Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3382)
З потоку життя (6597)
Душі криниця (3569)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1518)
Урок української (993)
"Білі плями" історії (1688)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ
Б╕льш╕сть в╕йськовослужбовц╕в Збройних Сил та ╕нших силових структур Укра╖ни зрадили в╕йськов╕й...


ДЕРЖДЕП: П╤Д ЧАС ГОЛОДОМОРУ СТАЛ╤НУ НЕ ВДАЛОСЯ ЗЛАМАТИ УКРА╥НЦ╤В, ╤ НИН╤ШНЯ АГРЕС╤Я РФ ПРИРЕЧЕНА НА ПРОВАЛ
Про це йдеться у заяв╕ Державного департаменту США, оприлюднен╕й у Facebook на стор╕нц╕...


ХРОН╤ЧНИЙ ГЕНОЦИД У ЦЕНТР╤ ╢ВРОПИ
З ц╕╓ю статтею 8 грудня 2016 року ╖╖ автор став призером конкурсу «Приз Гарета...


ЗА ЛАШТУНКАМИ В╤ЙНИ
До дня визволення Ки╖вщини в╕д фашистських загарбник╕в


У БОРН╤ ЗА ЗЕМЛЮ ╤ ВОЛЮ
В ознаменування 100-р╕ччя под╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ в Кривому Роз╕ за громадською ╕н╕ц╕ативою...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 06.07.2007
РОМАН ШУХЕВИЧ:ТА╢МНИЦЯ ЗАГИБЕЛ╤

30 ЧЕРВНЯ - 100 РОК╤В В╤Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГОЛОВНОГО КОМАНДИРА УПА, ПРОВ╤ДНИКА ОУН, ГЕНЕРАЛ-ХОРУНЖОГО РОМАНА ШУХЕВИЧА

(Зак╕нчення. Поч. у № 26).
 Так, 19 листопада 1944 року дов╕рена особа командарма, льв╕вська художниця Ярослава Музика через свого приятеля, заступника начальника обласного управл╕ння охорони здоров’я Юл╕ана Кордюка, передала представникам влади пропозиц╕ю Проводу ОУН про проведення мирних переговор╕в. За к╕лька дн╕в на квартир╕ Я. Музики зустр╕лися полковник держбезпеки Серг╕й Кар╕н-Даниленко (кер╕вник Опергрупи НКДБ у Зах╕дн╕й Укра╖н╕) ╕ одна з кер╕вник╕в Льв╕вського м╕ського проводу ОУН Богдана Св╕тлик ("Св╕тлана").
 Було досягнуто домовленост╕, що зустр╕ч для переговор╕в в╕дбудеться в одному з населених пункт╕в з гарант╕╓ю вза╓мно╖ безпеки учасник╕в. ╤ така зустр╕ч в╕дбулася в н╕ч з 28 лютого на 1 березня 1945 року на 130-му к╕лометр╕ шосе Льв╕в-Терноп╕ль. С. Кар╕на-Даниленка ╕ оф╕цера держбезпеки
А. Хорошуна (в╕н грав роль прац╕вника Льв╕вського облвиконкому) на одному з хутор╕в Коз╕вського району Терноп╕льщини зустр╕ли члени ЦП ОУН Дмитро Ма╖вський ╕ Як╕в Бусол. П’ятигодинн╕ консультац╕╖ конкретних результат╕в не принесли. В╕домо, що Шухевич ╕нформував про ц╕ переговори С. Бандеру.
 Останн╕ пропозиц╕╖ про мирн╕ переговори в╕д Шухевича над╕йшли 10 кв╕тня 1948 року. У той день Я. Музика над╕слала листа секретарев╕ Льв╕вського обкому КП(б)У ╤ванов╕ Грушецькому. Однак ╕ тод╕ компром╕су не було знайдено. Напевно, його ╕ не могло бути з огляду на жорстку позиц╕ю тод╕шнього кер╕вництва УРСР, переконаного, що ц╕ною переваги в╕йськових сил можна неодм╕нно перемогти "укра╖нсько-н╕мецьких нац╕онал╕ст╕в".

 "ВОВК" У П╤ДП╤ЛЛ╤
 Полювало на "Вовка" не лише в╕йсько. З 1944 року комун╕стична спецслужба розгорнула широкомасштабний оперативний зах╕д, спрямований на пошук член╕в ОУН ╕ особисто Романа Шухевича. В╕дпов╕дн╕ завдання п╕зн╕ше було покладено на створене у с╕чн╕ 1947 р. Управл╕ння 2-Н МДБ УРСР, 1-й в╕дд╕л якого в╕в розшук л╕дер╕в укра╖нського п╕дп╕лля. В ц╕лому по Укра╖н╕ не менш 700-800 оперативних прац╕вник╕в одночасно брали участь у пошуках командарма УПА. Характерно, що трич╕ надходила ╕нформац╕я про л╕кв╕дац╕ю "Вовка". Вона виявилася неточною, а тому пошуки тривали.
 Вимагало неабияких зусиль забезпечити консп╕рац╕ю командарма. ╤ були люди, як╕ цим оп╕кувались. Наприклад, К. Ратич, сп╕вроб╕тник СБ ЦП, свого роду персональний конструктор бункер╕в для Шухевича. Велику роль в╕д╕грала Галина Д╕дик, яку ми вже згадали. Народилася вона 1912 року у сел╕ Шибалин Бережанського району на Терноп╕льщин╕, з 1930-го була в оун╕вському п╕дп╕лл╕, самов╕ддано працювала в Укра╖нському Червоному Хрест╕ - медичн╕й мереж╕ укра╖нського п╕дп╕лля. У 1939 роц╕ ╖╖ заарештували прац╕вники Бережанського районного в╕дд╕лення НКВС, однак згодом зв╕льнили. У 1944-му вона перейшла на нелегальний стан, у 1945-му ╖╖ в╕дрядили до групи забезпечення "зверхника Тура".
 Г. Д╕дик забезпечила не менш як п╕втора десятка м╕сць укриття командарма. У зв’язку ╕з пог╕ршенням здоров’я Шухевича (почалися набряки ноги ╕ в╕н не м╕г переховуватись у звичайних бункерах) на зиму 1945-1946 року Д╕дик обладнала для нього бункер п╕д п╕ччю у будинку по вулиц╕ Сулимирського, 4 у Львов╕. Навесн╕ 1946 року Шухевич п╕шов у Рогатинськ╕ л╕си, де д╕яв Рогатинський особливий окружний пров╕д, спец╕ально створений як база для укриття кер╕вного складу п╕дп╕лля Галичини. З того часу "Тарас Чупринка" залежно в╕д сезону зм╕нював м╕сця укриття. Наприклад, взимку наступного року (╕ до кв╕тня 1947 року) в╕н перебував на консп╕ративн╕й квартир╕ села Княгинич╕ Букач╕вського району на Стан╕слав╕вщин╕. Тут ним оп╕кувалася ще одна зв’язкова Ольга ╤льк╕в ("Роксоляна"), дружина стрийського районного пров╕дника ОУН, який загинув у 1947 роц╕.
 Незважаючи на добру ф╕зичну п╕дготовку Шухевича, умови п╕дп╕лля ╕ псих╕чне перевантаження давалися взнаки - м╕окардит, г╕пертон╕я, ревматизм. Неодноразово командарму довелося (зрозум╕ло, ╕з фальшивими документами) звертатись до льв╕вського л╕каря Блея. За забезпечення медикаментами в╕дпов╕дала Любов Микитюк - наречена члена ЦП Петра Федуна, яка працювала у Льв╕вському мед╕нститут╕.
 Т╕, хто дивився ф╕льм режисера Олеся Янчука "Нескорений", присвячений Шухевичу, напевно запам’ятали одну з початкових сцен, де командарм разом ╕з зв’язковою перебува╓ в Одес╕. Шкода лише, що автори ф╕льму в ц╕й частин╕ (як, до реч╕, ╕ в багатьох ╕нших сценах стр╕чки) н╕чого не пояснили глядачев╕: як це, головнокомандувач УПА, п╕дп╕льник - ╕ в╕дпочива╓ на курорт╕?
 Справд╕, Роман Шухевич через стан здоров’я разом ╕з Галиною Д╕дик у липн╕ 1948-го перебував на Лермонтовському курорт╕ в Одес╕. Вони придбали курсовки на ╕м’я вчителя Ярослава Польового та Ганни Хом’як. В╕дв╕дували пров╕дного кард╕олога професора Сигала. Йдучи на процедури, завжди брали ╕з собою отруту ╕ по черз╕ приховували п╕столет. Та б╕льше, у червн╕ наступного 1949 року вони знов повторили небезпечну подорож до "жемчужины у моря".
 Зрозум╕ло, це був величезний ризик, але диктувався в╕н станом здоров’я Шухевича, а усп╕шний результат двох подорожей п╕дтверджував його справжн╕й талант консп╕ратора.
 У сво╖х спогадах про батька Юр╕й Шухевич згаду╓ ще двох зв’язкових - Катерину Зарицьку ╕ Дарку Гусяк, з якими (як ╕ з Галиною Д╕дик) доля зведе його п╕зн╕ше в ув’язненн╕. Псевдо першо╖ - "Монета". Дочка професора математики, вона вступила до ОУН ще у 1932-му, а через два роки була засуджена як власниця консп╕ративно╖ квартири, що на н╕й переховувався Григор╕й Мацейко - вбивця м╕н╕стра внутр╕шн╕х справ Польщ╕ Брон╕слава Перацького. Вони були ╕дейно близьк╕ з Шухевичем, а з весни 1945-го ╖хн╕ стосунки переросли у справжн╓ кохання. Зарицька координувала роботу особистих зв’язкових командарма ╕ ос╕б, що утримували консп╕ративн╕ квартири. Вперше ╖╖ заарештували у 1945-му, але ╖й вдалося втекти. Вдруге "Монету" затримали 21 вересня 1947 року у Ходоров╕. При цьому вона чинила оп╕р ╕ застрелила оперативного прац╕вника. У листопад╕ 1948 року Особлива нарада МДБ СРСР засудила ╖╖ до 25 рок╕в тюремного ув’язнення, яке у 1969-му зам╕нили на виправно-трудову колон╕ю. На волю вона вийшла у 1972 роц╕, а у 1986-му померла.
 Нарешт╕ - Дарка Гусяк ("Нуся"). За словами Юр╕я Шухевича, саме вона "стала нев╕льним винуватцем провалу Романа Шухевича". Дарка також була зв’язковою ╕ виконувала в╕дпов╕дальн╕ доручення (наприклад, ви╖здила до Москви з метою встановлення контакт╕в з посольством США). ╥╖ схопили прямо на вулиц╕ у Львов╕ 2 березня 1950 року, в╕д╕бравши зброю й отруту. Вона вперто в╕дмовлялась давати св╕дчення, хоча ╖╖ катували, а пот╕м на ╖╖ очах побили р╕дну мат╕р. Незважаючи на це ╕ на тортури, вона мовчала, хоча п╕сля допит╕в потрапила до так звано╖ л╕карняно╖ камери.
 П╕сля одного з допит╕в у ц╕й камер╕ вона зустр╕ла знайому. Вона також була ╕з сл╕дами побиття, але вже н╕бито виходила на волю ╕ була готова передати записку в╕д Дарки. Так ╕ сталося. Гусяк написала записку, як пот╕м з’ясувалось, фатальну для Шухевича. Ось вона:
 "Мо╖ дорог╕! Майте на уваз╕, що я потрапила до б╕льшовицько╖ в’язниц╕, де нема╓ людини, яка б пройшла те, що на мене чека╓, ╕ не зламалася.
 П╕сля першо╖ стад╕╖ я тримаюсь, але не знаю, що буде дал╕. М. (Йдеться про "Монету", тобто про К. Зарицьку. - Авт.) приводили на очну ставку, вона геро╖ня, тому що трималася 5 м╕сяц╕в.
 Ц╕лую. Нуська.
 Про мене дуже багато знають, а основне питання - це про ШУ ╕ Д╤ (Тобто про Шухевича ╕ Д╕дик. - Авт.).
 Мене захопили шестеро ╕ не було можливост╕ пок╕нчити ╕з собою. Знали, що у мене ╓ п╕столет ╕ отрута".
 Дал╕ "Нуся" пояснила, що записку сл╕д передати Натал╕ Хробак у село Б╕логорщ╕ Брюховицького району Льв╕всько╖ област╕ ╕ докладно описала, де знаходиться ╖╖ будинок. Знайома з камери насправд╕ була агентом МДБ "Розою", а "сл╕ди побиття" - звичайним гримом.
 Так стало в╕домо, де перехову╓ться головнокомандувач УПА. До його загибел╕ залишилося зовс╕м небагато часу.

 ОПЕРАЦ╤Я
 Оск╕льки ╕нформац╕я, видобута "Розою", сумн╕ву не п╕длягала, митт╓во був розроблений "План чек╕стсько-в╕йськово╖ операц╕╖ по захопленню або л╕кв╕дац╕╖ "Вовка". Цей ун╕кальний документ у одному прим╕рнику передбачав проведення операц╕╖ на св╕танку 5 березня 1950 року:
 "Для проведення операц╕╖:
 а) З╕брати вс╕ наявн╕ у м. Львов╕ оперативн╕ резерви 62 СД (стр╕лецько╖ див╕з╕╖. - Авт.), ВВ (внутр╕шн╕х в╕йськ. - Авт.), МДБ, штабу укра╖нського прикордонного округу ╕ Управл╕ння м╕л╕ц╕╖ м. Львова.
 б) Зняти по тривоз╕ в╕йськов╕ сили, що беруть участь в операц╕╖ на стику адм╕н╕стративних кордон╕в Глинянського, Перемишлянського ╕ Бобрковського район╕в Льв╕всько╖ област╕ у к╕лькост╕ 600 ос╕б ╕ зосередити на п’яту годину 5 березня ц. р. у двор╕ УМДБ Льв╕всько╖ област╕.
 в) Операц╕ю провести методом блокування села Б╕логорща, прилеглих до нього хутор╕в, зах╕дно╖ околиц╕ селища Левандувка ╕ л╕сного масиву".
 Для кер╕вництва операц╕╓ю створили оперативний штаб, до якого ув╕йшли заступник м╕н╕стра держбезпеки УРСР генерал-майор Дроздов, прибулий з Москви генерал-лейтенант Павло Судоплатов, начальник ВВ МДБ Укра╖нського округу генерал-майор Фад╓╓в ╕ начальник УМДБ Льв╕всько╖ област╕ полковник Майструк.
 Все було зроблено за планом, а 8-ма рота 10-го стр╕лецького полку 62-╖ див╕з╕╖ блокувала не один, а к╕лька будинк╕в, в яких ймов╕рно м╕г бути Шухевич. Раптом з будинку Натал╕ Хробак вискочив ╖╖ син Данило. Група п╕д орудою кап╕тана П-на затримала ╕ нашвидкуруч допитала. П╕дл╕ток вказав у центр╕ села на будинок сво╓╖ сестри Ганни Конюшек, домашня прибиральниця яко╖ була схожа на Галину Д╕дик.
 Близько восьмо╖ години група солдат╕в ╕ в╕дпов╕дальних прац╕вник╕в управл╕ння 2-Н УМДБ п╕д╕йшли до цього будинку. Хвилин за десять двер╕ в╕дчинила ж╕нка, яка назвала себе Стефан╕╓ю Кулик, але була оп╕знана як Д╕дик. Як сказано в одному з╕ зв╕т╕в, ╖й було "категорично запропоновано, щоб Шухевич Роман, який перехову╓ться разом з нею, здався ╕ щоб вона посприяла цьому, тод╕ ╖м буде збережено життя".
 Д╕дик в╕дмовилась це зробити. Тод╕ у будинку розпочався обшук. До реч╕, обшукали ╕ саму Д╕дик, вилучивши п╕столет. Однак вона встигла прийняти стрихн╕н ╕, вже втрачаючи св╕дом╕сть, почула постр╕ли. Вона не померла, оск╕льки ╖╖ негайно повезли до реан╕мац╕╖. ╥╖ вил╕кували ╕ знов п╕ддали жорстоким допитам. Майже 21 р╕к вона була в ув’язненн╕, згодом - на поселенн╕ у Казахстан╕. Повернулась в Укра╖ну, мешкала в сел╕ Христин╕вка на Черн╕г╕вщин╕, де померла у грудн╕ 1979 року.
 Однак поверн╕мося до под╕й у Б╕логорщ╕. Шухевич перебував у будинку Ганни Конюшек у спец╕ально обладнаному ще у жовтн╕ 1948 року сховищ╕. Воно являло собою дерев’яний короб у м╕жповерховому простор╕ на к╕лька ос╕б з двома прост╕нками, що розсувалися. Вих╕д з к╕мнати прикривав килим. У принцип╕, у такому сховищ╕ можна було пересид╕ти обшук, не виявивши себе. Важко сказати чому, але Шухевич цього не зробив ╕ спробував вирватися з будинку. Ось як це описано в одному ╕з зв╕т╕в:
 "П╕д час обшуку з-за дерев’яно╖ перегородки на площадц╕ сход╕в були зд╕йснен╕ постр╕ли.
 У цей час по сх╕дцях п╕дн╕мались начальник в╕дд╕лення Управл╕ння 2-Н МДБ УРСР майор Ревенко ╕ заступник начальника УМДБ Льв╕всько╖ област╕ полковник Фок╕н. У стр╕лянин╕, що виникла, тов. Ревенка на площадц╕ сход╕в було вбито.
 П╕д час стр╕лянини з укриття вискочив бандит з п╕столетом ╕ гранатою в руц╕ ╕ кинувся вниз по сх╕дцях, де наскочив на полковника Фок╕на, який сходив вниз.
 У цей час сержант П-к, який стояв у двор╕, п╕дб╕г ╕ автоматною чергою вбив бандита".
 Ось тут ╕ почина╓ться найнезрозум╕л╕ше в ╕стор╕╖ загибел╕ Романа Шухевича.

 ОСТАНН╢ СЛОВО СКАЗАВ "ВАЛЬТЕР"
 У 1950 роц╕ в укра╖нськ╕й ем╕грантськ╕й прес╕ з’явилися численн╕ некрологи у зв’язку ╕з загибеллю головнокомандувача УПА. Однак жодних подробиць його загибел╕ не подавалося.
 Василь Охримович, який, перебуваючи у п╕дп╕лл╕, п╕дготував рукопис брошури про Шухевича п╕д назвою "Перший серед р╕вних", писав, що "напевно н╕коли не стануть в╕дом╕ точн╕ дан╕ про обставини, як╕ призвели до нападу в╕йськ МДБ на його квартиру в Б╕логорщ╕ 5 березня 1950 р. У всякому раз╕ не спритн╕сть ╕ не переваги б╕льшовицько╖ пол╕ц╕╖ в╕д╕грали тут свою роль, а безмежна дов╕ра людям з боку генерала".
 У книз╕ Петра М╕рчука "Роман Шухевич" (Торонто, 1970) зазначалося, що командарм та його охорона "боронилися до останнього патрона", хоча у н╕ч напередодн╕ загибел╕ Шухевич в╕дпустив свою охорону (11 ос╕б на чол╕ з Михайлом Зайцем - "Влодком") у Карпати ╕ залишився один ╕з Галиною Д╕дик.
 У зб╕рнику "Шляхами чек╕стсько╖ дол╕" (виданий у Ки╓в╕ 1988 року) Шухевич гинув в╕д руки сержанта Мух╕тд╕нова. Перед цим командарм накинувся на оф╕цера-чек╕ста. Тепер зрозум╕ло, зв╕дки взялася ця верс╕я, - прямо ╕з службового зв╕ту.
 У березн╕ 2000 року в одн╕й з ки╖вських газет були надрукован╕ спогади Юр╕я Шухевича, який згадував, як сл╕дчий Гуз╓╓в прив╕в його до гаража Льв╕вського обласного управл╕ння МДБ, де в╕н побачив т╕ло свого батька: "Батько лежав на солом╕ у вишит╕й сорочц╕, на правому боц╕ обличчя було видно сл╕д кул╕, а п╕д грудьми було три рани, на голов╕ поруч ╕з кульовим отвором обпалене волосся. "Значить, застрелився", - подумав я". Д╕йсно, на фото ч╕тко видно кульовий отв╕р на скрон╕. Тепер сп╕вставимо детал╕. Чи реально було влучити трич╕ фронтально та ще й у скроню Шухевича, якщо в╕н, як виплива╓ з документ╕в, зчепився з полковником? Запитання, зв╕сно, риторичне.
 Ще б╕льше ми були здивован╕, коли звернули увагу на те, що у документах подаються два р╕зних пр╕звища сержанта, який н╕бито застрелив Шухевича. Те, що було зроблено так званий контрольний постр╕л, також малоймов╕рно, оск╕льки в╕домо багато випадк╕в, коли менш значних д╕яч╕в ОУН ╕ УПА в раз╕ поранення намагалися врятувати (часом на руках несли) за будь-яку ц╕ну з метою добути необх╕дну ╕нформац╕ю. Наприклад, у 1948 роц╕ для того, щоб врятувати волинського п╕дп╕льника, який дв╕ч╕ (!) вистрелив соб╕ в голову при затриманн╕, було викликано з Ки╓ва до Луцька головного нейрох╕рурга Укра╖нського округу внутр╕шн╕х в╕йськ.
 Отже, верс╕ю про те, що сержант мав снайперський талант, ми в╕дкинули. Ймов╕рн╕ше те, що Роман Шухевич просто не зм╕г скористатись гранатою у т╕снот╕ будинку ╕ спробував вирватися. Якби в╕н не прагнув цього, то в╕дразу б застрелився або п╕д╕рвав себе гранатою. Внасл╕док нескоординованих д╕й опергрупи, для яко╖ поява Шухевича стала абсолютною неспод╕ванкою, командарм отримав смертельне поранення, скотився вниз по сх╕дцях ╕, не бажаючи потрапити живим до рук чек╕ст╕в, сам пустив соб╕ ╕з "Вальтера" кулю у скроню.
 Тепер усе це потр╕бно було якось пояснити. Ось як поясню╓ для себе все це один з геро╖в у згадан╕й книз╕ "Шляхами чек╕стсько╖ дол╕":
 "Шовкуненко сид╕в на пороз╕ ╕ намагався зрозум╕ти, чому не пощастило взяти Шухевича живим, де промахнувся в╕н особисто, а де - його пом╕чники.
 З одного боку, це н╕би усп╕х, - билася думка. - Л╕кв╕довано небезпечного бандитського ватажка. З ╕ншого, л╕кв╕дац╕╓ю Шухевича завдання боротьби з бандитськими ватажками не вир╕шене: ще сидять по схронах його попл╕чники, зокрема "Петро" ╕ "Кандиба", лишилися зв’язков╕, через яких Шухевич п╕дтримував контакти з закордоном".
 Якщо врахувати те, що п╕д пр╕звищем Шовкуненка виведено реальну особу - полковника Шорубалка, то лог╕ка наведених м╕ркувань десь наближа╓ться до справжньо╖. Ось тод╕ ╕ було прийнято р╕шення списати все на якогось сержанта, який з╕псував сво╖ми постр╕лами блискучий задум. Однак ╕ начальство в╕дреагувало в╕дпов╕дно. Сержант одержав подяку ╕ прем╕ю у 1000 рубл╕в. Однак жодно╖ урядово╖ нагороди за л╕кв╕дац╕ю самого Шухевича н╕хто не отримав.
 Як ми вже зазначили, т╕ло Шухевича привезли до Льв╕вського обласного управл╕ння МДБ, де його показали не лише синов╕, а й Катерин╕ Зарицьк╕й, заарештованому священику Микол╕ Паснаку, а також одному з колишн╕х пров╕дник╕в ОУН на Прикарпатт╕ Зинов╕ю Благому (псевдо "Шпак"). Ус╕ вони вп╕знали в убитому командарма УПА.
 ╢диною "вт╕хою" для МДБ стало те, що на консп╕ративн╕й квартир╕ Шухевича виявили чимало ц╕нних оун╕вських документ╕в, зокрема, секретну ╕нструкц╕ю "Оса-1", вказ╕вки для учасник╕в оун╕вського п╕дп╕лля, як╕ легал╕зувалися, ╕нструкц╕ю про орган╕зац╕ю ╕нформац╕йно╖ служби у м╕стах ╕ селах з метою виявлення агентури МДБ, а також для збирання ╕нформац╕╖, окрем╕ записки Шухевича, в яких згадано про розходження м╕ж закордонним Проводом ╕ ЦП, що д╕╓ в Зах╕дн╕й Укра╖н╕, та ╕н. Кр╕м того, захоплен╕ зв’язков╕ Шухевича зрештою були змушен╕ дати св╕дчення, назвали 105 явочних квартир, з яких три десятки були у Львов╕.
 ╤ останн╓. Готуючи цю публ╕кац╕ю, ми прагнули в╕днайти документальн╕ св╕дчення про м╕сце поховання Романа Шухевича. На жаль, ц╕ спроби не принесли результат╕в, хоча ми уважно вивчили матер╕али про розшук його органами держбезпеки та про обставини загибел╕. Ми намагались розшукати св╕дк╕в тих под╕й. На жаль, тод╕шн╕й комендант управл╕ння МДБ Льв╕всько╖ област╕ (а саме на комендантськ╕ п╕дрозд╕ли покладалися "розстр╕льн╕" доручення) помер у 1991 роц╕.
 Схоже на те, що т╕ло Романа Шухевича було просто знищено, але де тод╕ акт про це? Цим запитанням ╕ зак╕нчимо, спод╕ваючись, що, можливо, хтось ╕з ще живих сучасник╕в тих под╕й в╕дгукнеться на цю публ╕кац╕ю ╕ допоможе в╕днайти останн╕й земний прихисток головнокомандувача УПА.
 Дмитро В╢ДЕН╢╢В,
 Юр╕й ШАПОВАЛ.
 (Г-та "Дзеркало тижня",
 № 6(381), 2002 р.).

 В╤Д РЕДАКЦ╤╥ "КС". Хоча п╕сля ц╕╓╖ публ╕кац╕╖ в "Дзеркал╕ тижня" минуло вже ц╕лих 5 рок╕в, на жаль, ╕ дос╕ Укра╖на не зна╓, де ж поко╖ться прах Романа Шухевича. Кажуть, в╕йна не вважа╓ться зак╕нченою, поки не похований ╖╖ останн╕й солдат.
Битва за Укра╖ну трива╓...


 6 РОК╤В тому поблизу Львова, у сел╕ Б╕логорща, завдяки старанням товариства вояк╕в УПА у США в╕дкрили музей головнокомандувача. Це була остання штаб-квартира генерала, ╕ б╕ля не╖ й в╕дбувся останн╕й б╕й з п╕дрозд╕лами МДБ. У ньому 5 березня 1950 року загинув Роман Шухевич.
 ╤стор╕я з його м╕сцем поховання дос╕ залиша╓ться нев╕домою. Довгий час вважали, що т╕ло в╕двезли у Льв╕в, у тюрму на Лонського. Однак п╕д час розкопок на територ╕╖ в’язниц╕ останк╕в Чупринки не виявили.
 У жовтн╕ 2005 року з’явилась ╕нформац╕я, що на Хмельниччин╕, у Збруч╕, знайшли к╕стки, як╕ буц╕мто належать Шухевичу. Пол╕тики нав╕ть встановили пам’ятний знак. За верс╕╓ю, т╕ло вбитого спалили, загорнули в брезент ╕ кинули в р╕чку. Однак експертиза дос╕ не проведена, а тому, чи належать к╕стки генералов╕ Тарасов╕ Чупринц╕, н╕хто не стверджу╓, зокрема родина.
Це загальноукра╖нська справа, ╕ саме укра╖нська влада ма╓ нею оп╕куватись, стверджу╓ кер╕вник обласно╖ орган╕зац╕╖ КУНу Микола Пшевлоцький. Кун╕вц╕ з нагоди юв╕лею проводять к╕лька заход╕в.
 Але на 100-л╕тн╕й юв╕лей так ╕ не вдалось д╕знатись про м╕сце в╕чного спочинку героя. Хоча воно й нев╕доме, але бодай у музе╖ можна д╕знатись про життя та д╕яльн╕сть Романа Шухевича. Музей, до реч╕, в╕дв╕ду╓ обмаль людей.
 На його першому поверс╕ - численн╕ арх╕вн╕ матер╕али, фотограф╕╖, зброя, нав╕ть ╓ справжня уп╕вська кри╖вка.
 Роман Шухевич походив з ╕нтел╕гентно╖ родини, мав прекрасну осв╕ту, знав мови, був всеб╕чно розвинений, чудово грав на фортеп╕ано. Музичний ╕нструмент ╓ у музе╖. Збер╕га╓ться тут ╕ родинний псалтир XVIII стол╕ття, який належав ще прад╕ду Романа - отцю Йосипу Шухевичу.
 На другому поверс╕ к╕мната, де мешкав Роман Шухевич. Його син Юр╕й востанн╓ бачив батька у 1948 роц╕, за 2 роки до смерт╕.
Неодноразово син генерала заявляв, що укра╖нська влада мала б поставити Москв╕ питання про в╕дшкодування за вчинен╕ злочини проти укра╖нського народу. Однак нин╕шня влада не готова до такого кроку, вважа╓ пан Шухевич. Адже пол╕тичн╕ та економ╕чн╕ мотиви нин╕ дом╕нують над нац╕ональними. Ба б╕льше, святкування року Романа Шухевича ма╓ рег╕ональне забарвлення. Б╕льш╕сть заход╕в з нагоди юв╕лею проводяться на Льв╕вщин╕...

(RadioSvoboda.Ua).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4914

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков