Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3476)
З потоку життя (6713)
Душі криниця (3636)
Українці мої... (1489)
Резонанс (1551)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1733)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ТОЧКИ» НАШОГО ЖИТТЯ
В «Кримськ╕й св╕тлиц╕» в╕д 14.03.2020 р. прочитала публ╕кац╕ю В╕тал╕я Лазорк╕на про...


В.╤. ЛАЗОРК╤Н: ТАК ГАРТУВАВСЯ ФЛОТ
За 28 останн╕х рок╕в в Укра╖н╕ ╕ навколо не╖ сталося багато под╕й, як╕ ╓ насл╕дками р╕шень,...


ЧОРНА СМУГА «СВ╤ТЛИЦ╤»
15 рок╕в тому, починаючи десь з середини березня, на перш╕й стор╕нц╕ «Кримсько╖...


СЕЛО ВЕЛИКОС╤ЛКИ
Гортаючи стор╕нки свого життя...


ЗАНЕДУЖАВ Я В ДОРОЗ╤...
Як л╕кувалися чумаки, коли занедужали, тим паче, перебуваючи у дороз╕?..




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 18.05.2007
ЗАПАХ ЖИТТЯ

 80 коп╕йок - ст╕льки мен╕ потр╕бно грошей, кожен день, щоб заплатити за пайку хл╕ба, що давали нам на картки. Де взяти тих нещасних 80 коп╕йок? Де? Вже не маю, що продати, все, вс╕ реч╕ продан╕, вим╕нян╕ за ╖дло. Все я в╕ддавала за безц╕нь. Ср╕бна ложка - за п╕вк╕лограма зерна, килим - за пару к╕лограм╕в кукурудзи. Вже н╕чого в мене нема╓. Але конче потр╕бно йти на роботу, мотичити бавовну, в руках тяжкий кетмень. Ми працювали, але за роботу нам не платили. Казало начальство: що ми заробля╓мо, те ╕ про╖да╓мо, все йде на оплату об╕ду, тобто кашу, борщ, що вивозять нам на поле в об╕д. Аж оч╕ бол╕ли дивитися на ту дорогу, зв╕дки над’╖де возик, одним коником запряжений - ╖дальня. Тод╕ рад╕сний крик: «Об╕д!!!»
 Кожна з нас, роб╕тниць, носила ╕з собою горнятко ╕ ложку. Горнятко я прив’язувала шнурком до себе, а ложку ховала в нагрудник або постоли, щоб не загубити. Ще яка була б рад╕сть мати кусок хл╕ба, але такого майже не бувало. Хл╕б - це великий Божий дар. П╕сля роботи ми довго стояли в черз╕ за хл╕бом, стояли ╕ галаслив╕ кримськ╕ татари. А запах, запах... в╕н кружив голову, на все горло ╕ леген╕ вдихаю цей запах ╕ ковтаю, зда╓ться, мен╕ легше - я ковтаю хл╕б.
 Вже близько черга, наперед продавець перев╕ря╓, чи я ╓ в списках, чи була я на робот╕, пот╕м важить ╕ обов’язково патичком притиска╓ дов╕сок. Не пам’ятаю, чи то було 400, чи 500 г хл╕ба, як коли привезуть. Неможливо описати т╕╓╖ радост╕, руки тремтять, притулила пайок до уст, а такий одурманюючий запах. Не бачу, чи то с╕рий, чи чорний хл╕б, що мо╖ руки прилипли ╕ ╓ чорн╕ в╕д т╕ста того хл╕ба, я з рад╕стю облизую пальц╕, який смак, яка рад╕сть! Сп╕шу в барак, от зараз з’╖м всю пайку. Бачу, сто╖ть перед╕ мною п. Прокопчукова, дружина священика з с. Корс╕в коло н. Брод╕в: «Ануля, - каже, - не ╖ж весь хл╕б, лиши на завтра, бо не будеш мати силу мотичити, впадеш на рядках, лиши хл╕б, прошу, лиши. Дай я тоб╕ його сховаю, а рано в╕ддам». Я знаю, що я повинна ╖╖ послухати, а мен╕ так жаль, сльози котяться з очей. Вона лаг╕дно мене гладить по голов╕: «Дай, дай цей хл╕б, що будеш завтра ╖сти?» Я в╕ддаю. Нари наш╕ були поруч, я не сплю. «Ануля, ти не спиш?» «Не можу заснути без хл╕ба». «То я тоб╕ кусочок дам, а ти так нюхай, в╕зьми до рота ╕ в╕дразу не ковтай». Я змучена засипаю. Вранц╕ я щаслива, я маю хл╕б - я маю силу! Але за той хл╕б треба платити. Де взяти тих 80 коп╕йок, ╓ вих╕д, треба пайку хл╕ба на базар╕ продати. В нед╕лю на Центральному ╓ базар. Однак начальство нас не в╕дпуска╓, женуть на роботу. Та ми вже «вчен╕» - вста╓мо о 2-╕й годин╕ ноч╕ ╕ йдемо далеко в обх╕д головно╖ дороги - степом. Як звичайно, нас веде Фрося Пилип’юк з с. Добривода Р╕вненсько╖ област╕, ╖й вже було б╕льш як 30 рок╕в. Була вона дуже гарна, чорн╕ коси, велик╕ син╕ оч╕, довкола очей зморшки, лице худе, але в т╕й ж╕нц╕ було щось особливе, ми в╕дчували ╖╖ зверхн╕сть ╕ розум. Нас залишилося в живих 8 д╕вчат - разом працювали, разом йдемо на базар. Вже майже 65 л╕т минуло, а я дос╕ чую сильний голос нашо╖ Фрос╕ та ╖╖ п╕сню:
 Сьогодн╕ щось дуже сумую,
 Про козацькую долю згадав,
 Що на горе синам Укра╖ни,
 Лиха доля у гост╕ прийшла,
 Плачуть, тужать сини Укра╖ни,
 Плачуть, тужать широк╕ лани,
 ╤ ще плачуть рожев╕ кв╕ти,
 Що Укра╖на в неволю п╕шла.
 Ми йдемо степом - тут нема╓ води, сонце спалило траву, проте ╓ колючки, як╕ загороджують нам дорогу. Фрося припада╓ на кол╕на, приклада╓ вухо до земл╕, чи не чути к╕нських копит, чи не ╖дуть за нами «б╕льшовицьк╕ годованц╕» ╕ тод╕ поженуть на яке-небудь поле працювати. Ми бо╖мося шакал╕в, казах╕в, москал╕в, але голод робить нас безстрашними. Свою пайку хл╕ба я маю, завернену у шматину. Всю дорогу вдихаю цей запах. На базар╕ скоро продаю, чи за 80 рубл╕в, чи б╕льше, чи менше, але шматинки в╕д хл╕ба я не в╕ддаю, несу назад ╕ дихаю запахом життя.
 Анна ╫ОШКО-К╤Т,
 учасник бойових д╕й УПА.
 м. Ходор╕в Льв╕всько╖ обл.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2007 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4767

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков