Версiя для друку Обговорити в форумi

В СВОЇЙ ХАТІ - СВОЯ ПРАВДА!
ВІДОЗВА УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ З ПРИВОДУ СПОРУДЖЕННЯ ПАМ’ЯТНИКІВ РОСІЙСЬКІЙ ЦАРИЦІ КАТЕРИНІ ІІ
Представники української інтелігенції прийняли відозву стосовно намірів місцевої влади Одеси та Сімферополя спорудити пам’ятники російській цариці Катерині ІІ. Пропонуємо нижче повний текст відозви.
"4 липня 2007 року Одеська міська рада ухвалила рішення про спорудження в Одесі пам’ятника руйнівникові Української держави, катові українського народу Катерині ІІ. Рішення про спорудження пам’ятника Катерині ІІ прийняла також міська рада Сімферополя.
Незважаючи на протести громадськості, 19 липня в Одесі відбулося закладання першого каменя під майбутній пам’ятник. У церемонії взяли участь заступники міського голови, члена політради НСНУ Е. Гурвіца, а також духовенство Української православної церкви Московського патріархату.
На нашій землі споруджується пам’ятник гнобителю українського народу, російській імператриці, вся діяльність якої стосовно України була спрямована на ліквідацію української автономії і нагадує хроніку окупації. 1764 року вона скасувала інститут Гетьманства. Через рік - розформувала козацькі полки на Слобожанщині. 1775 року зруйнувала Запорозьку Січ як форпост української ідентичності та національної державності. 1782 року Катерина ІІ ліквідувала існуючий територіально-адміністративний устрій Гетьманщини, запровадила замість полкової та сотенної адміністрації намісництва, роздала українські землі царським чиновникам та своїм лакузам. Олександр Пушкін справедливо звинуватив Катерину ІІ в тому, що вона "закабалила Малороссию". Катерина ІІ заборонила викладання української мови в Києво-Могилянській академії, запровадила навчання російською мовою. За часів її правління в Україні запроваджено кріпацтво - "панщину" як державну систему національного і соціального гноблення української нації. Під її керівництвом російські окупаційні війська придушили національно-визвольний рух - Коліївщину 1768 року та безжально розправилися з українцями, учасниками Турбаївського повстання 1789 - 1793 років.
Відкриття пам’ятника заплановане на 2 вересня. Така поспішність свідчить про те, що замовники акції намагаються встигнути до парламентських виборів використати це як привід для запровадження новітніх технологій колоніалізму.
Спорудження пам’ятників російській цариці, яка "доконала вдову-сиротину" - Україну (Тарас Шевченко) - наруга над пам’яттю мільйонів полеглих за незалежність України та жертв кількасотлітньої царської та московсько-комуністичної окупації. Це - пробний камінь, закинутий з Кремля, з метою перевірити: як задалеко можна зайти у новітньому зросійщенні України. Пам’ятники, які несуть великодержавницьке, імперське навантаження, отруюють свідомість нашого народу, піднімають дух "п’ятої колони" Москви, яка прагне безперешкодно господарювати в Україні.
Програма інтенсивної політичної та інформаційної окупації України набирає обертів. Завдання цієї програми - прищеплення масам українського населення колоніальної свідомості, почуття "єдіного отєчєства" - необхідної передумови для повернення України в його лоно.
Від імені мільйонів українців вимагаємо від Президента України Віктора Ющенка не допустити спорудження пам’ятників Катерині ІІ на нашій землі! Ми звертаємося до наших співвітчизників - не дозвольмо, щоб на нас дивилися з наших майданів і площ кам’яними очима наші гнобителі!
Ми звертаємося до українців світу: станьмо на сторожі національної історичної пам’яті і справедливості, не даймо забруднити нашу землю символами нашої неволі!
Дмитро ПАВЛИЧКО, Герой України, письменник;
Іван ДРАЧ, Герой України, голова Конгресу української інтелігенції;
Михайло ГОРИНЬ, почесний голова Української Всесвітньої Координаційної Ради;
Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ, президент Світового Конгресу Українців;
Олексій ІВЧЕНКО, голова Конгресу Українських Націоналістів;
Микола ПЛАВ’ЮК, останній Президент УНР в екзилі, голова Організації Українських Націоналістів;
Євген СВЕРСТЮК, доктор філософії, головний редактор газети "Наша віра";
Іван МАРЧУК, народний художник України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, член Міжнародної академії сучасного мистецтва "Рим";
Левко ЛУК’ЯНЕНКО;
Володимир МУЛЯВА, духовний гетьман українського козацтва, генерал-майор ЗС України у відставці;
Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ, голова Національної спілки письменників України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
Павло МОВЧАН, голова ВУТ "Просвіта";
Віктор ПЕДЕНКО, генеральний секретар Світового Конгресу Українців;
Осип ЗІНКЕВИЧ, голова видавництва "Смолоскип";
Петро КОНОНЕНКО, президент Міжнародної асоціації "Україна і світове українство";
Марія ШКАМБАРА, голова Світової Федерації українських жіночих організацій;
Василь ОВСІЄНКО, лауреат премії імені В. Стуса;
Михайлина КОЦЮБИНСЬКА, літературознавець, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
Галина ЯБЛОНСЬКА, народна артистка, голова Міжнародної ліги "Матері і сестри - молоді України";
Леопольд ЯЩЕНКО, кандидат мистецтвознавства, художній керівник етнографічного хору "Гомін", лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
Борис КОЖИН, віце-адмірал, народний депутат України двох скликань, перший командувач ВМС України;
Лілія ГРИГОРОВИЧ, голова Союзу Українок;
В’ячеслав БІЛОУС, голова Спілки офіцерів України;
Степан КОЛЕСНИК, письменник, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
Анатолій ДІМАРОВ, письменник;
Сергій ПЛАЧИНДА, письменник;
Євген ДУДАР, письменник, заслужений діяч мистецтв України;
Петро ПЕРЕБИЙНІС, письменник, заслужений діяч мистецтв України, головний редактор газети "Літературна Україна";
Петро ОСАДЧУК, народний депутат України двох попередніх скликань;
Світлана ЙОВЕНКО, письменниця;
Любов ГОЛОТА, письменниця, головний редактор газети "Слово Просвіти";
Марія МАТІОС, письменниця, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
В’ячеслав МЕДВІДЬ, письменник, лауреат Національної премії імені
Т. Шевченка;
Євген ПАШКОВСЬКИЙ, письменник, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
Василь ГЕРАСИМ’ЮК, письменник, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
Ігор РИМАРУК, письменник, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
Тарас ФЕДЮК, письменник, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
Володимир СЕРГІЙЧУК, доктор історичних наук, професор Київського національного університету імені Т. Шевченка;
Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор, заступник директора Інституту історії України НАНУ;
Леся ДИЧКО, професор Національної музичної академії, народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка;
Надія МИРОНЕЦЬ, доктор історичних наук, професор, зав. відділом Інституту археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського;
Ліда ОРЕЛ, заслужений працівник культури України, ст. науковий співробітник Музею народної архітектури та побуту України;
Лариса МАСЕНКО, доктор філологічних наук, професор НАУКМА;
Василь ШКЛЯР, заступник голови НСПУ;
Олесь САНІН, кінорежисер;
Богдан ЖОЛДАК, письменник, кінодраматург;
Олесь ДОРІЧЕНКО, письменник, лауреат премії імені В. Сосюри, член Національної спілки народних майстрів України;
Олекса ПАЛІЙЧУК, письменник;
Раїса ІВАНЧЕНКО, професор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка;
Олесь ЯНЧУК, кінорежисер;
Іван АНДРУСЯК, письменник;
Степан ПРОЦЮК, письменник;
Павло ВОЛЬВАЧ, письменник;
Микола СЕМЕНЮК, письменник;
Михайло РАТУШНИЙ, заступник голови УВКР;
Олександр ГУДИМА, голова Українського Православного Братства Святого Апостола Андрія Первозванного;
Віталій КАРПЕНКО, професор Київського національного університету імені Т. Шевченка, заслужений журналіст України;
Василь ВАСИЛЕНКО, музичний директор, головний диригент Донецького державного академічного оперного театру;
Василь ЛІСОВИЙ, кандидат філологічних наук, зав. відділом української філософії Інституту філософії НАНУ;
Олександр ШОКАЛО, голова МГОУ "Четверта хвиля";
Лідія КОНОНКО, голова Секретаріату УВКР;
Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою;
Теодор КУКУРУЗА, співак, композитор, поет;
Анатолій КРИМ, письменник, секретар Ради НСПУ;
Володимир ЦИБУЛЬКО, письменник;
Микола ЗАКУСИЛО, письменник;
Володимир ДАНИЛЕНКО, кандидат філологічних наук, письменник, член НСПУ;
Лариса БРЮХОВЕЦЬКА, головний редактор журналу "Кіно - театр", старший викладач НАУКМА;
Олександр ЄВТУШЕНКО, музичний критик, публіцист;
Андрій ОХРІМОВИЧ, ведучий телепрограми "Далі буде" НТКУ;
Сергій КОТ, генеральний директор фундації імені О. Ольжича;
Юрій БУРЯК, письменник, головний редактор культурологічного альманаху "Хроніка";
Олег МИКИТЕНКО, шеф-редактор журналу "Всесвіт", заслужений працівник культури України;
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ, заступник головного редактора газети "Літературна Україна", головний редактор газети "Нація і держава";
Аркадій ШЕЛЕСТ, голова Товариства українців Саратова (Росія);
Олександр ЗАРІЧНИЙ, голова української громади в Азербайджані;
Ольга МАЦЕЛЮХ, член УВКР;
Євген ЛУПАКОВ, капітан I рангу у відставці, член центрального проводу Спілки офіцерів України;
Катерина СІРОЦЬКА, Союз Українок Польщі;
Наталя ДАНИЛЕНКО, Світова Федерація українських жіночих організацій;
Богдан ФЕДОРАК, Світовий Конгрес Українців;
Ольга ДАНИЛЯК, Світовий Конгрес Українців,
Володимир ОМЕЛЬЧУК, Всеукраїнське молодіжне об’єднання "Український Молодіжний Авангард";
Василь ВАСИЛАШКО, письменник, журналіст;
Оксана ФАРІОН, заступниця голови Союзу Українок Америки;
Ігор ГАВДЯК, голова Українсько-Американської Координаційної Ради;
Леонід КАПЕЛЮШНИЙ, журналіст;
Світлана ЄРЕМЕНКО, головний редактор журналу "Аспекти самоврядування";
Богдан ЧЕРВАК, журналіст;
Віра ІЛЬЧЕНКО, зав. лабораторії інтеграції освіти, професор, доктор педагогічних наук;
Наталя МАЦЬКО, голова секретаріату Української світової спілки професійних вчителів, кандидат педагогічних наук;
Надія САЛТАНОВСЬКА, завідувачка кабінету математики Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників;
Олексій СИТНИК, філолог, викладач кафедри видавничої справи Інституту журналістики КНУ імені Т. Шевченка;
Роман КРУЦИК, заступник директора Інституту національної пам’яті;
Антоніна ГРИВКО, науковий співробітник НДІ українознавства МОНУ, голова федерації молодіжних програм "Діти. Молодь. Третє тисячоліття";
Лідія МАДОЯН, відповідальний секретар ГК "Український Севастополь", канд. технічних наук;
Тамара УСАТЕНКО, канд. філологічних наук, ст. науковий співробітник Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПНУ;
Сергій ЛИТВИН, доктор історичних наук, полковник у відставці;
Олександр КУЧЕРУК, директор бібліотеки імені О. Ольжича;
Ігор ЛОСЄВ, канд. філософських наук, політолог, журналіст, доцент НАУКМА;
Богдан СУСЬ, доктор педагогічних наук, професор кафедри загальної теоретичної фізики КПІ, президент громадської благодійної організації "Українській армії - українську мову";
Любомир ГНАТЮК, полковник запасу, голова Київської організації Спілки офіцерів України;
В’ячеслав САМОЗВАН, полковник у відставці, голова Черкаської міської організації Спілки офіцерів України;
Леся ВОРОНИНА, письменниця, ведуча програм Радіо "Культура";
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників;
Віктор КАСПРУК, політолог, журналіст;
Оксана СЛІПУШКО, кандидат філологічних наук, доцент КНУ ім. Т. Шевченка;
Марія МИКОЛАЙЧУК, народна артистка, співачка;
Наталя ВОЛОШКО, письменниця;
Валентина КОРОТЯ-КОВАЛЬСЬКА, народна артистка України, старший науковий співробітник НДІ українознавства МОН;
Ярослав ФЕДОРУК, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАНУ;
Анатолій ГРИВА, Міжнародна асоціація "Козацтво";
Ігор ЛІСОДІД, підполковник запасу, член проводу Спілки офіцерів України;
Людмила ОГНЄВА, кандидат технічних наук, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України;
Ірина САВЧЕНКО, доцент кафедри української літератури НПУ ім. М. Драгоманова, кандидат філологічних наук;
Інна ЧЕРНОВА, доцент кафедри української літератури НПУ ім. М. Драгоманова, кандидат філологічних наук;
Ніла ВОЛОШИНА, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПНУ".

Президентові України
В. А. Ющенку
Копія: Голові партії Народний союз "Наша Україна"
В. А. Кириленку

ЗВЕРНЕННЯ
Всебічна програма "мирної" внутрішньої окупації України Росією успішно реалізується і набирає обертів. Окремим завданням програми є прищеплення широким масам населення колоніальної свідомості та почуття "єдіного отєчєства" - необхідної передумови для остаточного повернення України-"малоросії" в лоно цього "отєчєства".
Міські ради Одеси та Сімферополя ухвалили рішення про спорудження пам’ятників кату України Катерині II і поспіхом його реалізують за допомогою... української (?) міліції. А це не просто кам’яні чи бронзові бовдури! Це пробний камінь, як далеко можна зайти у зросійщенні України. Чи здатні українці врешті-решт зупинити повзучу розбудову Росії в... Україні?
Пам’ятники та твори скульптурного монументального мистецтва, які несуть великодержавне ідеологічне навантаження, мають сильний згубний вплив на свідомість населення та піднімають бойовий дух 5-ї колони Москви, що вже безперешкодно (!) господарює в Україні!
Біля цих імперських ідолів будуть проводитись масові антиукраїнські збіговиська за участю служників церкви (?) Московського патріархату, яка прикриваючись іменем Бога, виховує українське суспільство у фанатичній ненависті до всього українського і тупому поклонінні кривавому царському (російському) самодержавству.
Відповідальність за ці безчинства і хаос в Україні несете Ви, пане Президенте, та ваші ненаситні соратники!
Доведені до злиднів українці не мають грошей навіть на поїздку до Одеси, щоб не допустити встановлення 2 вересня пам’ятника лютому ворогові України Катерині II. Хоча кожен з вас, високих державних посадовців, бізнесменів-"патріотів" чи народних (?) депутатів міг би безболісно оплатити десант добровольців, що грудьми захистили б честь та гідність українців, не допустивши наруги над пам’яттю мільйонів полеглих за незалежність України і жертв московських окупантів усіх часів.
"Наша Україна" несе пряму відповідальність за ганебне цинічне рішення міської ради Одеси - мер міста і його заступники є членами партії.
Не вдаючись до повторювання відомих історичних довідок, моральної та правової сторін питання, категорично вимагаємо від Президента і партії "Наша Україна" не допустити спорудження пам’ятників Катерині II та інших імперських проявів російського шовінізму в Україні з їх фатальними наслідками для Держави і Нації.

Від імені мільйонів зневажених українців - Громадський комітет "Український Севастополь".

* * *

Керівництво партії проігнорувало крик душі українців. А Секретаріат Президента ухвалив "соломонове рішення". Звернення, яке за суттю питання адресоване Президентові В. Ющенку, Секретаріат надіслав ...Одеській міській раді - ініціаторові спорудження пам’ятника Катерині ІІ. Але ж, судячи з рішень Одеської міської ради, абсолютна більшість її депутатів є апологетами імперської ідеології.
Виникає запитання: це недогляд чи усвідомлений крок з боку чиновників Секретаріату Президента? Чи їм ліньки було читати, чи не здатні були зрозуміти змісту Звернення? А може, навпаки, - добре зрозуміли суть питання, і саме тому адресоване Президентові Звернення надіслали "кауровцям", послужливо при цьому вказавши їм адресу та телефон автора звернення?
Чи знає Президент, скільки громадян, які зверталися до нього, вже постраждали "завдяки" подібним "мудрим" рішенням чиновників Секретаріату? Це запитання, як і питання, порушені у наведеному Зверненні до Президента і керівництва НСНУ, залишаються відкритими.
Лідія МАДОЯН,
відповідальний секретар ГК "Український Севастополь".

ТИМ ЧАСОМ...
Пропрезидентський блок "Наша Україна - Народна самооборона" виступає проти відновлення в українських містах пам’ятників російській імператриці Катерині II і вважає її фігурою, "яка не має нічого спільного з історією" українського народу.
Про це 31 серпня на прес-конференції у Києві заявив другий номер у виборчому списку НУНС В’ячеслав Кириленко. "У парламенті наступного скликання ми будемо захищати наші історичні пам’ятки і не допустимо появи тих символів, які не мають нічого спільного з історією нашого народу", - заявив він на запитання журналістів про ставлення НУНС до появи пам’ятників Катерині II в Одесі і містах Криму.
Як повідомлялося раніше, пам’ятники Катерині II найближчим часом мають відновити в Одесі і Сімферополі, де монументи були зруйновані після революції 1917 року. Крім того, про намір встановити пам’ятник Катерині II заявила влада Севастополя, де імператрицю вважають засновницею міста.
Проти пам’ятників Катерині II виступають українські націоналісти і кримськотатарський Меджліс, які вважають імператрицю ворогом України, оскільки за її наказом було знищено Запорозьку Січ, а Кримське ханство увійшло до складу Російської імперії.

РАБИ БУДУЮТЬ ПАМ’ЯТНИКИ ЗАСНОВНИЦІ КРІПАЦТВА!
Усі ми тягнемо на собі великий тягар колоніального і тоталітарного минулого. Для свідомих громадян - то прикрість і ганьба. Для декого - то солодка рабська звичка. Бо раби споконвічно мали нахил до ідолопоклонства і любили насильство.
Як у XX ст. руйнували пам’ятники старим ідолам і як будували ще за життя новим вождям - це може стати темою цікавого дослідження. Для руйнування було завжди достатньо аргументів. Але для будування досить було кількох підлабузницьких чи продажних голосів, і ніхто не смів виступити з розважними аргументами. Ця "демократична" рабська традиція - "прислухатися" до голосів "знизу", підказаних хитрунами "зверху", на жаль, жива. Ми від неї не очистилися.
Неважко здогадатися, хто в XXI ст. каламутить воду, хто хапається за минуле і хоче воскресити повалених ідолів Російської імперії. Смішно говорити, що хтось хоч трохи обізнаний з особою Катерини II хоче будувати їй пам’ятник з поваги до цієї особи. Для цього досить було б купити статуетку і поставити у себе на столі. Але коли ви хочете від нашого імені і для нас воскресити це страховисько, то в цьому неважко побачити лукавий задум порізнити й посварити людей і пригасити у них прагнення очищуватися від усякої скверни.
Адже досить зібрати про неї думки відомих у Росії людей, висловлених ще за царського режиму, щоб зрозуміти, що демократичним шляхом таких покійників не оживити. Тільки хитрість і підступність, а також зневага до скривджених нею народів, неповага до Української держави керують тими голосами, забезпеченими фінансовою підтримкою.
Нечисті сили не тільки захищають пам’ятники організаторам більшовицького Терору і Голодомору - вони хочуть людям закрити небо ненависними символами насильства, розбою і розпусти. Нас, звичайних людей з нормальними поняттями - мільйони. Але нечестиві були завжди певні, що організована і профінансована група вріжеться в народне тіло, як ніж у спину. А далі вже вступає в дію логіка доконаних фактів.
Цим листом я б хотів закликати своїх співгромадян до очищення - і в тому розумінні, щоб не засмічувати свого довкілля. І в тому розумінні, щоб не отруювати атмосферу співгромадянам недобрими випарами.
Багато людей у нас, і на Заході задумуються над бездарністю політичної еліти, що в такій багатій Україні зуміла організувати таку бідність народу. Але не багатьом спадає на думку придивитися, чим займаються різні гонителі, - партійці, нині привілейовані "державотворці". Їхній деструктивний спосіб мислення не змінився. Вони не можуть ще раз депортувати кримських татар, але вони не здатні думати, як повернути людям свободу. У такій голові зароджується темна думка поставити над людськими головами ненависний символ - замість того, щоб побудувати пристрій для перетворення сонячної енергії на електричну.
Якщо не можете любити свого ближнього, то принаймні не травмуйте його насильством, поганими вчинками і паскудними словами. Стан довкілля або добрий для всіх, або поганий для всіх. Як правило, отруїться найперше той, хто довкілля псує. І не буває так, щоб лиходій пожав добрий посів. Ставте собі статуетки царів на столі, крутіть собі попсу у своїх слухавках, але не ганьбіться перед людьми і перед усім світом на площах міст. Люди! Шануйте один одного.
У країні, де немає пам’ятника і навіть немає могил мільйонів наших рідних - жертв державного Голодомору, мільйонів жертв державного Терору, раби будують пам’ятники засновниці кріпацтва!
Чим вона ще запам’яталася нашому народу? Передусім фізіологічною активністю. Вона, за словами О. С. Пушкіна, "и умерла, садясь на судно". На честь її параші в тюрмах в українському народі називають "катеринками". Вона стала грандіозним символом розпусти. То хіба цього ще мало для увічнення її імені? А посткомуністичні раби і в Сімферополі, і в Одесі хочуть її увічнити в серцях на місці Леніна. Може, вони хочуть накинути народам незалежної України думку про вічність кріпацтва?
Євген СВЕРСТЮК.
Г-та "Літературна Україна",
30 серпня 2007 р.

ЗАБОРОНИТИ ФАШИСТСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ  В УКРАЇНІ!
Відкритий лист до Президента України

Пане Президенте!
Помаранчева революція в Україні засвідчила рішучу підтримку українського автохтонного населення незалежному статусу України та національному відродженню після віків колоніяльного рабства. Здійснення цього законного бажання колись поневоленого народу революція поклала на висунуту нею державну еліту.
Однак є в Україні категорія людей, кому добре велося в колоніяльній Україні, що їм такий поворот подій прийшовся не до смаку. Як реакцію на Помаранчеву революцію, цей прошарок почав гарячково готуватися до реваншу і передусім створювати відповідні до своїх прагнень організації та об’єднання. Про антидержавний характер таких об’єднань свідчать навіть їхні назви. Одна з таких "бойових" організацій прибрала назву "Единое отечество". Сама ця назва є зашифрованим закликом проти суверенної України, стверджуючи, що колишня метрополія - СССР та її колонії - Україна, Грузія тощо нібито становлять єдину батьківщину. Цю нахабну інсинуацію у самій назві не знати на якій підставі узаконило міністерство юстиції. Насправді мета цієї організації - антидержавна, а методи поширення своїх ідей - відверто фашистські. У цьому можна переконатися на факті озброєного нападу членів цієї організації на мирний пікет одеситів 2 вересня ц. р. перед будинком обласної державної адміністрації проти встановлення в Одесі пам’ятника цариці Катерині.
Група членів "Единого отечества", озброєних металічними кийками й кастетами, під керівництвом голови цієї організації в Одесі несподівано напала на неозброєних мирних пікетувальників, завдавши їм тяжких тілесних ушкоджень.
Цей факт наочно свідчить, про яке "Единое отечество" мріють члени цієї організації. Вони розуміють під "Единым отечеством" ситуацію, коли певна меншина буде повноправним господарем в Україні, а місцеве населення обернуто на покірних рабів. Цим організаціям абсолютно чужий демократичний спосіб життя і демократичні цінності. Це чисто фашистські організації, замасковані під демократичні угруповання.
Чи може демократична Україна терпіти на своїй території існування таких організацій? Яку демократію обіцяють вони принести в Україну? Їхнє існування в Україні - чисто провокативне. Дії адептів такого "отечества" можуть мати цілком несподівані наслідки. Не секрет, що ці організації надихають "на подвиги" події в колишній метрополії, де під демократичною маркою іде розбудова фашистської централізованої держави на чолі з єдиним "фюрером". Демократична Україна - більмо в оці цього "третього Риму". "Третій Рим" чекає лише слушного приводу для "возз’єднання" із своїми колишніми колоніями. Таким слушним приводом може стати "защита русского населения" в колоніях.
Дії фашистських організацій в Україні саме й передбачають таку можливість. Немає жодного сумніву, що дії фашистів викличуть відповідну реакцію з боку автохтонного населення, що може призвести до ситуації, яка склалася в Ірландії або в Іраку - до громадянської, коли не війни, то взаємної різанини. У такому разі "возз’єднання" під приводом "защиты русского населения" цілком відповідатиме "нормам" взаємин навіть Західнього світу. Душогуб, який спровокував різанину, пошиється в шати миротворця.
Щоб відвернути такий розворот подій, я і звертаюсь до Вас із цим проханням:
1. Доручити СБУ України перевірити законність існування в Україні цілого ряду організацій, список яких має скласти РНБОУ, не тільки з боку офіційно задекларованих цілей, але й з огляду на їхні практичні дії.
2. До завершення експертизи СБУ заборонити легальне існування профашистської організації "Единое отечество" та інших подібних угруповань.
3. Розробити і видати єдиний для всієї України закон про спорудження пам’ятників у публічних місцях, узявши до уваги можливість небажаних наслідків від такого спорудження.
З повагою і надією
на розуміння -
Святослав КАРАВАНСЬКИЙ - колишній в’язень ҐУЛАҐу.
* Збережено правопис автора.

* * *
Катерино, вража баба, що ти наробила? М’яко кажучи, ішла б вона під три чорти вибриком і... и ещё дальше. Турецький султан відразу збагнув, що до чого із листа козаків. Будемо сподіватися, що і прихильники ката зрозуміють колись, що вони стали причетні до послідовників - таких, як Берія.
Пробачте, що я розрубав у вас на очах оцю нечисть до сідла. Видовище неприємне. А іншого шляху немає, і не буде, бо я, Іван Денисович Турченко, - козацького роду!
Іван ТУРЧЕНКО,
пенсіонер, ветеран праці, дитина війни.
м. Ялта.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2007 > Тема "Урок української"