Мене завжди вражали, здавалося б, безпричинн╕ сльози на очах у дорослих людей. Та задля того, щоб ╖х побачити, не обов’язково було ╖хати рано-вранц╕ до ╢впатор╕╖. Вт╕м, як би я ╕накше в╕дчула вс╕м серцем вагом╕сть под╕╖, що там в╕дбуватиметься, те значення, яке вона матиме для громади? Не знаю нав╕ть, чи належали ц╕ вже немолод╕ ж╕нки до нин╕шн╕х "╕менинник╕в", бо перебувати в "М╕жрег╕ональному центр╕ трудово╖, медико-соц╕ально╖ ╕ профес╕йно╖ реаб╕л╕тац╕╖ ╕нвал╕д╕в" могли нав╕ть п’ятдесятир╕чн╕, чи то ╖хн╕ми руками перетворювався колишн╕й нап╕взруйнований дитячий садок в цей справжн╕й маленький палац, чи просто люди навколо мали особливо чутлив╕ серця - ╕накше сюди б не зав╕тали. Ось сто╖ть серед ╕нших кримський м╕н╕стр прац╕ та соц╕ально╖ пол╕тики Ра╓т Сеттаров - в╕н тут, хоч ╕ не наблизився до м╕крофону жодного разу. Небагатосл╕вн╕, але зворушен╕ ╕ промовц╕, що розр╕зали стр╕чку (ви, певне, вже здогадалися - йдеться про вх╕дчини в цей ун╕кальний Центр?). Але все одно ╖хн╕ слова викликають оплески ╕ захоплен╕ вигуки. Центр, який проф╕нансувала укра╖нська влада (11 млн. грн.) за п╕дтримки уряду АРК, тепер одержував багат╕ дарунки: комп’ютери, диван, музичне приладдя, телев╕зор. "Розкошелилася" ╕ районна влада, вид╕ливши п╕доп╕чним Центру окремий пляж. Тод╕ хтось з високопосадовц╕в не витримав ╕ п╕двищив ставку: "А ми дару╓мо м╕кроавтобус!" То х╕ба ж тут не заплачеш, коли люди змагаються не в набиванн╕ власних кишень, а в доброт╕, коли ще таке доведеться бачити? На першому поверс╕ споруди притягу╓ погляд дзюркотливе джерельце, вода якого стриба╓ з кам╕нця на кам╕нець в маленькому куточку живо╖ природи. А ось к╕мнати для опанування того чи ╕ншого фаху, а саме: швачки, масажиста, столяра, секретаря кер╕вника, обл╕ковця, кравця ╕ швеця, виробника художн╕х вибор╕в, взутт╓вика з ╕ндив╕дуального пошиття взуття, вишивальниц╕, майстра з ман╕кюру ╕ педикюру. А невдовз╕ до перел╕ку додасться ще п’ять профес╕й. П╕шла "на запах" - так пахнуть клей ╕ св╕жа шк╕ра. Звернула увагу на юнака, у якого зам╕сть одн╕╓╖ руки була культя - ╕ншою в╕н вже завершував роботу над чолов╕чим черевиком. Чолов╕ки жартували, ╕ у кожного, зда╓ться, була р╕зна модель взуття. Всьому цьому вони навчилися, ще працюючи на стар╕й баз╕, про умови яко╖ нав╕ть не хочеться згадувати. То була частина прим╕щення ПТУ № 19. Але ╖хня директорка поклала око на цей зруйнований дитячий садочок ╕ одразу ж пов╕рила в усп╕х. Людмила Олександр╕вна Щевинська вража╓ сво╓ю енерг╕йн╕стю ╕ наполеглив╕стю. Колишн╕й директор школи, вона може впоратися з╕ справами значно масштабн╕шими, ╕ це вже довело життя. ╥╖ ╕дею гаряче п╕дтримав мер м╕ста Андр╕й Даниленко, а ось щодо матер╕ального забезпечення, то м╕сто "потягнути" таке буд╕вництво не могло. З’явилася думка будувати м╕жрег╕ональний центр, аби тут опановували профес╕╖ ╕ поправляли сво╓ здоров’я ще й ╕нвал╕ди ╕з Запор╕зько╖ та Херсонсько╖ областей, а також м╕ста Севастополя, а заодно отримати додатков╕ ╕нвестиц╕╖. Але з цих рег╕он╕в не над╕йшло жодно╖ коп╕йки. ╤ оск╕льки вс╕ кошти надходили з Ки╓ва (д╕ючи економно, 2 млн. з 11 вдалося нав╕ть заощадити), Людмила Олександр╕вна прийняла р╕шення: двер╕ Центру розчиняться для ╕нвал╕д╕в з ус╕╓╖ Укра╖ни! Взагал╕ це явище безпрецедентне, ╕ воно не залишило байдужим самого м╕н╕стра прац╕ та соц╕ально╖ пол╕тики Укра╖ни Михайла Миколайовича Пап╕╓ва, який прибув на в╕дкриття з╕ сво╖м заступником В╕ктором Миколайовичем Дяченком ╕ на прес-конференц╕╖ под╕лився найближчими планами: в ╢впатор╕╖ мають вирости ще дв╕ так╕ ж сам╕ споруди аналог╕чного призначення, ╕ тод╕ тут вже зможуть поправляти здоров’я ╕ здобувати профес╕ю 250 ╕нвал╕д╕в. Нин╕шня споруда розрахована на 110 ос╕б, хоча поки що половина м╕сць - вакантна. Тож дуже доречним було запрошення сюди на дводенний сем╕нар представник╕в м╕ських та районних соц╕альних центр╕в з ус╕╓╖ Укра╖ни. ╢впатор╕я завжди славилася сво╖ми ц╕лющими властивостями, ╕ понад 50 ос╕б, що оп╕куються долями ╕нвал╕д╕в по вс╕й держав╕, звичайно ж, належним чином оц╕нять можливост╕, як╕ пропону╓ сьогодн╕ Крим. Дуже позитивно змалювався ╕ образ м╕н╕стра Пап╕╓ва, котрого аж н╕як не можна було звинуватити в непрофес╕онал╕зм╕ (пор╕вняно з деякими його колегами по уряду), не схожий в╕н був ╕ на байдужого чиновника, що в╕дпрацьову╓ сво╖ надбавки та ранги. Це в╕н, перший ╕ ╓диний, дав мен╕ в╕дпов╕дь на запитання, яке болить мен╕ понад п’ять рок╕в - з того часу, як я досл╕джувала особливост╕ життя ╕ проблеми, з якими стикаються стареньк╕ та ╕нвал╕ди, потрапивши в "казенн╕й д╕м": на чий баланс чи у чию власн╕сть переходять ╖хн╕ квартири та майно - все, що вони напрацювали за сво╓ життя? П╕дштовхнула до цього ситуац╕я, з якою я з╕ткнулася в одному з приватних гер╕атричних панс╕онат╕в. Тут кл╕╓нт╕в примушували оформляти дарчу житла ╕ майна на вказану особу, близьку до кер╕вника. В ╕нших закладах п╕д тим чи ╕ншим гарн╕ром, як я зрозум╕ла, теж в╕дбувалося щось схоже - житло самотн╕х отримували прац╕вники будинку для стареньких, як╕ "стояли на черз╕". ╤ншими словами, потрапивши в казенн╕ ст╕ни, людина позбувалася одразу усього, а якщо бодай була лежачою, то ╖╖ майже не годували ("аби менше прибирати"). Тобто вона ставала голою мов бубон, з нормативом в дек╕лька гривень на харчування ╕ к╕лька коп╕йок - на л╕кування (добре, якщо ц╕ дан╕ вже застар╕ли). Я розм╕рковувала про те, що, продавши майно тако╖ людини, можна було б забезпечити ╖й якщо не г╕дну стар╕сть, то г╕дну кончину. В пошуках закону, який регламенту╓ у даному раз╕ майнове питання, мала розмови з представниками ус╕х г╕лок влади. ╤ ось Михайло Миколайович - перша людина, яка ч╕тко мен╕ в╕дпов╕ла: житло ╕ майно збер╕гаються за мешканцями будинку престар╕лих, а т╕, хто вимага╓ дарувати все це соб╕, любому, п╕длягають крим╕нальн╕й в╕дпов╕дальност╕. Сьогодн╕ ми особливо часто чу╓мо про проблему здолання б╕дност╕. ╤ насправд╕, як же ╖╖ здолати без будь-яких революц╕й, не вимагаючи у держави величезних кошт╕в? Необх╕дн╕ соц╕альний менеджмент, соц╕альна реклама, якомога ширша по╕нформован╕сть населення про його права, передбачен╕ законом. Хай кожний одержить те, що ма╓ вид╕лити держава, ╕ в╕н це в╕дчу╓ на сво╓му гаманцев╕. В╕дпов╕дне питання я теж порушила п╕д час прес-конференц╕╖. А враження були зовс╕м св╕ж╕: зайд╕ть-но у в╕дд╕лення фонду пенс╕йного забезпечення Центрального району м. С╕мферополя. Вс╕ ст╕ни ряб╕ в╕д реклами - то банки змагаються у заохочуванн╕ пенс╕онер╕в перераховувати саме через них ╖хн╕ кошти. Бо виг╕дно! ╤ жодного слова - яке б пояснювало особливост╕ пенс╕йного законодавства, проливало св╕тло на т╕ права, про як╕ люди ╕ гадки не мають. Чому? Виходить, що прац╕вникам Пенс╕йного фонду це невиг╕дно? ╥м значно зручн╕ше пояснювати нав╕ть очевидн╕ недоплати "збоями в робот╕ комп’ютера" (про це вже я чула десятки раз╕в в╕д "потерп╕лих"). Але про Пенс╕йний фонд ми з Михайлом Миколайовичем не розмовляли - все ж таки з╕бралися на свято. А ск╕льки маленьких свят могло б в╕дбутися в житт╕ людей, аби в╕д них не приховували те, що вид╕ля╓ ╖м наша держава, нав╕ть за тепер╕шн╕х умов. Тод╕ б, можливо, ╕ в╕дкриття реаб╕л╕тац╕йного центру в ╢впатор╕╖ не сприймалося як "свято з╕ сльозами на очах". Бо для людей з╕ скривдженими, покал╕ченими душами поки що жодних рятувальних центр╕в не будують. Тамара СОЛОВЕЙ.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
