують про загрозу "тотальной украинизации" і "порушення прав росіян".
 Якщо теперішній ганебний для держави стан функціонування державної мови у Криму є проявом "насильственной украинизации", то до якого ж рівня він має опуститися тоді, коли російській мові нададуть статус другої державної?
 Історично так склалося, що завдячуючи віковій колоніальній політиці та територіальній експансії Російської імперії моноетнічна за національним складом українська нація з середини ХІХ століття стає об’єктом імперської уваги. На споконвічні українські землі упродовж століть царська і більшовицька влада масово переселяли росіян. В той же час український люд силоміць змушували освоювати безмежні простори Уралу, Поволжя, Сибіру, Алтаю, Півночі та Далекого Сходу. Етнічну карту України істотно змінили війни, злочинна колективізація, індустріалізація та кілька голодоморів, освоєння цілинних земель, розвиток нафтогазової промисловості на Півночі та в Сибіру, політика розподілу спеціалістів.
 Проте, незважаючи на зазначені чинники, питома вага українців на своїй землі все ж таки лишається високою, і сьогодні вона становить близько 80 відсотків. Тож ніяких ні юридичних, ні етнічних підстав для запровадження в Україні другої державної мови немає. Адже в пошуках кращого життя чи то з примусу злочинної більшовицької влади російський люд розпорошився не лише по всіх республіках Радянської імперії, але і по світу. Сьогодні занадто висока питома частка росіян та "русскоязычного населения" не тільки в Ізраїлі, але й у багатьох країнах Європи. Чому ж тоді не виникає питання про другу державну мову ні в Ізраїлі, ні у Німеччині, ні в Італії чи то Іспанії і Португалії.
 Після завершення Другої світової війни країни Старого світу та американського і африканського континентів і навіть Австралії стали відкритішими, що спричинило масову міграцію населення. Тому етнічна ситуація у більшості країн також стала вельми строкатою. Мільйони африканців, арабів та турків сьогодні десятиліттями мешкають у демократичних країнах Європи. Наприклад, лише у Німеччині та Франції чисельність мігрантів перевищує 8 - 10 мільйонів. Проте у жодній із цих країн у психічно урівноваженої людини не виникає навіть думки зробити другою державною турецьку чи то арабську мови. Колишні громадяни Росії (як етнічні росіяни, так і неросіяни), переїхавши на постійне мешкання в інші країни, також не вимагають перекроювати під свої інтереси їхні конституції, а беруться за вивчення мови, опановують звичаї та культуру народу, серед якого живуть.

"ТАКИМ ЧИНОМ, ІСНУЮЧА МЕРЕЖА ДОЗВОЛЯЄ В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ ЗАДОВОЛЬНИТИ..."
 ГОЛОВІ НЕЗАЛЕЖНОГО ЦЕНТРУ ПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДНИКІВ І ЖУРНАЛІСТІВ
 ВОЛЬВАЧУ П. В.
 Шановний Петре Васильовичу!
 Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, розглянувши Ваш лист, заяву представників громадських організацій Криму щодо функціонування та розвитку освіти державною мовою в Автономній Республіці Крим, повідомляє.
 У 2006/2007 навчальному році в Автономній Республіці Крим функціонувало 7 загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (111 класів - 2 318 учнів) і 7 загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання і класами у їх складі з російською мовою навчання (60 класів - 874 учні). У 134 загальноосвітніх навчальних закладах з двома мовами навчання (російською і українською) було 418 класів з українською мовою навчання, у яких навчався 5 591 учень. В одному загальноосвітньому навчальному закладі з кримськотатарською мовою навчання функціонувало 11 класів з українською мовою навчання (210 учнів) - це загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 42 м. Сімферополя. Крім того, у 33 загальноосвітніх навчальних закладах з трьома мовами навчання (російською, українською, кримськотатарською) функціонувало 133 класи з українською мовою навчання (1 726 учнів). Таким чином, всього українською мовою навчалося 10 719 учнів, або 5,4% від їх загальної кількості (для порівняння: у 2005/2006 навчальному році загальна кількість учнів, які навчалися українською мовою, становила 9 903 особи, або (4,75 %).
 Кількість класів з поглибленим вивченням української мови у 2006/2007 навчальному році становила 127 класів у 73-х загальноосвітніх навчальних закладах, в яких навчалося 3007 учнів, з поглибленим вивченням української літератури відповідно - 273 учні.
 У 2007/2008 навчальному році розпочато заходи щодо поетапного переходу Феодосійської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів № 17 на українську мову навчання, яку вже реорганізовано у НВК "Школа-гімназія" з українською мовою навчання і поглибленим вивченням математики з 8-го класу.
 Згідно з державною програмою сталого соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим до 2017 року планується будівництво багатонаціональної школи злагоди в м. Євпаторії, спорудження прибудови до навчально-виховного комплексу "Школа-колегіум" з українською мовою навчання в м Алушті. Розпочато будівництво гімназії з українською мовою навчання в м. Ялті. На сьогодні виділено 5 млн. грн. на будівництво загальноосвітнього навчального закладу І - ІІІ ступенів з українською мовою навчання в смт. Леніне, яке буде завершено у 2008 році.
 За інформацією Бахчисарайського районного відділу освіти, Долиненська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів фактично є школою з двома мовами навчання (російською та українською), кількість учнів, які навчаються українською мовою - 61: були відкриті 2-й клас - 30 учнів, 4-й клас - 11 учнів, 6-й клас - 12 учнів, 8-й клас - 8 учнів. Ці класи відкриті на підставі заяв батьків учнів.
 В м. Бахчисараї також функціонує загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 4 з двома мовами навчання: російською та українською, яка може поширити коло навчання українською мовою до 330 учнів, зараз в ній навчається лише 142 учні, також за заявами батьків.
 Таким чином, існуюча мережа дозволяє в повному обсязі задовольнити потреби населення Бахчисарайського району щодо реалізації конституційного права батьків навчати дітей державною мовою.
 У вищих навчальних закладах автономії здійснюється поступовий перехід на викладання навчальних дисциплін українською мовою.
 Також у вищих навчальних закладах значно розширюється сфера вживання української мови: ведення ділової документації, починаючи з Приймальної комісії до випуску студентів, переводиться на державну мову.
 Так, в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського на всіх факультетах університету на перших курсах вивчається українська мова професійного напряму, а на третіх курсах - ділова українська мова.
 У той же час ректорат дбає про поступове впровадження викладання всіх дисциплін українською мовою. Цьому сприяє факультет української мови та українознавства. Більше 50 років на ньому готуються спеціалісти з української мови та літератури. Два роки тому створено окремий факультет української філології та українознавства. Факультет розміщено в новому будинку, створені належні умови для плідної роботи.
 Кафедра культури української мови викладає українську мову на всіх факультетах університету: на перших курсах 45 спеціальностей в обсязі 88 годин вивчається українська мова фахового спрямування, а на третіх курсах - ділова українська мова в обсязі 66 годин. Усі студенти складають державний іспит на знання української мови. Всі випускники педагогічних спеціальностей можуть при необхідності викладати в школах українською мовою фізику, математику, хімію, біологію та інші предмети.
 На факультеті української філології та українознавства всі дисципліни навчального плану вивчаються українською мовою. На 17 інших факультетах окремі предмети викладаються українською мовою, а семінарські та практичні заняття проводяться українською і російською мовами за добровільним вибором студентів.
 На факультеті існує аспірантура, через яку здійснюється підготовка молодих науково-педагогічних кадрів.
 Підготовку викладачів української мови також здійснюють республіканські вищі навчальні заклади - Кримський гуманітарний університет, Кримський інженерно-педагогічний університет. Певна частина дисциплін навчального плану для студентів інших спеціальностей викладається українською мовою. Враховуючи, що більшість науково-педагогічних кадрів є російськомовними, затверджені плани поступового переходу на викладання навчальних дисциплін та ведення ділової навчальної документації українською мовою.
 Викладання всіх дисциплін української мовою здійснюється з 1998 року у Філії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, яку створено на підставі клопотання Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим у м. Євпаторії. Студенти філії навчаються за спеціальностями: "Українська мова та література, зарубіжна література", "Практична психологія", "Українська мова та література, англійська мова", "Дефектологія", "Логопедія".
 Національною академією природоохоронного та курортного будівництв спільно з Івано-Франківським національним університетом створено факультет нафтогазових технологій, де викладання здійснюється тільки українською мовою.
 Працюють в цьому напрямі і Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського, Південна філія "Кримський агротехнологічний університет" Національного аграрного університету, в яких також здійснюється поступовий перехід і вже певна частина дисциплін навчального плану викладається українською мовою.
 Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 29.09 1999 року № 1159 "Про підготовку фахівців для роботи у сільській місцевості" щорічно укладає угоди на підготовку кадрів для сільської місцевості з вищими навчальними закладами України. Молодь отримує цільові направлення на навчання, а після вступу укладається трьохсторонній договір, яким з боку органів управління освітою передбачаються зобов’язання щодо працевлаштування випускника.
 Відповідь представникам громадських організацій Криму надано 10.09 2007 року за № Ко-66/324.
 З повагою,
 В. В. ЛАВРОВ, міністр.
 Петро ВОЛЬВАЧ,
 Кримський незалежний центр політичних дослідників і журналістів.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2007 > Тема "З потоку життя"