Версiя для друку Обговорити в форумi

ТЕЛЕГРАМА В НОМЕР
 Дорогий Михайле Яковичу! Секретаріат Національної спілки письменників України сердечно вітає Вас зі світлим ювілеєм! З нетерпінням чекаємо Ваших нових талановитих творів во славу України. Зичимо козацького здоров’я і творчого довголіття. З роси і води Вам на многая і благая літа.
 Щиро ваші - Яворівський, Шкляр, Баранов, Багряна, Крим, Мовчан, Погрібний, Слабошпицький.
 * * *
 Уважаемый Михаил Яковлевич! В этот торжественный день примите искренние пожелания здоровья, неиссякаемой энергии, счастья, благополучия, творческих успехов. Пусть всё, задуманное Вами, сбудется, удача сопутствует всем Вашим начинаниям.
 Министр образования и науки АРК В. Лавров.
 
 
СЛОВО ДО ДЕПУТАТІВ
У парламенті у нас
Що не день - дебати,
Наче в школу,
в перший клас
Прийшли депутати.
Все, що діють - не туди,
Їх одне займає -
Хто кого пошле куди
Й перематюкає.
Депутати-найманці
Трудяться до поту,
Набивають гаманці
За таку роботу.
Та від їхніх од словес
Користі не густо -
Хоч батькуйтесь до небес,
В нас в кишенях пусто.
Вже не місяць і не два
Вчаться говорити,
Грають дяді у слова
Як маленькі діти.
Все, що роблять - не туди,
Їх одне займає -
Хто кого пошле куди
Й перематюкає.
То ж покайтесь, поки час,
За діла недбалі,
Бо народ наш, слуги мас,
Вас пошле ще далі!

Михайло ВИШНЯК.

 Михайло Вишняк – досвідчений вчений-філолог, доцент кафедри теорії та історії української літератури Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, літературний критик, поет, член Національної спілки письменників. 6 травня він відзначив свій ювілей – 70 річчя.
 Народився Михайло Якович Вишняк 1937 року в селищі Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області.
 У 1959 році закінчив мовно-літературний факультет Запорізького державного педінституту за спеціальністю «Українська мова, література, німецька мова». Працював у школі, був заступником директора, згодом поступив в аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України та успішно захистив дисертацію, присвячену дослідженню жанрової специфіки відомого українського поета Володимира Сосюри.
 В нашому університеті Михайло Вишняк працює з 1974 року. Вже тридцять років він викладає на кафедрі теорії та історії української літератури. Тридцять років плідної викладацької, наукової та творчої роботи.
 Михайло Якович досить активно займається науковою діяльністю. Він є одним із провідних учених, який досить ґрунтовно вивчає давню літературу, літературу двадцятого століття. Михайло Вишняк має численні публікації на сторінках періодичних видань - журналів, збірників, альманахів, газет. Останнім часом він друкує наукові праці, присвячені актуальним проблемам українського літературознавства, зокрема шевченкознавства, розвитку, специфіки ліричних, епічних, ліро-епічних жанрів та літературних портретів про В. Чумака, В. Еллана-Блакитного, М. Чернявського.
А нещодавно наш ювіляр випустив дуже цінний методичний посібник для школи «Патріотичне виховання учнів в процесі вивчення української мови та літератури в середній школі».
 Іноді просто дивуєшся неосяжному творчому потенціалу цієї людини. Він пише ніжні вірші, які вражають своєю мелодійністю та глибиною почуттів, зокрема такою є збірка «Все починається з любові» (2001). Але оспівуючи кохання, Михайло Вишняк не цурається і сатиричних віршів. Варто відмітити, що його сатира не стільки їдка, скільки приховує в собі теплу, м’яку по-смішку (збірка «Перо під ребро, або служба і дружба») (2003).
 Михайло Якович ніколи не зупиняється на досягнутому. Він намагається реалізувати себе в усьому, не оминає і громадського життя.
Є членом Національної спілки письменників України, відповідальним секретарем Кримської республіканської організації Національної спілки письменників України, членом редакційної ради газети “Литера-турный Крым” та членом Ради товариства “Україна – Світ”.
 Працювати з Михайлом Яковичем дуже цікаво і легко. Будучи його студенткою, магістром, тепер вже аспірантом, я постійно відкриваю в ньому щось нове. Людина-оптиміст, талановитий поет, про-відний вчений – цей ланцюжок можна продовжувати і продовжувати. Мені здається, роки для Вас, Михайле Яковичу, не межа, а навпаки - рух до самовдосконалення і творчої майстерності.
 В цей ювілейний день хочеться побажати Вам здоров’я, бо це базис життя, щастя як фінішної прямої Ваших намагань і реалізації всіх Ваших задумів.
 Ірина ТЕРЕХОВА,
аспірант кафедри теорії та історії української літератури ТНУ ім. В. І. Вернадського.

МИХАЙЛЕ ЯКОВИЧУ, наш шановний!
Дозвольте з ювілеєм привітати Вас!
Вам личить сивина,
Що памороззю голову прикрила,
 І зморшка на чолі,
Що в’їлася ще з молодечих літ.
Все поспіхом – працюємо, вчимо, навчаємось.
І зупиняє час
Ваш лагідно-турботливий: «Привіт!»
Є в ньому щось від дружньої розмови,
поважних бесід друга-мудреця,
довірливо-життєвих настанов отця.
Хай 70 не принесе Вам втоми
Хай посмішка не сходить із лиця!
Марія БАГРІЙ,
асистент кафедри теорії та історії української літератури Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

ВИШНЯКА Михайла Яковича щиро вітаємо з 70-річчям!
Бажаємо щастя,
добра і тепла,
хай будуть достаток
і гарні діла.
У щасливій вашій хаті,
Щоби ви були багаті!
А ще вам бажаєм,
Щоб ви не хворіли,
Душею і серцем
 були молоді!
До рідного краю
 любов’ю горіли
І щастя творили
 на рідній землі.
В. П. КОВАЛЕНКО,
учитель-методист «Школи-ліцею» № 3.
м. Сімферополь.

НАСНАГИ, ЗДОРОВ’Я, УСПІХІВ!
 Михайло Вишняк – оригінальний поет-гуморист, який успішно продовжує традиції Остапа Вишні. Його перу належить чимало байок, епіграм, які знані в народі, спрямованих на утвердження здорової національної моралі і осуд всього того, що не сприяє розвиткові свідомості народу. Як педагог Михайло Якович пройшов велику школу, формуючись як вчитель, а потім як викладач у вищих навчальних закладах. Він був завучем середньої школи, потім викладачем, доцентом кафедри української мови та літератури.
 Його дисертація «Жанрові особливості творчості В. Сосюри» вперше в українському літературознавстві акцентує на новаторстві поета, який був не тільки реалістом, але й модерністом, який утверджував ідеологію самовизначення українського народу. Праця зробила вагомий внесок в сучасне сосюрознавство та теорію розвитку ліричних жанрів української поезії ХХ ст.
 Михайло Якович працює доцентом, завідував кафедрою української літератури, яку згодом перейменували в кафедру теорії та історії української літератури.
 Михайло Вишняк як поет пише ліричні вірші, видає збірки гуморесок, нарисів, епіграм про друзів. Як член Національної спілки письменників України він вболіває за долю теперішньої Вітчизни.
 Великий трудовий, педагогічний, поетичний, науковий внесок М. Вишняка у розвиток українського літературознавства і культури має неабияку вагомість, сприяє їх піднесенню та утвердженню.
 Отож побажаємо нашому колезі творчої наснаги, здоров’я, успіхів на ниві поетичній та науковій.
 Петро КИРИЧОК,
 доктор філологічних наук, професор кафедри теорії та історії української літератури Таврійського національно університету ім. В. І. Вернадського.
 
ПІСНЯ ПРО КРИМ

І далеко, і близько,
І у сні, й наяву,
О, земля моя кримська,
Я тобою живу.
Твоя слава незгасна
Із століть постає...
Ти минуле й сучасне,
І майбутнє моє.
Ти для мене як подих,
Коли падаєш ниць.
Ти для мене як води
З кришталевих криниць.
Твої гори в зеніті
Й моря сяйна блакить...
Хіба можна тут жити
І тебе не любить?!
Тут на кожному кроці
Скільки чарів і див...
Тут в щасливому році
Свою долю зустрів.
Чи далеко, чи близько
Ти як серцю розмай,
О, земле моя кримська,
О, чарівний мій край.
То ж дзвени, моя рима,
Знов освідчуйся й знов,
Синьозорий мій Криме,
Моя вічна любов.

МАМИНА ВИШНЯ

Все життя в дорозі,
Все до тебе йду,
Вишня на порозі
В маминім саду.
Мамо, рідна нене,
Ти пробач мені,
Що стрічала мене
Більше уві сні.
Ягоди червонять
Сонячним теплом,
Китицями дзвонять
В мамине вікно.
Мамо, рідна нене,
Ти пробач мені,
Що стрічала мене
Більше уві сні.
Все життя в дорозі...
В скронях сивина...
Вишня на порозі
З вічністю єдна.
Мамо, рідна нене,
Ти пробач мені,
Що стрічала мене
Більше уві сні.
І хоч всохне вишня -
Це закон буття,
Та лишиться пісня
Вічна, як життя.
* * *
Утопають сади у цвіту,
І на серці від сонця весніє...
Все життя я до тебе іду,
Квіте мій, золота моя мріє.
Ти ночами наснилась мені,
Образ твій, як зоря, пломеніє...
Йду до тебе крізь ночі і дні,
Ти моя Беатрічче, Маріє...
Скільки літ квітували сади,
Туманіло навколо від цвіту.
Я у долі благав: «О, прийди!»
Та, на жаль, ні вістей, ні привіту.
Знов земля утопає в цвіту,
Оживають на серці надії.
Я тебе, моя радість, знайду,
Бо весною збуваються мрії.

СТЕЖИНА ДО ОТЧОГО ДОМУ

Є в світі багато доріг
І звіданих й ще невідомих,
Та сама дорожча із них -
Стежина до отчого дому.
Вона як Антею земля
Дає нам наснагу і сили,
Вона нашу путь окриля
І кожного робить щасливим.
Життя в круговерті мина -
То зимно, то знов квітнуть вишні...
Безгрішних на світі нема,
Усі ми по своєму грішні.
Стежина ж ота як маяк,
Вона нам серця зогріває,
Без неї не можна ніяк,
Вона нас на світі тримає.
В турботах великих
 й малих
Ненавидим, дружим,
 кохаєм,
Та, мабуть,
 найбільшим є гріх
Коли ми її забуваєм.

Михайло ВИШНЯК.

АНОНС! Михайлу Вишняку - 70! Авторську радіопрограму А. Петрової «Два кольори», присвячену ювіляру, слухайте у п`ятницю, 11 травня (Кримське радіо, поч. о 20.00).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 11.05.2007 > Тема "Українці мої..."