"Кримська Свiтлиця" > #19 за 11.05.2007 > Тема "Українці мої..."
#19 за 11.05.2007
МИХАЙЛУ ВИШНЯКУ – 70!
ТЕЛЕГРАМА В НОМЕР Дорогий Михайле Яковичу! Секретар╕ат Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни сердечно в╕та╓ Вас з╕ св╕тлим юв╕ле╓м! З нетерп╕нням чека╓мо Ваших нових талановитих твор╕в во славу Укра╖ни. Зичимо козацького здоров’я ╕ творчого довгол╕ття. З роси ╕ води Вам на многая ╕ благая л╕та. Щиро ваш╕ - Явор╕вський, Шкляр, Баранов, Багряна, Крим, Мовчан, Погр╕бний, Слабошпицький. * * * Уважаемый Михаил Яковлевич! В этот торжественный день примите искренние пожелания здоровья, неиссякаемой энергии, счастья, благополучия, творческих успехов. Пусть всё, задуманное Вами, сбудется, удача сопутствует всем Вашим начинаниям. Министр образования и науки АРК В. Лавров. СЛОВО ДО ДЕПУТАТ╤В У парламент╕ у нас Що не день - дебати, Наче в школу, в перший клас Прийшли депутати. Все, що д╕ють - не туди, ╥х одне займа╓ - Хто кого пошле куди Й перематюка╓. Депутати-найманц╕ Трудяться до поту, Набивають гаманц╕ За таку роботу. Та в╕д ╖хн╕х од словес Корист╕ не густо - Хоч батькуйтесь до небес, В нас в кишенях пусто. Вже не м╕сяць ╕ не два Вчаться говорити, Грають дяд╕ у слова Як маленьк╕ д╕ти. Все, що роблять - не туди, ╥х одне займа╓ - Хто кого пошле куди Й перематюка╓. То ж покайтесь, поки час, За д╕ла недбал╕, Бо народ наш, слуги мас, Вас пошле ще дал╕!
Михайло ВИШНЯК.
Михайло Вишняк – досв╕дчений вчений-ф╕лолог, доцент кафедри теор╕╖ та ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету ╕м. В. ╤. Вернадського, л╕тературний критик, поет, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в. 6 травня в╕н в╕дзначив св╕й юв╕лей – 70 р╕ччя. Народився Михайло Якович Вишняк 1937 року в селищ╕ Новомикола╖вка Новомикола╖вського району Запор╕зько╖ област╕. У 1959 роц╕ зак╕нчив мовно-л╕тературний факультет Запор╕зького державного пед╕нституту за спец╕альн╕стю «Укра╖нська мова, л╕тература, н╕мецька мова». Працював у школ╕, був заступником директора, згодом поступив в асп╕рантуру ╤нституту л╕тератури ╕м. Т. Г. Шевченка Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни та усп╕шно захистив дисертац╕ю, присвячену досл╕дженню жанрово╖ специф╕ки в╕домого укра╖нського поета Володимира Сосюри. В нашому ун╕верситет╕ Михайло Вишняк працю╓ з 1974 року. Вже тридцять рок╕в в╕н виклада╓ на кафедр╕ теор╕╖ та ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури. Тридцять рок╕в пл╕дно╖ викладацько╖, науково╖ та творчо╖ роботи. Михайло Якович досить активно займа╓ться науковою д╕яльн╕стю. В╕н ╓ одним ╕з пров╕дних учених, який досить ╜рунтовно вивча╓ давню л╕тературу, л╕тературу двадцятого стол╕ття. Михайло Вишняк ма╓ численн╕ публ╕кац╕╖ на стор╕нках пер╕одичних видань - журнал╕в, зб╕рник╕в, альманах╕в, газет. Останн╕м часом в╕н друку╓ науков╕ прац╕, присвячен╕ актуальним проблемам укра╖нського л╕тературознавства, зокрема шевченкознавства, розвитку, специф╕ки л╕ричних, еп╕чних, л╕ро-еп╕чних жанр╕в та л╕тературних портрет╕в про В. Чумака, В. Еллана-Блакитного, М. Чернявського. А нещодавно наш юв╕ляр випустив дуже ц╕нний методичний пос╕бник для школи «Патр╕отичне виховання учн╕в в процес╕ вивчення укра╖нсько╖ мови та л╕тератури в середн╕й школ╕». ╤нод╕ просто диву╓шся неосяжному творчому потенц╕алу ц╕╓╖ людини. В╕н пише н╕жн╕ в╕рш╕, як╕ вражають сво╓ю мелод╕йн╕стю та глибиною почутт╕в, зокрема такою ╓ зб╕рка «Все почина╓ться з любов╕» (2001). Але осп╕вуючи кохання, Михайло Вишняк не цура╓ться ╕ сатиричних в╕рш╕в. Варто в╕дм╕тити, що його сатира не ст╕льки ╖дка, ск╕льки прихову╓ в соб╕ теплу, м’яку по-см╕шку (зб╕рка «Перо п╕д ребро, або служба ╕ дружба») (2003). Михайло Якович н╕коли не зупиня╓ться на досягнутому. В╕н намага╓ться реал╕зувати себе в усьому, не омина╓ ╕ громадського життя. ╢ членом Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, в╕дпов╕дальним секретарем Кримсько╖ республ╕кансько╖ орган╕зац╕╖ Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, членом редакц╕йно╖ ради газети “Литера-турный Крым” та членом Ради товариства “Укра╖на – Св╕т”. Працювати з Михайлом Яковичем дуже ц╕каво ╕ легко. Будучи його студенткою, маг╕стром, тепер вже асп╕рантом, я пост╕йно в╕дкриваю в ньому щось нове. Людина-оптим╕ст, талановитий поет, про-в╕дний вчений – цей ланцюжок можна продовжувати ╕ продовжувати. Мен╕ зда╓ться, роки для Вас, Михайле Яковичу, не межа, а навпаки - рух до самовдосконалення ╕ творчо╖ майстерност╕. В цей юв╕лейний день хочеться побажати Вам здоров’я, бо це базис життя, щастя як ф╕н╕шно╖ прямо╖ Ваших намагань ╕ реал╕зац╕╖ вс╕х Ваших задум╕в. ╤рина ТЕРЕХОВА, асп╕рант кафедри теор╕╖ та ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури ТНУ ╕м. В. ╤. Вернадського.
МИХАЙЛЕ ЯКОВИЧУ, наш шановний! Дозвольте з юв╕ле╓м прив╕тати Вас! Вам личить сивина, Що памороззю голову прикрила, ╤ зморшка на чол╕, Що в’╖лася ще з молодечих л╕т. Все посп╕хом – працю╓мо, вчимо, навча╓мось. ╤ зупиня╓ час Ваш лаг╕дно-турботливий: «Прив╕т!» ╢ в ньому щось в╕д дружньо╖ розмови, поважних бес╕д друга-мудреця, дов╕рливо-житт╓вих настанов отця. Хай 70 не принесе Вам втоми Хай посм╕шка не сходить ╕з лиця! Мар╕я БАГР╤Й, асистент кафедри теор╕╖ та ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету ╕м. В. ╤. Вернадського.
ВИШНЯКА Михайла Яковича щиро в╕та╓мо з 70-р╕ччям! Бажа╓мо щастя, добра ╕ тепла, хай будуть достаток ╕ гарн╕ д╕ла. У щаслив╕й ваш╕й хат╕, Щоби ви були багат╕! А ще вам бажа╓м, Щоб ви не хвор╕ли, Душею ╕ серцем були молод╕! До р╕дного краю любов’ю гор╕ли ╤ щастя творили на р╕дн╕й земл╕. В. П. КОВАЛЕНКО, учитель-методист «Школи-л╕цею» № 3. м. С╕мферополь.
НАСНАГИ, ЗДОРОВ’Я, УСП╤Х╤В! Михайло Вишняк – ориг╕нальний поет-гуморист, який усп╕шно продовжу╓ традиц╕╖ Остапа Вишн╕. Його перу належить чимало байок, еп╕грам, як╕ знан╕ в народ╕, спрямованих на утвердження здорово╖ нац╕онально╖ морал╕ ╕ осуд всього того, що не сприя╓ розвитков╕ св╕домост╕ народу. Як педагог Михайло Якович пройшов велику школу, формуючись як вчитель, а пот╕м як викладач у вищих навчальних закладах. В╕н був завучем середньо╖ школи, пот╕м викладачем, доцентом кафедри укра╖нсько╖ мови та л╕тератури. Його дисертац╕я «Жанров╕ особливост╕ творчост╕ В. Сосюри» вперше в укра╖нському л╕тературознавств╕ акценту╓ на новаторств╕ поета, який був не т╕льки реал╕стом, але й модерн╕стом, який утверджував ╕деолог╕ю самовизначення укра╖нського народу. Праця зробила вагомий внесок в сучасне сосюрознавство та теор╕ю розвитку л╕ричних жанр╕в укра╖нсько╖ поез╕╖ ХХ ст. Михайло Якович працю╓ доцентом, зав╕дував кафедрою укра╖нсько╖ л╕тератури, яку згодом перейменували в кафедру теор╕╖ та ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури. Михайло Вишняк як поет пише л╕ричн╕ в╕рш╕, вида╓ зб╕рки гуморесок, нарис╕в, еп╕грам про друз╕в. Як член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни в╕н вбол╕ва╓ за долю тепер╕шньо╖ В╕тчизни. Великий трудовий, педагог╕чний, поетичний, науковий внесок М. Вишняка у розвиток укра╖нського л╕тературознавства ╕ культури ма╓ неабияку вагом╕сть, сприя╓ ╖х п╕днесенню та утвердженню. Отож побажа╓мо нашому колез╕ творчо╖ наснаги, здоров’я, усп╕х╕в на нив╕ поетичн╕й та науков╕й. Петро КИРИЧОК, доктор ф╕лолог╕чних наук, професор кафедри теор╕╖ та ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури Тавр╕йського нац╕онально ун╕верситету ╕м. В. ╤. Вернадського. П╤СНЯ ПРО КРИМ
╤ далеко, ╕ близько, ╤ у сн╕, й наяву, О, земля моя кримська, Я тобою живу. Твоя слава незгасна ╤з стол╕ть поста╓... Ти минуле й сучасне, ╤ майбутн╓ мо╓. Ти для мене як подих, Коли пада╓ш ниць. Ти для мене як води З кришталевих криниць. Тво╖ гори в зен╕т╕ Й моря сяйна блакить... Х╕ба можна тут жити ╤ тебе не любить?! Тут на кожному кроц╕ Ск╕льки чар╕в ╕ див... Тут в щасливому роц╕ Свою долю зустр╕в. Чи далеко, чи близько Ти як серцю розмай, О, земле моя кримська, О, чар╕вний м╕й край. То ж дзвени, моя рима, Знов осв╕дчуйся й знов, Синьозорий м╕й Криме, Моя в╕чна любов.
МАМИНА ВИШНЯ
Все життя в дороз╕, Все до тебе йду, Вишня на пороз╕ В мамин╕м саду. Мамо, р╕дна нене, Ти пробач мен╕, Що стр╕чала мене Б╕льше ув╕ сн╕. Ягоди червонять Сонячним теплом, Китицями дзвонять В мамине в╕кно. Мамо, р╕дна нене, Ти пробач мен╕, Що стр╕чала мене Б╕льше ув╕ сн╕. Все життя в дороз╕... В скронях сивина... Вишня на пороз╕ З в╕чн╕стю ╓дна. Мамо, р╕дна нене, Ти пробач мен╕, Що стр╕чала мене Б╕льше ув╕ сн╕. ╤ хоч всохне вишня - Це закон буття, Та лишиться п╕сня В╕чна, як життя. * * * Утопають сади у цв╕ту, ╤ на серц╕ в╕д сонця весн╕╓... Все життя я до тебе ╕ду, Кв╕те м╕й, золота моя мр╕╓. Ти ночами наснилась мен╕, Образ тв╕й, як зоря, пломен╕╓... Йду до тебе кр╕зь ноч╕ ╕ дн╕, Ти моя Беатр╕чче, Мар╕╓... Ск╕льки л╕т кв╕тували сади, Туман╕ло навколо в╕д цв╕ту. Я у дол╕ благав: «О, прийди!» Та, на жаль, н╕ в╕стей, н╕ прив╕ту. Знов земля утопа╓ в цв╕ту, Оживають на серц╕ над╕╖. Я тебе, моя рад╕сть, знайду, Бо весною збуваються мр╕╖.
СТЕЖИНА ДО ОТЧОГО ДОМУ
╢ в св╕т╕ багато дор╕г ╤ зв╕даних й ще нев╕домих, Та сама дорожча ╕з них - Стежина до отчого дому. Вона як Антею земля Да╓ нам наснагу ╕ сили, Вона нашу путь окриля ╤ кожного робить щасливим. Життя в круговерт╕ мина - То зимно, то знов кв╕тнуть вишн╕... Безгр╕шних на св╕т╕ нема, Ус╕ ми по сво╓му гр╕шн╕. Стежина ж ота як маяк, Вона нам серця зогр╕ва╓, Без не╖ не можна н╕як, Вона нас на св╕т╕ трима╓. В турботах великих й малих Ненавидим, дружим, коха╓м, Та, мабуть, найб╕льшим ╓ гр╕х Коли ми ╖╖ забува╓м.
Михайло ВИШНЯК.
АНОНС! Михайлу Вишняку - 70! Авторську рад╕опрограму А. Петрово╖ «Два кольори», присвячену юв╕ляру, слухайте у п`ятницю, 11 травня (Кримське рад╕о, поч. о 20.00).
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 11.05.2007 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4747
|