Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 20.07.2007
НОРИЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ (ТРАВЕНЬ 1953)
╤ван ГАСЮК

ПЕРЕЖИТЕ

Продовження. Поч. у № 27, 28).

 Пол╕тв’язн╕ р╕зних нац╕ональностей були згуртован╕ ╓диним бажанням боротись ╕з свав╕ллям ╕ беззаконням адм╕н╕страц╕╖ концтабору. Вперше за всю ╕стор╕ю ╕снування комун╕стичних пол╕тичних табор╕в св╕т побачив, що св╕дом╕ укра╖нц╕, об’╓днан╕ ╕де╓ю незалежност╕, згуртували б╕ля себе ╕нш╕ нац╕╖ ╕ разом виступили проти зловживання владою, проти варварського знущання над людьми ╕ прим╕тивного гасла пролетарського ╕нтернац╕онал╕зму.
 Зовн╕шньо таб╕р н╕бито жив сво╖м принизливим життям, але духовно пол╕тв’язн╕ з раб╕в п╕д час повстання перетворились у в╕льних людей, готових до р╕шучих д╕й. Вдень ╕ вноч╕ з одно╖ ╕ друго╖ сторони колючого дроту стояли молод╕ люди, одн╕ з них страждали за нац╕ональну ╕дею, за незалежн╕сть вс╕х народ╕в, за демократ╕ю ╕ нав╕ть за укра╖нську мову, ╕нш╕, обдурен╕ брехливою комун╕стичною пропагандою, залякан╕ десятил╕тн╕м терором, служили рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ п╕д виглядом Радянського Союзу. Концтаб╕р стала охороняти див╕з╕я Дзержинського, яка прибула з Москви на допомогу норильським внутр╕шн╕м спецв╕йськам. По периметру табору стояло три ряди охоронц╕в, на вишках кулемети ╕ автоматники, внизу вперем╕жку солдати з оф╕церами два метри один в╕д одного, смуга вогнево╖ зони, дал╕ третя смуга з пров╕реними профес╕йними чек╕стами, як╕ завжди держали палець на гачку автомат╕в.
 У див╕з╕╖ Дзержинського були оф╕цери, як╕ волод╕ли мовами ╕нших народ╕в, вони пост╕йно по рад╕о звертались до пол╕тв’язн╕в, щоб т╕ припинили страйк, повстання. Займались дез╕нформац╕╓ю, нац╕ональним розбратом, ╕нсинуац╕ями, брехнею, обливали брудом укра╖нських нац╕онал╕ст╕в, закликали розправлятися з в╕домими ╕ авторитетними бандер╕вцями, вт╕кати в╕д них за зону. Найб╕льше старались переконати рос╕ян ╕ грузин╕в, яких в 1952 роц╕ дуже багато привезли в "Норильлаг" за те, що вони нагадали Стал╕ну, що Груз╕я, як й ╕нш╕ республ╕ки, мають право за Конституц╕╓ю вийти з╕ складу Радянського Союзу. Рос╕ян переконували, щоб вони не п╕дтримували повстання, яке руйну╓ велику рос╕йську ╕мпер╕ю, тобто Радянський Союз. Тому, хто вийде за зону, об╕цяли золот╕ гори: полякам, чехам, мадярам, що в╕дправлять на батьк╕вщину, н╕мц╕в, японц╕в негайно зв╕льнять з-п╕д варти. Намагались розбратати укра╖нських пол╕тв’язн╕в на сх╕дняк╕в ╕ зах╕дняк╕в, на рос╕йськомовних ╕ укра╖номовних, але пол╕тв’язн╕ вс╕х нац╕ональностей за зону не вийшли, вс╕ добре переконались, що таб╕рна адм╕н╕страц╕я слова не дотриму╓.
 Вже б╕льше десяти дн╕в половина пол╕тв’язн╕в спить на нарах, половина чергу╓ б╕ля барак╕в та п╕д колючим дротом концтабору. Вноч╕ горять вогнища, навкруги стоять пол╕тв’язн╕, палять одну цигарку на десятьох, жваво обговорюють таб╕рн╕ новини. Навпроти таб╕рного лазарету, сво╓р╕дного таб╕рного Гайд-парку, зустр╕чались земляки ╕ д╕лились новинами про св╕й край, про свою батьк╕вщину, пол╕тв’язн╕ р╕зних народ╕в ц╕кавились боротьбою Укра╖нсько╖ Повстансько╖ арм╕╖ з комун╕стично-рос╕йськими окупантами. Укра╖нц╕ д╕лились спогадами про страшн╕ зв╕рства рос╕йсько-комун╕стичних окупант╕в на теренах Зах╕дно╖ Укра╖ни, про спален╕ села, про масов╕ вбивства невинного населення, д╕тей та ж╕нок. З╕ мною в лазарет╕ працював д╕йсний кер╕вник Норильського повстання, про якого мало хто знав, - особист╕сть, л╕дер в╕д Бога. В╕н все сво╓ життя присвятив боротьб╕ за незалежн╕сть Укра╖ни, за правду ╕ р╕вноправн╕сть вс╕х нац╕й ╕ народ╕в. Все життя вчився ╕ боровся, зак╕нчив медичний ╕ юридичний факультети у В╕дн╕, школу розв╕дки в Лондон╕, дек╕лька раз╕в переходив кордон. Жив у М╕нську, арештований у Ки╓в╕ як ╤ван Столяр, засуджений на 25 рок╕в позбавлення вол╕, з них 4 роки пров╕в у Володимирськ╕й закрит╕й тюрм╕-цитадел╕.
 В╕н був дуже здивований, що ще в 1948 роц╕ укра╖нськ╕ повстанц╕ разом з укра╖нськими студентами, юнаками в концтабор╕ в Мордов╕╖ не вийшли на л╕соповал, оголосили масову голодовку. Тод╕ вс╕х учасник╕в голодовки в╕дправили в ╕нш╕ велик╕ пол╕тичн╕ концтабори, розташован╕ в Казахстан╕, - "Карлаг" ╕ у "Степлаг". Там перем╕шали так званих укра╖нських буржуазних нац╕онал╕ст╕в-бандер╕вц╕в з ╕ншими нац╕ональностями, б╕льш за все з рос╕йськими шов╕н╕стами, монарх╕стами ╕ влас╕вцями. Почали створювати крим╕нальн╕ злочинн╕ банди з колишн╕х чек╕ст╕в ╕ гестап╕вц╕в, з допомогою яких адм╕н╕страц╕я ГУЛАГу спод╕валась придушити в╕льний дух, поставити на кол╕на пол╕тв’язн╕в, розбратати, зробити ╖х знову безсловесними рабами. В "Карлаге" нам довелось дуже важко працювати на буд╕вництв╕ вуг╕льних копалень ╕ м╕ста Караганди. На нас натравлювали не т╕льки охоронц╕в - молодих солдат╕в, але ╕ м╕сцевий обслуговуючий персонал, пост╕йно твердили, переконували, що ми вбивц╕, вбива╓мо вс╕х, хто не укра╖нець. Що руки кожного ╕з нас в кров╕ "радянського народу". Дуже нам дошкуляла банда Воробйова-Клейна, спец╕ально створена з покидьк╕в, яничар╕в ╕ донощик╕в на чол╕ з чек╕стом-майором ╕ п╕дполковником гестапо, для яких терор та насилля були ╖хньою профес╕╓ю. Вони вноч╕ нападали на сонних пол╕тв’язн╕в ╕ били зал╕зними палицями куди завгодно, лишаючи п╕сля себе калюж╕ кров╕ ╕ п╕д╕рване здоров’я в багатьох пол╕тв’язн╕в. Скоро ми навчились захищати себе ╕ давати в╕дчутно╖ в╕дс╕ч╕ з╕браному бандитському заброду. Нас, р╕шучих ╕ нескорених, довго в одному табор╕ не тримали, адм╕н╕страц╕я старалася перекидати з табору в таб╕р.
 В 1950 роц╕ на Карагандинськ╕й пересилц╕ з ус╕х пол╕тичних концтабор╕в Казахстану з╕брали б╕льше двох тисяч ненад╕йних, бунтар╕в, лютих ворог╕в комун╕стичного режиму, бандер╕вц╕в, укра╖нських, як завжди, буржуазних нац╕онал╕ст╕в ╕ тут же рядом розм╕стили банду Воробйова-Клейна. Знову чек╕сти вдалися до старих метод╕в - вселити в душ╕ людей страх ╕ бандитськими руками знищити наших л╕дер╕в-пров╕дник╕в. Але не так сталося, як чек╕сти задумали, за короткий час ми орган╕зувались ╕ перший раз за десятил╕ття ╕снування стал╕нських концтабор╕в на пересилц╕ в Караганд╕ засп╕вали укра╖нських п╕сень. Чекати на пересилц╕ етапу довелось недовго, за довг╕ десятил╕ття ╕снування комун╕стичних концтабор╕в охоронц╕ разом з адм╕н╕страц╕╓ю працювали злагоджено. За дек╕лька годин б╕льш як тисячу пол╕тв’язн╕в завантажили в товарн╕ вагони ╕ по╖зд, набираючи швидкост╕, через н╕ч опинився в Петропавловську, на транссиб╕рськ╕й маг╕страл╕, сл╕дом за нами йшов другий по╖зд, який в╕з раб╕в комун╕стичного режиму на ф╕зичне знищення в "Норильлаг". В Петропавловську з нетерп╕нням чекали, куди буде рухатись по╖зд, на сх╕д чи зах╕д. Скоро переконались, що по╖зд руха╓ться на сх╕д в напрямку Омська-Новосиб╕рська. Дорога для пол╕тв’язн╕в завжди була дуже небезпечною, можна бути вбитим в будь-яку хвилину, б╕льш за все на етапах дошкуляли не т╕льки чек╕сти-садисти, але ╕ н╕чн╕ перев╕рки без "последнего". Це означало, що останнього пол╕тв’язня б’ють дерев’яними молотками до кров╕; коли скривавлена жертва лежить нап╕вмертва на п╕длоз╕, тод╕ охоронц╕ "героями", з диким реготом полишають вагон.
 Через два тижн╕ подорож╕ в товарних вагонах, у тваринних умовах, перетнули величаву р╕ку ╢н╕сей ╕ опинились в м╕ст╕ Красноярську. Наш ешелон загнали в тупик, ми стали догадуватись, що нас повезуть в Норильськ; в концтаборах ╕ тюрмах самим великим секретом було, куди сл╕ду╓ ешелон. П╕д покровом ноч╕ нас запустили у вогневу зону Красноярсько╖ пересилки, де нас зустр╕ли натренован╕ ╕ п╕дготовлен╕ бандити з дикунськими криками: "Бей бандеровцев!". Але ми, переживши страх╕ття б╕льшовицького терору в Укра╖н╕, найжорсток╕ш╕ тюрми ╕ п╕вн╕чн╕ концтабори, не дуже злякались. Орган╕зовано зайняли два великих бараки ╕ р╕шуче вимагали в╕д адм╕н╕страц╕╖ забрати з барак╕в крим╕нальних злочинц╕в. Наш╕ вимоги адм╕н╕страц╕я пересилки виконала, знаючи, що ми будемо дружно боротися за наш╕ вимоги до переможного к╕нця. Спали на нарах ╕ п╕д нарами в т╕снот╕, але в в╕дносн╕й безпец╕ п╕д охороною один одного. Л╕том, до закриття нав╕гац╕╖ на р╕чц╕ ╢н╕сей, Красноярська пересилка була надзвичайно переповнена, арештанти чекали в╕дправки в Норильськ чи на остр╕в Д╕ксон, де пол╕тв’язн╕ будували атомний пол╕гон. Тут на пересилц╕ були створен╕ банди з колишн╕х чек╕ст╕в, гестап╕вц╕в та крим╕нальних злочинц╕в, як╕ виконували все, що ╖м наказувала адм╕н╕страц╕я - вони були ╕ м╕л╕ц╕╓ю, ╕ суддями, ╕ виконавцями. За вбивства пол╕тв’язн╕в на пересилках н╕хто не в╕дпов╕дав. Як адм╕н╕страц╕я пересилки, так ╕ виконавц╕ отримували винагороду зг╕дно з номенклатурними нормами - хто позачергове оф╕церське звання, хто досхочу хл╕ба ╕ каш╕.
 Красноярська пересилка запам’яталась на все життя, там годували людей т╕льки один раз на день, черпак "баланди" ╕ 500 грам╕в хл╕ба. Роздача "баланди" починалася о 8-╕й годин╕ ранку, зак╕нчувалась о 6-╕й вечора, що давало змогу крим╕нальним злочинцям одержувати два-три черпаки "баланди", а пол╕тв’язням - жодного, а часто черпаком по голов╕. Пол╕тв’язн╕в на пересилц╕ завжди годували увечер╕ останн╕ми. Такого дикунського, тваринного ставлення до пол╕тв’язн╕в б╕льше н╕де не зустр╕чав, "баланду" роздавали не в миски, а у те, хто що п╕дставить: хто шапку, хто полу бушлата, хто шинел╕. Охоронц╕ розважались, реготали, дивлячись, як ╖дять нещасн╕ люди, мов собаки. Вершиною чек╕стських розваг був ранок, коли вноч╕ нев╕домо хто забивав двер╕ сортир╕в/туалет╕в б╕ля барак╕в, де чекали етапу пол╕тв’язн╕. Люди б╕гали навкруги ями-туалету, не витримували, ╕ ф╕з╕олог╕чн╕ потреби в╕дправляли де могли, а охоронц╕, адм╕н╕страц╕я та ╖хн╕ прихвосн╕ горлали, що "бандеровцы" нав╕ть не знають, як користуватись туалетом. Пол╕тв’язн╕ в концтаборах добре знали, що комун╕стичний режим сво╖ жертви пересл╕ду╓ скр╕зь ╕ всюди, ск╕льки будуть жити. Для них не ╕сну╓ н╕ Бога, н╕ сов╕ст╕, н╕ морал╕, вони в╕рять, що чим б╕льше знищать "ворог╕в народу", тим скор╕ше настане комун╕зм ╕ рай на земл╕.
 Про Карагандинський етап, про хлопц╕в-бандер╕вц╕в у пол╕тичних концтаборах ходили легенди, вони зум╕ли пол╕тв’язн╕в-раб╕в п╕дняти з кол╕н ╕ заявити про сво╖ вимоги, про свою людську г╕дн╕сть ╕ вперше вимагати
зв╕льнення з-п╕д варти невинних жертв стал╕нського терору. Як не старалась таб╕рна адм╕н╕страц╕я ╕ комун╕стична пропаганда зробити з бандер╕вц╕в, з укра╖нських нац╕онал╕ст╕в прислужник╕в н╕мецьких фашист╕в, ╖м зробити цього не вдалося; брехня завжди ма╓ коротк╕ ноги. Ми добре розум╕ли ╕ не раз переконувались, що, окр╕м брехн╕, ярлик╕в ╕ матюк╕в, б╕льшовицький режим широко користу╓ться грубою силою, терором з допомогою створених в пол╕тичних таборах банд з колишн╕х чек╕ст╕в, гестап╕вц╕в ╕ крим╕нальних рецидив╕ст╕в. Таку н╕ч, яку пережили на Красноярськ╕й пересилц╕, ми пережили в Караганд╕ та ╕нших таборах. Адм╕н╕страц╕я пересилки вноч╕ на сонних пол╕тв’язн╕в кидала нап╕вп’яних бандит╕в, як╕ побиттям, зв╕рячими травмами хот╕ли пос╕яти пан╕ку, вселити страх в душ╕ пол╕тв’язн╕в. Але ╕ на Красноярськ╕й пересилц╕ чек╕стам не вдалось зламати наш╕ оп╕р ╕ волю до захисту сво╖х порушених прав ╕ сво╓╖ г╕дност╕.
 Як в пол╕тичних таборах, так ╕ на пересилках пол╕тв’язн╕ носили персональн╕ номери на кашкетах, спереду на л╕в╕й сторон╕ грудей, на спин╕, на л╕вому кол╕нному суглоб╕. За в╕дсутн╕сть хоч одного номера карали карцером. Вноч╕ п╕д покровом темноти нас вантажили в машини ╕ в╕дправляли в Красноярський порт, де були п╕дготовлен╕ вже три барж╕ для етапу в Норильськ ╕ на остр╕в Д╕ксон, де, за чутками, будували атомний пол╕гон. Туди вивозили тих, хто мав вищу осв╕ту ╕ був старшого в╕ку, а молодих - в Норильськ на буд╕вництво м╕дного комб╕нату та видобування кольорових метал╕в. Вантажили на барж╕ п╕д лайку охоронц╕в ╕ гавк╕т собак. П╕сля подв╕йно╖ перев╕рки ╕ завантаження барж╕ ми попливли на п╕вн╕ч по р╕ц╕ ╢н╕сей.
 За нами, пол╕тв’язнями, скр╕зь ╕ всюди возили банду Воробйова-Клейна, щоб нас не т╕льки лякати, а нагадувати, хто сьогодн╕ при влад╕. Через два тижн╕ наша баржа пришвартувалась в порту Дудинка, яка у вересн╕ зустр╕ла нас дощем ╕ сн╕гом з гр╕зним норильським конво╓м ╕ чек╕стами-рабовласниками. Найперше охоронц╕ роздягнули нас догола п╕д дощем з╕ сн╕гом, довго готувались до перев╕рки, заглядали в рот, в пряму кишку, в статев╕ органи, примушували голими прис╕дати дек╕лька раз╕в, тод╕ в╕дправляли в чергу, де наглядач приск╕пливо перев╕ряв тюремний одяг-лахм╕ття та тюремн╕ пожитки - листи в╕д р╕дних, огризок сухаря та пучок махорки. Вдосталь познущавшись над нами, вишикували в колони ╕ п╕д посиленою охороною погнали на вузькокол╕йну станц╕ю Дудинка-Норильськ. Завантажили в т╕сн╕ вагони ╕ н╕би забули про нас - два дн╕ не давали ╖сти, нав╕ть пити, почалась дизентер╕я, простудн╕ хвороби. Наш╕ протести ╕ масова ╕нфекц╕я змусили охоронц╕в ╕ таб╕рну адм╕н╕страц╕ю прискорити нашу в╕дправку в норильськ╕ концтабори. Прибулих в м╕сто Норильськ б╕льш як 600 пол╕тв’язн╕в вишикували в колони ╕ нап╕вголими та голодними засн╕женою дорогою смерт╕ погнали на гору "Медвежку".
 На вершин╕ гори був розташований концтаб╕р, який обслуговував рудник з видобутку н╕келю, який працював вдень ╕ вноч╕ без вих╕дних. Дорогою люди похилого в╕ку задихались, не вистачало кисню, в╕дчувалась велика р╕зниця в кл╕матичних умовах, нав╕ть в╕дносно м╕ста Норильська. На гор╕ погода зм╕нювалась дв╕ч╕-трич╕ на день, зранку дощ з╕ сн╕гом, п╕сля об╕ду - спека з троп╕чною волог╕стю. Не потр╕бно було н╕ газових камер, н╕ ╕нших техн╕чних засоб╕в, щоб масово нищити велику к╕льк╕сть людей. Цьому сприяли заполярний кл╕мат, голод, холод, цинга, туберкульоз та ╕нш╕ хвороби як насл╕дки голодування протягом довгих рок╕в. В концтабор╕ "Медвежка" зустр╕ли нас погрозами ╕ матюками. Дуже старався начальник табору майор Нефьодов, який достеменно заявив: "Ну что, бандеровцы, приехали, где Макар телят не пас, вы прострелили мне руку, мы прострелим вам голову". Зразу вс╕х без винятку у БУР, на 300 грам╕в хл╕ба ╕ на черпак каш╕ з магару, який використовувався т╕льки для годування тварин. Хворих з високою температурою розм╕стили в камер╕ разом з прибулими медиками, щоб доглядали ╕ л╕кували, хоч потр╕бних медикамент╕в, як завжди, не було.
 За цей час адм╕н╕страц╕я табору вс╕х ╕нших пол╕тв’язн╕в лякала, що прибули бандер╕вц╕, вбивц╕ ╕ кровопивц╕, як╕ без рос╕йсько╖ кров╕ жити не можуть. Наказали сво╖м п╕дручним, бригадирам, таб╕рним придуркам бути готовими до р╕шучих д╕й. П╕сля 10 д╕б в БУР╕ нас групами почали випускати на зону ╕ розселяти в бараки по бригадах. Нас зустр╕ли насторожено не т╕льки безбатченки, але ╕ пол╕тв’язн╕ ╕нших нац╕ональностей. Для того, щоб концтаб╕р "Медвежка" при╓днався до нас ╕ почав боротись проти свав╕лля ╕ беззаконня адм╕н╕страц╕╖ та ╖хн╕х попл╕чник╕в, нашому етапу знадобилося всього-на-всього п╕вроку, щоб п╕двести з кол╕н як укра╖нц╕в, так ╕ однодумц╕в з ╕нших народ╕в. Дуже важко було переконати нарядника та коменданта табору, як╕ в╕рно служили чек╕стам та допомагали знущатись над пол╕тв’язнями. Нарядник - литовець, командир л╕сових брат╕в, комендант - хорунжий Укра╖нсько╖ Повстансько╖ арм╕╖. Обидва зрадили нац╕ональн╕й ╕де╖, порушили в╕йськову присягу, перейшли на сторону комун╕стичних рос╕йських окупант╕в, спод╕ваючись зрадою купити соб╕ свободу, але марно. Зраду люблять вс╕, зрадник╕в н╕хто, нав╕ть безбожн╕ комун╕сти. З ╖хньою допомогою було знищено багатьох борц╕в за волю ╕ незалежн╕сть Укра╖ни ╕ Литви, але зрадник╕в окупанти не пощадили, а посадили в концтаб╕р як пол╕тичний непотр╕б. Проте в пол╕тичних таборах ╖м давали висок╕ таб╕рн╕ посади ╕ використовували як сексот╕в, донощик╕в, яничар╕в. Тут, в концтабор╕ "Медвежка" вони продовжували служити ╕ допомагати таб╕рн╕й адм╕н╕страц╕╖ нищити нац╕онально св╕домих патр╕от╕в та нац╕ональну ╕нтел╕генц╕ю.
 Начальник табору та начальник режиму робили все, щоб руками зрадник╕в, донощик╕в влаштувати Карагандинському етапу Варфолом╕╖вську н╕ч. Але це ╖м не вдалося, пол╕тв’язн╕ завжди випереджали таб╕рних попл╕чник╕в ╕ були готов╕ до р╕шучо╖ в╕дс╕ч╕ насильникам в оф╕церських погонах та ╖хн╕м п╕дручним в тюремних бушлатах. Серед нас були молод╕ хлопц╕, як╕ готов╕ були жертвувати сво╖м особистим життям для загально╖ справи. П╕сля вбивства нарядника, зрадника литовського народу, донощика, в╕рного виконавця вол╕ чек╕ст╕в, почались безп╕дставн╕ арешти новоприбулих пол╕тв’язн╕в з Караганди, так званих укра╖нських буржуазних нац╕онал╕ст╕в-бандер╕вц╕в, хоча на вахт╕ вийшов з колони молодий литовець ╕ заявив, що вбив зрадника-нарядника в╕д ╕мен╕ литовських патр╕от╕в. На руках юного патр╕ота
замкнулись наручники, його негайно в╕дправили в закриту тюрму "Норильлага". Але брехлива пропаганда та надуман╕ прим╕тивн╕ обвинувачення продовжувались, що орган╕зац╕я вбивства нарядника - справа рук укра╖нських нац╕онал╕ст╕в-бандер╕вц╕в. Згодом був вбитий комендант концтабору "Медвежка", в минулому хорунжий Укра╖нсько╖ Повстансько╖ арм╕╖, який разом з комуно-рос╕йськими окупантами палив села, вбивав невинних людей, а в пол╕тичному концтабор╕ продовжував служити насиллю, злу, б╕льшовицькому режимов╕ - разом з нарядником очолював яничар╕в, сексот╕в, бандит╕в, рецидив╕ст╕в.
 Тут, далеко в╕д батьк╕вщини, на п╕вноч╕ Рос╕╖ ╖х спостигла справедлива кара за нац╕ональну зраду. Тепер вже молодий укра╖нець заявив, що в╕н виконав св╕й обов’язок во╖на-повстанця - знищив зрадника укра╖нсько╖ нац╕╖, який порушив в╕йськову присягу.
 (Зак╕нчення в наступному номер╕).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2007 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4955

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков