КРА╢ЗНАВСТВО Микола Васильович Гоголь ц╕кавився Кримом, вивчав його ╕стор╕ю ще задовго до по╖здки на п╕востр╕в - ╕ тод╕, коли писав пов╕сть «Тарас Бульба», ╕ тод╕, коли як професор читав лекц╕╖ в Петербурзькому ун╕верситет╕. В пов╕ст╕, як в╕домо, в╕дтворено стор╕нку невесело╖ д╕йсност╕ XV стол╕ття. В ту пору на п╕востров╕ владарювало Кримське ханство. Дорогою в С╕ч Тарас Бульба пом╕ча╓ у висок╕й трав╕, як «скаче татарин». В╕н не радить синам гнатися за ним, тому що «н╕коли не вп╕йма╓те». В розпал╕ битви козак╕в з ляхами з С╕ч╕ приходить в╕стка, що татари «все в н╕й пограбували, вирили скарб, захований п╕д землею, побили ╕ полонили тих, хто залишився живим, ╕ з ус╕ма забраними стадами ╕ табунами вирушили на Перекоп». Щоб допомогти потерп╕лим, навздог╕н загарбникам посп╕ша╓ половина козацького в╕йська. Гоголя манив до себе «чудесний край; очей в╕драда» (О. Пушк╕н). Сучасна йому Таврида була добре в╕дома з розпов╕дей тих, хто там побував, - учених, мандр╕вник╕в, письменник╕в. Та, безперечно, найб╕льш ц╕кав╕ подробиц╕ про цей далекий куточок Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ в╕н м╕г почути в╕д самого Пушк╕на, частого свого сп╕вбес╕дника. Знаний л╕тературний д╕яч того часу П. В. Анненков згадував, що був св╕дком, як Гоголь к╕лька вечор╕в посп╕ль насп╕вував на мотиви модних опер жарт╕вливу кантату, де були рядки: «Наш з Матроною Яким чимчикують прямо в Крим». Яким - слуга Гоголя, Матрона - його дружина. Одначе на по╖здку не вистачало грошей. Н╕ професорська посада в ун╕верситет╕, н╕ письменницька слава (на той час вже були опубл╕кован╕ пов╕сть «Миргород», зб╕рник «Арабески», комед╕я «Рев╕зор», розпочато роботу над «Мертвими душами») мало що зм╕нювали в пост╕йному безгрош╕в’╖. А так╕ мандр╕вки коштували дорого: про╖зд на «перекладних», тобто в зм╕нних поштових каретах, мешкання в готелях, харчування з л╕куванням, ╕нш╕ витрати. Врешт╕, з╕бравши необх╕дну суму ╕ дочекавшись кан╕кулярно╖ в╕дпустки за 1835 р╕к, ╖де ╕з Петербурга спочатку на Полтавщину, в р╕дну Васил╕вку, а дал╕ - Кавказ чи Крим? Вибира╓ дешевший ╕ ближчий маршрут - Крим. До того ж, там «прославлен╕ м╕неральн╕ гряз╕ ╕ купання в мор╕» (з листа шк╕льному однокашнику Н. Я. Прокоповичу). Ви╖хавши в к╕нц╕ травня 1835 року, Гоголь прибув в омр╕яний Крим у перших числах червня. В т╕ часи д╕яв тут лише один курорт в Саках. Його ц╕лющ╕ м╕неральн╕ гряз╕, як тепер кажуть, мали широку рекламу в прес╕, л╕тератур╕, зокрема в книз╕ П. Сумарокова «Дозв╕лля кримського судд╕». Тогочасн╕ Саки були невеликим поселенням з 130 будинками, 270 мешканцями, з них 240 селян. Л╕кувались грязями досить прим╕тивно. Рано-вранц╕ на берез╕ солоного озера вибирали м╕сце, викопували яму глибиною в аршин (дв╕ третини метра) ╕ довжиною в три аршини (два метри). До полудня яма нагр╕валась сонцем. Хворий на дв╕-три години без одеж╕ лягав на ╖╖ дно гор╕лиць. Все його т╕ло, окр╕м голови, покривали виритою гряззю. Голову обв’язували хустиною, в╕д спеки зав╕шували полотном або зат╕няли зонтом. Лежи соб╕ в ям╕ ╕ попивай «прохолодн╕ напо╖». А якщо захочеш - можеш приймати ванни ╕ в прим╕щенн╕, де л╕кувальна грязь у кам’яних ночвах зм╕шувалась з ропою. Достеменно не зна╓мо, яким способом л╕кувався Гоголь. Однак з його листування в╕домо: по╖здкою письменник був задоволений, в╕н «мандрував для здоров’я ╕ для того, щоб побачити Крим» (з листа професору ╤. ╤. Срезн╓вському), «ма-зався м╕неральними грязями» (з листа поетов╕ В. А. Жуковському). «Здоров’я, зда╓ться, вже в╕д одних пере╖зд╕в покращало... сюжет╕в ╕ план╕в п╕д час ╖зди - не перел╕чити...» (знову з листа В. А. Жуковському). Мабуть, тому через тринадцять рок╕в, коли почали докучати хвороби, планував ще раз тут побувати. Мр╕яв про це аж до само╖ смерт╕, що настала в березн╕ 1852 року, але... «проклятих грошей» не вистачало. Крим пам’ята╓ великого письменника. В сакському курортному парку встановлено його бюст з мемор╕альною дошкою ╕ написом: «Великий русский писатель Николай Васильевич Гоголь был на Сакском грязевом курорте в июне 1835 года». В С╕мферопол╕ ╓ вулиця Гоголя. Той напис на мемор╕-альн╕й дошц╕, щоправда, треба доповнити одним-╓диним словосполученням: ╕ укра╖нський письменник. Але хто ╕ коли це зробить? Василь ЛАТАНСЬКИЙ, учитель.
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
