Версiя для друку Обговорити в форумi

ДЖЕРЕЛА

19 лютого 2007 р. виповнилась 15-та річниця історичного ухвалення Верховною Радою України постанови "Про Державний Герб України". Вперше в новітній історії нашої країни 19 лютого 1992 р. "Золотий Тризуб на синьому тлі" був затверджений малим Державним Гербом України. Згідно з Конституцією України 1996 р. малий Державний Герб України у вигляді тризуба як "Знак Княжої Держави Володимира Великого" є складовим елементом майбутнього великого Державного Герба. Сьогодні Україна має тризуб своїм офіційним гербом. Він присутній на грошах і нагородах, на прапорах і поштових марках, на паспортах і печатках, на будівлях установ тощо. Це свідчить про те, що тризуб як Державний Герб увійшов у життя українського суспільства і посів у ньому важливе місце. Разом з тим в Україні досі відсутнє офіційне наукове трактування значення тризуба як історичного символу. За ним досі зберігається ореол утаємниченості, що дає підстави для різних політичних спекуляцій і відповідно не сприяє формуванню шанобливого ставлення до державного символу. Автори матеріалу, який публікує редакція, пропонують власну модерну концепцію історії виникнення українського тризуба та історичну реконструкцію його духовно-культурного значення.
"Хрещеним батьком" слова "тризуб" щодо знаку на монетах князів Київської Русі став історик Микола Карамзін. Це він у своїй "Історії Держави Російської" ще у 1816 р. а так назвав монетне зображення: "у середині напису знак, подібний до тризуба". Практично від того ж часу починаються спроби розгадати зміст та значення цього таємничого знаку. Найбільша, майже дворічна, наукова дискусія про нього тривала з 1860 по 1862 рік. Тоді провідні науковці Росії та Європи дійшли висновків, що тризуб у різних видах зображено на монетах князя Володимира і його синів - Святополка Окаянного і Ярослава Мудрого. А от щодо того, що ж цей символ означає, думки розійшлися. Саме тоді і були висловлені основні припущення відносно того, що це корогва, скіпетр, панікадило, якір, сокира, портал храму, корабель, грецький світильник, голуб - символ "Святого Духу", монограма з грецьких літер або скандинавських рун, тризуб, норманський крук, корона і тому подібне.
Найбільш переконливим і науково обґрунтованим був і залишається досі висновок одного із організаторів дискусії і найавторитетнішого нумізмата того часу графа Олексія Уварова. Він полягає у тому, що знак з монети - це верхівка діканікіона, або скіпетра влади візантійських імператорів. Уваров ілюструє висновок малюнком свого варіанта реконструкції використання знаку з монети князя Ярослава як такого навершя скіпетра (іл. 1).
З нього бачимо, що Уваров розглядав тризуб і хрест над ним на монетах давньокиївських князів як єдиний і спільний символ.
Висновок Уварова щодо скіпетра сприйняв пізніше Михайло Грушевський. У 1918 р. в своїй роботі "Український герб" він писав: "Я вважаю найбільш вірним те, що се вершок булави, чи як то називають Французи "начальницької палиці" - знаку власти старшини. Такі палиці річ дуже стара ... З таких палиць розвинулись потім наші булави, пірначі, чекани... Головку такого пірнача представляє Володимирів знак".
В іншій роботі Грушевський наводить малюнок золотої візантійської монети сучасної князю Володимиру. На ній у центрі зображено саме цю верхівку скіпетра із хрестом нагорі і рогами внизу (іл. 2).
Тож перший чіткий і науково переконливий висновок відносно того, чим або якою річчю був наш український тризуб у часи Київської Русі, ми маємо. У Візантії він був верхівкою імператорського скіпетра і являв собою символ найвищої державної влади.
З позицій сучасної історичної науки з’ясуємо і наступне питання: а який же духовний зміст мав цей найголовніший у християнській Візантії символ. Шлях до відповіді на нього був також позначений ще у XIX ст. Іван Бартоломей писав у 1860 р. про тризуб на монетах князя Ярослава: "Мені здається, що тут може бути зображений якір ... це мені здається простим і природним поясненням. Зображення, про яке йде справа, здається мені, у всякому разі, не релігійним, тому, що воно ніде не представлене з ликом Спасителя (виділено нами).., але завжди відокремлене або біля великого князя, і якщо припускати в ньому фігуру якоря, то це може бути пояснено сучасними обставинами російської держави в норманський період її історії, коли й війна, й торгівля залежали від річкового судноплавства: це останнє доставляло в Росію той самий метал, із якого відбивались гроші; ось чому мені не здається дивним, щоб на російських монетах того часу зображався якір, необхідна приналежність судноплавства".
Припущення Бартоломея знайшло чудове підтвердження завдяки знахідкам реальних візантійських якорів. У XX ст. їх у великій кількості знайшли у Чорному та Середземному морях. Багато таких якорів знайдено біля узбережжя Криму. Для нас найбільш цікавими з них є ті, що схожі на монетний знак князя Ярослава. Це корабельний якір так званого Т-подібного типу, тому що у перевернутому вигляді він нагадує відповідну літеру. Якщо зображення якоря на монеті князя Ярослава (іл. 3, 1) порівняти, наприклад, із візантійським якорем V - VII ст., до речі, знайденим в 1974 р. у Дніпрі біля Хортиці (іл. 3, 2), то побачимо їх абсолютну тотожність. А наявність на середньому зубі тризуба на монеті кільця для прив’язування канату і такого ж кільця на справжньому якорі переконає в їх тотожності найвпертішого опонента.
Тож Бартоломей був абсолютно правий, коли у незрозумілому для інших знаку на монеті князя Ярослава побачив корабельний якір. А помилився тоді, коли не побачив, як зазначив сам, "релігійного змісту" у зображеннях на монеті. Подивившись на монету (іл. 1) ми переконаємось, що шановний Бартоломей не побачив "дрібничку" - маленького хреста над якорем. А саме хрест, незалежно від того, якого він розміру, свідчить про належність того, хто карбував гроші, до християнства. Немає питань відносно того, чому на монетах Візантії і Русі зображувався хрест. А от чому з ним поєднується саме корабельний якір? З чого якорю така честь бути викарбуваному на княжій монеті?
З найдавніших часів, коли людина почала плавати на кораблі, якір, через його особливе призначення - рятувати життя людини у ворожому водному середовищі, - обожнювався, вважався священним. Саме з молитвами до нього у надії на спасіння та благополучне повернення з плавання на сушу, додому і пов’язане використання якоря як культового, тобто релігійного, предмета. Обожнювання якоря спостерігаємо вже в Давньому Єгипті в кінці IV - III тис. до н. е.
Культ якоря був складовою духовного життя і давніх греків та їхніх сусідів у басейні Середземного моря. Саме за грецької колонізації Північного Причорномор’я морські культи Середземномор’я і, зокрема, культ якоря знайшли поширення у басейні Чорного моря і, зокрема, на території сучасної України.
Ще у VII - V ст. до н. е. у давніх греків на грошових знаках з’являється унікальний символ, у якому поєднуються два культи - сонця і якоря (іл. 4). Саме в ньому, вперше у релігійному мистецтві людства, в зображенні якоря з’являється дуже важлива закономірність. Вона полягає в тому, що у зв’язку з неможливістю зобразити в одній площині тримірність якоря, невідомий античний майстер розмістив якірні роги й шток в одній площині. І виник новий релігійний символ, у якому умовно розвернутий на дев’яносто градусів шток і веретено, яке він перетинав, створили не умовний, а реальний художній образ хреста, що увінчує якір (тризуб), цього символу або його аналога - реального якоря, але зі штоком, розвернутим у одну площину з рогами. Пізніше у V - IV ст. до н. е. цей символ стає дуже популярним і швидко поширюється із Греції на монети сусідніх країн.
Археологічні знахідки не залишають ніякого сумніву в тому, що символ священного якоря з хрестом нагорі, що сформувався в ідеології та мистецтві давньої Греції, пізніше запозичується християнами. Адже якір, увінчаний хрестом, став символом головної християнської ідеї - Надії на спасіння. Апостол Павло говорить про християнську надію, що вона "для душі є мовби якір, безпечний і міцний, який сягає до найглибшого за завісу, куди предтечею за нас увійшов Ісус". Відомо, що якір ототожнювався з Ісусом Христом і хрестом.
Зрозуміло, що саме символ із таким глибоким духовним змістом і мав би увінчувати скіпетр візантійського імператора. До речі, у Візантії імператору належала не лише влада світська, а й духовна.
Вважається, що традиція використання тризуба як герба зникає після занепаду Київської Русі. Це абсолютно хибна думка! Так, тризуба хрестово-якірна символіка лежить в основі герба Володимира Ольгердовича, що княжив у Києві в 1363 - 1394 роках, і його синів Андрія та Олелька. Зустрічаємо її і на монетах Галицької Русі, карбованих у Львові в тому ж XIV ст. В XVII - XVIII ст. символ якоря знову постає як головний елемент в гербах і печатках офіційних осіб, установ і міст України. Так, в гербі гетьмана Богдана Хмельницького центральним елементом його складної композиції є хрест-якір. В гербі гетьмана Івана Мазепи зображення хреста-якоря, тобто тризуба, присутнє також. Від часів Київської Русі простежується стала традиція встановлення хрестів із рогами якоря на маківках християнських храмів. Саме такий хрест-якір увінчував Покровську церкву останньої Запорозької Січі, зруйнованої в 1775 році. Зараз ця святиня зберігається у Нікопольському краєзнавчому музеї (іл. 5).
У Західній Україні в ХІХ - на початку ХХ ст. був дуже поширений звичай установлювати придорожні й поховальні дерев’яні хрести, прикрашені зверху невеликими залізними хрестиками із рогами якоря внизу. Яскравим зразком давнього культу тризуба, або хреста-якоря, в Україні за часів запорозьких козаків і навіть у ХІХ ст. є надмогильні кам’яні хрести, що досі стоять на узбережжі Дніпровського та Бузького лиманів.
Навіть у ХІХ ст. і в першій половині ХХ ст. в християнській обрядовості в Україні можна знайти відбитки давнього культу хреста-якоря. Так, у свято Водохреща на стінах, дверях і вікнах хат та інших будівель українських садиб малювали знаки у вигляді хрестів, тризубців і якорів. Сергій Шелухін описав такий знак, бачений ним на Полтавщині в 1870 р. За його словами, знак нагадував зображення на монетах київських князів. Знаки рисували й окропляли свяченою водою, щоб захистити житло від впливу злих сил і всього поганого. Подібні знаки у вигляді хреста і тризубця-якоря широко використовували і на Прикарпатті в 40-х роках минулого століття.
Таким чином, можемо зробити висновок про те, що, народжене ще в прадавніх цивілізаціях, в тому числі й Середземномор’я, обожнювання людиною космічного об’єкта - сонця (символ хрест) й предмета, винайденого нею самою, - якоря (тризуб), сприяло у відповідних історичних умовах появі культового знаку у вигляді хреста-якоря. Саме цьому знаку, що уособлює Віру і Надію на спасіння, історичною долею було призначено стати гербом держави України.
Олександр БЄЛОВ,
заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України
в галузі науки і техніки.
Георгій ШАПОВАЛОВ,
доктор історичних наук, професор.

ВЕЛИКОГО ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА В УКРАЇНІ ЩЕ НЕ ЗАТВЕРДЖЕНО
У січні 2001 року до Верховної Ради України надійшов законопроект "Про великий Державний Герб України (реєстр. № 5274-1).
Документом пропонується затвердити великий Державний Герб України, який є зображенням на синьому щиті золотого Знаку Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного Герба України); над щитом - відтворення великокняжого вінця і синьо-золотого шатра. По обидва боки щита зображено щитотримачів: зліва - золотого лева, справа - козака з мушкетом. Під щитом - стрічка, що поєднує національні кольори, - синій та жовтий; під стрічкою - золоті колоски пшениці, скріплені кетягом калини.
Як зазначається у пояснювальній записці до великого Державного Герба України, його автори пропонують обрати згідно з Конституцією основними елементами майбутнього головного символу країни елементи, що відображають складний історичний шлях розвитку української державності, що відповідають канонам світової геральдики, потребам найновітнішої історії і правовим нормам.
Автори ескізу великого Державного Герба України зазначають, що він має стати символом новітньої Української держави, який фокусує в сoбі основні етапи її становлення і багатовікового розвитку, служить втіленням провідної національної ідеї - соборності українських земель та їх демократичного республіканського ладу.

КАБМІН ГОТУЄ УКРАЇНІ НОВИЙ ГЕРБ
Кабінет Міністрів затвердив положення про комісію з підготовки та проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України. Текст відповідної постанови підписаний Прем’єр-міністром Віктором Януковичем 15 серпня цього року.
Згідно з постановою, комісія з підготовки та проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба є консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів, створеним відповідно до розпорядження Кабміну від 16 травня 2007 року з метою забезпечення проведення кваліфікованої та об’єктивної експертизи проектів ескізів великого Державного Герба України.
Основним завданням комісії є відбір проектів ескізів, поданих на конкурс на кращий ескіз великого Державного Герба, та визначення його переможців. Згідно з положенням, комісія бере участь у розробленні програми та умов проведення конкурсу, зокрема вимог до проектів ескізів великого Державного Герба та критеріїв їх оцінки, розглядає та проводить експертизу проектів ескізів, поданих на конкурс, здійснює їх відбір, підбиває підсумки та визначає переможців конкурсу, визначає кращий ескіз.
Згідно з розпорядженням, очолюватиме комісію з підготовки і проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба віце-прем’єр-міністр Дмитро Табачник. До її складу включено міністра культури і туризму Юрія Богуцького, міністра юстиції Олександра Лавриновича, а також представників Секретаріату Президента, вищих органів виконавчої влади, наукових установ.

МАЮТЬ ВИРІШУВАТИ ІСТОРИКИ, А НЕ ПОЛІТИКИ!
"Рішення про затвердження форми та змістового наповнення великого Державного Герба має ухвалити комісія, яка складатиметься передовсім з істориків та науковців, а не політиків та урядовців", - переконаний заступник голови Української народної партії, представник блоку "Наша Україна - Народна самооборона" Ярослав Джоджик, коментуючи повернення Кабміну до теми великого Державного Герба України.
На переконання представника УНП, "Україна повинна нарешті отримати Великий Герб, який би відображав українські традиційні символи Київської Русі, Козацької держави та Української Народної Республіки". Проте Ярослав Джоджик звертає увагу на той факт, що, "згідно з положенням, комісія є консультативно-дорадчим органом при Кабміні, основним завданням якої є відбір проектів ескізів, поданих на конкурс, однак рішення ухвалює уряд, а саме - віце-прем’єр Дмитро Табачник".
Зважаючи на "політичні позиції гуманітарного віце-прем’єра", який свого часу заявляв про необхідність узгоджувати підручники історії між Україною і Росією, Ярослав Джоджик не виключає, що "затвердження великого Державного Герба України може й надалі гальмуватися або Великий Герб України отримає свої остаточні форми лише після узгодження питання з Російською Федерацією".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2007 > Тема ""Білі плями" історії"