Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
40 РОК╤В ПОТОМУ ЕКСПЕРТИЗА ДОВЕЛА, ЩО ╤ВАСЮК НЕ М╤Г ВЧИНИТИ САМОГУБСТВО
Сл╕дчий експеримент провели в схожих до загибел╕ ╤васюка умовах, на прохання прокуратури...


ОПРИЛЮДНИЛИ ДОКУМЕНТИ КДБ ПРО ПОВЕРНЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР З ДЕПОРТАЦ╤╥
99 документ╕в КДБ про майже п╕встол╕тню ╕стор╕ю повернення кримських татар ╕з заслання виклали у...


«КОЛИ ПРИЙШЛИ Ц╤ П╤ДЛ╤ РАДЯНСЬК╤...»
Депортац╕я кримських татар очима очевидця


З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА ЛУГАНЩИН╤
Нещодавно в Харков╕ вийшло друком сьоме, доповнене видання зб╕рки ╕сторичних нарис╕в...


ХТО ╤ КОЛИ НАСПРАВД╤ ЗАСНУВАВ МАР╤УПОЛЬ, ХЕРСОН ТА ОДЕСУ
Як справжня ╕стор╕я П╕вдня Укра╖ни в╕др╕зня╓ться в╕д “╕мперського м╕фу” та рос╕йсько╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 10.08.2007
ЯК СТАЛ╤Н ВОЮВАВ ПРОТИ СВО╥Х В╤ЙСЬКОВИХ

В╤ДВЕРТО скажу; не можу ╕ не м╕г н╕коли дивитись, як в окремих святкових колонах ╕дуть мо╖ однол╕тки з портретами незворушно╖ людини в маршальському одностро╖, ╕з пишними вусами, сталевим поглядом в очах, з ледь пом╕тною усм╕шкою! Неможливо забути, викинути з нашо╖ ╕стор╕╖ ц╕╓╖ людини, бо то - Йосип Стал╕н! Ск╕льки вже написано книжок, в╕днайдено в арх╕вах достов╕рних документ╕в з доказами страшенних злочин╕в ц╕╓╖ людини проти свого народу, перераховано ╖╖ авантюрно-злочинних д╕й проти само╖ парт╕╖, яку Йосип Стал╕н очолював п╕сля В. ╤. Лен╕на ╕ пов╕в до нових «висот комун╕зму».
 Але дос╕ частина наших ветеран╕в н╕як не може збагнути г╕рку, однак таку необх╕дну ╕стину: подумаймо про нащадк╕в, не приховуймо в╕д них злов╕сних злод╕янь, що напряму пов’язан╕ з ╕м’ям Стал╕на. Нащадки наш╕ мають повне право ╕ обов’язок знати правду, якою б невт╕шною вона не була. А для цього сам╕ ми, ветерани, ма╓мо зв╕льнитися в╕д облудно╖ брехн╕, яка спотворю╓ минуле ╕ стала за стал╕нських час╕в синон╕мом «самов╕дданого служ╕ння народов╕». Чого т╕льки не надбано в арсенал стал╕нщини: в╕дверта «локшина на вуха», дез╕нформац╕я, п╕дставна ╕нформац╕я ╕ багато-багато ╕нших засоб╕в, що покликан╕ подати означене ними явище, по сут╕, гидке й шк╕дливе, найб╕льш «чистим». Одн╕ ╕з затятою наполеглив╕стю вихваляють «вождя народ╕в», приписуючи йому головну роль у перемоз╕ над фашизмом, ╕нш╕ - витягають на св╕т Божий весь негатив, пов’язаний з в╕йною, зовс╕м «забуваючи», що у кривав╕й в╕йн╕ Перемогу здобув народ п╕д кер╕вництвом талановитих во╓начальник╕в. А Стал╕н ╕з його «запл╕чних справ майстрами» доклали чимало «зусиль», щоб та в╕йна розтяглася на роки й поглинула м╕льйони й м╕льйони безневинних жертв. Правда ╕стор╕╖ - на наш╕й сов╕ст╕, це випробування на моральн╕сть нашого сусп╕льства, державно╖ пол╕тики ╕ ╖╖ пров╕дник╕в.
 МОЯ РОЗПОВ╤ДЬ - про ц╕ле-спрямоване винищення во╓начальник╕в найвищого рангу. Вони командували арм╕ями, корпусами, див╕з╕ями й були знищен╕ як «вороги народу». А заради чого? Можна сказати коротко: щоб тримати арм╕ю в страху перед Стал╕ним ╕ не випустити з╕ сво╖х цупких рук необмежено╖ влади. Кривава розправа з високопрофес╕йними в╕йськовими, героями громадянсько╖ в╕йни почалася з розправи над маршалом Радянського Союзу М. М. Тухачевським - стратегом, талановитим теоретиком в╕йськово╖ науки. Саме його Стал╕н найдужче боявся. Про це знали ╕ правител╕ г╕тлер╕всько╖ Н╕меччини. Г╕тлеру не дуже страшною була доктрина Стал╕на: «Все вир╕шать к╕ннота (?!) ╕ ав╕ац╕я». Але фюрер розум╕в велику загрозу сво╖м планам в╕д переконання М. Тухачевського: «Т╕льки танков╕ ╕ моторизован╕ в╕йська разом ╕з ав╕ац╕╓ю гарантуватимуть перемогу над ворогом». От ╕ все. ╤ щоб якось позбутися М. Тухачевського, в каб╕нетах г╕тлер╕вських вищих в╕йськових посадовц╕в Г╕ммлера ╕ Гейдриха було розроблено низку фальшивих документ╕в, як╕ компрометували маршала. А таке Стал╕ну саме й було потр╕бне.
 Нарком внутр╕шн╕х справ СРСР М. ╢жов лише п╕дготував «об’╓ктивну» дов╕дку про маршала М. М. Тухачевського, який ще в роки Першо╖ св╕тово╖ в╕йни за сво╖ подвиги був нагороджений ш╕стьма високими в╕дзнаками. А пот╕м п╕шло-по╖хало! П╕д розстр╕л потрапили висококласн╕ спец╕ал╕сти в╕йськово╖ справи:
╤. П. Уборевич, Й. ╢. Як╕р, В. М. Примаков, В. К. Путня, А. ╤. Керн, Р. П. Ейдеман, маршали СРСР О. ╤. ╢горов, В. К. Блюхер, на той св╕т п╕шли А. ╤. Алксн╕с,
П. Ю. Дибенко, Н. Д. Козир╕н, Я. Б. Гамарник ╕ багато ╕нших чудових полководц╕в. Червона Арм╕я була вщент обезкровлена, вищ╕ командн╕ пости пос╕ли особи без вищо╖ в╕йськово╖ осв╕ти ╕ во╓нного та командного досв╕ду.
 То були страшн╕ роки - к╕нець тридцятих - коли люди потрапляли п╕д розстр╕л, не знаючи, не розум╕ючи, що д╕╓ться, ╕ що все це - справа рук (тобто ц╕леспрямована пол╕тика) ╖хнього «вождя ╕ вчителя» Йосипа Стал╕на. Нарком ╢жов отримав пряму вказ╕вку: будь-якими методами добиватися в╕д заарештованих «потр╕бних з╕знань у злочинах». Над ними знущались, аби тортурами досягти з╕знань ╕ п╕дпис╕в п╕д протоколами сл╕дства. Часом справа доходила до самогубств п╕дсудних. Нер╕дко зле виходило ╕ для самих сл╕дчих. Легендарний маршал Блюхер, не бажаючи давати брехлив╕ св╕дчення, в каб╕нет╕ кер╕вника НКВС схопив ножиц╕ й виколов соб╕ власн╕ оч╕! Там його в╕дразу й застрелили.
 ЗНАМЕННО: за судд╕вським столом в╕йськового трибуналу сид╕ли ╕нод╕, кр╕м головуючого В. В. Ульр╕ха, маршали С. М. Будьонний, К. М. Ворошилов, командарм Б. М. Шапошников, ╕нш╕ в╕йськов╕. Однак Й. Стал╕н не любив залишати св╕дк╕в сво╖х темних д╕янь. ╤ ось що сталося. Маршал С. М. Будьонний жив на дач╕ у Перед╓лк╕но - з власною охороною, ╓герями, конюхами. Одного дня зранку його п╕дняли з л╕жка охоронц╕: «При╖хали по вас з НКВС!» Семен Михайлович кинувся до в╕кна, розчахнув його й крикнув охорон╕: «Кулемети до бою!» А сам п╕дб╕г до урядового телефону, набрав номер Стал╕на. «За мною при╖хали! В╕дбиватимуся до к╕нця, бо це ╓жовськ╕ пос╕паки». Стал╕н п╕сля досить тривало╖ паузи запитав:
«Ск╕льки протрима╓шся?» Будьонний в╕дпов╕в: «До к╕нця в╕дбиватимусь! У мене ╓ два кулемети, патрон╕в удосталь». «Тримайся», - в╕дпов╕в Стал╕н, а сам зателефонував у Ср╕бний Б╕р, де на дач╕ жив Бер╕я, що вже давно заступив на посад╕ ╢жова, ╕ дав наказ наркому: «Забери сво╖х людей в╕д Будьонного, йому я дов╕ряю. Це ж буде б╕й у Перед╓лк╕но. Письменники такий тарарам зчинять». Про цей випадок дружина С. М. Будьонного розпов╕ла письменников╕ Ю. Семенову.
 А маршал Г. К. Жуков став св╕дком ось тако╖ под╕╖. Класичним зразком вт╕лення в життя стратег╕чного замислу в Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕ стала операц╕я радянських в╕йськ проти фашист╕в п╕д назвою «Баграт╕он». Особливо в╕дзначилися фронти, очолюван╕ маршалами Г. К. Жуковим та К. К. Рокоссовським. Головнокомандуючий Й. Стал╕н вир╕шив запросити маршал╕в на свою Ближню дачу ╕ влаштувати на ╖хню честь веч╕р. Стал╕н в╕тав кожного, потискуючи руку. Коли д╕йшла черга до К. К. Рокоссовського, то вождь зупинився, пильно подивився Костянтину Костянтиновичу в обличчя, задумався на якусь мить, а пот╕м повернувся й попрямував до дверей. К. К. Рокоссовський запитливо глянув на свого давнього товариша Г. К. Жукова: «Що, мовляв, сталося?» Георг╕й Костянтинович усм╕хнувся: «Зараз повернеться». ╤ д╕йсно, хвилин за п’ять двер╕ розчинилися, пропускаючи Й. Стал╕на з великим букетом троянд. Стал╕н простяг букет Рокоссовському.
 - Це за те, що йому найб╕льше довелося пережити... Такого, що н╕кому ╕ншому, мабуть, ╕ не снилося, - сказав Стал╕н, вручаючи троянди.
 Вже значно п╕зн╕ше Г. К. Жуков, згадуючи про цей випадок, сказав: «Усе в╕рно. Але треба було б нашому Верховному ще б такий самий букет, або й значно б╕льший, передати марша-лу Мерецкову. Той перебував у тих же м╕сцях з Рокоссовським». Малося на уваз╕, що обидва маршали були заарештован╕ й в╕дсид╕ли певний час у таборах. А щоб вишикувати вс╕х т╕льки в╕йськових, живих ╕ мертвих, як╕ конали в стал╕нських таборах н╕ за що, не вистачило б не т╕льки Ближньо╖ дач╕, а нав╕ть Красно╖ площ╕, з трибуни над якою Стал╕н в╕тав переможц╕в у червн╕ 1945 року. Бо ж в╕н зат╕яв суц╕льний терор, про який ╕ згадувати моторошно. Проте деяк╕ цифри сл╕д навести, щоб зрозум╕ти масштаби злочину, ско╓ного нашим вищим парт╕йним кер╕вництвом.
 В╤ДРАЗУ п╕сля Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни М╕н╕стерство державно╖ безпеки СРСР надало Й. Стал╕ну секретн╕ статистичн╕ дан╕ про радянськ╕ концтабори. У таборах перебувало 12 м╕льйон╕в чолов╕к; с╕м’╖ «ворог╕в народу» нал╕чували 20 м╕льйон╕в; позбавлен╕ паспорт╕в - 52 м╕льйони селян - були, по сут╕, на становищ╕ кр╕пак╕в. Це страшн╕, вражаюч╕ цифри, що св╕дчать т╕льки про одне: б╕ля керма велико╖ держави стояли злочинц╕, прощення яким не було ╕ не може бути!
 А НА ЗАК╤НЧЕННЯ - про мою зустр╕ч з К. ╢. Ворошиловим на початку 60-х рок╕в. У Ки╓в╕ мала в╕дбутися перша п╕сля чергових вибор╕в сес╕я Верховно╖ Ради Укра╖нсько╖ РСР. На сес╕ю повинен був при╖хати К. ╢. Ворошилов. Я ╕з задоволенням п╕шов до Верховно╖ Ради готувати для публ╕кац╕й у газетах зв╕т про сес╕ю. Тим б╕льше, що передбачалося обрати нового Голову Верховно╖ Ради, а кандидатурою на цю посаду рекомендовано в╕домого укра╖нського поета-академ╕ка Павла Тичину.
 П╕д скляним куполом Верховно╖ Ради з╕бралося повно людей. Н╕де й прис╕сти. Начальник канцеляр╕╖ Верховно╖ Ради в╕дчинив мен╕, журнал╕стов╕, який оф╕ц╕йно мав доручення висв╕тлювати роботу сес╕╖, окрему невелику ложу б╕ля презид╕╖. У лож╕ було десь чотири чи п’ять в╕льних ст╕льц╕в. ╤ уяв╕ть мою рад╕сть ╕ здивування, коли незабаром до лож╕ ув╕йшов секретар Презид╕╖ Верховно╖ Ради УРСР - супроводжував К. ╢. Ворошилова, з яким було дво╓ охоронц╕в. Я, звичайно, п╕дв╕вся, чемно прив╕тався з присутн╕ми ╕ перес╕в у другий ряд. Так сталося, що попереду мене с╕в сам Климент ╢фремович. Секретар Презид╕╖ вибачився перед високим гостем: «Справи, справи. Вибачте». ╤, закривши ложу, п╕шов.
 Розпочалася сес╕я. Обрання
П. Г. Тичини Головою Верховно╖ Ради УРСР пройшло на «ура»! Павло Григорович вийшов за ст╕л презид╕╖, низько вклонився до право╖ частини зали, пот╕м до центру ╕ до л╕вого крила. Шквал оплеск╕в довго не вщухав. А П. Г. Тичина притуляв руки до серця ╕ низько вклонявся.
 ╤ тут до мене досить емоц╕йно обернувся К. ╢. Ворошилов ╕ голосно вигукнув:
 - Який молодець! Отак, отак треба завжди бути чемним ╕з людьми! Який славний, розумний буде у вас голова!
 Я, звичайно, умить погодився з думкою високого гостя ╕ коротенько, на його прохання, охарактеризував д╕лов╕ ╕ творч╕ якост╕ Павла Григоровича. Мен╕ здалося, що все сказав до д╕ла ╕ у нас ╕з Климентом ╢фремовичем зав’язалася така соб╕ коротенька бес╕да (бо саме в цей час у зал╕ почалися вибори кер╕вних орган╕в) на теми сучасного моменту.
 К. ╢. Ворошилова ц╕кавило, як оновлю╓ться Хрещатик, як справи у Олега Антонова ╕ таке ╕нше. ╤ тут у мене майже неспод╕вано з╕рвалося з язика питання:
 - Чи скоро будуть реаб╕л╕товувати не т╕льки в╕йськових, а й цив╕льних ос╕б?
 Адже у мене родич - колишн╕й головний економ╕ст Дн╕прор╕чфлоту - працю╓ 15 рок╕в на П╕вноч╕. Господи, що раптом сталося! Рожеве гладеньке обличчя високого гостя враз поб╕л╕ло, б╕л╕ доглянут╕ руки зч╕плялись ╕ розч╕плювалися щомит╕. К. ╢. Ворошилов майже скочив з╕ ст╕льця: «Я не юрист ╕ в цих питаннях не розбираюсь. ╤ н╕коли на них не знався».
 Уявля╓те? ╤ ця особа роками посилала на розстр╕ли людей, не маючи жодних уявлень про юриспруденц╕ю, закони, що захищають доти, поки не буде встановлено доказово - чи винна людина у злочинних д╕ях.
 Високий г╕сть щось буркнув сво╖м охоронцям, т╕ скочили з м╕сць ╕ пропустили його вперед до виходу. Ложу в╕дчинили митт╓во, ╕ К. ╢. Ворошилов вийшов. От таку «в╕дпов╕дь» на сво╓ запитання я одержав в╕д члена в╕йськового трибуналу, який засуджував до смертно╖ кари сотн╕ найкращих син╕в кра╖ни, молодих, талановитих командир╕в, ставлячи п╕д вироками св╕й п╕дпис. Ус╕х ╖х настигла смерть не на полях бо╖в, а в╕д рук сво╖х же «соратник╕в»! Бог ╖м суддя! Та ми, жив╕, не повинн╕ про таке забувати. ╤ - ще раз наголошую - не приховувати правди в╕д молодших покол╕нь. Бо ж приховування злочин╕в - теж злочин. Високоморальне сусп╕льство може виростати т╕льки на Правд╕ ╕ Справедливост╕.
 Олег ВАСИЛЬ╢В,
 полковник у в╕дставц╕, заслужений журнал╕ст Укра╖ни.
(Газета «С╕льськ╕ в╕ст╕»).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5008

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков