Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3476)
З потоку життя (6713)
Душі криниця (3636)
Українці мої... (1489)
Резонанс (1551)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1733)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ТОЧКИ» НАШОГО ЖИТТЯ
В «Кримськ╕й св╕тлиц╕» в╕д 14.03.2020 р. прочитала публ╕кац╕ю В╕тал╕я Лазорк╕на про...


В.╤. ЛАЗОРК╤Н: ТАК ГАРТУВАВСЯ ФЛОТ
За 28 останн╕х рок╕в в Укра╖н╕ ╕ навколо не╖ сталося багато под╕й, як╕ ╓ насл╕дками р╕шень,...


ЧОРНА СМУГА «СВ╤ТЛИЦ╤»
15 рок╕в тому, починаючи десь з середини березня, на перш╕й стор╕нц╕ «Кримсько╖...


СЕЛО ВЕЛИКОС╤ЛКИ
Гортаючи стор╕нки свого життя...


ЗАНЕДУЖАВ Я В ДОРОЗ╤...
Як л╕кувалися чумаки, коли занедужали, тим паче, перебуваючи у дороз╕?..




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 18.05.2007
ПИР╤Г В╤Д ДЕН╤ ЛЕЙБН╤ЦА
Тамара СОЛОВЕЙ.

Пам’ять

 «Ще траг╕чн╕ше об╕рвалось життя Тетяни. ╥╖ сп╕ймали на явочн╕й квартир╕. Катували. Пот╕м довго водили по л╕су, аби показала розташування бандер╕вц╕в. Коли ж чек╕сти зрозум╕ли, що моя сестра н╕чого не скаже, ╖╖ прив’язали до двох нахилених бер╕з ногами... Випрямляючись, дерева роз╕рвали Таню навп╕л», - це рядки з╕ статт╕ «Дев’ятнадцять воскрес╕нь Василя Чеба» О. Зайця.
 Сталося так, що саме п╕д враженням цих рядк╕в я вирушила на запрошення в с╕мферопольське м╕ське товариство «Коло друз╕в в С╕мферопол╕ - Хайдельберг», що цього року в╕дзнача╓ 16-р╕ччя з дня свого створення.
 Н╕, катували Тетяну не н╕мц╕ - вона служила в УПА. Це була справа рук чек╕ст╕в, «сво╖х», як╕ й дос╕ не можуть примиритися з над╕ями укра╖нц╕в мати власну незалежну державу. То як же бути тод╕ з н╕мцями? Важко знайти родину, яка б не постраждала п╕д час Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни. Важко знайти долю, яку б ця в╕йна не зн╕вечила, хоча б кра╓чком доторкнувшись до не╖.
 Але ми знаходимо в соб╕ сили подивитися на все це як на ╕стор╕ю, котру вже не переробити, ╕ ╓дине, що можливо, - зробити з не╖ висновки. Навчити молодь жити з чистим в╕дкритим серцем, нав╕ть якщо для старших покол╕нь це може бути проблематичним.
 Розмовляю з Миколою Стефановичем Баталовим, ╕нвал╕дом ╤ групи, сл╕пим. Розмовляю про те, що мене дуже зворушило: н╕мецьк╕ двадцятир╕чн╕ юнаки Роберт Волф ╕ Ден╕ Лейбн╕ц в╕дбувають в Криму соц╕альну службу (так заведено у н╕мц╕в п╕сля зак╕нчення навчання). Так може виглядати ╕ альтернативна в╕йськова служба - допомога впродовж року в побутових питаннях старикам, як╕ свого часу насильницьки були вигнан╕ в Н╕меччину.
 - Не можу звикнути до ╖хньо╖ розмови, - з╕зна╓ться Микола Стефанович, ╕нод╕ аж мороз проб╕га╓ по шк╕р╕. Адже я, 15-р╕чним, намагався втекти з н╕мецького заслання, нас з товаришем вели за це на розстр╕л ╕ т╕льки випадков╕сть нас врятувала. Так╕ юнаки ╜валтували до нап╕всмерт╕ наших д╕вчат, ╕ хоч я розум╕ю, що це зовс╕м р╕зн╕ люди, але ╕нод╕ ста╓ моторошно. Колись нас було 14 брат╕в ╕ сестер, а тепер я лишився один, не думав, що так повернеться життя. Н╕мецьк╕ хлопц╕ допомагали орган╕зувати виготовлення пам’ятника мо╖й дружин╕, що померла тор╕к ╕ була мо╖ми очима...
 А у ╢вген╕╖ В’ячеслав╕вни Симаково╖, теж сл╕по╖ та ще й на колясц╕, враження ╕нше:
 - Мен╕ не потр╕бн╕ оч╕, щоб в╕дчути, коли до мене йдуть з добром. Я одразу п╕знаю кроки цих хлопц╕в, як╕ у мене ╕ п╕длогу фарбували, ╕ шпалери кле╖ли. Вони чесн╕, правдолюбн╕, ось ╕ на День Перемоги приходили прив╕тати. ╤ завжди ведуть до мене сво╖х знайомих, батьк╕в показати, як я живу. А ще спускають на колясц╕ на вулицю з четвертого поверху подихати пов╕трям.
 Днями була тут ╕ група з Н╕меччини. Ветерани «Акц╕╖ спокути - служби справ╕ миру» в╕дв╕дали к╕лькох п╕доп╕чних програми «Наш будинок - турбота про колишн╕х в’язн╕в, жертв нацизму».
 Гост╕ з Н╕меччини розпов╕ли про сво╓ враження, зокрема, про Антон╕ну Микола╖вну Волошину, яка була одним з перших вод╕╖в тролейбус╕в, а зараз вишива╓ б╕сером, аби тр╕шечки пол╕пшити св╕й бюджет.
 Три роки працювала на н╕мецькому завод╕ Тамара Дем’ян╕вна Соколова, яку забрали до Н╕меччини з С╕мферополя 16-р╕чною. Коли одержала першу зарплату, жбурнула ╖╖ в обличчя Г╕тлеру (на портрет╕), за що була покарана. Коли повернулася додому, свого минулого не соромилась (люди й дос╕ св╕домо чи п╕дсв╕домо бояться згадувати про ц╕ часи), а ось вона за собою гр╕ха не в╕дчувала. Страждала, як вс╕: з одн╕╓╖ миски ╕ ╖ла,
╕ пила, ╕ купалась, ╕ прала, ╕ голову мила. Та ось на роботу ╖╖ вдома чомусь брати не хот╕ли, минав час, вибачалися, мовляв, ╓ таке розпорядження: колишн╕х засланих не брати. Так ╕ пропрацювала сво╓ життя прибиральницею.
 На мо╓ запитання, як╕ емоц╕╖ викликав у не╖ в╕зит н╕мц╕в та ще й одразу п╕сля Дня Перемоги, Тамара Дем’ян╕вна сказала:
 - Голод, холод, все це проща╓ться. А ось ту чашку забути на можу. Мен╕ нав╕ть зда╓ться, що вони навмисне при╖хали почудувати над нами: як це нам все ж таки вдалося вижити?
 До розмови п╕дключився син Тамари Дем’ян╕вни Олександр Миколайович, теж ╕нвал╕д:
 - Звичайно, враження неоднозначн╕. Але якщо наш╕ соц╕альн╕ служби байдуж╕ до ╕нвал╕д╕в, ╕ ми не можемо дочекатись соц╕ального прац╕вника м╕сяцями, а тут приходять н╕мецьк╕ хлопц╕, по-справжньому миють п╕длогу. Як можна не бути ╖м вдячними? Т╕льки за╖кнешся про як╕сь проблеми, а вони не забули ╕ принесли бажане. Безкоштовно. А ви можете соб╕ таке уявити: Ден╕ сам сп╕к ╕ подарував для нас пир╕г!
 Уявити д╕йсно не просто, бо за цим - ╕ фантаз╕я, ╕ щире прагнення зробити сюрприз, порадувати людей (ледь не вирвалось слово «близьких»). Але ж ╕ не чужих. Хлопц╕, що вперше побували тут 5 рок╕в тому, завжди заходять в гост╕. А у одного з н╕мц╕в нав╕ть склалось враження, що Роберт розмовля╓ з р╕дною бабусею.
 Ось так╕, майже д╕ти, йшли колись з гвинт╕вками наперев╕с, а тепер йдуть з╕ швабрами ╕ не вважають це для себе принизливим, навпаки. Сам╕ обрали такий шлях, ╕ серед них за цей час - т╕льки одна д╕вчинка ╤нга.
 Олександр Миколайович продовжу╓ свою розпов╕дь:
 - Минулого разу нас в╕дв╕дували дуже ╕нтел╕гентн╕ люди: письменники, музиканти. Вони просили вибачення, клялися, що не брали жодно╖ участ╕ у во╓нних под╕ях.
А ц╕ останн╕ гост╕ поводилися трохи по-╕ншому, прохолодн╕ше.
 Тим не менше м╕сточки таки
прокладаються. ╤ для багатьох наших сп╕вв╕тчизник╕в, покинутих напризволяще р╕дною державою, гордувати не доводиться. Хоча ╕ не завжди в╕дбува╓ться те, про що зазнача╓ться в прес-рел╕з╕: «Воспоминания живых участников событий войны бесценны и трога-тельны» (себто доживаючих в стражданнях колишн╕х в’язн╕в фашистських табор╕в та ╖хн╕х гостей з Н╕меччини).
 А найб╕льша над╕я тут на молодь з незаплямованими руками ╕ серцями, що працю╓ в межах проекту школи волонтер╕в: «Мир для ╢вропи - ╢вропа для миру: мир в ╢вроп╕ - б╕ограф╕╖ як приклади ╓вропейсько╖ ╕стор╕╖».
 Кер╕вник «Кола друз╕в С╕мферополь - Хайдельберг» Любов ╢гор╕вна Зиско, яка ╓ автором проекту фонд «Пам’ять в╕дпов╕дальност╕ за майбутн╓», пам’ята╓ ╕ кращ╕ часи, коли допомога надходила з Хайдельберга сол╕дн╕ша. Це давало можлив╕сть оп╕кувати близько 300 колишн╕х в’язн╕в фашизму. Сьогодн╕ вже на третину скоротився ╕ штат прац╕вник╕в, а п╕сля виплати компенсац╕й дружба стала значно алегористичн╕шою, н╕ж ран╕ше. Та ось при╖хало 20 н╕мц╕в до С╕мферополя на чол╕ з Карлом Лаб╕цк╕ з неурядово╖ орган╕зац╕╖ «Акц╕╖ спокути - служба справ╕ миру» й з╕брали 255 ╓вро ╕ 2 тис. грн. та передали Центру, а надал╕ оф╕ц╕йне ф╕нансування буде ще зменшуватись.
 Але все ж таки ця дор╕жка дружби не ма╓ зарости травою. Було б добре, якби ╕ волонтери ╕з НКВДистських с╕мей та онуки вояк╕в УПА, переступивши через ус╕ забобони, п╕шли допомагати стареньким, яких д╕дус╕ мали колись за ворог╕в. Адже ж н╕мц╕ змогли. ╤ покаялися...
 
 
 На фото: гост╕ з Укра╖ни (серед них Т. Соколова) в╕дв╕дали нев╕льничий барак, в якому свого часу довелося жити...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2007 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4766

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков