"Кримська Свiтлиця" > #37 за 14.09.2007 > Тема "Українці мої..."
#37 за 14.09.2007
ОСТАНН╤Й КОМАНДИР
ОСТАНН╤Й КОМАНДИР У н╕ч ╕з 8 на 9 вересня на 95-му роц╕ життя помер Василь Кук - генерал-хорунжий, останн╕й Головний Командир Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ (1950 - 54 р.). Чи багато було в ╕стор╕╖ укра╖нського народу випадк╕в, щоб неприхильна доля наша вберегла для наступних покол╕нь одного з найвизначн╕ших орган╕затор╕в Визвольно╖ боротьби укра╖нського народу? Уяв╕мо на хвилину серед нас Клима Савура, Ярослава Старуха, Романа Шухевича... Як за╕скрилась би наша ╕стор╕я в розпов╕дях цих лев╕в... Хтось ╕з них мусив впасти першим, хтось мав попастися у рос╕йськ╕ тенета останн╕м. Кер╕вник збройного опору початку 1950-х рок╕в Василь Кук потрапив у пастку одним з останн╕х. В╕д травня 1937 р. по травень 1954 р. перебував в╕н у п╕дп╕лл╕. 17 рок╕в! ╤ не просто перебував, а творив укра╖нську п╕дп╕льну твердиню, п╕дп╕льну укра╖нську арм╕ю, п╕дп╕льну Укра╖нську державу. Василь Кук-Коваль-Лем╕ш був "видатним консп╕ратором", р╕вного якому в кер╕вництв╕ ОУН не було. Це визнавав нав╕ть Роман Шухевич. Василь Кук був не т╕льки знаменитим консп╕ратором, але й видатним укра╖нським орган╕затором, ╕деологом терористично╖ акц╕╖, пропагандистом укра╖нського слова, що "душу ╕ д╕ло рве до бою". Щасливий чолов╕к був Василь Кук-Коваль - в╕ддавши майже чверть стол╕ття свого життя збройн╕й боротьб╕ за свободу Батьк╕вщини, в╕н таки дочекався проголошення незалежно╖ Укра╖нсько╖ держави. ╤ прожив у ц╕й держав╕ повних 16 л╕т. Мен╕ пощастило близько знати його впродовж тривалого часу, починаючи в╕д 1991 року, коли на Ки╖вськ╕й конференц╕╖ поневолених народ╕в нас познайомив Степан Гура, орган╕затор т╕╓╖ конференц╕╖. Зустр╕чей з Василем Куком було чимало, а чи записав я хоч дв╕-три розмови?.. 3 с╕чня 1997 р. Василь Кук взяв участь в установч╕й конференц╕╖ ╤сторичного клубу "Холодний Яр", став його почесним головою. В╕дтак неодноразово виступав на вечорах пам’ят╕ нашого клубу, але з кожним роком все менше. Його зажди бурхливо в╕тали, нав╕ть, коли в╕н, зда╓ться, й затягував промову. Василь Кук високо оц╕нював д╕яльн╕сть ╤сторичного клубу "Холодний Яр", надзвичайно ц╕нував наш╕ видання про Визвольну боротьбу, завжди наголошував, що ОУН-УПА стала продовженням козацько-селянських рух╕в на Велик╕й Укра╖н╕. Оц╕нюючи м╕й внесок у реконструкц╕ю епохи 1917 - 1920-х рр., не раз казав: "Ви одинока людина, яка робить цю, таку потр╕бну, справу". Я намагався заперечити, казав - он ╕ Костя Завальнюк пл╕дно працю╓ у ц╕й д╕лянц╕, ╓ й ╕нш╕ автори. А Василь Кук безапеляц╕йно наголошував: "Ви - одинока людина, яка повернула народов╕ цю епоху"... Що казати, при╓мно було чути цю високу оц╕нку з уст легендарно╖ людини... Покол╕ння Василя Кука в б╕льшост╕ не д╕йшло до перемоги, але, високо п╕днявши укра╖нськ╕ прапори, так осв╕тило ╖х сво╖ми св╕тлими, безсмертними душами, що, зда╓ться, й серця кам╕нних мали б наповнитися щемом ╕ горд╕стю... Давайте вклонимося людин╕, яка з Укра╖ною в серц╕ пройшла майже стол╕тн╕й тернистий шлях, повний втрат ╕ над╕й. В╕чна пам’ять ╕ слава! В╕д ╕мен╕ ╤сторичного клубу "Холодний Яр" ╕ редакц╕╖ газети "Незборима нац╕я"- Роман КОВАЛЬ. * * *
ВТРАТИ...
"В╤Н БУВ ПОСТАТТЮ, Р╤ВНО╥ ЯК╤Й В УКРА╥Н╤ НЕМА╢..."
Попрощатися з останн╕м командиром Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ Василем Куком прийшли його побратими, друз╕, ╕ нав╕ть т╕, хто його н╕коли не бачив. Йому було 95 рок╕в. В╕н до останн╕х дн╕в мав св╕тлий розум. Волод╕в багатьма мовами, в тому числ╕ - польською, англ╕йською, н╕мецькою. Часто зустр╕чався з молоддю. В останню путь людину-легенду проводжали вс╕, хто шану╓ подвиг Арм╕╖ Нескорених - пол╕тики й студенти, кияни ╕ випадков╕ перехож╕, як╕ д╕знавалися про сумну под╕ю. Ус╕ вони йшли з кв╕тами, якими пот╕м була вистелена дорога в╕д ки╖вського Будинку вчителя до храму, де в╕дсп╕вували Василя Степановича Кука. Олег Тягнибок, л╕дер Всеукра╖нського об’╓днання "Свобода": - ╤з в╕дходом Василя Кука в╕д╕йшло ц╕ле покол╕ння невизнаних геро╖в. Без них не було б незалежност╕, бо саме вони творили державу. Але, на жаль, вони зараз забут╕. Ця смерть змушу╓ задуматись про те, як ми живемо, як вихову╓мо сво╖х д╕тей. ╤ взагал╕, чи ми сприйма╓мо укра╖нську ╕стор╕ю через укра╖нськ╕ окуляри. Ми розум╕╓мо, що нам треба боротися за те, щоб залишитися укра╖нцями. ╤ у нас ╓ хороший приклад, як це робити - арм╕я безсмертних, арм╕я УПА. Ми, "Свобода", кажемо про те, що УПА треба надати певний соц╕альний статус ╕ в╕дновити пам’ять, що була роз╕рвана. Тобто нам треба показувати не ф╕льми про няню чи кадет╕в, а про Укра╖нську Повстанську Арм╕ю. Коли все це буде висв╕тлено в правдивих ф╕льмах чи книжках, лише тод╕ Укра╖на стане укра╖нською. В╕ктор Коваль, кандидат ╕сторичних наук, автор багатьох праць з ╕стор╕╖ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни: - Я можу про Кука сказати в двох словах: в╕н був постаттю, р╕вно╖ як╕й в Укра╖н╕ нема╓. Це людина, яка високо тримала прапор боротьби за Укра╖ну. Прикладом для прийдешн╕х покол╕нь ╓ все його життя - в╕ддане за здобуття незалежност╕ Укра╖ни. ╤ це життя - зразок для вс╕х людей, як╕ схиляють голови у цей сумний день. Володимир Серг╕йчук, професор Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Т. Шевченка: - Василь Степанович Кук - пом╕тна постать, один з апостол╕в боротьби за Укра╖нську державу. Його доля траг╕чна ╕ геро╖чна водночас. Всевишн╕й воздасть йому за його любов ╕ боротьбу за Батьк╕вщину. Олекс╕й та Максим Максименки, кияни, студенти Нац╕онального аграрного ун╕верситету: - Ми про Василя Кука зна╓мо пор╕вняно небагато. Т╕льки те, що п╕сля Шухевича в╕н був Головнокомандуючим УПА, про те, що перебував у тюрм╕. Але коли товариш сказав нам про смерть ц╕╓╖ людини, яка творила ╕стор╕ю, ми не змогли не прийти ╕ не в╕ддати йому шану. Бо без таких людей як Кук, Шухевич, Бандера, Укра╖ни б не було. Богдан Качор, голова Св╕тово╖ Л╕ги Укра╖нських пол╕тв’язн╕в, член управи фундац╕╖ Укра╖нського В╕льного Ун╕верситету в Нью-Йорку, прожива╓ у США: - Василь Кук був для мене ╕ приятель, ╕ командир. Ми потоваришували з ним на ц╕ле життя. Бо в мене ╓, кр╕м слуху, зору, ще й в╕дчуття, тому, якщо я бачу людину добру, то мене до не╖ тягне. Я багато читав про нього, ще навчаючись у школ╕. Там ц╕ла родина варта поваги. У нас р╕зн╕ шляхи, бо коли я був у н╕мецькому концтабор╕, то в╕н був у п╕дп╕лл╕ на Донеччин╕. Але п╕зн╕ше наш╕ дол╕ з╕йшлися - ╕ я намагався част╕ше зустр╕чатися, по можливост╕ допомагати. ╤ ще за к╕лька дн╕в до смерт╕ я встиг з ним побачитися, поговорити. Але, так сталося... Микола Жулинський, радник Президента Укра╖ни, голова Нац╕онально╖ Ради з питань культури та духовност╕ при Президентов╕ Укра╖ни: - Зна╓те, при згадц╕ про Кука у мене вирина╓ такий спогад: у 1992 роц╕, коли в╕дбувався перший Всесв╕тн╕й форум укра╖нц╕в, а я був тод╕ в╕це-прем’╓р-м╕н╕стром Укра╖ни, ми запросили Миколу Лебедя - соратника Степана Бандери, творця ╕ куратора Служби Безпеки (СБ) ОУН-УПА. В╕н, до реч╕, з пересторогою ставився до Кука, оск╕льки той п╕шов на сп╕впрацю з тогочасною владою. Але п╕сля зустр╕ч╕ з ним Лебедь под╕лився з╕ мною враженням ╕ сказав: "Ця людина вт╕лю╓ дивовижний спок╕й ╕ розум╕ння сучасно╖ ситуац╕╖ в Укра╖н╕". ╤ справд╕, Василь Кук н╕коли не робив трагед╕╖ з того, що Верховна Рада не визна╓ УПА воюючою стороною. В╕н просто казав "Це не наша Верховна Рада. Ми дочека╓мося сво╓╖, ╕ тод╕ нас визнають. Ми ж не за блага воювали, а за Укра╖ну". Такий в╕н був чолов╕к. А ми повинн╕ й надал╕ продовжувати працювати ╕ вести нашу л╕н╕ю. Прийде час, ╕ в Ки╓в╕ з’явиться пам’ятник герою Куку ╕ вс╕м во╖нам Повстанчо╖ Арм╕╖. * * * Поховали Василя Кука 11 вересня в його р╕дному сел╕ Красне Буського району Льв╕всько╖ област╕, як запов╕дав пок╕йний. Олена ХАЛ╤МОН. м. Ки╖в.
ПРЕЗИДЕНТ Укра╖ни В╕ктор Ющенко висловив сп╕вчуття у зв’язку з╕ смертю видатного укра╖нського патр╕ота, останнього головнокомандувача Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ Василя Кука. "До останнього подиху в╕н був у строю борц╕в за Укра╖нську ╕дею, будучи сам ╖╖ живим вт╕ленням", - в╕дзнача╓ться в лист╕-сп╕вчутт╕ Президента до р╕дних, близьких та соратник╕в видатного д╕яча. "Його житт╓вий шлях завжди буде прикладом самов╕ддано╖ боротьби за волю ╕ державн╕сть Укра╖ни, символом перемоги над двома тотал╕тарними режимами минулого стол╕ття. В╕рний син Укра╖ни, Василь Кук назавжди залишиться в наш╕й пам’ят╕ непогасним образом в╕рност╕ народу та безкорисливого служ╕ння наш╕й держав╕", - наголошу╓ться у лист╕ Президента. * * * ВЕЛИКИМ болем вдарила мо╓ серце в╕стка про в╕дх╕д в╕д нас головного командира УПА, Генерал-хорунжого Василя Кука. Низько вклоняюсь його душ╕ ╕ вже посмертно дякую за надану допомогу у виданн╕ книжки до р╕чниц╕ УПА "Повстанська Волинь", де на стор╕нц╕ 81 м╕й в╕рш, присвячений геро╓в╕ Василю Куку. Жаль, що якраз тепер Укра╖на втратила найв╕рн╕шого сина. Г╕рко, що я втратила розумного, щирого порадника ╕ ╓дину душевну допомогу у смутку. ╢вген╕я ЛЕЩУК, поетеса, повстанець. м. Льв╕в.
ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧ УПА ВАСИЛЬ КУК: "МИ ЗДОБУВАЛИ УКРА╥НУ КРОВ’Ю"
Василь Кук - жива легенда визвольно╖ боротьби. Маючи поважний в╕к - 92 роки, в╕н працю╓ над написанням спогад╕в. Користу╓ться ╤нтернетом, чита╓ без окуляр╕в. Зна╓, хто така Оксана Забужко ╕ Юрко Андрухович. Зна╓ про музичн╕ гурти "Кому вниз" ╕ "Тартак". Пол╕тика? Про не╖ зна╓ б╕льше, н╕ж показують в новинах. Та найголовн╕ше - ма╓ добре здоров’я. ╤ все це незважаючи на три десятки рок╕в повстансько╖ д╕яльност╕. У 15 рок╕в Василь ста╓ членом юнацтва ОУН. Причиною такого кроку стало бажання бачити свою кра╖ну незалежною. Саме про незалежн╕сть як основу укра╖нського св╕тогляду, укра╖нсько╖ ╕де╖, про оц╕нку пер╕оду в╕дродження укра╖нсько╖ державност╕ та про нов╕ виклики для Укра╖н╕ ми говорили ╕з паном Василем. - Що для Вас особисто означа╓ - бути незалежним? - Означа╓ мати г╕дн╕сть ╕ честь, бути укра╖нцем, врешт╕-решт, бути укра╖нським нац╕онал╕стом. Укра╖нець тод╕ незалежний, коли в╕н самодостатн╕й культурно. Йому не треба пояснювати, чому в╕н ма╓ триматися свого. Липа (Юр╕й Липа, уродженець м. Одеси, 1900 - 1945 рр., укра╖нський пол╕тичний мислитель, поет, л╕кар УПА. - Н. Ю.) запов╕дав дивитися на св╕т очима укра╖нськими. Тод╕ можна й в╕др╕знити, де ╓ добре, а де погано. Для молод╕ 30-х рр. такому поглядов╕ не було альтернативи в умовах окупац╕╖. Тод╕ це було самозрозум╕лим. Коли нац╕я не ма╓ Незалежност╕, то вона ходить в кайданах. Вся ╕стор╕я Укра╖ни - змагання за незалежн╕сть. Згадайте запов╕т Шевченка... (Чита╓ напам’ять.) - Це не просто в╕рш, у ньому закладений глибокий зм╕ст. Його треба побачити. - Наск╕льки в╕дпов╕да╓ Укра╖на сьогодн╕шня ╕деалу Незалежност╕? - То в╕д нас залежить. Точн╕ше, в╕д вас, молод╕. Залежить в╕д вашо╖ конкретно╖ роботи. Буде такою Укра╖на, якою ╓ ви. Нам н╕хто Незалежност╕ не дасть - н╕ Америка, н╕ Рос╕я. Т╕льки укра╖нц╕ ╖╖ можуть взяти ╕ захищати. ╤ ту Незалежн╕сть треба розбудувати в пол╕тиц╕, економ╕ц╕, мистецтв╕. А зараз ╖╖ буду╓ нев╕домо хто. Головне робити сво╓, а не говорити красномовно. ╤нтереси Укра╖ни в╕дстоювати можна т╕льки справами. Ми були молодими ╕ здобували Укра╖ну кров’ю, тепер молодь нехай докладе вс╕ сво╖ сили для ╖╖ побудови. - Як бути ╕з рег╕онами, для яких укра╖нське в принцип╕ ╓ чужим? - Щоб в╕дпов╕сти на це запитання, треба розум╕ти дв╕ реч╕. Перше, значна частина укра╖нсько╖ територ╕╖ була навмисне зрусиф╕кована. Велася в╕дпов╕дна шк╕льна пол╕тика, велася й пол╕тика переселення. Окр╕м того, нав’язувалися ненависницьк╕ щодо укра╖нсько╖ культури пол╕тичн╕ стереотипи. Друге, коли ми говоримо про так╕ рег╕они, то ми ма╓мо на уваз╕ територ╕╖ ╕з поширенням св╕тогляду, який загрожу╓ пол╕тичн╕й стаб╕льност╕ Укра╖ни, про пол╕тичну практику на його основ╕. Приклад тому - С╓веродонецьк. А тепер, що робити. Перше, мають бути засуджен╕ пол╕тики, як╕ закликали до сепаратизму. Якщо цього не буде, то й не буде для ╕нших застороги такого не робити. ╤ для Москви це буде стимулом для п╕дривно╖ роботи. Друге. На цих територ╕ях мають працювати спец╕альн╕ служби, п╕д в╕дпов╕дальн╕стю яких перебува╓ захист державно╖ незалежност╕. Шкода, якщо наша СБУ вже не наша. Трет╓. Держава ма╓ розробити спец╕альну програму для ╕нтеграц╕╖ цих рег╕он╕в в систему укра╖нсько╖ культури, державницьких ц╕нностей. Т╕льки ╓дина соборна Укра╖на може збудувати г╕дне життя для кожного. Коли ж непорозум╕ння вийдуть на перший план, то свободи для кожного не буде через намагання обмежити ╖╖ з╕ сторони ╕нших. - Чому до влади на початку 90-х не змогли прийти нац╕онал-демократи? - Щоб прийти до влади, мало декларувати, треба мати орган╕зац╕ю, готову до такого в╕дпов╕дального кроку. Повинн╕ бути люди, профес╕онали. Тод╕ ╖х демократи не мали. Бо вс╕ були вистр╕лян╕ - для когось вони, може, й були бандитами, а для укра╖нського народу - борцями за його волю. Тому на початок 90-х ми мали опозиц╕ю серед людей ╕нтелектуально╖ прац╕, але не економ╕ст╕в, управл╕нц╕в тощо. Витворилося таке масове ╕ негативне явище, як пол╕тики-поети. В╕ршами та топон╕м╕кою Укра╖ни не збудувати. Тому вже з 1994 р. наста╓ така соб╕ "контрреволюц╕я" - номенклатурники повертаються до влади. Щоб збудувати те, що ми хочемо, треба профес╕онал╕в, об’╓днаних укра╖нським духом, ╓диним фундаментальним св╕тоглядом. - Як Ви оц╕ню╓те Помаранчеву революц╕ю? - Под╕╖ ц╕ - помаранчев╕, але не революц╕йн╕. Державний устр╕й той самий. Соц╕альна система та сама. Жодного багат╕я революц╕йний трибунал ще не посадив. Яка ж то революц╕я? Просто в╕дбулася зм╕на правлячо╖ ел╕ти. А це, як на мене, добре, оск╕льки змагання м╕ж групами ел╕т сприя╓ розвитков╕ сусп╕льства. - А що скажете про Ющенка? - Перше. Ющенко в принцип╕ - це крок вперед. Ющенко як Президент Укра╖ни - це питання майбутнього. Хоча за такий маленький строк йому, особливо на м╕жнародн╕й арен╕, вдалося б╕льше н╕ж Кучм╕ за вс╕ роки його правл╕ння. Результати саме внутр╕шньо╖ пол╕тики покажуть, чи ╓ Ющенко справд╕ достойною людиною. П╕д цим я розум╕ю не т╕льки р╕вень соц╕альних виплат, а й увагу до нац╕╓творення. Ющенко як Президент цьому може посприяти. Можна почати з суду над сепаратистами, наведенням порядку в осв╕т╕ тощо. - Перемога Ющенка на виборах ч╕тко визначила зовн╕шньопол╕тичн╕ пр╕оритети Укра╖ни - в ╢С та НАТО. Однак багато хто не погоджу╓ться ╕з цим, закликаючи до "б╕льш т╕сно╖ сп╕впрац╕ з Рос╕╓ю". В яку сторону, на Вашу думку, краще ╖хати? - Зна╓те, Ви ставите питання для Укра╖ни, як на мене, штучне. Громадськ╕й думц╕ Укра╖ни дилема Сх╕д-Зах╕д нав’язана. Ми не сто╖мо н╕ перед яким вибором у тому розум╕нн╕, що т╕льки сильний може бути союзником. Виб╕р наш один - бути незалежним. Що в даному випадку означа╓ мати не просто право голосу, яке формально мають ус╕, нав╕ть держави з площею в дек╕лька квадратних к╕лометр╕в, а п╕дкр╕пити його сильною економ╕кою, культурою, ядерною збро╓ю, якщо хочете. Т╕льки така Укра╖на, рег╕ональний л╕дер, може вступати до будь-якого об’╓днання. - Вас про визнання ОУН-УПА запитували сто раз╕в. Я запитаю сто перший. - Я готовий в╕дпов╕сти й тисячу раз╕в. Скажу коротко. Якщо укра╖нцям дорога Незалежн╕сть, про яку ми говоримо, то вони мають вшанувати тих, хто за не╖ воював. - Чи можливе примирення м╕ж во╖нами ОУН-УПА та радянськими солдатами? - Можливе. Т╕льки за умови, що вони визнають укра╖нськ╕ ц╕нност╕. Як н╕, то н╕яких крок╕в назустр╕ч тим, хто давив Укра╖ну, ми робити не будемо. З деякими ветеранськими орган╕зац╕ями, як-от Юхновського, ми порозум╕лися. А з деякими, як╕ ведуть систематичну пропаганду проти нас, порозум╕ння в принцип╕ бути не може. Це я про орган╕зац╕ю Герасимова. Ми, уп╕вц╕, не просто воююча сторона у Друг╕й св╕тов╕й, а борц╕ за визволення Укра╖ни. Бо боротьба не припинялася, вона тривала до середини 50-х. - Д╕яльн╕сть УПА для укра╖нц╕в ╕ по сьогодн╕ залиша╓ться малов╕домою. Проти кого вона воювала? - Про це можна говорити довго, якщо в подробицях. Однак скажу коротко, аби Ви не писали ново╖ книги з ╕стор╕╖ УПА. Воювала УПА проти польських колон╕ст╕в та ╖х збройного формування АК (Арм╕я Крайова). Воювали проти радянських партизан╕в ╕ внутр╕шн╕х в╕йськ НКВС. До реч╕, поляки були заодно з комун╕стами проти укра╖нц╕в. Воювали проти н╕мц╕в. Преса та деяк╕ пол╕тики часто спекулюють на тому, що "УПА - союзники нацист╕в ╕ таке ╕нше". Нашими союзниками були поневолен╕ народи: грузини, б╕лоруси, литовц╕ та ╕нш╕. Н╕мц╕ не могли бути в принцип╕ союзниками УПА. Щоб бути в союз╕, треба бути сильним. Г╕тлер хот╕в використати нас, ми хот╕ли використати його протир╕ччя ╕з комун╕стами. П╕сля проголошення Акта про в╕дродження Укра╖нсько╖ держави 30 червня 1941 р. нацисти весь актив ув’язнили, в тому числ╕ Бандеру ╕ Стецька. Бандеру посадили в Заксенхаузен. Н╕мц╕ також вбили Дмитра Мирона, крайового пров╕дника ОУН на сх╕дноукра╖нських землях в 1942 р. То про який союз може йти мова? Були пол╕тичн╕ контакти, але вони в╕дразу роз╕рвалися п╕сля арешту Бандери. Так питання ставлять антиукра╖нськ╕ сили, як╕ подають ╕стор╕ю Укра╖ни в пропагандивн╕й ╕нтерпретац╕╖. Як Ви можете на це в╕дпов╕сти? Х╕ба що зламати носа та й все. - Яка Ваша роль у проголошенн╕ Укра╖нсько╖ державност╕? - Я очолював пох╕дну групу, яка мала зд╕йснити таку ж акц╕ю в Ки╓в╕. - Що було на Волин╕ ╕ чому поляки так побиваються? - Вони не так за загиблими плачуть, як за самою Волинню. На ц╕й укра╖нськ╕й земл╕ пол╕тична активн╕сть була менша, н╕ж на Галичин╕. Тому польськ╕ колон╕сти були надзвичайно нахабними. Вбивали, ╜валтували кого хот╕ли. Ми ╖м сказали, що вони не доживуть до ранку. ╤ виконали свою об╕цянку. П╕д час в╕йни н╕ про яку гуманн╕сть не йдеться. - Як Ви сьогодн╕ дивитеся на сп╕впрацю Укра╖ни з Рос╕╓ю та Польщею? - Часи боротьби минули. Вони навчили нас, якщо ми не матимемо сво╓╖ думки, п╕дкр╕плено╖ силою, то нас не почують. Польща тепер союзник Укра╖ни. Але про ╕стор╕ю треба пам’ятати. Рос╕я - питання складн╕ше. ╥хн╕й вплив в Укра╖н╕ залишився величезним. Сьогодн╕ треба вир╕шувати ц╕ проблеми, а не кричати "москал╕" чи ще щось. - Ви були командиром УПА-"П╕вдень" - частини УПА, що боролася на Сход╕ та П╕вдн╕ Укра╖ни. Про ╖╖ д╕яльн╕сть в╕домо мало. Що б Ви розпов╕ли про це? - На основн╕й територ╕╖ УПА-"П╕вдень" не було сприятливих географ╕чних умов для орган╕зац╕╖ повстансько╖ боротьби. Було трохи на В╕нниччин╕, в Холодному Яру. Але Яр був сильно понищений. Л╕си розр╕дили, людей повбивали. Тому ми вс╕ загони звели на Крем’янеччин╕. До нас приходили люди ╕ з Запор╕жжя, ╕ з Донбасу, ╕ з Тавр╕╖. То були здеб╕льшого студенти. Ми ╖х вишколювали ╕ включали в роботу. - Наск╕льки була поширена мережа ОУН на сх╕дних землях? - Вона була в ус╕х областях - ╕ в Криму, ╕ на Донбас╕. Мережа протрималася до приходу б╕льшовик╕в. ╥╖ орган╕зовували колишн╕ комсомольц╕, як╕ йшли в п╕дп╕лля ╕ д╕яли проти н╕мц╕в. Але першу роботу зробили пох╕дн╕ групи. Ми вже д╕яли ╖м усл╕д. - ╤ насамк╕нець. Якою повинна бути пол╕тика укра╖нських нац╕онал╕ст╕в сьогодн╕? - Ситуац╕я нин╕ ╓ дуже важка. Формою поневолення тепер ╓ не пряма окупац╕я чи введення в╕йськ, а окупац╕я економ╕чна, ╕нформац╕йна, ╕дейна. Формально ╓ державн╕сть, а фактично ми не можемо н╕чого вир╕шувати. Укра╖нська держава ма╓ сповнитися укра╖нським зм╕стом. Держава повинна вм╕ти себе захищати. Саме так налаштован╕ люди мають ╕ти й брати владу на м╕сцях: по селах, м╕стах, у Верховн╕й Рад╕. Президент ма╓ теж бути нац╕онал╕стом. ╤накше Укра╖на буде називатися Ukraine, а Ки╖в - Kyiv city. Яка р╕зниця? Колосальна. Розмовляв Юра НО╢ВИЙ, "Анал╕тика". м. Ки╖в, 2005 р.
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 14.09.2007 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5092
|