Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3382)
З потоку життя (6597)
Душі криниця (3569)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1518)
Урок української (993)
"Білі плями" історії (1688)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У РОСТОВ╤ КРИМСЬКОМУ ТАТАРИНУ ДАЛИ 17 РОК╤В КОЛОН╤╥ СУВОРОГО РЕЖИМУ
В╕дбулося заключне судове зас╕дання у «справ╕ Енвера Сейтосманова».


У КАЗАХСТАН╤ ХУДОЖНИК ПРИЙШОВ ДО ПОСОЛЬСТВА УКРА╥НИ ВИБАЧАТИСЯ ЗА ЗАЯВУ ТОКА╢ВА ПРО КРИМ – ЙОМУ НЕ ДОЗВОЛИЛА ОХОРОНА
Практично в╕дразу його схопили сп╕вроб╕тники спец╕ал╕зовано╖ служби охорони, як╕ вирвали з його...


СПЕЦСЛУЖБИ РФ ВЛАШТУВАЛИ АНТИУКРА╥НСЬКИЙ «КРУГЛИЙ СТ╤Л» П╤Д ЧАС ФОРУМУ ООН
Про це пов╕домив на сво╖й стор╕нц╕ у Facebook громадський ╕ пол╕тичний д╕яч, колишн╕й пост╕йний...


ЖУРНАЛ╤СТИ ОПУБЛ╤КУВАЛИ РОЗСЛ╤ДУВАННЯ ПРО Б╤ЗНЕС, ЩО ПРАЦЮ╢ В КРИМУ В ОБХ╤Д САНКЦ╤Й
Команда журнал╕ст╕в-розсл╕дувач╕в телеканалу "Настоящее время" ╕ про╓кту "Мун╕ципальний сканер"...


КНИГИ ВИДАВНИЦТВА «ДН╤ПРО» ╢ В КОЖН╤Й Б╤БЛ╤ОТЕЦ╤ – В╤Д С╤ЛЬСЬКО╥ ДО АКАДЕМ╤ЧНО╥
28 листопада в ки╖вському Музе╖ книги ╕ друкарства Укра╖ни в╕дкрилась виставка «Ой...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 06.07.2007
ОРДЕНИ ЗА ПРАВЕДН╤СТЬ

СВ╤Т ВРЯТУ╢ ДОБРО...
 «╥м не давали орден╕в» - так називалася колись одна з мо╖х статей, присвячених Праведникам народ╕в св╕ту та Укра╖ни (так╕ звання присвоювали людям, як╕ у роки в╕йни рятували ╓вре╖в в╕д фашистського етноциду). А назву ц╕╓╖ статт╕ нагадав мен╕ дуже доречно Дмитро Омелянюк, Праведник Укра╖ни, референт Фонду «Пам’ять жертв фашизму в Укра╖н╕», в╕н же - голова Асоц╕ац╕╖ милосердя християн-рят╕вник╕в «Праведники народ╕в св╕ту». Оск╕льки, здавалося, почув мене сам Президент, ╕ з минуло╖ 65-╖ р╕чниц╕ трагед╕╖ Бабиного Яру в╕н започаткував нову традиц╕ю - нагороджувати цих людей орденом «За заслуги». А це не лише державне визнання, але й матер╕альн╕ п╕льги. Та ╕ ск╕льки ╖х вже лишилось? Рят╕вник╕в активного в╕ку на час во╓нних под╕й (до 1929 року народження), хто ма╓ право на визнання як «Праведник народ╕в св╕ту», в Криму - 12 ос╕б, а у Луцьку (це теж «параф╕я» Д. Омелянюка) - всього дев’ятеро. Т╕, хто у в╕йну був д╕тьми (старше 10 рок╕в), але теж ризикував разом з дорослими ╕ допомагав ╖м - «Праведники Укра╖ни», ╖х, звичайно, б╕льше. Але ось п╕сля останнього нагородження дипломами «Праведник Укра╖ни» в «Хесед Шимон» С╕мферополя лише тро╓ з 23 мали можлив╕сть одержати дипломи на сво╓ ╕м’я, ╕нш╕ д╕стались нащадкам.
 Оск╕льки ця традиц╕я - платити добром за добро, за самов╕ддан╕сть ╕ самопожертву тих, кому «не давали орден╕в», нав╕ть не ставши ще всеукра╖нською, досить активно згаса╓ з б╕олог╕чних причин, а можливо, прислухавшись до порад президента ╢врейсько╖ ради Укра╖ни, голови Фонду «Пам’ять жертв фашизму в Укра╖н╕» ╤. М. Лев╕таса, наш Президент не т╕льки особисто вручив 10 орден╕в на урочист╕й церемон╕╖ б╕ля мемор╕алу у Бабиному Яр╕, в оточенн╕ високоповажних ╕ноземних гостей, але й не заперечу╓ щодо створення нового закону, який стосуватиметься д╕тей Праведник╕в Укра╖ни, та л╕берал╕зац╕╖ вже ╕снуючого.
Зрозум╕ло, що перш╕ кроки назустр╕ч тим, хто, ризикуючи найдорожчим, рятував ╖хн╕х сп╕вв╕тчизник╕в, зробила Держава ╤зра╖ль. Праведники народ╕в св╕ту щом╕сячно одержують по 40 долар╕в, продуктов╕ посилки, л╕ки, «гуман╕тарку». А ось до Праведник╕в Укра╖ни вони стриман╕ш╕ - лише посилки ╕ л╕ки, ╕ то не регулярно.
 Те визнання подвигу укра╖нського народу на державному р╕вн╕ в Укра╖н╕, про який десятки рок╕в н╕хто ╕ не згадував, актив╕зувало ╕ ╓врейську сторону. Не так╕ вже велик╕ витрати для двох держав. Але якби тих жахливих под╕й не було взагал╕, щось под╕бне варто було б вигадати з виховною метою, бо дедал╕ ста╓мо в╕длюдькуват╕шими, дба╓мо лише про власний комфорт та безпеку.
 На сьогодн╕ орденами «За заслуги» нагороджено вже 124 особи. В основному це кияни (адже поруч Бабин Яр). ╥хн╕й мер Л. Черновецький в урочист╕й обстановц╕ вручив ╖м до орден╕в ще й прем╕╖ по 1000 гривень. Решта нагороджених - це актив╕сти з ╕нших рег╕он╕в. Серед них ╕ сам Дмитро Омелянюк. Це завдяки йому вшанування праведник╕в набуло такого розмаху. А б╕льш╕сть з них живе десь в забутих цив╕л╕зац╕╓ю селах ╕ не заявля╓ про себе - ╕нших клопот╕в багато або нав╕ть не зна╓, що ╖хн╓ минуле когось ц╕кавить. Тому поставив соб╕ за мету Дмитро Степанович, окр╕м Криму та Волин╕, охопити безпосередньою увагою ще й Льв╕вщину, ╤вано-Франк╕вщину, Терноп╕льщину. Та, що правду приховувати, все гладко бува╓ лише на папер╕, а ось приходить в╕н в один ╕з Хесед╕в (╓врейських центр╕в) ╕ чу╓ на свою пропозиц╕ю: «Нам це не потр╕бно. ╤д╕ть, зв╕дки прийшли». Але людям потр╕бно, як╕ ризикували сво╖м життям заради ваших сп╕вв╕тчизник╕в! Не одне лише задоволення ма╓ Дмитро Омелянюк в сво╖ 73 роки, нап╕всл╕пий, блукати з паличкою по селах в пошуках т╕╓╖ чи ╕ншо╖ адреси. А зараз на незнайомц╕в, та ще й у вишит╕й сорочц╕, дивляться дуже п╕дозр╕ло, просто звикли чекати в╕д людей не добра, а одних т╕льки клопот╕в. А оформлення документ╕в - це перш за все письмов╕ св╕дчення рятувальника ╕ порятованого.
╤ перший з них в нужд╕, тривоз╕, склероз╕ ╕ страху чогось не домовля╓, а другий мешка╓ за багатьма кордонами ╕ вже майже забув про цей еп╕зод з╕ свого далекого дитинства. ╤ Дмитро Степанович розум╕╓ - нелегко буде знайти соб╕ посл╕довника, тому ╕ посп╕ша╓ охопити якомога б╕льше областей, поки ще зовс╕м не в╕дмовили сили. Бо посада його як референта - громадська.
 В╕н добре зна╓ дол╕ чи не вс╕х сво╖х геро╖в. Постат╕ деяких з них д╕йсно варт╕ захоплення ╕ ув╕чнення. А якщо не в╕н, хто коли про них д╕зна╓ться? Так, наприклад, двохсотий Праведник Волин╕ Костянтин Миколайович Зубчевський. Роки життя - 1860 - 1945, в╕йськовий ╕нженер, що зак╕нчив академ╕ю, дворянин, служив у царськ╕й арм╕╖, був добрим господарником ╕ вельми шанованою людиною. Власно╖ с╕м’╖ не мав. Чому? Про це, напевне, зна╓ та ж╕нка, портрет яко╖ стояв усе зр╕ле життя у нього на стол╕. Жив в одному будинку з овдов╕лою сестрою та ╖╖ д╕тьми. Мав величезний м╕цний хл╕в з цегли, обкладений стосом соломи. В цьому хл╕ву розм╕щалося безл╕ч живност╕, а в стосах соломи були вирубан╕ три ком╕рчини, де з листопада 1941 року по с╕чень 1944-го переховувалися 3 ╓врейськ╕ родини - всього 12 ос╕б. ╤ це в той час, як сестрину половину хати зайняли п╕д квартиру н╕мц╕, що охороняли мости. Так ╕ жили на одн╕й садиб╕: ╓вре╖, н╕мц╕, кон╕, в╕вц╕, свин╕... Щоранку сестра несла до хл╕ва два в╕дра «поми╖в» - це годувати тварин. Щоправда, в одному з в╕дер був харч досить пристойний - для ╕нших мешканц╕в хл╕ву. К╕лька раз╕в в будинку були обшуки, нав╕ть гестапо, але чутки, що ╖х сюди приводили, не знаходили жодного п╕дтвердження.
 Схожою була ╕ ситуац╕я в с. Згорани, де вид╕лилися хуторами дв╕ с╕м’╖: Гурби Хоми та Абрамчука ╤вана, що породичалися завдяки шлюбу ╖хн╕х д╕тей. Вони також переховували к╕лька ╓врейських родин, як╕ жили в хл╕ву, разом з в╕вцями з вересня 1942 року по березень 1944 року.
 А ось що розпов╕да╓ Дмитро Степанович про результати останн╕х сво╖х пошук╕в в Криму, де з 23 праведник╕в в╕н зм╕г потиснути руку лише трьом, як ╕ йому самому в урочист╕й обстановц╕ потиснув руку перший заступник Представника Президента Укра╖ни в Криму ╢вген Михайлович Драп’ятий, вручаючи орден «За заслуги». Зрештою, в╕н же вручив ╕ дипломи Праведник╕в Укра╖ни Тамар╕ Зюз╕н╕й-Анан╕чев╕й, Олен╕ Леп╕к, а Едуард ╢слан, який мав теж бути присутн╕м, на жаль, мешка╓ сьогодн╕ в ╤вано-Франк╕вськ╕й област╕ ╕ одержить диплом п╕зн╕ше.
 - Олена Зюз╕на та ╤да Шейнберг товаришували з дитинства. ╤да вийшла зам╕ж за укра╖нця, народила трьох д╕тей. Найменшеньк╕й було 2 роки, коли батьк╕в заарештували, але походження татка Василя Солощука не викликало сумн╕в╕в, ╕ його в╕дпустили додому. Повернувшись, в╕н сказав: «Д╕тки, у нас б╕льше нема╓ мами, та й самим треба ховатися». Отак тро╓ малят опинилося у мамино╖ подруги Олени Зюз╕но╖. А Оленина дочка Тамара стала ╖хньою подружкою ╕ берегинею.
 Сестри Сажко, Ганна ╕ Василина, як╕ на той час вже вийшли обидв╕ зам╕ж за естонц╕в, народили д╕тей ╕ зм╕нили пр╕звища, теж врятували трьох ╓врейських д╕тей. Разом з батьками ризикувала ╕ Олена Леп╕к - дочка Ганни.
 Отак╕ вони, оц╕ ╕стор╕╖, вс╕ н╕бито схож╕, а водночас - р╕зн╕. ╤, поринаючи в минуле, ми бачимо найприваблив╕ш╕ риси свого народу. Бачимо ╕ завдяки коп╕тк╕й прац╕ Дмитра Омелянюка. «Багато покликаних, але мало обраних», - говориться в Б╕бл╕╖. Дозволю соб╕ трохи перефразувати цю тезу: багато покликаних, але мало тих, хто п╕шов на цей голос. Та, на щастя, вони ╓. Це я - про Дмитра Омелянюка ╕ про багатьох тих людей, пр╕звища яких будуть написан╕ золотими буквами на мемор╕альн╕й дошц╕ в Бабиному Яру, ╕ про тих, що не зазначен╕ н╕де, але спок╕йно п╕шли у В╕чн╕сть, виконавши волю Творця.
Тамара СОЛОВЕЙ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2007 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4912

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков