Версiя для друку Обговорити в форумi

Усмішки
24 січня виповнилося 70 років від дня народження відомого українського письменника, гумориста-сатирика Євгена Дударя.
Євген Дудар - автор більше двадцяти смішних і гострих книжок, численних виступів по радіо, телебаченню, в концертних залах і на стадіонах, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премій імені Остапа Вишні, Микити Годованця, міжнародної імені Пилипа Орлика, імені Петра Сагайдачного, кавалер "Золотої медалі Тараса Шевченка" (Спілка визволення України, Австралія)... Не раз дошкульні гуморески Євгена Дударя друкувалися й на сторінках "Кримської світлиці".
Здоровимо Євгена Михайловича з його поважним ювілеєм, зичимо здоров'я, невичерпної творчої енергії, нових смішних і дошкульних творів! А нашим читачам пропонуємо дещо з написаного ювіляром.

ТО, МОЖЕ, СПРОБУЄМО?..

Як ви ставитеся до страйків? Пікетувань?.. У нас?
Кому - є. Нема перед ким. Конкретно... Всі відповідають за все. І ніхто ні за що....
Свого часу я написав плакат: "Геть із нашого села меліораторів!" І став перед бульдозером. А бульдозерист питає:
- Ви що, дядьку, звідтіля?..
З малорозвинених країн?..
- Ні. Я з колгоспу "Вперед".
- То відійдіть назад... Бо в мене горить норма...
- Краще б у тебе згорів бульдозер... Нівечиш землю з такою ненавистю, ніби вона твій класовий ворог.
- Кожен Іван має свій план...
- Ще якби кожен Іван мав свою голову на плечах... І свою земну кулю... А то вона, на жаль, на всіх одна.
- Тоді ви не за адресою стали.
- А де ж мені стати?
- Станьте біля міліції. То швидше сядете...
- Не ті часи! Зараз повернулося іншою фазою.
Тут підходить Антошка. "Філософ". На свободі.
- Не дуже тіштеся. Фази мають властивість мінятися. Тюрми також час від часу треба провітрювати. Пару із суспільного котла також час від часу треба випускати... Дали свободу, гласність, аби почути, хто про що галабалакає... А потім - за шкірку. І в каталажку...
Він мене лякає каталажкою... Я у своєму колгоспі тридцять років, як у зоні суворого режиму... Виспатися було ніколи. За мною закріпили: три трактори, два комбайни, сім начіпних агрегатів (все це поламане) і сімдесят двох дармоїдів (справних). Інтенсивна технологія. Один із сошкою, сімдесят два - із ложками.
Коли їсти - всі викидають ініціативи знизу. Коли працювати - всі чекають вказівки згори. Коли щось відповідальне вирішувати - всі ліліпути. Коли щось ділити - усі гулівери. І кожен репетує про громадянський обов'язок, про розбудову держави. І кожен дивиться на мене... А думає про себе...
Премію - собі. Мені - вимпел. "Передовик виробництва"...
Собі новенький французький автомобіль "ПЕЖО". Мені - "ЖОПЕ"... "Жопорожець". Старенький. Без вікон, без дверей, на одному дірявому колесі... В рахунок зарплати... Для підтримки вітчизняного виробника...
А в додаток - брошуру: "Комплексне вирощування свиней". Ті свині мені вже вухами лізуть. І те свинство. Комплексне. І та атмосфера свинячої гуманності: хто сильніший - ближче до корита... А сильніших - ого-го скільки: начальники і начальнички, і замначальники, і приначальники, і підначальники, і надначальники, і інспектори, інструктори, уповноважені, умовноважені, спеціалісти по будяках, спеціалісти по павуках, спеціалісти по мишах, спеціалісти по спеціалістах... І більшість - вузьколобого профілю. І більшість з отакенними... запитами. А потім списуємо на гризунів. І кажемо: "Не було поліття..." Поліття також одночасно на все не буває. Коли є на дармоїдів, то нема на врожай...
Перед ким страйкувати? Пікетувати?
Я візьму червоний плакат, стану перед головою сільради. А він скаже:
- Стань перед бугаєм. Він моментально твої питання вирішить. Хіба встигнеш "увімкнути" третю космічну швидкість... Або ж стань перед своєю Мариною. Вона - депутат...
А вона - такий же депутат, як і він - голова. Обирали для того, аби було кому піднімати руку. "Хто за", "Хто проти"?.. Всі "за". Проти - нікого немає. Проти - тільки дуля в кишені... На більше нема сміливості... Та й здоров'я вже немає... Розтринькали за багато десятиріч пошуку іржавого цвяха, кирзового чобота, вилинялої куфайки, масла... від власної корови... Це ж треба було догосподарюватися, щоб я молоком заливав місто, а масло їздив "діставати". За тридев'ять земель. І то "по блату", і то не більше, як двісті грамів на душу. А коли й того не було, то одразу ж в газеті з'являлася стаття, що масло - дуже шкідливе. Бо воно канцерогенне, склерогенне... І ніколи не писали, що брехогенне...
...Тепер - прозорість. Аж в очах темніє...
Як хочеш, бреши. Скільки хочеш, кради. Що хочеш, приватизуй...
Він приватизував цілий колгосп. А мені в оренду здав бугая. Тепер він отримує дивіденди, бугай - задоволення від своєї роботи, а я - плачу податки: на роги, на хвіст, на ратиці, на те, чим бугай працює, і ще ПДВ - податок на дебільну владу... І утримую місцевий рекет - дільничного уповноваженого.
Перед ким страйкувати? Перед ким пікетувати?
А може, не треба страйків, пікетів?
Може, треба віником? Шваброю? Голоблею?..
Правда, можуть звинуватити у тероризмі... Віддати під суд "тройки" по "боротьбі з тероризмом" - Буша, Путіна і Шарона... Ті в пориві "антитерористичних акцій" будь-кому сплетуть лапті.., "замочат в сортире"...
І остаточно приватизують... Разом з наділеною землею, разом з приватною Мариною і орендованим бугаєм...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 07.02.2003 > Тема "Смішного!"