Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 06.07.2007
УКРА╥НСЬК╤ СВЯТ╤
Арх╕╓пископ Анатол╕й ДУБЛЯНСЬКИЙ


АЛ╤П╤Й, преп. Печерський, ╕конописець. Правдопод╕бно походив з Ки╓ва або його околиць. У в╕с╕мдесятих роках XI ст. (приблизно близько 1083 року) батьки в╕ддали його в науку до грецьких ╕конописц╕в, що прибули до Ки╓ва для розмальовування головно╖ церкви Ки╓во-Печерського монастиря. В 1087 роц╕ ╕гумен Никон постриг його в ченц╕. Преп. Ал╕п╕й був першим в╕домим укра╖нським ╕конописцем. Образи його в╕дзначалися мистецькою варт╕стю. Малював в╕н ╕кони безплатно. Коли ж хтось за намальовану ╕кону давав йому винагороду, в╕н д╕лив ╖╖ на три частини: одну - на закуп потр╕бного для малювання, другу - на б╕дних, а третю - на монастир. Будучи дуже працьовитим, намалював багато ╕кон. Деяк╕ з них вславилися як чудотворн╕. Преподобний виявив себе також горливим у молитвах. За свою побожн╕сть був поставлений в ╕╓ромонахи. Творив чудеса, уздоровлюючи хворих. Упоко╖вся близько 1114 року.
Дн╕ пам’ят╕ 17 серпня, 28 (22) вересня

БОРИС (у св. хрещенн╕ Роман), св. благов╕рний князь, страстотерпець. Один з особливо улюблених син╕в св. кн. Володимира в╕д його дружини болгаринки-християнки. З дитинства жив у велик╕й приязн╕ з╕ сво╖м молодшим братом Гл╕бом. Був призначений сво╖м батьком як його нам╕сник до Ростовського княз╕вства, де розповсюджував християнство. В╕дзначався великою побожн╕стю й низкою ╕нших християнських чеснот. Незадовго до сво╓╖ смерт╕ св. князь Володимир п╕слав кн. Бориса з в╕йськом проти печен╕г╕в, що нападали на Ки╖вську державу. Не зустр╕вши печен╕г╕в, кн. Борис повертався з дружиною до Ки╓ва. Коли в╕н знаходився над р╕чкою Альтою (притока Трубежа) б╕ля Переяслава, д╕йшла до нього в╕стка про смерть його батька, що сталася 15 липня 1015 року. П╕сля смерт╕ св. кн. Володимира ки╖вським князем став його старший син Святополк (прозваний незабаром Окаянним), що постановив винищити сво╖х брат╕в, щоб стати ╓диновладним господарем вс╕╓╖ спадщини свого батька. Тому що кн. Святополка люди не любили, дружинники кн. Бориса почали намовляти свого князя, щоб в╕н п╕шов на Ки╖в ╕ зайняв його, але кн. Борис в╕дмовився п╕д╕ймати свою руку на брата. Тод╕ дружина кн. Бориса роз╕йшлася й в╕н залишився т╕льки з╕ сво╖м найближчим оточенням. Тимчасом Святополк над╕слав вбивник╕в з Вишгорода до табору кн. Бориса. Вноч╕ на 24 липня 1015 р. вони з’явилися до нього. Зачекавши аж в╕н прокинувся ╕ почав молитися п╕д час раннього Богослуж╕ння (за ╕ншими даними, вже п╕сля зак╕нчення Ранньо╖), вони ув╕рвалися до шатра, накинулися на кн. Бориса й прокололи його списами. В╕рний слуга його угорець Юр╕й, що намагався боронити князя й заступити його сво╖м т╕лом, був вбитий на м╕сц╕. Тяжко пораненого кн. Бориса, обгорнувши в шатрове полотно, вбивц╕ повезли до Святополка. По дороз╕ недалеко Ки╓ва зауважили, що кн. Борис ще не вмер. Тод╕ два варяги добили його мечами. Т╕ло кн. Бориса було пота╓мно перевезене до м╕ста Вишгорода ╕ поховане в церкв╕ св. Васил╕я.
Св. кн. муч. Борис разом з сво╖м братом св. кн. муч. Гл╕бом (див. окремо), що також того року був вбитий вбивниками, над╕сланими кн. Святополком, були першими прославленими укра╖нськими святими. ╥хня канон╕зац╕я в╕дбулася в двадцятих роках XI ст. (в роках 1020 або 1026), коли вел. кн. Ярослав Мудрий закр╕пився в Ки╓в╕. Канон╕зац╕ю пров╕в Митрополит ╤ван (болгарин) п╕сля того, як було стверджено нетл╕нн╕сть ╖хн╕х мощей та б╕ля них в╕дбулися чудеса. Як перш╕ прославлен╕ укра╖нськ╕ свят╕ вони були визнан╕ патронами Укра╖ни-Рус╕, ╕ за княжих час╕в (особливо до нападу татар╕в на Укра╖ну в 1240 роц╕) день ╖хньо╖ пам’ят╕ святкувався дуже урочисто. Як до нападу татар╕в, так ╕ в п╕зн╕ших часах було будовано багато церков ╕ монастир╕в, що були присвячен╕ свв. страстотерпцям князям Борисов╕ й Гл╕бов╕. Мощ╕ ╖х спочивали спочатку в церкв╕ св. Васил╕я у Вишгород╕. Коли ╖х було канон╕зовано, мощ╕ перенесено до новозбудовано╖ церкви ╖хнього ╕мен╕. В 1072 р. перенесено до ново╖ церкви, а в 1115 роц╕ до муровано╖, що також носила ╖хн╕ ╕мена. В час╕ нападу татар╕в ╕ зруйнування Вишгорода в 1239 - 1240 роках, мощ╕ ╖х загинули. За народним переказом, вони схован╕ на дн╕ глибоко╖ криниц╕ п╕д в╕втарем Вишгородсько╖ церкви.
Д. п. 24 липня ╕ 2 травня (перен. мощ╕в)

ГЛ╤Б (у св. хрещенн╕ Давид), св. благов╕рний князь, страстотерпець. Син св. кн. Володимира. Жив у велик╕й приязн╕ з╕ сво╖м старшим братом Борисом. Одержав в╕д свого батька княз╕вство Муромське, в якому княжив як його нам╕сник. П╕сля смерт╕ св. кн. Володимира кн. Святополк, що постановив вигубити сво╖х брат╕в, щоб самому волод╕ти спадщиною по батьков╕, над╕слав вбивник╕в до кн. Гл╕ба, якого вони стр╕нули, як в╕н плив Дн╕пром б╕ля гирла Медини недалеко Смоленська. За одними джерелами, кн. Гл╕б п╕д час смерт╕ батька знаходився в Ки╓в╕, зв╕дки оп╕сля вт╕ка╓ на п╕вн╕ч, рятуючись в╕д Святополка, а за ╕ншими в╕домостями, кн. Святополк закликав кн. Гл╕ба до Ки╓ва, одночасно висилаючи йому назустр╕ч вбивник╕в. Коли вони стр╕нули кн. Гл╕ба, в╕н просив ╖х про сп╕вчуття з огляду на його молодий в╕к. Але надаремно. На вимогу одного з над╕сланих вбивник╕в власний кухар кн. Гл╕ба ножем перер╕зав йому горло. Вбивство кн. Гл╕ба сталося 5 вересня 1015 року. Т╕ло його було поховане над Дн╕пром, недалеко того м╕сця, де вчинене вбивство, й було в╕днайдено щойно в 1019 роц╕ п╕сля зайняття Ки╓ва кн. Ярославом Мудрим та привезене до Вишгорода й поховане разом з т╕лом кн. Бориса. Над ╖хн╕ми мощами в╕дбувалися чудесн╕ зц╕лення. Прославлення св. кн. Гл╕ба в╕дбулося разом з прославленням св. кн. Бориса.
Д. п. 5 вересня, 24 липня, 2 травня (перен. мощей)

ВАРЛААМ, преп., перший ╕гумен Печерський. Походив з визначно╖ родини в Ки╓в╕. Батько його був ╤ван (Ян) Вишатич, ки╖вський тисяцький (во╓начальник м╕ста), а д╕д Вишата й прад╕д Остромир були во╓водами. Маючи з молодих л╕т нахил до чернецтва, зр╕кся кар’╓ри, яка стелилася перед ним, залишив батьк╕вський д╕м ╕ прибув до преп. Антон╕я, який доручив преп. Никону постригти Варлаама в ченц╕. Сталося це десь близько 1055 року. Дов╕давшись про це, батько силою забрав свого сина з печер, а вел. кн. Ки╖вський ╤зяслав Ярославович висловив догану преп. Никонов╕ за постриг преп. Варлаама. Проте сво╓ю непохитн╕стю йти обраним шляхом преп. Варлаам перем╕г спротив сво╖х батьк╕в, як╕ були змушен╕ погодитися з р╕шенням свого сина, й в╕н знову повернувся до печери преп. Антон╕я. Незабаром, коли ченц╕в зб╕льшилося до 12 ос╕б, на бажання преп. Антон╕я, який хот╕в в╕дбувати подвиг на самот╕, брат╕я обрала сво╖м першим ╕гуменом преп. Варлаама, незважаючи на його молодий в╕к. Коли брат╕╖
зб╕льшилося до 20 ос╕б, преп. Варлаам з благословення преп. Антон╕я у 1062 р. збудував над печерами малу дерев’яну церкву в честь Усп╕ння Пресвято╖ Богородиц╕. Цим було положено початок буд╕вництву Ки╓во-Печерського монастиря, найславн╕шого в ус╕й Укра╖н╕.
В той час кн. ╤зяслав Ярославович (у св. хрещенн╕ Димитр╕й) збудував у самому м╕ст╕ Ки╓в╕ муровану церкву св. Димитр╕я й заложив б╕ля не╖ монастир (згодом в╕домий п╕д назвою Михайл╕вського Золотоверхого) та запросив преп. Варлаама бути в ньому ╕гуменом (близько 1062 р.). Як у Печерському монастир╕, так ╕ в новому преп. Варлаам в╕дзначався чернечими подвигами й горливою працею над спас╕нням людських душ. До сво╖х подвиг╕в в╕н додав ще прощ╕ до ╢русалима й ╕нших святих м╕сць у Палестин╕ та до Константинополя, де в╕дв╕дав р╕зн╕ монастир╕ й закупив потр╕бне для свого монастиря св. Димитр╕я. Повертаючись до Ки╓ва, п╕шов дещо окружною дорогою ╕, захвор╕вши в дороз╕, вмер у Зимненському Святог╕рському монастир╕ б╕ля Володимира на Волин╕ в 1065 роц╕ у досить ще молодому в╕ц╕. Поховано його зг╕дно з його волею в Печерському монастир╕ в Ки╓в╕.
Д. п. 19 листопада, 28 (22) вересня.

 

ЗЦ╤ЛЕННЯ: ШЛЯХ ДО СВЯТОГО ЛУКИ

Майже тиждень не зупинялася черга. Потоки людей ╕ зранку, й вдень, ╕ вноч╕ йшли до Свято-Успенського собору Ки╓во-Печерсько╖ лаври. До Ки╓ва привезли свят╕ мощ╕ ╓вангел╕ста Луки. Вони були  вкладен╕ до золото╖ ╕нкрустовано╖ чаш╕. Вдень, коли температура пов╕тря сягала понад 30 градус╕в, медпрац╕вники, що чергували ц╕лодобово, сл╕дкували за станом самопочуття ус╕х прихожан, як╕ йшли до святин╕.  Шлях тривав понад 4-5 годин. Поза чергою охоронц╕ пропускали ваг╕тних, д╕тей, людей з вадами здоров’я. Мощ╕ Луки мають Божественну силу та зц╕люють людей. Насамперед вони л╕кують тих, у кого хвор╕ оч╕. Окр╕м цього, Святий Лука вважа╓ться небесним заступником ╕конописц╕в та л╕кар╕в. Понад 50 тисяч чолов╕к змогли прийти та вклонитися мощам.
Святий Лука народився в сир╕йському м╕ст╕ Ант╕ох╕╖. Д╕знавшись про вчення Христа, в╕н по╖хав до Гал╕ле╖ - пров╕нц╕╖, населено╖ переважно ╓врейським населенням. Лука став сумл╕нним посл╕довником ╤суса, а п╕сля траг╕чних под╕й, пов’язаних з розп’яттям та воскрес╕нням Христа, Лука став одним з апостол╕в. До реч╕, п╕д час розп’яття ╤суса в╕н був  одним з небагатьох, хто бачив страждання Христа на власн╕ оч╕. П╕сля цього у Луки з’явився дар зц╕лювати хворих та виганяти б╕с╕в. П╕д кер╕вництвом апостола Павла Лука в середин╕ першого стол╕ття нашо╖ ери написав ╢вангел╕╓, яке ув╕йшло до Нового Зав╕ту. У в╕ц╕ 85 рок╕в його роз╕п’яли на дерев╕ у м╕ст╕ Ф╕ви.
"Я в╕рю в диво, знаю багато ╕стор╕й, коли мощ╕ Луки вил╕ковували у людей катаракту. В╕рю, що й мен╕ допоможе молитва цього святого", - розпов╕ла Людмила, одна з п╕втисяч╕ киян, як╕ зустр╕чали мощ╕ в Лавр╕. За словами ╕ншо╖ прихожанки, Над╕╖, минулого разу, коли до столиц╕ привозили мощ╕ святого Пантелеймона, вони допомогли ╖й стати на ноги п╕сля двох серйозних операц╕й на нирках, а зараз ж╕нка спод╕ва╓ться, що святий Лука покращить ╕ ╖╖ з╕р. Монахиня, яка не захот╕ла називати сво╓ ╕м’я, про сво╖   в╕дчуття сказала так: "Я би не прийшла сюди, якби не в╕рила. Як кажуть, покажи мен╕ св╕й розум - то ти його ф╕зично не зможеш показати. Однозначним ╓ ╕ те почуття, яке ти в╕дчува╓ш, коли побачив святиню! На душ╕ в╕дчува╓ш п╕днесення, легк╕сть, але матер╕ально под╕литися ц╕╓ю благодаттю з людьми ти не зможеш. Натом╕сть Божа благодать вселя╓ться в душу ╕ т╕ло людини та зц╕лю╓ ╖╖".
Про зц╕лення, як╕ приносять людям свят╕ мощ╕, в╕домо безл╕ч дивовижних факт╕в. Катерина Петр╕вна з Б╕ло╖ Церкви багато чула про ц╕ мощ╕. Вона при╖хала сюди саме з над╕╓ю зц╕литися в╕д хвороби очей, яка пересл╕ду╓ ╖╖ останн╕х двадцять рок╕в! Вона з╕зналася, що втратила в╕ру в л╕кар╕в, ╕ прийшла в Лавру, бо зна╓, що саме тут ╖╖ шанс. Катерина Петр╕вна спод╕ва╓ться на диво ╕ йде до нього з молитвою.  
Збер╕гаються мощ╕ святого в православному Свято-Пантелеймон╕вському монастир╕ на гор╕ Афон. Зараз мощ╕ Луки перебувають у Запор╕жж╕.
Юл╕я КОВАЛЕНКО.
м. Ки╖в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4919

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков