Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПЕРЕВ╤ЗНИК МР╤Й
«╤гор Павлюк. Перев╕зник мр╕й: Книга л╕рики. – Харк╕в: Майдан, 2019. – 352...


ДО ТР╤ЙЦ╤ Л╤ТА НЕ БУВА╢...
На 50-тий день п╕сля Великодня християни в╕дзначають величне свято З╕слання Святого Духа на...


НЕ БУТИ ВШЕСТЮ В СЕРЕДУ...
Свято Вознес╕ння Господнього в╕дзнача╓мо на сороковий день п╕сля Великодня.


З КОШИКОМ НА ПОЛЮВАННЯ
«З кошиком на полювання» - друга книжка поез╕й для д╕тей укра╖нсько╖ письменниц╕ з...


В╤ТА╢МО, КРИМЧАНОЧКИ!
Нагородження в╕дбулося у символ╕чному м╕сц╕ – б╕ля пам’ятника Тарасу Шевченку в Ялт╕.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 10.08.2007
Г╤РК╤ ШЛЯХИ МАЙБУТНЬОГО
Юр╕й МУШКЕТИК

ПРО них писали завжди: передбачали, мр╕яли, фантазували, намагалися визначити ╖х, опираючись на наукову основу. Сьогодн╕шн╕ ж проекти майбутн╕х шлях╕в розвитку людства здеб╕льшого повторюють давн╕ й позначен╕ скепсисом: ╖х, в основному, два.
 Але спочатку про наше бездор╕жжя. Наше, адже майбутн╓ росте т╕льки з нього. Намагатимуся спиратися на конкретику.
 Нещодавно мен╕ довелося побувати на Черн╕г╕вщин╕ ╕ Житомирщин╕. В селах. Ось одне ╕з с╕л Житомирщини - десь двор╕в в╕с╕мдесят-дев’яносто. Поля довкола нього заросли вже не бур’яном - п╕дл╕ском, березнячком, осичиною. Вони не оран╕ чимало л╕т. В сел╕ т╕льки дв╕ пари коней, в час орання город╕в за них ╕де люта боротьба, зокрема й грошова. Тож тут впорати город дорого. А де взяти грошей? В сел╕ грош╕ отриму╓ т╕льки одна особа - голова с╕льради, отой б╕ленький будиночок - с╕льрада, ╓диний з ус╕х громадських буд╕вель, ╕нш╕ роз╕бран╕... Голова його б╕лить ззовн╕ та всередин╕, а за свою працю, як голови с╕льради, отриму╓... 210 гривень. Щоправда, й праця та зводиться, в основному, до одного - поставити печатку на дов╕дц╕ про смерть. На дов╕дках про народження печатку ставити майже не доводиться; в сел╕ ╕сну╓ початкова школа, у ╖╖ чотирьох класах с╕м учн╕в, а навча╓ д╕тей одна вчителька.
 Де ж людям взяти грошей, щоб заплатити бодай за електрику, за ту ж оранку ╕ отим к╕льком батькам - за зошит ╕ п╕дручник для школяра?.. ╢дина стаття прибутку - здати молоко. Його здають за ц╕ною 60 коп. л╕тр. Ми ж у м╕ст╕ купу╓мо по три гривн╕ за л╕тр, а то й чотири. Отже, навар для когось ╕ нин╕ не кепський. Для кого? Для тих, хто в ресторан╕ платить за порц╕ю млинц╕в ╕з чорною ╕крою по 700 гривень. Для тих, для яких висять б╕г-борди з номерами телефон╕в «Для тех, у чьих детей есть все». А що ж для д╕тей, як╕ не знають, що таке б╕ла булочка або цукерка? ╤ не здригнеться обросле жиром серце, не ворухнеться сов╕сть.
 Таке нин╕ все, такий стиль життя, н╕хто не скаже слова на користь б╕дного. Окр╕м найвищих достойник╕в, як╕ знай кожного разу обмильно муркотять «о благе народа». Я заборонив би ╖м вживати одне це слово - «народ».
 До реч╕, про згадане вище молоко. Його забирають не щодня, та й не кожна господиня може з╕брати його
одразу, потр╕бну к╕льк╕сть для здач╕. Й кидають вони в молоко... пральний порошок. Третину склянки на трил╕трову банку. А ковбасу ми ╖мо не з укра╖нського м’яса, а з аргентинського. ╤ бразильського, вибракуваного, яке везуть у трюмах пароплав╕в, вагонах по╖зд╕в, ╕ вже по тому - в казан, куди без м╕ри додають сою, ╕нш╕ зам╕нники, консерванти, барвники.
 Мен╕ зда╓ться, висок╕ достойники не знають, тобто не хочуть знати, що д╕╓ться в нашому св╕т╕. Я ж трохи ц╕кавився ╕стор╕╓ю, й гадаю, що вона за напругою, загостренням, за обуренням, ненавистю до вищих чиновник╕в, так званих ол╕гарх╕в, як╕ насправд╕ ╓ плутократами, дуже близька до обставин напередодн╕ Велико╖ Французько╖ революц╕╖, революц╕й Лютнево╖ ╕ Жовтнево╖ в Рос╕╖. ╤ якщо така вибухне, то змете ╕ л╕вих, ╕ правих, ╕ середн╕х. Я не раз чув по селах: «Пора братися за вила». Але то т╕льки слова. Селянство роз’╓днане, нем╕чне. Воно може лише п╕дтримати якусь ╕ншу силу. А якою може бути та ╕нша сила, те н╕кому не в╕домо. Може початися ╕з зовс╕м непередбачуваного, з чогось другорядного. Ось приклад. Коли оголосили про п╕двищення утрич╕ тариф╕в на комунальн╕ послуги, я п╕шов в ощадкасу платити за телефон. А там людський вир, м╕тинг, як в сам╕й ощадкас╕, так ╕ б╕ля не╖. На ст╕н╕ неоковирно виписаний плакат: «Платить не будем. Долой правительство бандюковичей». ╤ якби хтось у той момент сказав: «Ламаймо пруття он т╕╓╖ огорож╕ ╕ п╕шли», то, без сумн╕ву, п╕шли б ус╕. Я розум╕ю, що натовп б╕ля одн╕╓╖ ощадкаси погоди не робить, а коли б╕ля тисяч ощадкас?!
 Сьогодн╕ б╕льш╕сть ф╕лософ╕в, соц╕олог╕в стверджують, що шлях революц╕╖ неефективний, що ус╕ революц╕╖ ╕дуть в один к╕нець, тобто до того, з чого починалися. Й не погодитися з ними не можна. Але скаж╕ть, що робити людям, коли не ста╓ терпцю? Коли вся в╕ра, вс╕ ╕люз╕╖, вс╕ над╕╖ вичерпано. Лишилися гн╕в та лють.
 Повторюю: зам╕сть зводити рахунки, балакати по телев╕зору, наш╕ пол╕тики, наш╕ зверхники повинн╕ замислитись над ситуац╕╓ю та робити щось сутн╓.
 Одначе, назв╕ть мен╕ сьогодн╕ пол╕тик╕в, кер╕вник╕в, кому можна беззастережно в╕рити, хто безсумн╕вно чесний, порядний, в╕дданий народу. Не назвете. У верхах суц╕льна корумпован╕сть, продажн╕сть, захланн╕сть, ╕нтереси ол╕гарх╕в (плуто-крат╕в), влади не сум╕сн╕ з ╕нтересами народу. Не болить, не хвилю╓ ╖х народна нужда, народн╕ б╕ди, вже й газети не пишуть, як колись у дев’ятнадцятому стол╕тт╕, про маленьку людину, не стають на ╖╖ захист, бо кожна газета продажна по-сво╓му ╕ служить сво╓му ол╕гарху (плутократу). Щоправда, таке становище майже скр╕зь, по всьому св╕т╕. Для нас же воно особливо критичне. Адже у багатьох кра╖нах система збудована так, що багат╕ змушен╕ д╕литись частиною прибутк╕в з б╕дними. Це досяга╓ться розвитком демократ╕╖, боротьбою парт╕й за електорат.
 Наш╕ парт╕╖ н╕ на що не опираються, не опираються на народ, вони згарбузован╕ штучно, здеб╕льшого на грошах, а мали б бути структурован╕ знизу. У нас не буду╓ться Укра╖нська держава, саме укра╖нська, навпаки, т╕ ж висок╕ достойники намагаються перешкоджати ╖╖ розбудов╕, ╖хн╕ оч╕ здеб╕льшого звернен╕ в сторону п╕вн╕чного сяйва. В цьому ╖хн╕й не т╕льки антипатр╕отизм, антиукра╖нство, а й абсолютна туп╕сть ╕ обмежен╕сть.
 Куди вони хочуть нас привести? Адже неозбро╓ним оком видно потьмян╕ння того сяйва, близький крах Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖... Х╕ба не про це з╕ страхом гуртом кричить уся рос╕йська преса?
 Рос╕я зб╕льшила свою територ╕ю в 521 раз. В╕домо ж, за все врешт╕-решт потр╕бно платити. Яким чином зб╕льшувалась територ╕я? Заглянемо в звичайний рос╕йський п╕дручник: внасл╕док «п╕дкорення» Сиб╕ру, Криму, Кавказу, Середньо╖ Аз╕╖. А що таке «п╕дкорення»? Читаймо Льва Толстого «Хаджи Мурат», а ще краще «Рубка леса»: прийшли, вирубали л╕си, спалили аули, знищили вс╕х чолов╕к╕в, а здеб╕льшого ╕ ж╕нок з д╕тьми. «Покорили». ╤ невже хтось сумн╕ва╓ться, що поки залишиться хоч один чеченець, в╕н пробачить наругу, геноцид над сво╖м народом?! ╤ не т╕льки чеченець.
 Я читаю статтю рос╕янина, жителя Якут╕╖, який також пише, що все тут начинене вибух╕вкою, т╕льки велике пор╕знення народу не да╓ реал╕зувати цю напругу. Посилю╓ все економ╕чне становище, низький економ╕чний р╕вень, старц╕вське становище людей глибинки. Рос╕я захлина╓ться в потоках нафти, але це не веде до п╕днесення, процв╕тання - грош╕ за нафту в основному ос╕дають у багатих за кордоном. А в м╕стечках, у селах - жахлива б╕дн╕сть, безпритулля, повальне пияцтво. Про це чита╓мо не лише в газетах, а й у творах рос╕йських письменник╕в. Сьогодн╕ рос╕йська влада намага╓ться щось робити, ╕ в першу чергу направля╓ рос╕ян на шлях нац╕онал-шов╕н╕зму. Пол╕тики ус╕х мастей кричать, що в Рос╕╖ у найг╕ршому становищ╕ саме рос╕яни (русск╕╓), що вони упосл╕джен╕ ╕ потр╕бно ╖м ╓днатися, протистояти ус╕м ╕ншим, потр╕бно, щоб на ус╕й територ╕╖ русск╕╓ (не рос╕яни) дом╕нували, командували, повел╕вали, щоб ус╕ народи стали рос╕йськими (русск╕м╕), що потр╕бно безупинно повторювати: ми велик╕, ми сильн╕, у нас св╕й шлях у майбутн╓ (а який - не зна╓ жодна душа), ╕ що Рос╕я вряту╓ св╕т. (Стануть ус╕ старцями?).
 Не можна сказати, що в Рос╕╖ нема╓ тверезих людей, тверезих голос╕в. Зокрема, це стосу╓ться терену л╕тературного, появляються широк╕ полотна, нехай частково оповит╕ м╕стикою, фанатизмом, але з широкою тип╕зац╕╓ю, узагальненнями, намаганнями осягнути законом╕рност╕ ╕сторичного розвитку - тобто вс╕м тим, що було властиво л╕тератур╕ критичного реал╕зму. Але це б╕льше винятки. Обезум╕л╕ «патр╕оти» не обмежуються Рос╕╓ю, вони не забувають про сус╕дн╕ республ╕ки: треба захищати там русск╕х!
╤ ось появляються стаття за статтею: Укра╖на мусить розпастися на Сх╕дну ╕ Зах╕дну, Сх╕дна п╕де до Рос╕╖, а тод╕ Зах╕дна нехай ╕де хоч у НАТО, хоч на той св╕т. Але ж тут явний обман: Янукович надто м’який ╕ добрий, в╕н увесь час поступа╓ться узурпатору Ющенку...
 Пророкуючи нам лихо, рос╕яни сам╕ з╕ страхом дивляться в майбутн╓. Щоправда, сьогодн╕ й увесь св╕т
дивиться туди без радост╕. Б╕льш╕сть прогнозист╕в бачить у майбутн╓ два шляхи: на одному ╕дейний, в╕руючий комун╕ст (совок) ╕ на другому - ситий, байдужий обиватель. Тривалий час комун╕зм манив людей сво╓ю фантастичною перспективою. ╤деали комун╕зму дуже близьк╕ до християнських (р╕вн╕сть, братерство), хоч деяк╕ постулати були очевидно хибн╕, зокрема диктату-ра пролетар╕ату, бо реальною була т╕льки диктатура парт╕╖, а в н╕й - диктатура вожд╕в ╕, зрештою, одного вождя, чи був в╕н узурпатором ╕ тираном, чи м’як╕шим, як Хрущов. Але назагал - лозунги зваблив╕. Одначе чому на практиц╕ склалося таке лихе життя, як воно було в СРСР?
 Сьогодн╕ це питання дуже важливе. Адже жодного анал╕зу пройденого етапу! Але хто це в нас зробить? Симоненко? См╕шно казати. В╕н ╕з сво╖ми попл╕чниками марить колишн╕м Союзом, ╕ не б╕льше. Молодь сьогодн╕ осв╕чена, начитана, вона бачить облудн╕сть обтр╕паних гасел, якими вимахують комун╕сти, й не йде до них. Молодь сьогодн╕ взагал╕ скаламучена, скептична й не в╕рить н╕ в як╕ лозунги.
 Багато ф╕лософ╕в, соц╕олог╕в говорять про трет╕й шлях. Але який в╕н, достеменно не зна╓ н╕хто...
 Не збираюсь нав╕ть ставати на спроб╕ майструвати якийсь власний проект, не бачачи такого, не зважаючи на якусь його реальн╕сть, перспективн╕сть. Нам би для початку вийти з важко╖ кризи, подолати корупц╕ю (це чи не найперше), зробити життя народу кращим, приваблив╕шим, а тод╕ й думати про подальше майбутн╓. ╢ у нас для цього якась основа, дещо нароблене, вив╕рене часом, це - глибок╕ традиц╕╖ нашого народу, його справжн╕й демократизм (обрання кер╕вник╕в ус╕х р╕вн╕в, в╕д с╕льського старости до гетьмана), частина звича╖в Запорозько╖ С╕ч╕, працьовит╕сть народу, його сп╕вчутлив╕сть, сов╕сн╕сть, порядн╕сть, як╕ завжди мали ц╕ну ╕ служили прикладом. Нехай вони послужать таким прикладом нин╕шн╕м владним верхам, тим, хто справд╕ хот╕в би покращити долю народу.
 (Газета «Л╕тературна Укра╖на»).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5013

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков