Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3382)
З потоку життя (6597)
Душі криниця (3569)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1518)
Урок української (993)
"Білі плями" історії (1688)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
9 жовтня у С╕мферопол╕, в Кримськ╕й ун╕версальн╕й науков╕й б╕бл╕отец╕ ╕м. ╤. Я. Франка, в╕дбувся...


«ФРАНКО» ╤З АМЕРИКИ
В Музе╖ укра╖нсько╖ д╕аспори в Ки╓в╕ продовжу╓ експонуватися виставка «Нью-Йорк –...


ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ: РОМАНТИК ТА ╤ДЕАЛ╤СТ
╤м’я Олега Ольжича (1907-1944) – в╕домого пол╕тичного д╕яча, державника, нац╕онал╕ста...


ЗНАКОВИЙ ПОЕТ РОЗСТР╤ЛЯНО╥ ЕПОХИ
7 вересня минуло 110 рок╕в в╕д дня народження знакового укра╖нського поета Михайла Пронченка.


З ЮВ╤ЛЕ╢М!
Цього тижня наша кримська землячка, поетеса, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 04.05.2007 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 04.05.2007
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ - САН╤ТАРНИЙ БАТЬКО ЯЛТИ

3 ТРАВНЯ МИНУЛО 134 РОКИ В╤Д ДНЯ СМЕРТ╤ С. В. РУДАНСЬКОГО (1834 - 1873)

 Хоча перша згадка про Ялту (тод╕ називалась Джал╕тою) сяга╓ 1154 року, вона ще довго залишалась звичайним рибацьким селом. Лише 15 кв╕тня 1838 р. (за старим стилем), тобто за 23 роки до при╖зду сюди л╕каря й поета Степана Руданського, Ялта ста╓ м╕стом.
 Незадовго до зак╕нчення Петербурзько╖ медико-х╕рург╕чно╖ академ╕╖ у червн╕ 1861 р. Степан зверта╓ться до ╖╖ кер╕вництва з проханням надати йому роботу на п╕вдн╕ в зв’язку з хрон╕чним захворюванням легень - туберкульозом: дались взнаки холодн╕ й голодн╕ роки навчання в Петербурз╕. У в╕рш╕ «Студент», написаному С. Руданським у 1858 р., чита╓мо:

 ╤ направо - стар╕й баб╕
 Смерть п╕дпису╓ патент,
 А нал╕во - без коп╕йки
 Б’╓ться з нуждою студент.
 Зима люта. В╕тер свище,
 Сн╕г по в╕кнах брязкотить;
 Мороз душу об╕йма╓,
 Мороз т╕ло каменить.
 А у хат╕ на постел╕
 У сурдут╕ ╕ плащу
 Сидить студент медицини
 Другий м╕сяць без борщу.

 З направленням на роботу молодому л╕карю допом╕г один ╕з професор╕в академ╕╖ - С. П. Ботк╕н, який ╕ л╕кував С. Руданського. Степан ╖де до Ялти. Вперше на кримську землю С. Руданський ступив у к╕нц╕ жовтня 1861 р. Зда╓ться, передчував, що на нього чека╓ попереду. У сво╓му щоденнику в╕д 1 вересня 1861 р. занотову╓: «А чим-то полудень мене пораду╓? Чи син╓ море мене загарту╓, чи, може, ╕знов ╕ржею покри╓, сточить, обезсилить? А Кримськ╕╖ гори чи новим здоровлям, чи гробом над╕лять?»
 М╕сто вразило л╕каря антисан╕тар╕╓ю: постоял╕ двори брудн╕, нер╕дко сюди виливали поми╖, викидали нечистоти, не було лазн╕, громадських вбиралень, базар необлаштований, продавцям байдуже до власно╖ г╕г╕╓ни, продукти харчування продавали з воз╕в, ╕з земл╕, часто вони були неяк╕сними, з╕псованими, особливо це стосувалось риби ╕ морепродукт╕в.
 М╕ська л╕карня справила на С. Руданського гн╕тюче враження: прим╕щення досить старе, т╕сне, п╕вн╕чна ст╕на, практично, не просихала через дощ╕. Штат л╕карн╕ складався з л╕каря, фельдшера, кухарки-прачки, служника-дв╕рника. Мала л╕карня всього дв╕ к╕мнати для хворих чолов╕к╕в, ж╕нок л╕кували в домашн╕х умовах. Бракувало л╕к╕в, обладнання, медично╖ л╕тератури. З ╕нструмент╕в було лише два набори: х╕рург╕чний ╕ фельдшерський, акушерського ж не було.
 С. Руданський вперше порушу╓ питання про л╕кування ж╕нок в умовах стац╕онару, розробля╓ проект перебудови Ялтинсько╖ л╕карн╕. Розум╕ючи, що запорука здоров’я у дотриманн╕ сан╕тарно-г╕г╕╓н╕чних норм, л╕кар одразу ж по при╖зд╕ пропону╓ створити в м╕ст╕ сан╕тарний орган, який би проводив нагляд за благоустро╓м ╕ сан╕тарним станом у м╕ст╕ - фактично заснову╓ в Ялт╕ сан╕тарну службу, сприя╓ побудов╕ у м╕ст╕ водогону, канал╕зац╕╖, орган╕зову╓ пожежну службу. С. Руданський ста╓ пост╕йним членом ялтинсько╖ сан╕тарно╖ ком╕с╕╖, секретарем ком╕тету з питань благоустрою. На зас╕даннях м╕сько╖ управи л╕кар пост╕йно порушував питання про пол╕пшення сан╕тарного стану Ялти.
 Нин╕ на фасад╕ будинку сан╕тарно-еп╕дем╕олог╕чно╖ служби, що на вулиц╕ С. Ру-данського (поряд з╕ школою-г╕мназ╕╓ю № 15), ╓ мемо-р╕альна дошка з написом: «Видатний укра╖нський поет ╕ л╕кар Степан Руданський заснував у 1861 роц╕ сан╕тарну службу в м. Ялта».
 У цьому ж роц╕ л╕кар заснову╓ ще й першу ветеринарну л╕карню в м╕ст╕. Про це також засв╕дчу╓ пам’ятна дошка на будинку управл╕ння ветеринарно╖ медицини. Фактично, Степан Васильович став першим штатним л╕карем Ялти ╕ одержував платню лише за цю посаду, хоча доводилось працювати ╕ першим сан╕тарним, ветеринарним, пов╕товим, карантинним л╕карем, зав╕дувати л╕карняною ╕ господарчою частинами в Ялтинському л╕карняному в╕дд╕ленн╕.
 У 1864 р. земською реформою введен╕ земства. Виника╓ земська медицина як д╕льнична форма обслуговування с╕льського населення. С. Руданський ста╓ ще й першим земським л╕карем.
 Зарплатня м╕ського л╕каря невелика - 200 рубл╕в, життя в Ялт╕ дороге. Приватна практика статк╕в не приносила - б╕дних Руданський л╕кував за власний рахунок. Восени 1863 р. його запросили на посаду л╕каря в ма╓тках князя Воронцова ╕з зароб╕тною платою в 300 рубл╕в з умовою, щоб за власний рахунок л╕кар ╖здив до хворих в Массандру, Алупку, Ай-Дан╕ль.
 Здавалось, к╕нець злидням настав. До свого брата Григор╕я 17 вересня 1863 р. Степан пише: «К╕нчилось уже (не знаю т╕льки чи надовго) мо╓ тридцятил╕тн╓ голодування. Добився я таки економ╕╖ Воронцова, ╕, окр╕м жалування (200), маю ╕ще в р╕к 300 карбованц╕в, ╕ того - 500, ╕ я вже зможу каждий день св╕й об╕д мати. ╤ т╕льки то, що об╕д, а вечер╕ ╕ще за с╕╖ грош╕ мати не зможу - отакая-то проклята Ялта. Н╕, не проклята, хороша вона, псяюха, та дорого жити». Рад╕сть була передчасною - в р╕к С. Руданський отримував 250 рубл╕в.
 На час при╖зду л╕каря до Ялти тут мешкало близько 1000 душ населення. З середини 60-х рок╕в сюди, як до курортного м╕ста, при╖здили не лише з ус╕х к╕нц╕в Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, а й з-за кордону. Були також ╕ зароб╕тчани. При╖ждж╕ завозили р╕зн╕ ╕нфекц╕йн╕ захворювання - на той час не було над╕йного сан╕тарного кордону. Потр╕бно було швидко й опера-тивно вживати заход╕в, щоб запоб╕гти розповсюдженню заразних захворювань.
 Про те, що сан╕тарний стан Ялти був дуже далеким в╕д ╕деального, св╕дчать зв╕ти л╕каря Руданського за р╕зн╕ роки. Степан Руданський передбачав поширення в м╕ст╕ венеричних хвороб у зв’язку з в╕дкриттям в Ялт╕ публ╕чного будинку. Говорив про необх╕дн╕сть вид╕лити одну к╕мнату для венеричних хворих, щоб в╕докремити ╖х в╕д хворих загальними захворюваннями.
 У р╕чному зв╕т╕ м╕ського л╕каря за 1863 р. д╕зна╓мось, що хворих венеричними хворобами було 9. «...Причиною появления этой болезни, которой в Ялте почти никогда не бывало, были, как оказалось, ливадийские солдаты, которые в продолжении этого года два раза приходили в Ливадию для работы, а один раз для почетного караула царской фамилии», - пише л╕кар.
 З╕ зв╕т╕в С. Руданського д╕-зна╓мось, що до П╕вденного берега Криму щор╕чно при╖здило в╕д 100 до 200 ╕ б╕льше душ, особливо п╕д час при╖зду в Л╕вад╕ю царсько╖ с╕м’╖.
 У 2-╕й половин╕ Х╤Х ст. Ялта як морський порт ╕ курортне м╕сто ╕нтенсивно розбудову╓ться. Розбудова м╕ста пов’язана з ╕менем в╕домого арх╕тектора Карла ╤вановича Ешл╕мана, приятеля С. Руданського, який довгий час був головним арх╕тектором П╕вденного берега Криму. Вони й похован╕ на одному цвинтар╕ на Пол╕кур╕вському пагорб╕.
 Досл╕джуючи арх╕в Агатангела Кримського, правнучатий плем╕нник С. Руданського, теж л╕кар, п╕дполковник Олекс╕й Васильович Боржковський (див. фото) натрапив на чернетку свого пращура в╕д 16 березня 1869 р. - проект побудови нового базару в Ялт╕.
 Саме Степану Васильовичу губернатор Криму в 1869 р. доруча╓ скласти статут акц╕онерно╖ компан╕╖ на побудову в Ялт╕ нового базару б╕ля гирла р╕чки Дерикойки. Губернатор висунув сво╖ м╕ркування з цього приводу - за його проектом м╕ський базар варт╕стю в 5000 крб. мали збудувати за рахунок м╕ста. Оск╕льки м╕сто таких кошт╕в не мало, то пропонувалось отримати належну суму в╕д оренди крамничок («лавочек») строком на 15 рок╕в при щор╕чн╕й виплат╕ за них 500 крб. Основним джерелом поповнення м╕сько╖ скарбниц╕ був базар, ╕ ц╕лих 15 рок╕в скарбниця поповнювалася б виключно за рахунок громадян. За 15 рок╕в крамнички через тривалу безгосподарську експлуатац╕ю стали б непридатними для подальшого використання. Староста м╕ста висунув свою пропозиц╕ю: взяти кредит у Херсонському банку в розм╕р╕ 5000 крб. п╕д процент. Всього за с╕м рок╕в потр╕бно було б виплатити 6 654 крб. Повернути кошти передбачалось з прибутку в╕д здач╕ в оренду крамничок - 1000 крб. щор╕чно. С. Руданський у сво╓му запропонованому статут╕ акц╕онерно╖ компан╕╖ строк сплати кредиту зменшив до 3 - 4-х рок╕в, за рахунок тимчасового, на 2 - 3 роки зб╕льшення в╕д 1 до 2% податку з майна господаря. У винагороду ялтинц╕ через 3 - 4 роки матимуть власну м╕цну споруду базару, а м╕сто - головне джерело прибутку, не менш н╕ж 1,5 тис. крб. на р╕к. Степан Руданський написав аргументоване, переконливе звернення до громадян м╕ста про доц╕льн╕сть прийняття в його редакц╕╖ статуту акц╕онерного товариства для побудови нового базару. Гострий розум, певний досв╕д, ум╕ння переконувати зробили сво╓ - пропозиц╕ю л╕каря громадяни прийняли.
 У зв’язку з деф╕цитом земельних площ в Ялт╕, у гирл╕ р╕чки Дерикойки на сваях збудували платформу, на як╕й розм╕стилось близько 20 яток. Деревоточини та повен╕ руйнували дерев’ян╕ споруди. Щороку платформу ремонтували, а базар переносили на л╕вий берег р╕чки, в так звану «хорошую пустошь» - земл╕ графа Мордвинова. В Ялт╕ на цьому м╕ст╕ нин╕ розташований речовий ринок. Клаптик власно╖ земл╕ Степан Руданський в╕дда╓ м╕сту п╕д забудову фонтану з резервуарами.
 Читаючи послужний список л╕каря, складений 1870 р., д╕зна╓мось, що Руданський не бував у в╕дпустках. ╢диний л╕кар у м╕ст╕, щиросердний ╕ в╕дпов╕дальний, не наважувався залишати хворих, особливо в л╕тн╕й сезон. Справжн╕й фах╕вець ╕ громадський д╕яч С. Руданський вс╕ляко в╕дстоював права простого люду, чим заслужив повагу серед населення. Л╕кар ста╓ почесним громадянином Ялти, у 1867 р. його обрано почесним
мировим суддею С╕мферопольсько-Ялтинсько╖ ╕ Керченсько╖ округи. У 1869 р. за розвиток земсько╖ медицини С. Руданського нагороджено орденом Стан╕слава ╤╤╤ ступеня, присво╓но чин колезького асесора, нагороджено годинником ф╕рми «Павло Буре». Довго той годинник був с╕мейною рел╕кв╕╓ю Боржковських (р╕д ╕де по л╕н╕╖ р╕дно╖ сестри Степана Ольги).
 Наступн╕ роки аж до само╖ смерт╕ не принесли Руданському н╕чого вт╕шного, окр╕м великих непри╓мностей по служб╕, хоча й штат медичних прац╕вник╕в розширився, ╕, здавалося б, мало настати полегшення.
 Михайло Комаров, визначний укра╖нський б╕бл╕ограф ╕ громадський д╕яч, у сво╓му б╕ограф╕чному нарис╕ «Степан Васильович Руданський» писав: «При╖хав, бачте, в Ялту новий л╕кар: як л╕кар - добрий, але дуже негарний як людина. Побачив в╕н, що л╕кар Руданський сто╖ть у нього на дороз╕; не да╓ йому одному орудувати. Чого ж довго думати? Чи то багато треба, щоб з╕пхнути з дороги ╕ не такого чолов╕ка, як тихий ╕ зовс╕м недотепний огризатися Руданський? ╤ почав той робити всяк╕ пакост╕ сво╓му названому ворогов╕...»
 1872 року вл╕тку засуха, сухов╕╖, спека охопили п╕вденно-зах╕дну частину Укра╖ни, розпочалась еп╕дем╕я холери в Бессараб╕╖, на Херсонщин╕, в Тавр╕╖, д╕йшла й до Ялти. С. Руданський, як м╕ський л╕кар ╕ пост╕йний член сан╕тарно╖ ком╕с╕╖, доклада╓ вс╕х зусиль для боротьби з холерою.
 М. Комаров писав: «Як т╕льки прийшла чутка про холеру, начальство зразу же звел╕ло зробити карантин ╕ держати в н╕м кожне судно, яке допливе до Ялти. Порядкував же тод╕ пограничною стражею н╕мець Л-де. Цей н╕мець не любив Руданського за те, що, мовляв, «городський л╕кар глузу╓ над ним», бо язичок у Руданського не в дор╕кання пок╕йнику скажемо - був таки гостренький!... Л-де п╕шов до гр. К. та, видно, добре очорнив перед ним Руданського, що буц╕м-то в╕н ╕ служби не справля╓, ╕ н╕ за чим не дивиться, ╕ д╕ла робити не хоче, а найб╕льш, мовляв, не слуха╓ приказу ╕ не хоче наглядати тих суден, що в карантин╕... Одно слово, набрехав повний м╕х. Начальство «пойняло йому в╕ри».
 Пл╕тки росли як гриби п╕сля дощу. ╤ що, мовляв, Руданський, користуючись службовим становищем, дозволив в’╖хати в Ялту як╕йсь пасажирц╕ з дочкою, буц╕м-то хворих на холеру, ╕ що це спричинило еп╕дем╕ю. ╤ що Руданський при виконанн╕ службових обов’язк╕в упав, бо був п’яним. Насправд╕ ж Степан Васильович сам перехвор╕в холерою, був ще досить слабким, почувався недобре. П╕сля огляду грецького пароходу, замучений спекою, почувся зле ╕ втратив св╕дом╕сть.
 Цькування, пл╕тки й доноси сипались на людину, що сумл╕нно, безкорисливо ╕ добросов╕сно виконувала службов╕ й громадянськ╕ обов’язки. Власне, вже йшлося про шматок хл╕ба».
 Що й казати, х╕ба мало нажив С. Руданський ворог╕в у Ялт╕? Неп╕дкупний ╕ принциповий, дбаючи про здоров’я населення, не йшов на компром╕с ╕з купцями, боровся з порушниками сан╕тарного стану. З╕грали не останню роль ╕ демократичн╕ погляди, його добр╕ в╕дносини з р╕зночинною ╕нтел╕генц╕╓ю, любов до Укра╖ни, укра╖нсько╖ мови. А цього не прощали. Згадаймо Валу╓вський циркуляр 1863 р. На С. Руданського сипались доноси та╓мних агент╕в. Генерал-губернатор краю Коцебу вир╕шив перевести л╕каря до Бердянська, а згодом до забу-того Богом Перекопу.
 Гон╕ння й цькування позначились на морально-психолог╕чному ╕ ф╕зичному здоров’╖ С. Руданського. Окр╕м того, Степана мучила думка, що в╕н втратить в очах С. П. Ботк╕на дов╕ру, а той об╕цяв йому кращу роботу.
 25 серпня 1872 р. С. Руданський зверта╓ться по допомогу в Ялтинську м╕ську управу. М╕ська управа л╕каря п╕дтримала. Коцебу настоював на сво╓му. Цього ж дня С. Руданський пише до С. П. Галахова, м╕ського громадського д╕яча: «Одиннадцать лет служил я городу, и вот, по слухам, чем должна кончиться моя
служба. За то, что я, кроме исполнения своих город-ских обязанностей (за что получаю жалованье от города), шесть лет исполнял обязанности карантинные в негостеприимном порте, я имел несчастье заболеть в июне месяце... холерою... меня по слухам, за это будто бы заставят или оставить службу в Ялте, или подать в отставку и будто я могу быть переведен в Перекоп... Теперь, когда я болен, врачей много - а где они были 1-х чисел июля? Надежда одна на гласных и гласность... честь имею покорнейше просить объяснить гражданам это необычное событие и быть ходатаем моим у г. начальника губернии об оставлении моем в городе Ялте...»
 Нервове потряс╕ння, рецидив туберкульозу ослабили орган╕зм С. Руданського. 9 м╕сяц╕в в╕н боровся з╕ смертю. Помер л╕кар ╕ поет 21 кв╕тня 1873 р. (за старим стилем) у брата Григор╕я на руках з╕ словами на устах: «Укра╖но моя мила...»
 Майже 12 рок╕в свого життя Степан Руданський присвятив самов╕дданому служ╕нню кримськ╕й земл╕, дбав про ╖╖ благоустр╕й, чистоту, належний сан╕тарний стан.
 Нин╕ на календар╕ 2007 р╕к, а боротьба з брудом, стих╕йними см╕тт╓звалищами не припиня╓ться. Ми прагнемо жити в ╓вропейськ╕й цив╕л╕зован╕й кра╖н╕, та ск╕льки б не включались у р╕зн╕ акц╕╖, суботники, Дн╕ довк╕лля, бруду не поменша╓, бо проста народна мудр╕сть говорить: «Чисто не там, де метуть, а там, де не см╕тять», де дбають про чистоту, затишок, зелену й кв╕тучу з джерельною водою ╕ чистим пов╕трям землю. ╤стинним ╓вропейцем назвав С. Руданського укра╖нський поет Петро Перебийн╕с.
 Громадськ╕сть неодноразово порушувала питання про створення музею Степана Руданського у Ялт╕, нема╓ тут ╕ пам’ятника поету, окр╕м того, що на його могил╕. Не ма╓мо до цього часу й академ╕чного видання твор╕в
С. Руданського, ╜рунтовних досл╕джень його життя ╕ творчост╕, громадсько╖ д╕яльност╕, на що свого часу вказував Агатангел Кримський.
 Залиша╓ться спод╕ватись, що Степан Руданський, цей пров╕дник укра╖нського слова в коло розвинених св╕тових л╕тератур, який здавна користувався народною любов’ю, який продовжу╓ пробуджувати ╕сторичну та генетичну пам’ять укра╖нського народу, нац╕ональну г╕дн╕сть укра╖нц╕в, врешт╕-решт посяде м╕сце на небозвод╕ людського духу, достойне його ген╕я.
 Ольга ЮРЧИШИНА,
 б╕бл╕ограф.
 с. ╤ван╕в Калин╕вського району на В╕нниччин╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 04.05.2007 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4740

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков