Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3239)
З потоку життя (6464)
Душі криниця (3517)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1508)
Урок української (990)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ДИВОВИЖН╤ ╤СТОР╤╥ КРИМУ» У МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛ╤
26 лютого у Мистецькому арсенал╕ в╕дкри╓ться виставка «Дивовижн╕ ╕стор╕╖ Криму».


УРОКИ КРИМУ: ПОПРИ ТРАВМУ, МИ МА╢МО ЗНАЙТИ СИЛИ ДЛЯ РОЗВИТКУ
Виступ учасника Нестор╕всько╖ групи ╢вгена Гл╕бовицького у Кримському дом╕ п╕д час вечора,...


ОДИНОЧН╤ П╤КЕТИ В КРИМУ: ВИКЛИК ОКУПАНТАМ
Б╕льше 80 суд╕в у справах кримськотатарських патр╕от╕в провела в один день т.зв. "кримська влада"...


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Поширюйте цього листа. Ма╓мо застоювати себе, св╕й Край. Хто, як не ми?


КОР╤ННЕ НАСЕЛЕННЯ ВИТ╤СНЯЮТЬ З КРИМУ
Про це йдеться в допов╕д╕ "Пол╕тичн╕ пересл╕дування в Рос╕╖": ш╕сть м╕сяц╕в 2017 року.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 06.07.2007
АЛЬТЕРНАТИВНА СЛОВ’ЯНСЬК╤СТЬ У СЕВАСТОПОЛ╤

 З Валер╕╓м Барташем м╕нськ╕ б╕лоруси намагалися мене познайомити ще в╕с╕м рок╕в тому. Давали вс╕ координати, але, буваючи в Криму, я б╕льше уваги звертав на укра╖нськ╕ справи, ну ще, може, на кримськотатарськ╕, а до б╕лоруського життя в «городе русских моряков» руки просто не доходили...
 Як виявилося, ц╕╓ю стор╕нкою укра╖нсько-б╕лоруських вза╓мин я легковажив даремно.
У Севастопол╕ Валер╕й Барташ очолю╓ товариство «Пагоня». Це не наст╕льки велика сила, аби вплинути на ситуац╕ю в рег╕он╕, зате вона ╓ сво╓р╕дним «маяком», сприя╓ виробленню нових п╕дход╕в при вир╕шенн╕ культурницьких завдань.
Укра╖н╕ варто було б повн╕ше висв╕тлювати д╕яльн╕сть цього товариства. У ╕нформац╕йн╕й в╕йн╕, яка пост╕йно ведеться м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕╓ю, Севастополь для нас ╓ сво╓р╕дним Стал╕нградом. А якщо взяти до уваги сп╕вв╕дношення сил у цьому м╕ст╕, то пор╕вняння ╕з Берестечком було б набагато вдал╕шим.
 Враження таке, що б╕лоруси Барташа виконують м╕с╕ю невеличкого загону козак╕в-характерник╕в. Мало ╖х, але п╕д час битви з супротивником спок╕йн╕ше на душ╕, коли бачиш поряд ╕з собою мужн╕ обличчя побратим╕в. Дарма, що штандарт у них ╕ншого кольору.
 В╕дчув це виразно 28 червня у Севастопол╕, коли м╕сто в╕дзначало День Конституц╕╖ Укра╖ни. Юв╕лей був ╕ у б╕лоруського товариства ╕мен╕ М. Богдановича «Пагоня». Йому виповнилося р╕вно десять рок╕в.
 Б╕лоруси з «Пагон╕» з╕бралися на площ╕ Нах╕мова - я ще здаля пом╕тив наш синьо-жовтий ╕ б╕лоруський б╕ло-червоно-б╕лий прапори. Бачили це незвичайне для Севастополя по╓днання ╕ ╕нш╕ люди. Вс╕ навколо озирнулися, коли б╕ля пам’ятника Нах╕мову пригальмувала «крута» ╕номарка з ки╖вськими номерами ╕ тро╓ молодик╕в, що сид╕ли там, голосно прокричали: «Слава Укра╖н╕! Жив╓ Б╓ларусь!»
 Хто були ц╕ люди - ми могли лише здогадуватися. Висловлюю сво╓ припущення: два гасла вкуп╕: «Слава Укра╖н╕!» ╕ «Жив╓ Б╓ларусь!» кияни досить часто могли чути п╕д час Помаранчево╖ революц╕╖.
 Дай ╖м Бог здоров’я, оцим ки╖вським хлопцям - нас вони добряче п╕дтримали. Програма севастопольського товариства ╕мен╕ М. Богдановича включала ╕ короткий виступ б╕ля пам’ятника загиблим у велик╕й В╕тчизнян╕й в╕йн╕.
 Глянув на це д╕йство очима льв╕в’янина: нац╕онально св╕дома процес╕я у м╕стах Галичини р╕дко коли зупиниться б╕ля пам’ятника радянсько╖ доби. А тут це сталося - севастопольськ╕ традиц╕╖ ув╕йшли в п╕дсв╕дом╕сть.
 Зате наступна зупинка актив╕ст╕в Товариства була б╕ля пам’ятника Казарському. Це взагал╕ перший пам’ятник Севастополя - його споруджено у 1834 роц╕. Чому його так шанують б╕лоруси? Справа в тому, що кап╕тан-лейтенант Казарський був оф╕цером б╕лорусько-укра╖нського походження. Саме ця обставина ╕ ╓ важливою для мозкового центру Товариства. Адже його з повним правом можна було б назвати ╕ б╕лорусько-укра╖нським товариством. Оск╕льки й дружина Валер╕я Михайловича ╓ укра╖нкою, ╕ його заступник - Олег Савченко також.
 Чому укра╖нц╕ тягнуться до б╕лорус╕в? Бо дол╕ близьк╕. Це, як правило, вих╕дц╕ з╕ зрос╕йщених областей Укра╖ни, як╕ добре знають - що таке втрачена мова.
 ╢ тут люди, яких приваблю╓ мужн╕сть ╕ посл╕довн╕сть Валер╕я Барташа (тому й пос╕да╓ видне м╕сце у актив╕ Товариства Олег Савченко, якого ще називають «Людиною Майдану»).
 ╢ ще д╕ти репресованих. ╤ ╖м б╕лоруська справа, як бачимо, болить ще б╕льше.
 Окрасою Товариства ╓ священик Укра╖нсько╖ автокефально╖ церкви о. ╤гор Чик╕та. Людина з галицько-полтавським кор╕нням, в╕н також ╓ нащадком репресованих укра╖нц╕в. Доля склалася так, що в╕н довго жив у Б╕лорус╕, тому добре зна╓ б╕лоруську мову, проводить нею вс╕ богослуж╕ння. Волод╕╓ ╕ англ╕йською. Якось королева Великобритан╕╖ висловила йому подяку за англомовну пропов╕дь, виголошену на могилах британських вояк╕в, що загинули у в╕йн╕ 1854 - 1856 рр. ╕ похован╕ у Севастопол╕.
 Галичанка Богдана Процак тут також як сонечко. ╥╖ укра╖нський патр╕отизм, як бачимо, зовс╕м не заважа╓ вбол╕вати за б╕лоруську справу. Дуже тепло сказав про не╖ Валер╕й Барташ: «Сво╓ю високою нац╕ональною св╕дом╕стю, м’як╕стю, толерантн╕стю, шануванням б╕лоруських традиц╕й вона ефективно цементу╓ товариство...»
 Задумаймося над цим. Чому «б╓нд╓ровци» у одних випадках псують кров нац╕онально стурбованим рос╕янам, а в ╕нших ╓ найбажан╕шими супутниками св╕домих б╕лорус╕в?
 Бо у випадку з рос╕йською ╕мперською ╕деолог╕╓ю слова «братство», «солидарность», «единение» ╓ звичайн╕с╕ньким словоблуддям, демагог╕╓ю ╕ «тр╕полог╕╓ю» (╕мперськ╕сть не передбача╓ збереження ╕нших слов’янських мов ╕ культур, окр╕м рос╕йсько╖), а у випадку з б╕лоруською справою укра╖нське сп╕вчуття ╓ щирим, справжн╕м.
 Це суто християнська риса - любов до ближнього, любов до сус╕днього народу. Чи багато народ╕в у св╕т╕ здатн╕ ╖╖ продемонструвати? На жаль, н╕. Тому укра╖нсько-б╕лоруськ╕ стосунки завжди вир╕знялися сво╓ю чистотою, красою. Думаю, це наш кап╕тал; як укра╖нський, так ╕ б╕лоруський. ╤ до його примноження причетний Валер╕й Михайлович Барташ.
 Про сво╓ нац╕ональне прозр╕ння в╕домий севастопольський адвокат каже так:
 - У м╕ст╕ я живу з 1948 року. Довг╕ роки я нав╕ть не здогадувався про могилу славного нашого поета Максима Богдановича, який помер молодим ╕ похований у Ялт╕. А коли вперше побував на старому ялтинському цвинтар╕, то сказав сам соб╕: «Боже, як же так сталося, що не знав... На що п╕шло мо╓ життя? ╤ звернувся до поета, що постав на укра╖нськ╕й земл╕ у гран╕т╕, одним лише словом: «Пробач...» Решту свого життя я присвятив служ╕нню б╕лоруськ╕й культур╕ ╕ зм╕цненню укра╖нсько-б╕лорусько╖ дружби.
 Ми не бо╖мося подати св╕й голос, коли йдеться про встановлення пам’ятник╕в цариц╕ Катерин╕ ╤╤ на укра╖нськ╕й земл╕. Нас дуже турбу╓ поглиблення розколу Укра╖ни на Сх╕д ╕ Зах╕д... Хочемо, щоб вона була ╓диною, бо поки ╕снуватиме укра╖нська держава, житиме над╕я на в╕дродження Б╕лорус╕.
 Попри всю свою тепер╕шню «совков╕сть», наша Батьк╕вщина ма╓ й певн╕ «плюси» - вона не ма╓ серйозних рег╕ональних проблем на кшталт укра╖нських. Диктатура Лукашенка не в╕чна, Б╕лорусь ще в╕дродиться, як птах-Фен╕кс! Люди не соромитимуться розмовляти б╕лоруською мовою.
 Нас тут, у Севастопол╕, небагато. Колись збиралося ╕ по сотн╕ чолов╕к. Але коли прозвучали слова «Свабода» ╕ «Незалежнасць», значна частина людей розб╕глася.    
 Не засуджу╓мо тих, хто в╕дчув певний дискомфорт. Адже щоб жити в Севастопол╕ ╕ ус╕м подобатись, треба пост╕йно говорити про слов’янську ╓дн╕сть, братерство, про те, що ми з одного кореня, вс╕ абсолютно однаков╕ ╕ таке ╕нше. Залишилися найст╕йк╕ш╕. Дуже допомага╓ те, що поряд з нами завжди плечем до плеча стояли укра╖нц╕. Це дуже скромн╕ люди. Як╕ н╕коли не кричать про свою участь в орган╕зац╕╖. Але допомогу вони надають сутт╓ву.
 Не було б великим переб╕льшенням, якби наше товариство називалося «Б╕лорусько-укра╖нське товариство ╕м. М. Богдановича». Бо тут з╕бралися люди, як╕ шанують б╕лоруську культуру.
 А ще великим стимулом для мене ╓ ╕снування нац╕онального подвижництва в Б╕лорус╕. Коли режим кида╓ людей до тюрем, а вони вперто продовжують нести св╕й важкий хрест... Саме це ╕ надиха╓ нас ус╕х на активн╕ д╕╖.
 Серг╕й ЛАЩЕНКО.

На фото: б╕ля пам’ятника Казарському; Валер╕й Барташ: «╤ тод╕ я сказав йому - «Пробач»...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4913

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков