Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3242)
З потоку життя (6478)
Душі криниця (3520)
Українці мої... (1466)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤СНИК УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
Якнайвище п╕дн╕май, Василю, сво╖ в╕трила, щоб п╕д ними якнайшвидше Крим повернувся в р╕дну для...


СПОГАДИ ПРО ╤ВАНА КЛИМ╤ВА-ЛЕГЕНДУ
пропону╓мо спогади Григор╕я Петровича ВАШК╤ВА (1912 р.н., мешканця с. С╕лець) про ╤вана...


«В╤Н БУВ СПРАВЖН╤М ПАТР╤ОТОМ...»
У ц╕ скорботн╕ дн╕ висловлю╓мо щире та глибоке сп╕вчуття близьким пок╕йного, кохан╕й дружин╕...


«ТАКЕ П╤Д СИЛУ Т╤ЛЬКИ КОЗАКУ: СВО╢ РОБИТИ МУДРО Й ТЕРПЕЛИВО...»
Нашому кримському укра╖нському побратиму Олександру Польченку цими днями виповню╓ться 65 л╕т!


Данило КОНОНЕНКО: «НЕХАЙ ЖИТТЯ ЙОГО Н╤КОЛИ НЕ ЗАСТУПА╢ СМУТКУ ДИМ. ЛИШАЙТЕСЬ НАЗАВЖДИ, МИКОЛО, ВКРА╥НЦЕМ ЧЕСНИМ ╤ ПРЯМИМ!»
З╕ святом, Миколо ╤вановичу! Хай в╕риться й можеться!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 06.07.2007
ВИДАВЕЦЬ ТВОР╤В ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 У науковому арх╕в╕ ╤нституту археолог╕╖ Нац╕онально╖ Академ╕╖ наук Укра╖ни серед документ╕в особистого фонду Ф. Вовка збер╕гся ориг╕нал фотограф╕╖ Тараса Шевченка. Хоч вона й в╕дома, однак ориг╕нал ма╓ значну варт╕сть. Це невеликий за розм╕ром зн╕мок 7,5 х 4,5 см роботи петербурзького фотографа Л. Барклая. Прим╕щення фотограф╕╖ було розташоване на Невському проспект╕ поруч з Думою (буд. №29), про що св╕дчить напис у коронованому вензел╕ на зворот╕. Досл╕дникам в╕домо одинадцять фотограф╕й Т. Шевченка. В╕с╕м ╕з них знят╕ в Петербурз╕ у р╕зних фотограф╕в. Трич╕ 1859 року Т. Шевченко фотографувався в Ки╓в╕ у ╤. Гудовського. Причому в б╕лому костюм╕ в╕дом╕ т╕льки дв╕ фотограф╕╖: на перш╕й - поет сидить на ст╕льц╕ з паличкою в руках, на друг╕й - погрудний зн╕мок з нахиленою головою. З ц╕╓╖ фотограф╕╖ Т. Шевченко 1860 року виконав офортний портрет.
 Як же потрапила до арх╕ву ця рел╕кв╕я? В╕домо, що визначний учений (археолог, антрополог, етнограф) Фед╕р К╕ндратович Вовк (1847 - 1918) був також сусп╕льно-пол╕тичним ╕ громадським д╕ячем, видавцем, л╕тературознавцем та публ╕цистом. Його дочка Галина Вовк 1928 року склала б╕бл╕ограф╕ю його праць та твор╕в, що нал╕чу╓ понад 500 одиниць, з-пом╕ж яких чимало л╕тературних, публ╕цистичних та мистецтвознавчих праць.
 Ще г╕мназистом у Н╕жин╕, б╕ля труни Т. Г. Шевченка, Фед╕р поклявся служити сво╓му народов╕. А було це так... Дзвонили дзвони, отець Барданос, який доводився тестем Л. ╤. Гл╕бову, скликав на окроплення труни Кобзаря. Процес╕я, що супроводжувала останки поета, зупинилася у Н╕жин╕. Все населення м╕стечка б╕гло в храм, щоб поклонитися востанн╓ великому поетов╕... Минуть роки - ╕ Фед╕р К╕ндратович у Париж╕ напише про це в╕рш...
 А поки що Фед╕р - студент IV курсу природознавчого в╕дд╕лення Ки╖вського ун╕верситету. Зб╕гло лише с╕м рок╕в п╕сля смерт╕ Т. Г. Шевченка, ще жив╕ майже вс╕, хто знав поета. Друз╕ Т. Г. Шевченка розум╕ли необх╕дн╕сть перевидання "Кобзаря" з обов’язковим включенням заборонених твор╕в. 1870 року ки╖вський книгар Федоров купив у родич╕в Т. Шевченка за 500 крб. право на видання "Кобзаря" ╕ звернувся до В. Б. Антоновича, щоб той порекомендував редактора. Виб╕р випав на Федора Вовка ╕, напевне, не випадково.
 Надзвичайно допитливий ╕ енерг╕йний, Фед╕р, якому пророкували кар’╓ру великого вченого, взявся за упорядкування "Кобзаря". Друз╕ бачили в нього ╕ л╕тературний хист, бо в цей час гуртувалися студенти, переписували ╕ готували до видання народн╕ п╕сн╕, думи, словники. Згодом Фед╕р ста╓ одним ╕з сп╕вроб╕тник╕в робочо╖ групи газети "Киевский телеграф", яка була неоф╕ц╕йним органом "Громади".
 Приступивши до упорядкування нового видання, Фед╕р Вовк переписав твори Т. Шевченка, що ув╕йшли до "Кобзаря" видання Кожанчикова 1867 року, додав заборонен╕ в Рос╕╖ твори льв╕вського видання та т╕ списки поез╕й, як╕ "ходили по руках". Однак до цензури побоявся подати, бо це був початок 1870-х рок╕в. Не так давно, 1863-го, був виданий валу╓вський циркуляр, що забороняв укра╖нську мову та л╕тературу, а найголовн╕ше - в цей "Кобзар" ув╕йшли позацензурн╕ твори Т. Шевченка. Ф. Вовк зробив такий експеримент: приватним чином в╕ддав цензору Пузиревському п╕дготовлений ним "Кобзар", як ╕ передбачалося, невдовз╕ одержав негативну в╕дпов╕дь: мовляв, в╕н не пройде цензури... Через зо два роки (весною 1875-го) Фед╕р подався до Петербурга. У той час там проживав Олександр Русов. Тут Ф. Вовк зв╕рив тексти з автографами Шевченка, як╕ д╕став у Петербурз╕. Проте намагання видати "Кобзар" у столиц╕ не ув╕нчалися усп╕хом.
 Т╕льки перебуваючи за кордоном у 1876 - 1878 роках, де в╕н допомагав М. Драгоманову у виданн╕ зб╕рник╕в "Громада", Ф. Вовк разом з О. Русовим вида╓ в Праз╕ "Кобзар" у 2-х томах (1876), публ╕ку╓ у IV том╕ "Громади" за 1879 р╕к надзвичайно ц╕каве досл╕дження п╕д назвою "Т. Г. Шевченко ╕ його думки про громадське життя", в якому п╕дкреслю╓, що Шевченко не т╕льки нац╕ональний поет, його творч╕сть належить усьому св╕тов╕. У 1906 роц╕ ця праця вченого вийшла у Львов╕ окремим виданням. До Шевченково╖ творчост╕ неодноразово звертався М. Драгоманов, а в додатках до одного з том╕в "Громади" була опубл╕кована поема Т. Шевченка "Мар╕я". Празький "Кобзар" розмножували також у друкарн╕ Ковача у В╕дн╕. Частину нього видання прив╕з ╕з собою Ф. Вовк до Женеви.
 П╕сля празького було видання малого (так м╕ж собою званого) "захалявного Кобзарика". Його п╕дготували ╕ видали в Женев╕ Фед╕р Вовк ("С╕рко", "С-о") та Ант╕н Ляхоцький ("Кузьма"). Першу парт╕ю видання надрукували на кошти Володимира Антоновича. Повернувшись 1878-го до Ки╓ва, Фед╕р К╕ндратович прив╕з ╕з собою чимало нелегально╖ л╕тератури, серед яко╖ був ╕ празький "Кобзар", ╕ "Кобзарик" Т. Г. Шевченка, що продавалися та╓мно в книжковому магазин╕ ╤льницького б╕ля Золотих вор╕т. За рекомендац╕╓ю друз╕в покупц╕ заходили в другу к╕мнату, де був т╕льки один чи два прим╕рники "Кобзаря", щоб пол╕ц╕я в раз╕ обшуку не конф╕скувала всього видання. Склади л╕тератури тримали спочатку в Серг╕я Подолинського, а пот╕м у людей, на яких не могла впасти п╕дозра.
 У Ки╓в╕ Ф. Вовк перебував менше року. В цей час почався справжн╕й розгром народник╕в ╕ громад╕вц╕в, ╕ йому вдалося врятуватися втечею через Прут до Румун╕╖. У Галац╕, де на перших порах Фед╕р Вовк знайшов пристан╕вок, в╕н отримав лист ╕з Женеви, в якому М. Драгоманов просив вислати "грош╕ на зброшурування наступно╖ тисяч╕ "Кобзарик╕в". Та про яку висилку грошей могла йти мова, коли Ф. Вовк сам жив надголодь ╕ змушений був фарбувати ф╕акри, щоб якось себе прохарчувати... М. Драгоманову довелося платити з╕ сво╖х м╕зерних кошт╕в ще на другу ╕ третю тисячу "Кобзарик╕в". Судячи з цього, напевно, ╖х було випущено не менше трьох тисяч прим╕рник╕в. "Про "Кобзарика" я спитав Вас тому, - пише Драгоманов до Ф. К. Вовка, - що ви задумали справу, ╕ С╕рко (С-О) ж написаний на обкладинц╕, так я думав, що Ви ж обрахували ╕ уладнали справу до к╕нця. Але тепер по-справжньому Бровко безхвостий". Така ╕стор╕я другого видання "Кобзаря" Ф. Вовка, яке завершив на сво╖ кошти М. Драгоманов.
 Тут, у Добрудж╕, Ф. Вовк не т╕льки супроводжував транспорти нелегально╖ л╕тератури, в тому числ╕ твори Т. Шевченка, що йшли з Женеви, В╕дня, Львова, а й розповсюджував ╖х серед м╕сцевого багатонац╕онального населення, в тому числ╕ нащадк╕в запорозьких козак╕в - "запорожц╕в за Дуна╓м". В╕н зац╕кавив свого молдавського знайомого Земф╕р╕я Арборе-Ралл╕ творч╕стю Т. Г. Шевченка та укра╖нською л╕тературою, а той переклав румунською мовою ╕ опубл╕кував у Бухарест╕ "Тараса Бульбу"
М. Гоголя, "Запов╕т" та ╕нш╕ твори Т. Шевченка.
 1883 року Ф. Вовк пере╖хав до Женеви, де разом з М. Драгомановим продовжував видавати "Громаду". Одночасно готувались до видання твори Т. Шевченка. Записи в щоденнику, який в╕в Фед╕р Вовк, св╕дчать, що в╕н брав безпосередню участь у женевському виданн╕ твор╕в Т. Шевченка 1886 року. Вже 1883-го йшла коректура "Кобзаря". 1 жовтня чита╓мо запис в щоденнику: "Вранц╕ коректуру "Кобзаря" робив"; 3 жовтня: "До сн╕дання робив коректуру..."; 4 жовтня: "Робив коректуру...";
5 жовтня: "Вранц╕ коректуру робив"; 1885 р. 17/5 листопада Ф. Вовк пише в тому ж щоденнику: "Чи дасть-то мен╕ Драгоманов написати передн╓ слово до нового видання "Кобзаря". А жалко буде, як не дасть".
 Повернувшись наприк╕нц╕ 1905-го з ем╕грац╕╖ в Петербург, де перебував 25 рок╕в (останн╕ 18 рок╕в у Париж╕), Ф. Вовк вс╕ляко сприяв новому виданню "Кобзаря", що вийшов у Петербурз╕ в 1907 роц╕. У 1911-му (до 50-р╕ччя з дня смерт╕ Кобзаря) Ф. Вовк у "Товариществе Голике и Вильборг" випустив у св╕т "Малюнки Тараса Шевченка", про що збереглися накладн╕ документи. Безпосередню участь брав Фед╕р К╕ндратович у редагуванн╕ передмови, написано╖ маляром
О. Сласт╕оном ╕ в опис╕ малюнк╕в Т. Шевченка. Рукою Ф. Вовка зроблено сотн╕ правок у коректур╕. Збер╕гся також рукопис передмови О. Сласт╕она.
 Це була перша зб╕рка малюнк╕в Т. Г. Шевченка. За ╕н╕ц╕ативою Товариства Т. Шевченка в Петербурз╕ ╕ за безпосередньо╖ участ╕ М. Самокиша, О. Сласт╕она, академ╕ка В. Мате Ф. Вовк п╕дготував ╕ випустив "Малюнки Тараса Шевченка". До альбому ув╕йшли "Автопортрет" поета з молодих л╕т, "Автопортрет" Шевченка 1860 р., "В╕рсав╕я в купальн╕", "Дари в Чигирин╕" 1849 р., "Сама соб╕ господиня" 1859, "У Ки╓в╕" 1844, портрет проф. Брун╕ 1860, портрет гр. Толстого 1860 р. (грав╕рувальна робота), "В шинку", офорт картини ╤. Соколова 1859, портрет М. В. Р╓пн╕на ╕ його сестри Варвари Васил╕вни Капн╕ст та багато ╕нших, а також малюнок художника Ейснера "Шевченко в трун╕". Треба мати на уваз╕, що вс╕ ц╕ малюнки були розкидан╕ по приватних колекц╕ях, тож Ф. Вовк листувався та нав╕дувався до людей, що збер╕гали малюнки Т. Г. Шевченка.
 Особливо багато працював Фед╕р Вовк п╕д час юв╕лейних шевченк╕вських роковин 1911 ╕ 1914 рок╕в. В╕н же очолював Товариство запомоги б╕дним укра╖нським студентам ╕мен╕ Шевченка в Петербурз╕, хоч оф╕ц╕йно вважався головою товариства академ╕к та член Державно╖ ради Максим Ковалевський, який через зайнят╕сть майже не бував на його зас╕даннях.
Ф. Вовк був членом "Благотворительного общества издания общеполезных и дешевых книг" в Петербурз╕, за допомогою якого розповсюджувались укра╖нськ╕ книжки, серед яких "Кобзар" Т. Шевченка, виданий 1908 року. Це видання було також п╕дготовлене Ф. Вовком та О. Русовим, обо╓ вони на той час жили в Петербурз╕ ╕ входили до столично╖ "Громади".
 Оксана ФРАНКО,
 доцент Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4923

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков