Версiя для друку Обговорити в форумi

Ми не випадково вирішили назвати сторінку читацької пошти "Кримським майданом" - саме так наші читачі охрестили "Світлицю" у ті часи, за якими, може, нині хтось сумує, хтось, навпаки, хамелеонно пнеться видавити залишки помаранчевих відтінків зі своєї політичної фізіономії, аби не шкодили кар`єрі. Але ж переконання на переправі (що поробиш, коли наше життя - суцільна переправа!) не міняють: вони або є, або їх нема. Ми будемо раді посприяти нашим як шанувальникам, так і критикам, щоби їхня позиція, їхні думки про те, що коїться довкола нас, були почуті іншими. Кожен має право бути почутим! Одне лише прохання: висловлюватися якомога лаконічніше і дипломатичніше: поважаймо інших, якщо хочемо, щоб поважали нас...

 НАЩО ЗДАЛИСЯ НАМ ТАКІ СЛОВА?
 Як парость
 виноградної лози,
 Плекайте мову.
 Пильно й ненастанно
 Політь бур’ян.
 Чистіше від сльози
 Вона хай буде....
 М. Рильський.
 * * *
 О мово рідна,
 вічна ти, як світ!
 Ти, мов ковток
 джерельної водиці.
 В. Кучерук.

 Можна ще наводити вислови митців красного письменства про те, як нам треба оберігати невмируще джерело рідної мови, щоб до нього не заростав споришем байдужості, грубості й лихослів’я живий шлях народної культури.
 Мабуть, не тільки мене, а й багатьох людей турбує сьогодні мовлення наших співвітчизників різного віку, навіть дітей, яке "пересипане" матюком. Вживають його поміж звичайними словами без потреби, так би мовити, для зв’язку, а то "не втримаються" слова одне одного. Якось, ідучи сквером, зустрічаю молодого чоловіка, який "розмовляв" по мобільному телефону та ще й досить голосно. У його "мові" були суцільні матюки, "грязь із рота", ніяких думок і навіть звичайних слів. Мені, літній жінці, аж моторошно зробилось на душі, наче хто окропом ошпарив. І подумалось: це ж за таке "спілкування" по мобільному "оте створіння диявольське" ще й гроші заплатило.
 Лихослів’я панує і в мовленні вже літніх людей. Сидячи біля під’їзду з правнуком, бабуся, поправляючи штанці малечі, "прикрашає" свою мораль матюком. І коли роблю зауваження (ніколи не можу змовчати на таке), у відповідь чую: "А що тут такого?"
 Матюки удома, в транспорті, в магазині, в церкві й біля неї... Щодня проходжу повз магазин, до якого вранці привозять хліб. Вантажники заносять його на лотках до приміщення... і теж з матюками. Хочеться кричати: "Люди, схаменіться! Чи знаєте ви, що, вживаючи лихе слово, кличете до себе зло?!"
 Мама своєму синові при вчительці з матюками (так страшніше й переконливіше!) обіцяє, яке покарання його чекає після повернення зі школи.
 Тобто ці ганебні слова вже ввійшли в нашу мову, в спілкування як такі, що без них не можна обійтися? Може, це вже окрема частина мови? А як її назвати? Звати її не інакше як агресія, тупість, невігластво. Чи може бути доброю ота бабуся до правнука? Чи має щось у душі той юнак, що у святому храмі не може без матюка обійтися? А в чому завинив той духмяний хліб перед вантажниками? Це така наша культура? Мудрість? Вона такою не була. Народна мудрість, як відомо, стверджувала й стверджує, що в родині лихословів не буває миру, а схильність до матюка завжди супроводжується й іншими вадами - алкоголізмом і побутовою агресією. Не буду доводити цю думку, достатньо подивитися довкола.
 То що ж виходить, що ці слова сьогодні наче інфекція? Справді. "Летить" матюк із вуст жінок, підлітків, чоловіків, дітей і, як не дивно, старих людей. Невже ми не можемо без лихого слова обійтись? Треба знати про сутність лихослів’я. Люди, які вживають матюки, часто хворіють, їх супроводжує невдача, від них біжить у безвість доброта й щирість, вони відштовхують від себе цікавих співрозмовників... Лихе слово - це лиха думка й справа.
 Треба викорінювати "бур’ян" у мовленні, бо саме так виражаємо свою сутність. "Заговори, щоб я тебе побачив", - сказав колись філософ Сократ.
 Галина КАСЬЯНЕНКО.
 м. Красноперекопськ.
 
 ПОБОРІТЬ В СОБІ СТРАХ!
 Шановний пане Томенко!
 В газеті "Українське слово" (№ 24 від 13 - 19.06.2007 р.) прочитала ваше інтерв’ю з прес-конференції щодо рішення Президента України Віктора Ющенка про створення Музею радянської окупації, відзначення 100-річчя від дня народження командарма УПА Романа Шухевича, ставлення до УПА та її героїв.
 Ваші слова: "Це може призвести до конфліктної ситуації" мене вразили, і стало болісно, тому що це говорить людина, яка обіймає високу посаду в українській владі.
 Я пройшла через більшовицьке пекло. У 1940 - 1941 роках НКВДисти розстріляли мого батька і брата. У 1944 р. на засланні померла з голоду моя мати. Ми з чоловіком співпрацювали з УПА, за що нас разом з малою дитиною відправили в табори. Я бачила правдивий Совєтський Московський Союз: диявольську жорстокість і тисячі жертв.
 В 1991 році комуністи поховалися під синьо-жовті прапори, стали "демократами", злодіями і олігархами.
 Вам, пане Томенко, як українцю притаманна неповноцінність. Ви з молоком матері увібрали в себе раба і Вам страшно показати себе українцем, нехай краще хохлом, щоб москаля не дражнити. Такі, як Ви, Україну повноцінною державою не розбудують. А жаль. Ви молодий, освічений. Поборіть в собі страх. Любіть Україну, не жаліючи себе. І Бог Вам допоможе!
 З повагою,
 Анна ГОШКО-КІТ,
 82 роки, учасниця бойових дій УПА, політв’язень.
 
 ВІДФАНФАРИВ МАЙДАН

 Відфанфарив Майдан
 І замовкло,
 Щезли гасла
 "Бандитам - тюрма".
 Обкрутили,
 Обплутали ловко -
 І згорнула
 Знамена "Пора".
 Зароїлась у душах
 Руїна,
 Заглядає у вікна
 Мара.
 Та не зможуть
 Тебе, Україно,
 Поховати десь
 Біля Дніпра.
 Підіймемо знамена
 Ми знову,
 Запалають
 Козацькі серця.
 Як освятим шаблі
 На Покрову -
 Закипить
 Від Карпат до Дінця.

 * * *

 Душа нарозхрист -
 Хто її сприйме,
 Таку прозору,
 Наче скло у чаші?
 Таку відкриту
 В нашім грішнім часі,
 Коли до болю
 Все глухоніме.
 Лиш на Майдані
 Піднялись з колін,
 Та знову прагнуть
 Ставить на коліна.
 Ми їм потрібні,
 Наче пластилін,
 Щоб вивітрилась
 З серця Україна.
 Тоді ліпи що хочеш, -
 Без душі
 Гнуздатимуть вже тіло,
 Без вуздечки...
 І зраджують свої,
 А не чужі,
 Немов татари,
 Там під Берестечком.
 Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ.
 м. Київ.
 
 ОСНОВНИЙ ІНСТИНКТ
 Усі люди на землі належать до одного біологічного виду. Але в межах одного виду існують окремі генофонди об’єднані в нації і раси, а боротьба між ними подекуди нагадує міжвидову боротьбу.
 Фрідріх Ніцше називав історію людства історією воєн. Та якщо раніше боротьба між генофондами велась відкрито, то тепер акценти змінились. Війна стала занадто руйнівною, занадто небезпечною.
 Кілька сот років тому албанці прийшли до сербів у Косово і попросили дозволу на поселення. Албанців було мало і серби (наївні серби) погодилися. Наприкінці XX ст., на час виникнення конфлікту у Косово, албанці становили уже 90% населення краю. Албанський генофонд витіснив сербський генофонд без війни, за рахунок вищої народжуваності. Коли європейці бомбардували Сербію - вони бомбардували майбутнє власного генофонду. Косово - це модель майбутнього для всієї Європи. У європейського генофонду хворий інстинкт самозбереження...
 Сьогодні прогресивно мислячі люди борються за збереження видового різноманіття в дикій природі. Невже збереження "видового різноманіття" людських генофондів є менш важливою справою? Саме різноманіття генофондів збільшує шанси на виживання людства в разі різких змін умов проживання на планеті Земля. В разі різких змін один із багатьох генофондів може виявитися краще пристосованим до нових умов існування і тим самим забезпечити виживання людства як біологічного виду. Людству необхідно зберегти єдність в різноманітності.
 Сучасна Європа стоїть на фундаменті давньоримської імперії, котра напрацювала методологію творення цивілізації. На основі християнської релігії сформувалась культура, на основі культури - сучасна західна цивілізація. Для вихідців з Африки і Азії сучасна західна цивілізація є цікавою і сприйнятною. Але чи є такими ж сприйнятними для них витоки європейської цивілізації? Коли вихідці з мусульманського світу стануть більшістю у Європі, то якою тоді буде доля держави Ізраїль? А держави Україна? Сьогодні Китай експортує не лише свої товари, але і свій генофонд, особливістю якого є знижена схильність до асиміляції і підвищена схильність до розмноження. Китай завойовує світ не лише своїми товарами, але і своїм генофондом.
 Ірландці уславились на весь світ своїм націоналізмом, розмовляючи при цьому англійською мовою. Ми в Україні сваримося за мову і при цьому вимираємо. За роки незалежності чисельність населення України скоротилась приблизно на 10%. Якщо всі українці вимруть, а Україну заселять вихідці з Африки, які розмовлятимуть українською мовою, то чи буде така Україна Україною?
 Сьогодні необхідне порозуміння між владними елітами Заходу і Сходу України. Сьогодні необхідно створити умови, сприятливі для збереження і відтворення генофонду України. Сьогодні Україна стоїть перед необхідністю творення життєздатної нації, об’єднаної головною метою: вижити і зберегти власну самобутність у світі, що глобалізується.
 Володимир ІЛЬКІВ.
 м. Львів.
 ilkiv_vol@ukr.net

 ПОРА ВЖЕ СТАВИТИ КРАПКУ!
 Хочу, щоб громадяни України роздивилися своїх "благодійників" з уряду та парламенту, які тільки й думають, як би зробити ще краще для людей уже сьогодні, не чекаючи майбутнього.
 Великі політичні комбінатори з кризової коаліції - уряду та парламенту: лідер регіоналів, прем’єр-міністр В. Янукович, його скарбник і "права рука" М. Азаров, генсек комуністів П. Симоненко, "найдосвідченіший крутій", найбільший соціаліст Сан Санич Мороз в своїх політичних шахрайствах перевершили навіть знаменитого Остапа Бендера. У своїй "любові" до ветеранів Великої Вітчизняної війни (учасників бойових дій та інвалідів війни) - головної надії на отримання голосів на виборах, за короткий термін зробили хід конем в батьківському "піклуванні" про цих знедолених хворих людей, які доживають свої останні роки життя. Створили хитрі закони про пільги для цих та інших категорій. До когорти дійсних фронтовиків - учасників бойових дій - з метою збільшення "свого" електорату на виборах до парламенту законом прирівняли усіх, хто був призваний у 1941 - 1945 роках до війська, незалежно від того, служив він в діючій армії чи "брав участь у бойових діях", охороняючи в тилу різні об’єкти, політичних та кримінальних в’язнів, працюючи в багатомільйонних ГУЛАГах безкрайнього Сибіру слідчим, катом, обслуговуючи ці концтабори смерті, а чи служив в далекому тилу "другого ташкентського фронту або в тилових комунопартійних органах, не нюхавши навіть пороху, не ходивши в атаку на ворога, в розвідку в тил ворога, як ходили ми, фронтовики. Всі стали учасниками бойових дій, для них відірвали і частину пільг.
 Створили ці мудрагелі закон про дітей війни. Також гамузом, без розбору, де людина в той час жила чи народжувалася, одірвали пільги і для них, бо це теж їхній електорат. Забули тільки тих, хто за визволення України від окупантів, за незалежність своєї рідної землі не жалів своєї крові, свого життя, вмираючи в боях, гинучи в концтаборах, бо це не комуністичний електорат.
 Зате пільги парламентаріям, урядовцям не забули узаконити, бо своя сорочка ближче до тіла. Все коаліція зробила для перетягування електорату на свій бік. Бо без блоку комуністів, соціалістів (простих і прогресивних), без регіоналів (тих самих комуністів, перефарбованих в синій колір) у парламенті важко нищити в Україні демократію, незалежність, суверенність, без цього блоку не можна навіть відібрати назавжди рідну мову в українського народу, а дати взамін суржик сусідньої держави.
 Та коаліція, надаючи законами пільги категоріям знедолених людей, перш за все, думає про себе, про пільги для себе. Вирішили дати якісь пільги - майже усі ЗМІ місяцями розповідають про "благодійників" для народу. А ці "благодійники" таємно від ЗМІ, від народу приймають закони, які позбавляють сивочолих ветеранів війни цих пільг, порушуючи Конституцію України: бо де безкоштовне лікування інваліду - ветерану війни, де ліки безкоштовні та лікування ветерана,
де обіцяне житло для ветерана, теперішнього "бомжа"? На це немає коштів! А от для депутатів, урядовців - незалежно від того, чи є у нього в Одесі, Донбасі, Харкові власне житло з палацами, дачами - приїхав до Києва - давай житло, та на Хрещатику! Немає житла - на тобі 500 тисяч, купляй! А в депутати партії "тягнуть" своїх дітей, родичів,
водіїв та секретарок, радників з футболу, мільярдерів та мільйонерів - і всім давай житло!
І тільки у Києві!
 Не знаю, чи Конституційний Суд поставить крапку на гендлюванні коаліції, а думаю, що ветерани, інваліди війни, весь народ прозріє і на позачергових парламентських виборах нарешті поставить свою крапку.
 Володимир КОРОЛЬ,
 ветеран війни, інвалід 1-ї групи, фронтовик.
 
 СТАЛІНСЬКА ЦЕНЗУРА В КРИМУ
 У п’ятницю 6 липня 2007 року я обійшов усі газетні кіоски міста Ялти, в Криму, і ніде не знайшов газети "Кримська світлиця". Всі кіоскери мені відповідали, що газета "Кримська світлиця" за 6 липня 2007 року до них не надходила. Не було її ні 7 липня, ні 8, ні 9, ні 10, ні 11, ні 12 липня. До 6 липня всі кіоски мали в продажу газету "Кримська світлиця", її продавщиці мені пропонували купити, і я купував по одному примірнику.
 Газету "Кримська світлиця" не пустила в продаж комуністично-шовіністична російська цензура, бо там страшні для них були надруковані статті: "Роман Шухевич: таємниця загибелі" і стаття Ігоря Лосєва "Феномен бандерофобии в русском сознании". Шовіністи правди не люблять.
 Але кожен день мені продавали "Крымскую правду", де російські жириновці писали, що української мови немає, українців в Україні немає і самої України ніколи не було.
 І українська Служба безпеки не забороняє поширювати таку провокацію. Дожились!
 Іван КАССАЛА.
 м. Камінь-Каширський
на Волині.

 СУМУЄ СИВИЙ ПЕРЕЯСЛАВ...
 Шановна редакціє!
 У Криму стартувала всеукраїнська акція за возз’єднання України з Росією під лозунгом "Даешь вторую Переяславскую Раду!" Організатори акції - регіонали і нащадки колишніх російських переселенців двадцятого століття. Про це писати і боляче, і важко. Як передплатниця газети "Кримська світлиця" і як колишня каторжанка ГУЛАГу кривавої імперії поневолених народів, хочу запропонувати слова пісні, які я написала після проголошення Верховною Радою України Акта про незалежність України - 24 серпня 1991 року. Надрукуйте її, будь ласка. Вона буде відлунням нашої трьохсотлітньої рабської неволі і нещадного нищення українців як нації. Пісню співаю під звуки бандури на мотив пісні "Реве та стогне Дніпр широкий".
 Сумує сивий Переяслав -
 Журбу несуть йому круки,
 Бо через нього Україна
 Рабою стала на віки.
 Тебе, Вкраїно, полонили
 Чужинці хижії і злі.
 І триста років розпинали
 На рідній - не своїй землі.
 Ти кайдани свої порвала
 У сяйві волі і свобод,
 І владу скинула чужинців,
 Орди непроханих заброд.
 Цурайся ненько-Україно
 Твоїх одвічних ворогів,
 Чужого роду лиходіїв
 І коронованих катів.
 Воскресла рідна Україна
 У світі зоряних небес,
 Воскресла так, як серед ночі,
 Христос розіп’ятий воскрес.
 Ольга МІЩЕНКО.
 м. Переяслав-Хмельницький, Київська область.
 
 СПАСИБІ ВАМ, ЛЮДИ ДОБРІ!
 В дім нашого читача Павла Сущенка прийшла біда - нещодавно в "КС" був надрукований його заклик про допомогу. Чи здатні ми, українці, згуртуватися перед бідою? Про це свідчить, зокрема, ось цей лист...
 Шановний Олександре Васильовичу! Щиро дякую Вам і Вашій дружині за чуйність, людяність, моральну і матеріальну підтримку.
 Горе - це завжди важко. Але вдвічі важче усвідомлювати неможливість зарадити йому через відсутність грошей та ще коли ти один на один з бідою.
 Спершу я звернувся було до людей, які орудують сотнями тисяч доларів. Та вони не дали мені ні копійки. "Ми нє занімаємся благотворітєльностью", - презирливо заявили вони мені. Накрали у народу мільйони та ще й кичаться своєю злочинністю.
 На якийсь момент мені здалося, що я на безлюдному острові серед динозаврів, і мені стало страшно. Але потім почали озиватися люди і я зрозумів, що це не так. Коли надійшов переказ від Вас, я повірив, що ми переможемо. Ну, не може ж вже бути таким жорстоким світ, і коли непрацюючі, хворі люди, які самі потребують допомоги, озиваються ще на чужу біду, значить, це не може бути даремно.
 Сьогодні лікарі вже зупинили ріст ракової пухлини і намагаються зруйнувати її хімічними препаратами. Сину стало легше, а в мене з’явилася надія.
 Ще раз спасибі Вам за все. Хай береже Вас Господь.
Павло СУЩЕНКО.

 ЛЮДИ! ВРЯТУЙМО ЖИТТЯ, ЯКЕ ЩЕ НАВІТЬ НЕ ВСТИГЛО РОЗКВІТНУТИ.
Тяжка хвороба висмоктує сили з 15-річного юнака щоденно. Його ще можна врятувати. Потрібне тривале і дороге лікування.
 На жаль, у мене, батька цього юнака, грошей на повний курс лікування немає. Тому звертаюсь до Вас. Буду безмежно вдячний за будь-яку щиру допомогу.
Гроші можна надсилати на рахунок в Приватбанку 26201601010365, МФО 305299, ОКПО (ІПН клієнта) 1876718874, отримувач - Сущенко Павло Павлович; призначення платежу - для поповнення рахунку або на адресу: 97007, Сущенко Павло Павлович, вул. Октябрська, 68, с. Олександрівка, Красногвардійський р-н, Крим.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2007 > Тема "Резонанс"